16 ро­ків: ви­рок си­сте­мі

«По­ки «ре­во­лю­ції» б’ють ли­ше по вер­хів­ці айс­бер­га, але не за­чі­па­ють основ. Ре­цепт — в оста­то­чній кра­пці у «спра­ві Гон­га­дзе—По­доль­сько­го», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, «День»

Вко­тре ме­ні до­во­ди­ться пи­са­ти на цю те­му із су­мом і до­са­дою. Зви­чай­но, я би ду­же хо­тів, щоб у ме­не був ін­ший на­стрій, але не­спро­мо­жність на­шої кра­ї­ни про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків да­ти оста­то­чну від­по­відь на одну із най­ре­зо­нан­сні­ших кри­мі­наль­них справ­не тіль­ки в Укра­ї­ні, аі в світі, зму­шу­ють зно­ву і знов уста­ви­ти одне і теж са­ме за­пи­та­н­ня: чо­му до­сі не по­ка­ра­ні за­мов­ни­ки зло­чи­нів про­ти жур­на­лі­ста Ге­ор­гія Гон­га­дзе і гро­мад­сько­го ді­я­ча Оле­ксія По­доль­сько­го?

16 ве­ре­сня — ви­пов­ню­є­ться 16 ро­ків як вби­ли Гон­га­дзе, а за три мі­ся­ці до цьо­го — 9 черв­ня 2000-го — ви­кра­ли і жор­сто­ко по­би­ли По­доль­сько­го. За цей час лю­ди­на на­ро­джу­є­ться, йде в са­до­чок, за­кін­чує остан­ні кла­си шко­ли і отри­мує па­спорт. Тоб­то, це вже до­ста­тньо до­ро­сла осо­ба, яка мо­же від­по­від­а­ти за свої вчин­ки. Жаль тіль­ки, що за ба­га­то ро­ків за свої вчин­ки, пов’яза­ні із ці­єю ре­зо­нан­сної тра­ге­ді­єю, не мо­жуть від­по­ві­сти біль­шість по­лі­ти­ків, гро­мад­ських ді­я­чів і жур­на­лі­стів.

Зда­ва­ло­ся б, що ще по­трі­бно, щоб на­ре­шті за­кін­чи­ти цю га­не­бну істо­рію. Ска­за­но міль­йо­ни слів, на­пи­са­но ти­ся­чі текс­тів, зня­то со­тні про­грам і сю­же­тів. Осо­би­сто я про­тя­гом вже се­ми ро­ків ве­ду цю те­му в га­зе­ті «День», яка до ме­не та­кож ви­сві­тлю­ва­ла цю про­бле­му. Ми­ну­ло­го ро­ку Бі­блі­о­те­ка на­шої га­зе­ти на­віть по­пов­ни­ла­ся збір­кою «Ко­тел, або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті», при­свя­че­ною цій те­мі. Існу­ють всі до­ка­зи — свід­че­н­ня по­тер­пі­ло­го По­доль­сько­го, за­три­ма­ний го­лов­ний ви­ко­на­вець Пу­кач, є «плів­ки Мель­ни­чен­ка»... І су­спіль­ству на­чеб­то дав­но все ві­до­мо, однак юри­ди­чно від­по­віді до­сі не­має.

Як це ви­пра­ви­ти?

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Зви­чай­но, щоб опи­са­ти все, по­трі­бно де­кіль­ка книг або на­віть те­ле­се­рі­ал, який мав би ду­же го­стрий сю­жет. Мо­же, ко­лись ця ідея бу­де вті­ле­на в жи­т­тя. А по­ки спро­бу­є­мо ко­ро­тко пе­ре­да­ти суть. Пі­сля пре­зи­дент­ських ви­бо­рів 1999 ро­ку, на яких бу­ла ви­ко­ри­ста­на ро­сій­ська те­хно­ло­гія «чер­во­ної за­гро­зи» (там це був Зю­га­нов про­ти Єль­ци­на у 1996-му, в нас — Си­мо­нен­ко про­ти Ку­чми) і які бу­ли сфаль­си­фі­ко­ва­ні, при вла­ді за­ли­шив­ся Ле­о­нід Ку­чма. Від­чув­ши пов­ну без­кар­ність, адже по­пе­ре­ду ще п’ять ро­ків правління, ви­хо­дя­чи з «плі­вок Мель­ни­чен­ка», то­ді­шня вла­да пі­шла на низ­ку кро- ків для за­чи­ще­н­ня кон­ку­рен­тно­го се­ре­до­ви­ща.

Зви­чай­но, ґрунт го­ту­вав­ся і до цьо­го, адже са­ме в 90-х, пі­сля при­хо­ду до влади Ку­чми (в 1994-му, а до цьо­го ще рік був прем’єром), бу­ли за­кла­де­ні основ­ні мі­ни під укра­їн­ську дер­жав­ність: кла­но­вість, ко­ру­пція, не­по­тизм, зни­ще­н­ня опо­нен­тів, олі­гар­хи... Ще в 1990-х кра­ї­ну по­стій­но тру­си­ло від гу­чних вбивств — по­лі­ти­ків (Ва­дим Ге­тьман...), по­лі­ти­ків­бі­зне­сме­нів (Єв­ген Щер­бань...), жур­на­лі­стів (Бо­рис Де­рев’ян­ко...) і т.д.

