Чи­та­н­ня як дер­жав­ний прі­о­ри­тет

В. о. ди­ре­кто­ра Укра­їн­сько­го ін­сти­ту­ту кни­ги Ро­сти­слав СЕМКІВ: «Зов­ні­шня екс­пан­сія мо­жли­ва ли­ше пі­сля сут­тє­вих успі­хів на вну­трі­шньо­му рин­ку»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Про не­об­хі­дність ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні Ін­сти­ту­ту кни­ги, за ана­ло­гі­єю з від­по­від­ни­ми уста­но­ва­ми в за­хі­дних кра­ї­нах, го­во­рять уже дав­но. Дня­ми, на­пе­ре­до­дні Фо­ру­му ви­дав­ців у Льво­ві, уряд в іпо­ста­сі Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри, зда­є­ться, на­ре­шті ви­рі­шив зро­би­ти ві­тчи­зня­ним чи­та­чам та­кий по­да­ру­нок. Но­ва ін­сти­ту­ція на­бу­ває все більш ре­аль­них обри­сів. З’явив­ся в неї і свій ке­рів­ник, що­прав­да, з при­став­кою «в. о.».

Ро­сти­слав Семків, до­цент ка­фе­дри лі­те­ра­ту­ро­знав­ства Ки­є­во-Мо­ги­лян­ської ака­де­мії й ди­ре­ктор ви­дав­ни­цтва « Смо­ло­скип» — пер­со­на, ві­до­ма в лі­те­ра­тур­них ко­лах. Яки­ми бу­дуть йо­го пер­ші кро­ки на цій по­са­ді? Одра­зу пі­сля при­зна­че­н­ня «Дню» вда­ло­ся роз­пи­та­ти Ро­сти­сла­ва Сем­кі­ва про клю­чо­ві стра­те­гії но­во­ство­ре­ної уста­но­ви.

— Ро­сти­сла­ве Ан­дрі­йо­ви­чу, за­кон, який пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня Укра­їн­сько­го ін­сти­ту­ту кни­ги, на­брав чин­но­сті ще в лю­то­му. Чо­му про­цес фор­му­ва­н­ня три­вав так дов­го? Якою бу­ла про­це­ду­ра ва­шо­го обрання?

— За­пуск стру­кту­ри та­кої ва­ги — вза­га­лі спра­ва не­про­ста і по­тре­бує ба­га­то ча­су. Упро­довж май­же ро­ку роз­ро­бля­ли від­по­від­ні про­це­ду­ри, пла­ну­ва­ли подаль­шу ро­бо­ту. На­віть за­раз я ли­ше ви­ко­ную обов’яз­ки ди­ре­кто­ра, а кон­курс на по­стій­ну по­са­ду ди­ре­кто­ра ін­сти­ту­ту бу­де ого­ло­ше­но в гру­дні-сі­чні. За­раз все ще йде­ться про пе­ре­д­істо­рію, про ко­ман­ду, яка го­тує стар­то­вий май­дан­чик для ве­ли­ко­го стар­ту. І якщо нам вда­сться здій­сни­ти все за­пла­но­ва­не, стру­кту­ра на­бу­де жит­тє­зда­тно­сті ще до при­зна­че­н­ня дій­сно­го ди­ре­кто­ра.

— Ви бу­де­те бра­ти участь в кон­кур­сі? — Во­че­видь, так. — Пе­ре­дба­ча­є­ться, що го­лов­ним дже­ре­лом фі­нан­су­ва­н­ня но­вої уста­но­ви бу­де дер­жав­ний бю­джет. Во­дно­час про кон­кре­тні су­ми в за­ко­ні не йде­ться. За ра­ху­нок яких ко­штів ін­сти­тут фун­кціо­ну­ва­ти­ме впро­довж цьо­го пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду?

— Ни­ні фі­нан­су­ва­н­ня ін­сти­ту­ту ціл­ком за­ле­жить від Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри — від­по­від­ні рі­ше­н­ня вже прийня­то. Хо­ча по­ки що й не­ве­ли­кий, але бю­джет ми вже ма­є­мо.

— Фун­кції, які має ви­ко­ну­ва­ти ін­сти­тут, сьо­го­дні роз­ді­ле­ні між низ­кою дер­ж­уста­нов. Зокре­ма, на по­ча­тку ро­ку, вже пі­сля пред­став­ле­н­ня про­е­кту но­вої стру­кту­ри, уряд чо­мусь де­ле­гу­вав ви­ко­на­н­ня «Кон­це­пції дер­жав­ної по­лі­ти­ки що­до роз­ви­тку на­ціо­наль­ної ви­дав­ни­чої спра­ви та по­пу­ля­ри­за­ції чи­та­н­ня на пе­рі­од до 2020 ро­ку» Держ­ком­те­ле­ра­діо. Яким чи­ном ви пла­ну­є­те ді­ли­ти цю від­по­від­аль­ність?

