«Но­вий сми­сло­вий лан­цю­жок»

Вра­же­н­ня пер­ших вла­сни­ків кни­ги «Се­стра моя, Со­фія...», екс­клю­зив­но­го бра­сле­та та уні­каль­ної скри­ні скар­бів, які «День» пред­ста­вив на Фо­ру­мі ви­дав­ців

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Пред­став­ле­н­ня но­вої книж­ки «Дня» «Се­стра моя, Со­фія...» ста­ло одні­єю з най­більш яскра­вих по­дій Фо­ру­му ви­дав­ців, який три­вав ми­ну­ло­го ти­жня у Льво­ві. Де­ся­тки фо­то­та те­ле­ка­мер, ба­га­то го­стей сто­я­ли про­сто в про­хо­дах під час п’ятни­чної пре­зен­та­ції. Обме­же­н­ня бу­ли й у ча­со­во­му ви­мі­рі: 45 хви­лин — це бо­лі­сно ма­ло для то­го, щоб обго­во­ри­ти та­кий мас­шта­бний про­ект, а тим па­че — щоб від­ре­а­гу­ва­ти на всі ре­а­кції, які пов­ся­кчас зри­на­ли в за­лі. «Пре­зен­та­ція кни­жок га­зе­ти «День» на Фо­ру­мі ви­дав­ців вже ста­ла хо­ро­шою що­рі­чною тра­ди­ці­єю, — роз­по­ча­ла зу­стріч по­стій­ний ав­тор «Дня» і ви­кла­дач Львів­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. І. Фран­ка Юлі­а­на Лав­риш. — Сьо­го­дні пе­ред ва­ми зов­сім но­ва кни­га «Се­стра моя, Со­фія...», яка бу­де ве­сти нас істо­ри­чни­ми та ду­хов­ни­ми ма­гі­стра­ля­ми між Укра­ї­ною та Бол­га­рі­єю. Цей рік — юві­лей­ний для га­зе­ти. 11 ве­ре­сня ре­да­кція від­свя­тку­ва­ла 20 ро­ків із ви­хо­ду пер­шо­го но­ме­ру. 2016-й — рік чи­та­чів га­зе­ти «День». Про­ект, який ми сьо­го­дні пред­став­ля­є­мо, утво­рює сми­сло­вий лан­цю­жок із ба­га­тьма ін­ши­ми про­е­кта­ми. Якщо ми­ну­ло­го ро­ку в цій за­лі ми обго­во­рю­ва­ли від­но­си­ни між Укра­ї­ною та Ві­зан­ті­єю, то сьо­го­дні — між Укра­ї­ною та Бол­га­рі­єю. Для ме­не осо­би­сто, як одно­го з ав­то­рів, цей про­ект від­крив ду­же ба­га­то но­вих го­ри­зон­тів».