Так от, в 2000 році тра­пи­ла­ся се­рія зло­чи­нів, які бу­ли по­кли­ка­ні пов­ні­стю за­ля­ка­ти кра­ї­ну. В по­лі­ти­чно­му се­ре­до­ви­щі — 9 лю­то­го відбувся на­пад на опо­зи­цій­но­го на­род- но­го де­пу­та­та Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча, яко­му вда­ло­ся ви­жи­ти. Че­рез два ро­ки він був ви­му­ше­ний емі­гру­ва­ти до США, які на­да­ли йо­му по­лі­ти­чний при­ту­лок (єди­но­му з дер­жав­них ді­я­чів за всі ро­ки не­за­ле­жно­сті) із фор­му­лю­ва­н­ням — че­рез за­гро­зу йо­го жи­т­тю, яка йде від то­ді­шньої влади на чо­лі з пре­зи­ден­том Ку­чмою. «Спра­ва Єлья­шке­ви­ча» бу­ла пов­ні­стю сфаль­си­фі­ко­ва­на — суд відбувся тіль­ки на па­пе­рі — зло­чин­ці не по­ка­ра­ні до сих пір. В гро­ма­дян­сько­му се­кто­рі — в черв­ні ско­є­ний зло­чин про­ти По­доль­сько­го, ко­ли фа­кти­чно був апро­бо­ва­ний май­бу­тній сце­на­рій про­ти Гон­га­дзе. В жур­на­ліст­ський сфе­рі — у ве­ре­сні ста­ло­ся вбив­ство за­снов­ни­ка «Укра­їн­ської прав­ди».

Зро­зумі­ло, що за пре­зи­дент­ства Ку­чми мо­ви про роз­слі­ду­ва­н­ня бу­ти не мо­гло. Ви­га­ду­ва­ли всі­ля­кі ні­се­ні­тни­ці на кшталт то­го, що ба­чи­ли Гон­га­дзе жи­вим або що він десь пе­ре­хо­ву­є­ться. Шанс з’явив­ся у 2004-му, пі­сля по­ма­ран­че­вих по­дій. По­ка­ра­н­ня за­мов­ни­ків вбив­ства — бу­ло одним з га­сел то­ді­шньої ре­во­лю­ції. Хо­ча ре­во­лю­ція так і не від­бу­ла­ся. За до­по­мо­гою кру­гло­го сто­лу і по­се­ре­дни­цтва на ньо­му поль­сько­го дру­га Ку­чми Оле­ксан­дра Ква­снєв­сько­го (го­ло­ви На­гля­до­вої ра­ди Ял­тин­ської еко­но­мі­чної стра­те­гії Ві­кто­ра Пін­чу­ка) си­ту­а­цію вда­ло­ся спу­сти­ти на галь­ма. Не­зва­жа­ю­чи на те, що пре­зи­ден­том все-та­ки став Ві­ктор Ющен­ко, про­тя­гом на­сту­пних ро­ків Ку­чму та йо­го ро­ди­ну ні­хто не чі­пав, їхні лю­ди про­дов­жу­ва­ли пе­ре­бу­ва­ти в актив­ній по­лі­ти­ці.

Хо­ча тре­ба від­да­ти на­ле­жне, за ча­сів пре­зи­дент­ства Ющен­ка бу­ли за­су­дже­ні ви­ко­нав­ців вбив­ства Гон­га­дзе — спів­ро­бі­тни­ки мі­лі­цей­ської на­руж­ки Про­та­сов, Ко­стен­ко і По­по­вич (остан­ній до­сить не­спо­ді­ва­но по­мер в бе­ре­зні 2016 р.) , які отри­ма­ли 12 і 13 ро­ків тюр­ми. За­су­дже­ні бу­ли і мі­лі­ціо­не­ри-пе­ре­вер­тні, які ско­ї­ли зло­чин про­ти По­доль­сько­го, — На­у­мець і Ма­ри­няк. Го­лов­но­го ви­ко­нав­ця, який очо­лю­вав гру­пи мі­лі­ціо­не­рів в обох ви­пад­ках, Оле­ксія Пу­ка­ча за­три­ма­ли в 2009 році. Са­ме нав­ко­ло ці­єї фі­гу­ри три­ва­ють су­до­ві тя­га­ни­ни до сих пір. Ду­же ва­жли­вий епі­зод — в бе­ре­зні 2005 р. бу­ло вби­то (не са­мо­губ­ство), за сло­ва­ми По­доль­сько­го, мі­ні­стра вну­трі­шніх справ Юрія Крав­чен­ка, який отри­мав за­мов­ле­н­ня і від­да­вав на­каз Пу­ка­чу роз­пра­ви­ти­ся з Гон­га­дзе та По­доль­ським. Та­ким чи­ном, бу­ла лі­кві­до­ва­на ду­же ва­жли­ва лан­ка в цій спра­ві.

Да­лі до влади при­хо­дить Ві­ктор Яну­ко­вич, і як не па­ра­до­ксаль­но, але са­ме за час йо­го пре­зи­дент­ства — в 2011-му — бу­ла по­ру-

ше­на кри­мі­наль­на спра­ва про­ти екс-пре­зи­ден­та Ку­чми, яко­го зви­ну­ва­ти­ли у за­мов­лен­ні зло­чи­нів про­ти Гон­га­дзе і По­доль­сько­го. Але до­ве­сти її до кін­ця не вда­ло­ся. Пі­зні­ше, ко­ли суд ска­су­вав по­ста­но­ву про по­ру­ше­н­ня да­ної кри­мі­наль­ної спра­ви, Ре­нат Ку­зьмін, який по­ру­шив і ку­ру­вав спра­ву в ГПУ, зви­ну­ва­тив жур­на­лі­стів і гро­мад­ськість у то­му, що во­ни зокре­ма вин­ні в цьо­му. І зде­біль­ше він був пра­вий, адже ко­ли по­ру­ши­ли спра­ву, то жур­на­лі­сти на­сам­пе­ред пи­са­ли про які зав­го­дно мо­ти­ви то­ді­шньої влади, тіль­ки не про те, що це на­ре­шті ста­ло­ся.