— Пе­ре­ко­на­ний, що ми змо­же­мо по­ро­зу­мі­ти­ся й роз­ме­жу­ва­ти від­по­від­аль­ність уже най­ближ­чим ча­сом. За­раз Держ­ком­те­ле­ра­діо дій­сно має окре­мі пов­но­ва­же­н­ня, близь­кі до на­ших. Вва­жаю, що Ін­сти­тут кни­ги по­ви­нен ста­ти своє­рі­дним ка­та­лі­за- то­ром, спри­я­ти ви­рі­шен­ню цих про­ти­річ й до­ся­гнен­ню ви­зна­че­них ці­лей. Адже не­рід­ко про­бле­ми й справ­ді ви­ни­ка­ють пе­ред­усім че­рез не­узго­дже­ність та ду­блю­ва­н­ня фун­кцій. Во­дно­час, щоб за­кри­ти ці питання оста­то­чно, по­трі­бні рі­ше­н­ня на рів­ні уряду.

— Ін­сти­тут кни­ги має ста­ти го­лов­ним дер­жав­ним за­мов­ни­ком кни­го­ви­дав­ни­чої про­ду­кції, він роз­ро­бля­ти­ме й ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ме на кон­кур­сній осно­ві від­по­від­ні бю­дже­тні про­гра­ми, зокре­ма най­біль­шу з них — «Укра­їн­ську кни­гу». Якою бу­де ва­ша стра­те­гія в цій сфе­рі?

— Ду­же до­бре, що по­при всі скла­дно­щі й пев­ний ске­псис що­до ці­єї про­гра­ми дер­жа­ва про­дов­жує під­три­му­ва­ти кни­го­ви­да­н­ня. Пе­ре­ко­на­ний, що «Укра­їн­ську кни­гу» не­об­хі­дно збе­рег­ти. Не­до­ві­ра, яка існує в су­спіль­стві та се­ред екс­пер­тів, свід­чить ли­ше про те, що ме­ха­ні­зми й про­це­ду­ри по­трі­бно змі­ню­ва­ти. Во­ни ма­ють ста­ти більш про­зо­ри­ми, спра­ве­дли­ви­ми та ефе­ктив­ни­ми. Спо­ді­ва­ю­ся, що ство­ре­н­ня ін­сти­ту­ту до­по­мо­же сут­тє­во про­су­ну­тись у цьо­му на­прям­ку.

— Крім то­го, Ін­сти­тут кни­ги від­по­від­а­ти­ме за ор­га­ні­за­цію й участь Укра­ї­ни в на­ціо­наль­них та між­на­ро­дних книж­ко­вих за­хо- дах. Слід ска­за­ти, що при­су­тність на­шої кра­ї­ни, зокре­ма на Фран­кфурт­сько­му книж­ко­во­му яр­мар­ку, впро­довж остан­ніх ро­ків ви­кли­кає низ­ку за­пи­тань. Так, у 2014 році Укра­ї­на вза­га­лі не бу­ла пред­став­ле­на там окре­мим стен­дом, а ми­ну­ло­го ро­ку ор­га­ні­за­ція зна­чною мі­рою ля­гла на пле­чі во­лон­те­рів. На яких прин­ци­пах по­бу­дує цю ро­бо­ту ва­ша ко­ман­да?

— Участь Укра­ї­ни у Фран­кфурт­сько­му яр­мар­ку, а та­кож в ін­ших між­на­ро­дних фо­ру­мах по­трі­бно го­ту­ва­ти за­зда­ле­гідь. Зро­зумі­ло, що се­ред ви­дав­ців та ін­ших за­ці­кав­ле­них осіб у цьо­му пи­тан­ні існує ве­ли­ка конкуренція. Пе­ре­ко­на­ний, якщо по­чи­на­ти ро­бо­ту й узго­джу­ва­ти всі по­зи­ції за­дов­го до са­мої по­дії, ба­га­тьох про­блем та си­стем­них не­по­ро­зу­мінь, які тра­ди­цій­но су­про­во­джу­ють цей про­цес, вда­сться уни­кну­ти. Що­до Фран­кфурт­сько­го яр­мар­ку, то го­лов­на проблема, як на ме­не, по­ля­га­ла в то­му, що чі­тке ро­зу­мі­н­ня, хто ж са­ме від­по­від­ає за участь Укра­ї­ни, бу­ло від­су­тнє. Цю від­по­від­аль­ність ра­ні­ше ді­ли­ли між со - бою до де­ся­тка різноманітних ін­сти­ту­цій та об’єд­нань. Якщо ж її ві­зьме на се­бе Ін­сти­тут кни­ги, а са­ме так і має ста­ти­ся не­вдов­зі, цю про­бле­му бу­де ви­рі­ше­но.