« Пе­ре­ко­на­на, що чи­та­чі « Дня » — це зо­ло­тий за­пас кра­ї­ни, лю­ди, які ми­слять ши­ро­ки­ми го­ри­зон­та­ми й зда­тні чи­та­ти ін­те­ле­кту­аль­ні текс­ти, — за­зна­чи­ла го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» й ав­тор ідеї ви­да­н­ня Ла­ри­са Ів­ши­на. — Не ли­ше чи­та­ти, а й ро­би­ти прак- ти­чні кро­ки — під­три­му­ва­ти га­зе­ту в її по­чи­на­н­нях. Ко­ли ме­не пи­та­ють, як вам це вда­є­ться, я від­по­від­аю — зав­дя­ки то­му, що в Укра­ї­ні є, мо­жли­во, ще не ціл­ком від­ре­фле­ксо­ва­на, не «під­сві­че­на» сві­до­ма ча­сти­на су­спіль­ства. Цей на­род без­умов­но за­слу­го­вує кра­що­го управ­лі­н­ня і кра­що­го жит- тя. Хо­чу по­дя­ку­ва­ти всім, хто про­тя­гом 20 ро­ків чи­тав і пе­ред­пла­чу­вав, по­ши­рю­вав зна­н­ня про га­зе­ту. Хо­чу та­кож по­дя­ку­ва­ти лю­дям, які на­дру­ку­ва­ли на­ше ви­да­н­ня — ком­па­нії «Адеф». Кни­га «Се­стра моя, Со­фія...» — це осо­бли­вий ін­те­ле­кту­аль­ний про­дукт. Ме­ні зда­є­ться, що та­кої кни­ги у нас іще не бу­ло. Ці­єю кни­гою ми пра­гну­ли під­кре­сли­ти по­тре­бу ін­шо­го стан­дар­ту дис­ку­сії. Пе­ре­ко­на­на, що жур­на­лі­сти по­вин­ні го­во­ри­ти про те, чим жи­ве кра­ї­на, чим во­на має жи­ти, як во­на по­вин­на ми­сли­ти се­бе в ка­те­го­рі­ях ти­ся­чо­лі­тньої ци­ві­лі­за­ції. На­справ­ді, на­ша кни­га роз­по­від­ає про Укра­ї­ну че­рез при­зму Бол­га­рії. Хо­чу по­дя­ку­ва­ти упо­ря­дни­кам і ав­то­рам цьо­го про­е­кту. Се­ред ав­то­рів ви­да­н­ня — ду­же ба­га­то імен, яки­ми пи­ша­є­ться укра­їн­ська на­у­ка й я ду­же хо­чу, щоб во­ни та­кож ста­ли на­дба­н­ням укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки. «Се­стра моя, Со­фія...» — це кни­га про те, чо­му Свя­то­слав Хо­ро­брий хо­тів пе­ре­не­сти сто­ли­цю з Ки­є­ва на Ду­най, про вза­єм­ні впли­ви укра­їн­ців та бол­гар. Дра­го­ма­нов, який сво­го ча­су ство­рив у Бол­га­рії ці­лу на­у­ко­ву шко­лу, так під­го­ту­вав мі­сце­ву ін­те­ле­кту­аль­ну пу­блі­ку, що са­ме Бол­га­рія пер­шою ви­зна­ла УНР. На­род, який сам на­вчив­ся впро­довж сто­літь збе­рі­га­ти пам’ять про свою дер­жав­ність, ви­со­ко ці­ну­вав по­ри­ва­н­ня Укра­ї­ни ста­ти дер­жа­вою. Чи зна­ють про це ши­ро­кі ко­ла укра­їн­ців? На жаль, ні. Са­ме зять Дра­го­ма­но­ва став пер­шим по­слом Бол­га­рії при уря­ді УНР. Та­ких над­зви­чай­но ці­ка­вих істо­ри­чних фа­ктів у цій кни­зі ще ду­же ба­га­то. Во­дно­час во­на має ду­же сер­йо­зний су­спіль­но-по­лі­ти­чний ви­мір.

Хо­чу та­кож звер­ну­ти ва­шу ува­гу на наш фір­мо­вий бра­слет, який є су­про­во­дом до кни­ги. Юве­лір­ний Дім ZARINA спіль­но з на­шою ху­до­жни­цею Ан­ною Гав­ри­люк до­по­мо­гли ре­а­лі­зу­ва­ти цей за­дум. На бра­сле­ті ви мо­же­те по­ба­чи­ти ма­лень­ку срі­бну мо­не­тку, на якій зо­бра­же­на пер­ша лі­те­ра гла­го­ли­ці — ал­фа­ві­ту, який ми отри­ма­ли за по­се­ре­дни­цтва Бол­га­рії. По­чи­на­є­мо з «азів»! Це — та­кож про кни­гу «Се­стра моя, Со­фія...»

По­над те, Ла­ри­са Ів­ши­на пред­ста­ви­ла ау­ди­то­рію й уні­каль­ну скри­ню скар­бів «Дня», у яку уві­йшли 100 ли­сті­вок, на ко­трих — пер­ші шпаль­ти га­зе­ти, сві­тли­ни фо­то­ви­став­ки, ка­ри­ка­ту­ри Ана­то­лія Ка­зан­сько­го та Віктора Богорада, ма­люн­ки й об­кла­дин­ки «Марш-

ру­ту №1» від Ан­ни Гав­ри­люк. Для мі­ні-кар­тин пе­ред­ба­че­но де­рев’яний моль­берт і «ко­ро­лів­ський олі­вець» від Ла­ри­си Ів­ши­ної. А ще се­ред скар­бів — мі­ше­чок з на­сі­н­ням чор­но­брив­ців із с. На­гу­є­ви­чі!