«Про­кльон не­роз­кри­тої «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» ви­сить над Укра­ї­ною, — ко­мен­тує «Дню» Олексій Подольський. — Про­йшло 16 ро­ків, як вби­ли Гон­га­дзе, але до­сі нав­ко­ло ці­єї спра­ви ми ба­чи­мо не спра­ве­дли­вість, а ве­ли­ку по­лі­ти­чну гру, де ко­жен на­ма­га­є­ться на пам’яті жур­на­лі­ста за­ро­би­ти со­бі ба­ли. Вже про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків три­ва­ють тор­ги між пре­зи­ден­та­ми і ро­ди­ною Ку­чми — Пін­чу­ка. Остан­ні зав­жди до­мов­ля­ли­ся — спо­ча­тку з Ющен­ком, який дав га­ран­тії без­пе­ки Ку­чмі під час кру­гло­го сто­лу у зв’яз­ку із по­ма­ран­че­ви­ми по­ді­я­ми, по­тім з Яну­ко­ви­чем, який, за сло­ва­ми Ку­зьмі­на, на­віть взяв від ці­єї ро­ди­ни 1млрд дол. ха­ба­ра щоб спу­сти­ти на галь­ма цю спра­ву».

І от зда­ва­ло­ся б, си­ту­а­ція має кар­ди­наль­но змі­ни­ти­ся пі­сля кро­ва­вих по­дій Єв­ро­май­да­ну. Але, на жаль, ма­є­мо ту са­му кар­тин­ку. Не­зва­жа­ю­чи на те, що ни­ні­шній пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко за­явив, що «спра­ва Гон­га­дзе» є спра­вою че­сті для ньо­го, на­віть став на ко­лі­на пе­ред пам’ятною до­шкою жур­на­лі­сту, вар­то схо­ди­ти в суд і пе­ре­ко­на­ти­ся, що ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. Про це свід­чить і те, що сьо­го­дні Ку­чма є го­лов­ним пе­ре­го­вір­ни­ком від Укра­ї­ни в Мін­ську і за­сі­дає в Кон­сти­ту­цій­ній ко­мі­сії, яка пи­ше змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну кра­ї­ни. А Во­ло­ди­мир Ли­твин спо­кій­но со­бі, не див­ля­чись на змі­ну влади, вже ро­ка­ми за­сі­дає в пар­ла­мен­ті. До ре­чі, одні­єю з сво­їх остан­ніх за­яв він фа­кти­чно за­кли­кав до від­нов­ле­н­ня від­но­син із ро­сій­ським агре­со­ром.

«На мій по­гляд, це на­слі­док за­галь­ної хво­ро­би на­шо­го по­лі­ти­ку­му — без­прин­ци­пно­сті, — ко­мен­тує «Дню» го­лов­ний ре­да­ктор «ОстроВ» Сер­гій Гар­маш. — У по­лі­ти­ків не­має прин­ци­пів, тіль­ки свої на­галь­ні ін­те­ре­си. Це якраз те, що від­рі­зняє на­ших ді­я­чів від за­хі­дних по­лі­ти­ків. Звід­си до­гі­дли­вість пе­ред лю­дьми, які під­го­ту­ва­ли умо­ви для то­го, що за­раз від­бу­ва­є­ться на Дон­ба­сі і в Кри­му. Тим біль­ше, що при­клад їм по­ка­зує ви­ще ке­рів­ни­цтво кра­ї­ни. Біль­шість ни­ні­шньо­го по­лі­ти­ку­му ви­лу­пи­ли­ся в «гні­зді Ку­чми», зро­би­ли при ньо­му свої гро­ші і, зви­чай­но, від­чу­ва­ють до ньо­го щи­ру по­дя­ку. А при­ро­да лю­ди­ни та­ка, що він оці­нює ін­ших лю­дей не за їхні­ми ді­я­ми в су­спіль­стві, а за їхнім від­но­ше­н­ням до се­бе осо­би­сто. Зви­чай­но, що вже за одну «спра­ву Гон­га­дзе», за Крав­чен­ко і Яну­ко­ви­ча Ку­чма по­ви­нен не­сти якщо не юри­ди­чну, то хо­ча б по­лі­ти­чну та мо­раль­ну від­по­від­аль­ність. Однак гро­ші і за­ці­кав­ле­ність влади по­зба­ви­ли йо­го, як мі­ні­мум, пер­шо­го і дру­го­го».