— Екс­пер­ти ка­жуть, що одна з клю­чо­вих пе­ре­шкод, яка за­ва­жає роз­ви­ва­ти­ся укра­їн­сько­му кни­го­ви­дав­ни­цтву, це від­су­тність по туж ної на ці о наль ної ме ре­жі кни­го­роз­по­всю­дже­н­ня. Як у лю­ди­ни, яка вже три­ва­лий час пра­цює у цій сфе­рі, у вас, во­че­видь, є вла­сний по­гляд на про­бле­му?

— На мою дум­ку, си­ту­а­цію мо­жна роз­ці­ни­ти як опти­мі­стич- ну, адже ми ба­чи­мо, що ме­реж роз­по­всю­дже­н­ня біль­шає — роз­ро­ста­є­ться ме­ре­жа кни­га­рень «Є» та ін­ших по­ді­бних, хоч і дрі­бні­ших. Книж­ки з’яв­ля­ю­ться й там, де їх ра­ні­ше вза­га­лі не бу­ло, на­при­клад, у ме­ре­же­вих су­пер­мар­ке­тах. Збіль­шу­є­ться кіль­кість ін­тер­нет-кни­га­рень. Є спе­ці­а­лі­сти, які вже ма­ють ве­ли­кий до­свід ро­бо­ти у цьо­му на­прям­ку. Ми не мо­же­мо за­пе­ре­чу­ва­ти по­зи­тив­ної ди­на­мі­ки — п’ять-де­сять ро­ків то­му все бу­ло зна­чно гір­ше. Слід про­ана­лі­зу­ва­ти, зав­дя­ки чо­му вда­ва­ло­ся до­ся­га­ти успі­ху, по­ши­ри­ти цей до­свід, зро­би­ти йо­го більш екс­плі­ци­тним, ви­ди­мим.

— За­кон, який ре­гу­лює ді­яль­ність Ін­сти­ту­ту кни­ги, чи не впер­ше в істо­рії ві­тчи­зня­но­го за­ко­но­дав­ства апе­лює до по­тре­би по­пу­ля­ри­за­ції чи­та­н­ня. Во­дно­час ми ба­чи­мо, як в Укра­ї­ні, зокре­ма се­ред мо­ло­ді, по­сту­по­во по­чи­нає фор­му­ва­ти­ся своє­рі­дна мо­да на чи­та­н­ня. Як мо­жна під­три­ма­ти цю тен­ден­цію?

— Ство­ре­н­ня від­по­від­них ме­ха­ні­змів — одне з головних зав­дань ін­сти ту ту. Над зви чай но ва­жли­во спів­пра­цю­ва­ти з усі­ма за ці кав ле ни ми сто ро на ми — з ви­дав­ця­ми, осві­тні­ми за­кла­да­ми, бі б ліо те ка ми, які по вин ні за­йма­ти­ся не ли­ше ви­да­чею кни­жок, а й ор­га­ні­за­ці­єю діа­ло­гу се­ред чи­та­чів, про­во­ди­ти кон­фе - рен­ції, кон­кур­си. Ін­сти­тут, зно­ву ж та ки, має ви сту пи ти в ро лі стар­то­во­го май­дан­чи­ка. Ста­біль­не за­ці­кав­ле­н­ня чи­та­н­ням га­ран­ту ють най пер ше дві гло баль ні ме­ре­жі — осві­тні за­кла­ди і бі­бліо­те­ки, от­же, Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри та Мі­ні­стер­ство осві­ти та на­у­ки, які ві­да­ють ни­ми, ма­ють спів­пра­цю­ва­ти, а Ін­сти­тут кни­ги по­кли­ка­ний ста­ти ка­та­лі­за­то­ром цьо­го про­це­су.

— Ко­ли­шній ди­ре­ктор поль­сько­го Ін­сти­ту­ту кни­ги Ґже­ґож Ґа­у­ден го­во­рив, що одна з йо­го головних фун­кцій по­ля­гає в то­му, щоб ра­зом із при­ва­тни­ми ви­дав­ця­ми фі­нан­су­ва­ти ті мас­шта­бні й ва­жли­ві для кра­ї­ни проекти, які во­ни не змо­жуть ви­тя­гну­ти вла­сни­ми си­ла­ми. На яких за­са­дах ви пла­ну­є­те на­ла­го­джу­ва­ти спів­пра­цю з ві­тчи­зня­ним кни­го­ви­дав­ни­чим бі­зне­сом?