Зу­си­л­ля ре­да­кції не за­ли­ши­лись не­по­мі­че­ни­ми. На це­ре­мо­нії вру­че­н­ня пре­мії «Най­кра­ща кни­га Фо­ру­му-2016» книж­ка «Се­стра моя, Со­фія...» отри­ма­ла одразу дві на­го­ро­ди — Спе­ці­аль­ну від­зна­ку ма­ло­го жу­рі «Осві­тя­ни» та Ди­плом Гіль­дії лю­дей кни­ги — «за му­дрість як кон­стан­ту». І, зви­чай­но, са­ма за се­бе го­во­ри­ла ува­га від­ві­ду­ва­чів до стен­ду «Дня», яка не спа­да­ла про­тя­гом усіх днів фо­ру­му.

Про­по­ну­є­мо чи­та­чам най­ці­ка­ві­ші вра­же­н­ня від­ві­ду­ва­чів стен­ду «Дня».

«ПРИДБАЄМО ВА­ШУ КНИЖКУ І ПЕРЕДАМО ЇЇ ДО СОФІЇ»

Ми­ро­сла­ва ПРИХОДА, до­цент ка­фе­дри ви­дав­ни­чої спра­ви та ре­да­гу­ва­н­ня Ін­сти­ту­ту жур­на­лі­сти­ки КНУ ім. Та­ра­са Шев­чен­ка, ке­рів­ник про­е­кту «Гіль­дія лю­дей кни­ги»:

— Ми обра­ли цю книжку, то­му що Гіль­дія лю­дей кни­ги, яка ство­ре­на на ка­фе­дрі ви­дав­ни­чої спра­ви і ре­да­гу­ва­н­ня Ін­сти­ту­ту жур­на­лі­сти­ки КНУ ім. Та­ра­са Шев­чен­ка, має сво­їм зав­да­н­ням згур­то­ву­ва­ти лю­дей, яким не бай­ду­жа кни­га. Лю­дей, які пи­шуть, тво­рять книж­ки. То­рік ми за­сну­ва­ли пре­мію «Гіль­дії лю­дей кни­ги». І, оскіль­ки ми Ін­сти­тут жур­на­лі­сти­ки, то шу­ка­є­мо книж­ки від жур­на­лі­стів чи про жур­на­лі­стів або для жур­на­лі­стів. То­рік ми на­го­ро­ди­ли книжку фін­сько­го жур­на­лі­ста. Цьо­го­річ пер­ше, що впа­ло нам в око, — це «Се­стра моя, Со­фія...». Ми сте­жи­ли за пу­блі­ка­ці­я­ми га­зе­ти про книжку. Ще у вів­то­рок я ре­тель­но про­чи­та­ла пе­ред­мо­ву, ма­те­рі­а­ли, і ми ви­рі­ши­ли, що во­на це за­слу­го­вує.

Ми зі сту ден та ми сте жи мо за усі­ма но­вин­ка­ми «Дня». До ре­чі, цьо­го ро­ку у Со­фій­сько­му уні­вер - си те ті 20 ро ків ук ра ї ніс ти ки. І ми, оче вид но, при дба є мо ва шу книжку і передамо її до Софії. Во­на по тра пить до сту ден тів Со - фій­сько­го уні­вер­си­те­ту. Тож ми з між на род ною спіль но тою бу де мо свя­тку­ва­ти на­шу роз­лу­ку ко­лись і зу стріч те пер. Га зе ту пе ред пла - чую з пер шо го но ме ра. Ко ли ви - кла да ла у Поль щі, мої сту ден ти вчи­ли укра­їн­ську зокре­ма й за ма­те­рі­а­ла­ми «Дня».