ЯКИЙ СТАН СПРА­ВИ СЬО­ГО­ДНІ

12 жов­тня Ви­щий спец­суд по­чне роз­гля­да­ти ка­са­ції на ви­рок го­лов­но­му ви­ко­нав­цю цих зло­чи­нів Оле­ксію Пу­ка­чу. Ра­ні­ше Апе­ля­цій­ний суд Ки­є­ва за­ли­шив в си­лі рі­ше­н­ня Пе­чер­сько­го су­ду у ви­гля­ді до­ві­чно­го ув’язне­н­ня Пу­ка­чу. До ре­чі, бу­кваль­но не­що­дав­но ста­ло ві­до­мо, що Вер­хов­на Ра­да сво­єю по­ста­но­вою звіль­ни­ла зокре­ма суд­дю Ан­дрія Мель­ни­ка. Це са­ме той су­д­дя, який при­ймав рі­ше­н­ня по Пу­ка­чу в Пе- чер­сько­му су­ді і звіль­не­н­ня яко­го у Ви­щій ра­ді юсти­ції до­ма­га­ла­ся сто­ро­на По­доль­сько­го. Пред­став­ник остан­ньо­го в су­ді Оле­ксандр Єлья­шке­вич ко­мен­тує «Дню»: «Це озна­чає, що йо­го ти­хо звіль­ни­ли, щоб не при­вер­та­ти ува­гу до йо­го зло­чи­нів по фаль­си­фі­ка­ції ре­зо­нан­сних справ. Щоб ска­за­ти, що та­ко­го суд­ді вже біль­ше не­має, але при цьо­му збе­ріг­ши йо­му всі на­ле­жні піль­ги».

Яким бу­де засідання в ка­са­цій­ній ін­стан­ції, ми по­ба­чи­мо вже ду­же ско­ро, але з пра­кти­ки засідання Апе­ля­цій­но­го су­ду, мо­жу ска­за­ти, що це бу­ла ці­ла епо­пея про­ти­сто­я­н­ня по­тер­пі­ло­го По­доль­сько­го і йо­го пред­став­ни­ків з суд­дів­сько-про­ку­рор­ською си­сте­мою.

«Ви­хо­дя­чи з ни­ні­шньої си­ту­а­ції в Укра­ї­ні, все за­ле­жить від пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка, — про­гно­зує Подольський. — Якщо він бо­ї­ться ре­зо­нан­су і дій­сно для ньо­го це спра­ва че­сті, зру­ше­н­ня в по­зи­тив­ну сто­ро­ну ре­аль­ні. Якщо ж він ба­жає і да­лі за­хи­ща­ти Ку­чму, то­ді бу­де ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся сце­на­рій за­мов­ни­ків. Але це в жо­дно­му ра­зі не озна­чає, що на цьо­му бу­де по­став­ле­но кра­пку. Моя ка­са­ція — це не кі­нець про­це­су, це ли­ше фор­маль­ний етап для то­го, щоб по­тім бу­ла мо­жли­вість звер­ну­ти­ся у ви­щі між­на­ро­дні су­ди, адже для цьо­го по­трі­бно прой­ти всі су­до­ві ін­стан­ції в Укра­ї­ні. Ду­маю, то­ді Укра­ї­ну все-та­ки зму­сять ра­ти­фі­ку­ва­ти Рим­ський ста­тут, який до­зво­лить при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті в між­на­ро­дних ін­стан­ці­ях най­ви­щих по­са­до­вих осіб, зокре­ма, за зло­чи­ни у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го».

Мо­жна по-рі­зно­му ста­ви­ти­ся до колишнього пер­шо­го за­сту­пни­ка ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Ре­на­та Ку­зьмі­на, але не­що­дав­ній йо­го пост у ФБ за­слу­го­вує ува­ги.

«Вва­жаю, що за­ра­ди за­лу­че­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті ор­га­ні­за­то­рів і за­мов­ни­ків вбив­ства Г. Гон­га­дзе ви­рок Пу­ка­чу має бу­ти ска­со­ва­ний, а спра­ву на­прав­ле­но на но­ве роз­слі­ду­ва­н­ня для об’єд­на­н­ня зі спра­вою про ор­га­ні­за­то­рів і за­мов­ни­ків цьо­го зло­чи­ну. По­я­сню чо­му, — пи­ше Ку­зьмін. — Я за­су­джую вбив­ство жур­на­лі­ста і участь в ньо­му Пу­ка­ча, як за­су­джую і зло­чин­ний ха­ра­ктер йо­го дій як ге­не­ра­ла МВС. Ра­зом з тим, до­ві­чне ув’язне­н­ня для Пу­ка­ча — це не акт пра­во­су­д­дя, це — акт за­ля­ку­ва­н­ня всіх, хто до­ма­га­є­ться по­ка­ра­н­ня ор­га­ні­за­то­рів і за­мов­ни­ків вбив­ства Г. Гон­га­дзе. На жаль, по­пе­ре­дня вла­да ско­ри­ста­ла­ся свід­че­н­ня­ми Пу­ка­ча з ме­тою, да­ле­кою від пра­во­су­д­дя і да­ле­ко не без­ко­ри­сли­вих. І як­би не по­дії 2014 ро­ку, Пу­кач міг би зни­кну­ти на­зав­жди. На жаль, по­стмай­дан­на вла­да про­дов­жує роз­по­ча­те їх по­пе­ре­дни­ка­ми і спро­бує по­хо­ва­ти на­дію су­спіль­ства на спра­ве­дли­вий суд».