— Ва­жли­во, щоб ви­дав­ці по­ба­чи­ли й зумі­ли ви­ко­ри­ста­ти цю мо­жли­вість роз­гор­ну­ти шир­шу спів­пра­цю й від­по­від­но до­сту­ка­ти­ся до біль­шо­го ко­ла чи­та­чів. Ме­та Ін­сти­ту­ту кни­ги — це збіль­ше­н­ня (спо­ді­ва­юсь, стрім­ке) чи­та­цької ау­ди­то­рії в на­ціо­наль­но­му мас­шта­бі. З то­чки ж зо­ру ви­дав­ців іде­ться про збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті по­ку­пців. Ми пла­ну­є­мо до­кла­сти пев­них зу­силь, аби налагодити цей діа­лог. Спо­ді­ва­ю­ся та­кож на те, що ви­дав­ці під­три­му­ва­ти­муть бі­бліо­те­ки. Ду­маю, тут мо­жна роз­ра­хо­ву­ва­ти на сут­тє­вий бла­го­дій­ни­цький та во­лон­тер­ський ком­по­нент.

— Про­по­ную від вну­трі­шньої по­лі­ти­ки пе­ре­йти до зов­ні­шньої. Чи ба­чи­те ви пер­спе­кти­ву пе­ре­тво­ре­н­ня Укра­їн­сько­го ін­сти­ту­ту кни­ги на ор­га­ні­за­цію, ана­ло­гі­чну Бри­тан­ській ра­ді, Ге­те-ін­сти­ту­ту або ж Фран­цузь­ко­му ін­сти­ту­ту, які актив­но про­ва­дять свою ді­яль­ність за кор­до­ном. На яку з цих ін­сти­ту­цій ви во­лі­є­те орі­єн­ту­ва­ти­ся?

— Питання про кон­кре­тні при­кла­ди для на­слі­ду­ва­н­ня — до­во­лі нев­дя­чне. Ма­є­мо яко­мо­га пов­ні­ше ви­вчи­ти іно­зем­ний до­свід і сфор­му­ва­ти вла­сну стра­те­гію. На мою дум­ку, ми не мо­же­мо мрі­я­ти про якусь зов­ні­шню екс­пан­сію до тих пір, по­ки не вда­сться до­ся­гну­ти сут­тє­вих успі­хів на рів­ні вну­трі­шньо­го чи­та­цько­го рин­ку — слід спер­шу від­най­ти мі­цний ґрунт під вла­сни­ми но­га­ми. Во­дно­час ста­ви­ти пе­ред со­бою та­кі ам­бі­тні пла­ни в пер­спе­кти­ві — про­сто не­об­хі­дно. Вва­жаю, що укра­їн­ська лі­те­ра­ту­ра (як кла­си­чні ви­да­н­ня, так і но­ві ви­зна­ні ав­то­ри, а та­кож мо­лодь) повинна зро­би­ти цей крок че­рез кор­до­ни, ста­ти впі­зна­ва­ною в Єв­ро­пі та світі. У стра­те­гі­чних пла­нах цей ве­ктор при­су­тній. Під­трим­ка пе­ре­кла­дів, участь у фе­сти­ва­лях, яр­мар­ках, від­ві­ду­ва­н­ня укра­їн­ськи­ми пи­сьмен­ни­ка­ми ми­сте­цьких ре­зи­ден­цій за кор­до­ном ма­ють спри­я­ти йо­го вті­лен­ню. У світі існує ду­же ба­га­то по­ді­бних про­грам. На жаль, на­ші ав­то­ри не­рід­ко про­сто не зна­ють про них, то­му ми бу­де­мо про­во­ди­ти від­по­від­ні ін­фор­ма­цій­ні кам­па­нії. Ві­тчи­зня­ні ми­тці мо­гли би бу­ти пред­став­ле­ні за кор­до­ном на­ба­га­то шир­ше, і часто для цьо­го на­віть не­має не­об­хі­дно­сті за­лу­ча­ти до­да­тко­ві ре­сур­си. Ми­сте­цькі ре­зи­ден­ції єі в Укра­ї­ні. До сло­ва, при­пу­скаю, що ав­то­ри, на­при­клад, із Хар­ко­ва чи Чер­кас на­віть не здо­га­ду­ю­ться про по­ді­бні мо­жли­во­сті для пи­сьмен­ни­ків та по­е­тів, ска­жі­мо, в Іва­но-Фран­ків­ську. Тож по­чні­мо хо­ча б із цьо­го.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.