«ПРОЕКТИ «Дня» РОБЛЯТЬ ДЕРЖАВОТВОРЧУ СПРАВУ»

Лю­бов ФАТУЛАЄВА, пен­сіо­нер­ка:

— Ні­як не мо­жу на­ті­ши­тись мо­жли­ві­стю ми­лу­ва­тись ін­фор­ма­цій­ни­ми про­ду­кта­ми мо­го улю­бле­но­го ви­да­н­ня. Та­кож зра­ді­ла й то­му, що змо­гла по­тра­пи­ти на зу­стріч із Ла­ри­сою Ів­ши­ною та пре­зен­та­цію книж­ки «Се­стра моя, Со­фія...». Проекти «Дня» роблять державотворчу справу, є пе­ред­умо­вою на­ціо­наль­но­го про­гре­су. По­ті­шив і брен­до­вий бра­слет, який я хо­чу по­да­ру­ва­ти сво­їй ону­чці. Цей стенд мо­є­му сер­цю до­ро­гий, то­му на­ма­га­юсь огля­ну­ти ко­жен йо­го еле­мент. Ні­чо­го зай­во­го, все — ко­штов­не. І на­віть ши­пши­на у ва­зі до­пов­нює ари­сто­кра­тизм усіх атри­бу­тів ви­да­н­ня».

«ХО­ЧУ ВИСЛОВИТИ ПОДЯКУ ЗА УКРАЇНІЗАЦІЮ УКРА­Ї­НИ»

Ігор ДРОБОТ, про­фе­сор Львів­сько­го ре­гіо­наль­но­го ін­сти­ту­ту дер­жав­но­го управ­лі­н­ня НАДУ при Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни:

— Я вже на­віть не при­га­даю, від­ко­ли є чи­та­чем га­зе­ти «День», — аж на­стіль­ки дав­но по­ча­ла­ся на­ша з га­зе­тою дру­жба. Як гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни, хо­чу висловити подяку ви­дан­ню та йо­го го­лов­но­му ре­да­кто­ру — Ла­ри­сі Ів­ши­ній — за на­стіль­ки ґрун­тов­ну про­сві­тни­цьку ро­бо­ту, за українізацію Укра­ї­ни. На пре­ве­ли­кий жаль, до­во­ди­ться го­во­ри­ти са­ме про українізацію Укра­ї­ни, адже на­шій кра­ї­ні в цьо­му на­прям­ку ще пра­цю­ва­ти та пра­цю­ва­ти. Ду­же шко­да, що «День» — єди­на га­зе­та в Укра­ї­ні, яка за­йма­є­ться ці­єю дер­жав­ни­цькою спра­вою».

«НАЙКРАЩИЙ ІН­ТЕ­ЛЕ­КТУ­АЛЬ­НИЙ ПОДАРУНОК»

Дми­тро ШУЛЬГА, жур­на­ліст, Кро­пив­ни­цький:

— Чо­му ку­пив са­ме книжку «Се­стра моя, Со­фія...»? Моя ку­ма має бол­гар­ські ко­ре­ні, а в неї не­що­дав­но був день на­ро­дже­н­ня. Та ще й її ма­лень­ку до­не­чку звуть Со­фі­єю. Щойно я ді­знав­ся, що «День» пла­нує ви­да­ти кни­гу про істо­ри­чні зв’яз­ки Бол­га­рії з Укра­ї­ною, від­ра­зу по­ду­мав, що му­шу її ку­пи­ти. Найкращий подарунок — це кни­га, а в цьо­му ви­пад­ку йде­ться ще й про та­ку пре­кра­сну кни­гу. Ми­ну­ло­го ро­ку, до ре­чі, при­дбав три­птих «Дня», до яко­го вхо­дить «Ко­тел», «Я — сві­док» та «Ка­та­стро­фа і трі­умф». Цю три­ло­гію ми по­да­ру­ва­ли на­шо­му де­ка­но­ві. Ось та­ка хо­ро­ша тра­ди­ція вже скла­ла­ся. Книж­ки «Дня» — це найкращий ін­те­ле­кту­аль­ний подарунок для лю­дей, які ду­ма­ють і чи­та­ють».