Ва­жли­вий ню­анс. Ва­лен­ти­на Те­ли­чен­ко не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ла, що дій­сно в су­ді що­до ви­ко­нав­ця Пу­ка­ча по­трі­бно по­ста­ви­ти кра­пку, а вже по­тім роз­слі­ду­ва­ти в окре­мій спра­ві ча­сти­ну що­до за­мов­ни­ків. Але якщо в су­ді так і не був вста­нов­ле­ний мо­тив зло­чи­ну Пу­ка­ча, тоб­то, він же не за вла­сною во­лею вби­вав Гон­га­дзе і бив По­доль­сько­го, як і ро­бив це не за ба­жа­н­ням то­ді­шньо­го мі­ні­стра МВС Юрія Крав­чен­ка, на­ві­що за­кри­ва­ти спра­ву — бу­ли ін­ші лю­ди, які від­да­ва­ли на­каз і го­ло­си яких зву­чать на «плів­ках Мель­ни­чен­ка». Більш то­го, як ви­яви­ло­ся, Подольський вза­га­лі не­має ні­яко­го ста­ту­су у спра­ві в ча­сти­ні за­мов­ни­ків — це до питання про­гре­су ГПУ в да­но­му на­прям­ку.

«За на­яв­ною у ме­не ін­фор­ма­ці­єю, Пу­ка­чу на­ма­га­ю­ться нав’яза­ти уго­ду — якщо він від­мо­ви­ться від сво­їх зви­ну­ва­чень на адре­су екс-пре­зи­ден­та і гла­ви йо­го адмі­ні­стра­ції, то йо­го до­ві­чний ви­рок бу­де за­мі­не­но 15 ро­ка­ми по­збав­ле­н­ня во­лі, що, з ура­ху­ва­н­ням вже від­бу­то­го їм по- ка­ра­н­ня, а та­кож го­ре­зві­сно­го «за­ко­ну Сав­чен­ко», до­зво­лить йо­му ви­йти на сво­бо­ду вже най­ближ­чим ча­сом, — про­дов­жує Ре­нат Ку­зьмін. — Якщо ж він від­мо­ви­ться, то ви­рок про до­ві­чне по­збав­ле­н­ня во­лі за­ли­ши­ться в си­лі, а ор­га­ні­за­то­ри та за­мов­ни­ки вбив­ства Г. Гон­га­дзе на­вряд чи ко­лись бу­дуть по­ка­ра­ні. До ре­чі, в рам­ках цьо­го роз­слі­ду­ва­н­ня мо­жна бу­ло б пе­ре­ві­ри­ти ін­фор­ма­цію і про те, що за при­пи­не­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня про­ти Ку­чми був спла­че­ний не­чу­ва­ний ха­бар в роз­мі­рі 1 млрд $, про що я за­яв­ляв ще два ро­ки то­му. Але і пре­зи­дент, і всі при­зна­че­ні їм ген­про­ку­ро­ри про­дов­жу­ють на­по­ле­гли­во ро­би­ти ви­гляд, що во­ни про це ні­чо­го не чу­ли...»

Ін­шої дум­ки до­три­му­є­ться пред­став­ни­ця Ми­ро­сла­ви Гон­га­дзе в су­ді Ва­лен­ти­на Те­ли­чен­ко. Ко­мен­ту­ю­чи не­що­дав­но пер­спе­кти­ви ка­са­ції, во­на за­яви­ла (detector.media): «Пу­кач має пра­во скар­жи­ти­ся, і суд, я пе­ре­ко­на­на, що ре­тель­но роз­гля­не всі йо­го ар­гу­мен­ти, але під­став ска­со­ву­ва­ти або змі­ню­ва­ти рі­ше­н­ня суд­дів пер­шої ін­стан­ції не­має. То­му я ду­маю, що на до­лю Пу­ка­ча цей роз­гляд ні­як не впли­не». При цьо­му Ва­лен­ти­на Те­ли­чен­ко за­мов­чує те, що Пу­кач не єди­ний, хто по­дав ка­са­цію. До ка­са­цій­ної ін­стан­ції звер­ну­ли­ся та­кож потерпілий у спра­ві Олексій Подольський та йо­го пред­став­ни­ки.

«Ду­маю, Те­ли­чен­ко це ро­бить нав­ми­сно, адже як по­ка­зує пра­кти­ка її по­ве­дін­ки і дій, во­на дав­но вже в ко­ман­ді за­мов­ни­ків, — ре­а­гує Подольський. — Во­на є ча­сти­ною ме­ха­ні­зму, від­по­від­но ро­би­ти­ме те, що їй ска­жуть в си­ло­вих стру­кту­рах, у яких є про­пи­са­на стра­те­гія дій що­до ці­єї спра­ви. На су­до­вих про­це­сах Те­ли­чен­ко фа­кти­чно під­три­му­ва­ла про­ку­ро­рів і суд­дів, які фаль­си­фі­ку­ва­ли спра­ву. А про те, що спра­ву фаль­си­фі­ку­ва­ли, роз­по­від­ав у сво­є­му ві­део­звер­нен­ні ко­ли­шній го­ло­ва Апе­ля­цій­но­го су­ду Ан­тон Чер­ну­шен­ко, який на­го­ло­шу­вав, що її ку­рує осо­би­сто Пре­зи­дент і за­сту­пник гла­ви йо­го адмі­ні­стра­ції Олексій Фі­ла­тов».

По­ка­зо­вим є ще один мо­мент. Під час пер­шої сво­єї прес-кон­фе­рен­ції в кін­ці трав­ня цьо­го ро­ку но­во­обра­ний ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко, для яко­го спе­ці­аль­но вно­си­ли змі­ни в за­ко­но­дав­ство, щоб лю­ди­на без юри­ди­чної осві­ти мо­гла очо­ли­ти та­ку по­са­ду, пу­блі­чно по­обі­цяв ме­ні про­тя­гом мі­ся­ця да­ти від­по­відь у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» в ча­сти­ні за­мов­ни­ків. Про­йшло вже сто днів но­во­го ген­про­ку­ро­ра, але від­по­віді до­сі не­має.

«Ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко сьо­го­дні часто за­яв­ляє, що роз­слі­ду­ва­н­ня тих чи ін­ших зло­чи­нів до­би Яну­ко­ви­ча є для ньо­го спра­вою че­сті, — ко­мен­тує «Дню» гро­мад­ський ді­яч Олексій Тол­ка­чов. — Але, на мій по­гляд, єди­ною спра­вою че­сті для ген­про­ку­ро­ра є «спра­ва Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». Са­ме з ці­єї спра­ви, са­ме з акції «Укра­ї­на без Ку­чми» по­чи­на­ла­ся по­лі­ти­чна кар’єра Юрія Ві­та­лі­йо­ви­ча. Але, схо­же, з яки­хось при­чин ген­про­ку­рор во­ліє про це за­бу­ти. Як­би справ­жні роз­слі­ду­ва­н­ня по­ча­ли­ся, я більш ніж пе­ре­ко­на­ний, що зло­чин­ний ре­жим Яну­ко­ви­ча став би ви­гля­да­ти без­не­вин­ним ягням по­рів­ня­но з «си­сте­мою Ку­чми».

ЯК ПЕРЕМОГТИ

За­мов­ни­ки зло­чи­ну, які на­ма­га­ю­ться ство­ри­ти па­ра­лель­ну ре­аль­ність, і ті, хто їм до­по­ма­га­ють і про­да­ю­ться, ра­зом ма­ють ве­ли­кі ре­сур­си і вплив, але це не озна­чає, що во­ни не­пе­ре­мо­жні. Прав­да ра­но чи пі­зно во­стор­же­ствує. Ко­ли? За­ле­жить від нас. На­скіль­ки ми роз­би­ра­є­мо­ся в си­ту­а­ції і ро­би­мо від се­бе за­ле­жне. Так от, тре­ба ро­зу­мі­ти, що за­хо­ди, які ор­га­ні­зо­вує ро­ди­на Ку­чми — Пін­чу­ка і які на­чеб­то по- кли­ка­ні до­по­мог­ти Укра­ї­ні, на­справ­ді є під­мі­ною по­нять, бо ви­сту­па­ють сво­го ро­ду ін­стру­мен­том для від­бі­ле­н­ня екс-пре­зи­ден­та.

«Не ви­пад­ко­во, що са­ме за­раз на рі­чни­цю смер­ті Гон­га­дзе про­во­ди­ться фо­рум YES — це та­кий со­бі ма­лень­кий під­сві­до­мий трі­умф, — під­кре­слює Подольський. — В по­пе­ре­дні ро­ки во­ни так са­мо це ро­би­ли. То­му я вже дав­но за­кли­каю бой­ко­ту­ва­ти за­хо­ди Ку­чми — Пін­чу­ка, але аб­со­лю­тна біль­шість сві­до­мо ігно­ру­ють мій за­клик — ба­га­то хто при­їжджає сю­ди за гро­ші, ін­ші то­му що зо­бов’яза­ні, а тре­ті вза­га­лі на зар­пла­ті. Зви­чай­но, ми мо­же­мо ки­ва­ти на іно­зем­ців, які сво­єю при­су­тні­стю до­по­ма­га­ють Ку­чмі, але це на­сам­пе­ред на­ша спра­ва, з якою ми са­мі ма­є­мо по­кін­чи­ти. З ін­шо­го бо­ку, ва­жли­во, що вже за­раз на За­хо­ді по­чи­на­ють ува­жно при­див­ля­ти­ся до ро­лі ро­ди­ни Ку­чми-Пін­чу­ка у фі­нан­су­ван­ні фон­ду Клін­то­нів, про що пи­шуть про­від­ні аме­ри­кан­ські ЗМІ».

Прав­да, не всі ігно­ру­ють за­клик По­доль­сько­го. Прин­ци­по­ву по­зи­цію про­я­ви­ла ни­ні­шній на­ро­дний де­пу­тат Ган­на Го­пко, яка два ро­ки то­му, від­по­від­а­ю­чи на лист-за­про­ше­н­ня Ква­снєв­сько­го, за­яви­ла: «Упро­довж ба­га­тьох ро­ків сім’я колишнього пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Ле­о­ні­да Ку­чми (че­рез стру­кту­ри йо­го зя­тя Ві­кто­ра Пін­чу­ка) про­во­дить фо­рум YES і фі­нан­сує впли­во­вих аме­ри­кан­ських і єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків та пов’яза­ні з ни­ми фон­ди і стру­кту­ри. Я не мо­жу прийня­ти ва­шу про­по­зи­цію. У кри­ти­чний для кра­ї­ни час бой­кот по­ді­бних за­хо­дів дає чі­ткий си­гнал: Ле­о­нід Ку­чма і Ві­ктор Яну­ко­вич по­вин­ні не­сти від­по­від­аль­ність за ско­є­ні зло­ді­я­н­ня і по­ста­ти пе­ред спра­ве­дли­вим су­дом. За остан­ні ро­ки ви ду­же ба­га­то ча­су про­ве­ли в Укра­ї­ні. Але, на жаль, так і не звер­ну­ли ува­ги на ре­зо­нан­сні кри­мі­наль­ні спра­ви і су­до­ві про­це­си, пов’яза­ні з при­че­тні­стю Ле­о­ні­да Ку­чми до жор­сто­ко­го на­силь­ства про­ти по­лі­ти­ків, жур­на­лі­стів та акти­ві­стів».

Ві­дре­а­гу­ва­ла на збіг дат і вдо­ва Ге­ор­гія — Ми­ро­сла­ва Гон­га­дзе: «Цьо­го ро­ку YES Пін­чу­ка від­кри­ва­є­ться 16 ве­ре­сня. Хтось до­бре про­ду­мав і зва­жив да­ти — я так ро­зу­мію, що на від­крит­ті бу­де Ку­чма і що роз­по­чне­ться кон­фе­рен­ція хви­ли­ною пам’яті про Ге­ор­гія Гон­га­дзе. 16 ве­ре­сня ви­пов­ню­є­ться 16 ро­ків з дня смер­ті Гії. Хо­чу по­ба­чи­ти цей ви­яв жур­на­ліст­ської со­лі­дар­но­сті, осо­бли­во від ко­ли­шніх ко­лег Ге­ор­гія, як Сер­гій Ле­щен­ко та ре­шти, які є зви­чни­ми уча­сни­ка­ми ці­єї кон­фе­рен­ції і на­віть, як ми те­пер зна­є­мо з офі­цій­них де­кла­ра­цій, отри­му­ва­ли го­но­ра­ри за ви­сту­пи у ній».

Аб­со­лю­тно пра­виль­на по­зи­ція Ми­ро­сла­ви, але є сут­тє­ві ню­ан­си. «Ми­ро­сла­ва, зви­чай­но, мо­же про­те­сту­ва­ти про­ти YES, але то­ді по­трі­бно про­те­сту­ва­ти і про­ти ГПУ, яка по-су­ті фаль­си­фі­кує спра­ву її чо­ло­ві­ка в ча­сти­ні за­мов­ни­ків, — ре­а­гує Подольський. — В да­но­му ви­пад­ку во­на ви­сло­ви­ла­ся кри­ти­чно що­до YES, але в той же час за­ли­шає Те­ли­чен­ко сво­їм пред­став­ни­ком в су­ді, яка пов­ні­стю се­бе дис­кре­ди­ту­ва­ла і по­ка­за­ла, що во­на на сто­ро­ні ро­ди­ни Ку­чми».

«Хоч і не маю пра­ва су­ди­ти рі­дних по­кій­но­го Ге­ор­гія, однак я не ро­зу­мію ло­гі­ку по­ве­дін­ки їхніх пред­став­ни­ків с су­ді, — ди­ву­є­ться Тол­ка­чов. — Я не ба­чу їхньої за­ці­кав­ле­но­сті в пра­во­суд­ді. Так са­мо і гро­мад­ськість, і жур­на­ліст­ська спіль­но­та дав­но вже за­бу­ли про цю ре­зо­нан­су спра­ву, з якої мо­жна бу­ло б по­ча­ти де­мон­таж олі­гар­хі­чно­зло­чин­ної си­сте­ми, па­трі­ар­хом якої був і до­сі за­ли­ша­є­ться Ку­чма. Єди­ні, хто ще го­во­рить про «спра­ву Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» — це жур­на­лі­сти га­зе­ти «День».

По­ве­дін­ка ме­діа-се­ре­до­ви­ща — це вза­га­лі окре­ма те­ма. Хто, якщо не ко­ле­ги вби­то­го жур­на­ліс- та, ма­ли б най­біль­ше пра­гну­ти спра­ве­дли­во­сті. Однак, на жаль, за ці ро­ки ми по­ба­чи­ли де­гра­да­цію не тіль­ки по­лі­ти­ку­му, а і ча­сти­ни жур­на­лі­сти­ки. Ма­ло раз на рік ви­хо­ди на Май­дан в день рі­чни­ці вбив­ства Гон­га­дзе, свою по­зи­цію по­трі­бно про­яв­ля­ти ко­жно­го дня, зокре­ма не за­мов­чу­ю­чи цю спра­ву і від­ві­ду­ю­чи су­ди.

«Стан ба­га­тьох ЗМІ ме­ні на­га­дує ба­зар або яр­мар­ку — по­кри­ча­ли-по­кри­ча­ли і за­бу­ли, — на­го­ло­шує Подольський. — Сьо­го­дні мо­жна по­чу­ти, що, мов­ляв, ця спра­ва ні­ко­му вже не ці­ка­ва і що про неї за­бу­ли. Але по­ки не бу­де зла­ма­на ця га­не­бна тра­ди­ція і по­ки не бу­де кра­пки у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», не бу­дуть роз­кри­ті і зло­чи­ни на Май­да­ні та схо­ді кра­ї­ни. Осо­бли­ву ува­гу тут за­слу­го­вує «Укра­їн­ська прав­да», яка ста­ла при­кла­дом — як не тре­ба ро­би­ти. Жур­на­лі­сти цьо­го ви­да­н­ня дав­но вже зра­ди­ли і про­да­ли пам’ять сво­го за­снов­ни­ка. Більш то­го, пра­цю­ють на ро­ди­ну Ку­чми, зокре­ма ін­фор­ма­цій­но під­три­му­ю­чи їх за­хо­ди на сьо­го­дні­шній день УП є офі­цій­ним ме­діа-пар­тне­ром YES. На­то­мість во­ни ро­ка­ми бло­ку­ють ін­фор­ма­цію по на­шій спра­ві, по «спра­ві Єлья­шке­ви­ча», ра­ні­ше від­мо­ви­ли ме­ні у від­крит­ті бло­гу і т.д».

«Якраз остан­ній при­клад із Ле­щен­ком є яскра­вим свід­че­н­ням їх мо­раль­них яко­стей, — про­дов­жує Подольський. — У ме­не та­ке від­чу­т­тя, не­зва­жа­ю­чі на те, що По­ро­шен­ко від­кри­ва­ти­ме цьо­го­рі­чний Ял­тин­ський фор­му, що ро­ди­на Ку­чми-Пін­чу­ка все одно вва­жа­ють йо­го вже «зби­тим льо­тчи­ком», від­по­від­но по­сту­по­во за­пу­ска­ють ме­ха­ні­зми по йо­го усу­нен­ню, звід­ти і роз­мо­ви не про­сто про до­ча­сні пар­ла­мент­ські, а і про пре­зи­дент­ські ви­бо­ри. Ду­маю, що ін­стин­ктив­но це від­чу­ває і сам По­ро­шен­ко. То­му, не ви­клю­чно, що всі скан­да­ли і ком­бі­на­ції із Ле­щен­ком від­бу­ва­ю­ться, зокре­ма, в ор­бі­ті сто­сун­ків По­ро­шен­ко — Пін­чук. Зять Ку­чми гра­є­ться в но­вих по­лі­ти­ків на кшталт так зва­них єв­ро­опти­мі­стів, го­ту­ю­чи аль­тер­на­ти­ву ни­ні­шній вла­ді».

В бе­ре­зні 2016-го на­ре­шті поховали остан­ки Ге­ор­гія Гон­га­дзе. Під час по­хо­ва­н­ня ме­ні осо­бли­во за­пам’ятав­ся ви­па­док, ко­ли Олексій Подольський не витримавши атмосфери, ві­ді­йшов в сто­ро­ну від церкви, в якій від­спі­ву­ва­ли Гон­га­дзе. За йо­го сло­ва­ми, від­да­ти ті­ло зем­лі мо­жна бу­ло дав­но, але ча­сти­на тих, хто сто­їть в храмі і на­пру­жує обличчя, зра­ди­ли йо­го, як і зра­джу­ють йо­го ті, хто про­тя­гом всіх цих ро­ків не роз­кри­ва­ють цю спра­ву. Не див­ля­чись на сум­ний на­стрій, я все одно ві­рю, що на­по­ле­гли­ва бо­роть­ба дасть свої пло­ди. У прав­ди скла­дний шлях, але во­на обов’яз­ко­во прор­ве­ться. То­ді і по­чне­ться очи­ще­н­ня в на­шій кра­ї­ні.

«У ме­не скла­ло­ся одно­зна­чне враження, що Ку­чма до­сі має ве­ли­че­зну вла­ду в Укра­ї­ні, — кон­ста­тує Олексій Тол­ка­чов. — Си­сте­ма, ство­ре­на ним, до­сі вправ­но пра­цює, її за­хи­сні си­сте­ми не­по­ру­шні. А це озна­чає, що і «По­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція», і «Ре­во­лю­ція гі­дно­сті» б’ють ли­ше по вер­хів­ці айс­бер­гу, але не за­чі­па­ють основ си­сте­ми. Змі­ню­ю­ться обличчя по­лі­ти­ків, су­спіль­ству ство­рю­є­ться драй­во­вий ан­ту­раж, зі­бра­ний з ре­зо­нан­сних по­дій, скан­да­лів, гу­чних за­три­мань. Аби ли­ше ні­хто не ди­вив­ся за ла­штун­ки, на ко­рі­н­ня про­блем. Су­спіль­ство часто слі­пе, на­їв­не і з ві­ді­бра­ною пам’ят­тю. Але йо­му час про­тве­ре­зі­ша­ти, ста­ти сві­до­мим. При­зве­сти до цьо­го має шок, ви­кли­ка­ний прав­дою. А прав­да про вбив­ство Ге­ор­гія Гон­га­дзе, зло­чи­нів про­ти По­доль­сько­го і Єлья­шке­ви­ча не за­ли­шить ка­ме­ня на ка­ме­ні від те­пе­рі­шньої по­лі­ти­чної дій­сно­сті».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

22 БЕРЕЗНЯ 2016 Р. В ЦЕЙ ДЕНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ЦЕРКВИ МИКОЛИ НАБЕРЕЖНОГО НА ПОДОЛІ В КИ­Є­ВІ ПОХОВАЛИ ЖУР­НА­ЛІ­СТА ГЕ­ОР­ГІЯ ГОН­ГА­ДЗЕ. ПОТЕРПІЛИЙ У СПРА­ВІ ОЛЕКСІЙ ПОДОЛЬСЬКИЙ, НЕ ВИТРИМАВШИ АТМОСФЕРИ У ХРАМІ, ДЕ ВИСПІВУВАЛИ ЖУР­НА­ЛІ­СТА, ВИЙШОВ НА ВУЛИЦЮ. КА­ЖЕ — ВАЖКО ДИВИТИСЯ НА ДЕ­ЯКІ ЦИНІЧНІ ОБЛИЧЧЯ, ЯКІ ВИКОРИСТАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГОН­ГА­ДЗЕ У ВЛАСНИХ ІНТЕРЕСАХ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.