«ЯК­БИ «Дню» РА­НІ­ШЕ АКТИВ­НО ПО­ЧА­ЛА ДОПОМАГАТИ ДЕРЖАВА, НИНІШНЬОЇ КРИ­ЗИ НА ДОН­БА­СІ МОГЛО Б І НЕ БУ­ТИ»

Ана­то­лій ІВЧЕНКО, пе­ред­пла­тник «Дня» з 15-рі­чним ста­жем:

— При­дбав но­вин­ку «Се­стра моя, Со­фія...». Не ска­жу, що всі, але від­со­тків так сім­де­сят кни­жок «Дня» в ме­не є у до­ма­шній бі­бліо­те­ці. Вбо­лі­ваю за це ви­да­н­ня, під­три­му­ю­чи ціл­ком і пов­ні­стю йо­го про­сві­тни­цьку ді­яль­ність. Ця га­зе­та на­справ­ді за­йма­є­ться дер­жа­во­твор­чою ро­бо­тою. Ду­же хо­ті­ло­ся б, щоб вре­шті-решт цю ді­яль­ність по­ча­ла під­три­му­ва­ти кон­кре­тною до­по­мо­гою са­ма держава. «День» же сво­єю про­сві­тни­цькою мі­сі­єю ви­му­ше­ний за­йма­ти­ся са­мо­туж­ки. Як­би вам ще ра­ні­ше актив­но по­ча­ла допомагати держава, нинішньої кри­зи на Дон­ба­сі могло б і не бу­ти. У нас же в кра­ї­ні шту­чний роз­по­діл на ре­гіо­ни, між яки­ми не­дру­ги Укра­ї­ни на­ма­га­ю­ться роз­па­ли­ти во­ро­жне­чу. А «День» на­шу дер­жа­ву на­ма­га­є­ться об’єд­на­ти, до­кла­да­ю­чи ма­кси­мум зу­силь.

«День» СЬО­ГО­ДНІ НЕ МАЄ АНАЛОГІВ В УКРА­Ї­НІ»

Мар’ян ЛОЗИНСЬКИЙ, про­ре­ктор з на­у­ко­во-пе­да­го­гі­чної ро­бо­ти та со­ці­аль­них пи­тань і роз­ви­тку ЛНУ ім. Іва­на Фран­ка:

— Ду же сим па ти зую цьо му укра­їн­сько­му ча­со­пи­су, який смі- ли­во мо­жна на­зва­ти най­кра­щим. Га­зе­та «День» — це ви­да­н­ня, яке сьо­го­дні не має аналогів в Укра­ї­ні. Я ду­же по­ва­жаю та ша­ную Ла­ри­су Ів­ши­ну, на­сам­пе­ред, за її ви­со­кий про­фе­сіо­на­лізм, за її чі­тку по зи цію ба чен ня на ці о наль ної ідеї Укра­ї­ни. Та­кож хо­ті­ло­ся б на­го ло си ти на важ ли вос ті плід ної спів пра ці фа куль те ту жур на ліс - ти ки Фран ко во го уні вер си те ту з ре­да­кці­єю га­зе­ти «День». Ця спів­пра­ця ду­же ва­жли­ва для нас і, пе­ре дов сім, для сту ден тів, най - кра­щих з яких га зе та бе ре під своє кри­ло, ви­хо­вує та дає мо­жли­вість ста ти пре крас ни ми жур на - лі­ста­ми.

Зви­чай­но, при­дбав при­мір­ник остан­ньої кни­ги. З вла­сно­го до­сві­ду знаю, як на справ ді книж ки важ ко на род жу ю ся. А в га зе ти « День » на стіль ки ве ли ка та пре - кра­сна бі­бліо­те­ка, то­му це не­аби­яке до­ся­гне­н­ня. На­сам­кі­нець хо­тів би при­ві­та­ти «День» із на­го­ди двад ця ти літ тя, по ба жав ши ви - дан­ню подаль­шо­го про­цві­та­н­ня.

«ЦІ КНИЖ­КИ НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ІНТЕГРУВАТИ В СИСТЕМУ СЕРЕДНЬОЇ ТА ВИ­ЩОЇ ОСВІ­ТИ»

Лю­бов КІС, пси­хо­лог у Львів­сько­му вій­сько­во­му лі­цеї:

— Зі зна ю ся, що я є ве ли кою ша ну валь ни цею ти та ніч ної про - світ ниць кої пра ці, якою зай ма - ється га­зе­та «День» на чо­лі з Ла­ри сою Ів­ши ною. Зви чай но, не мог ла оми ну ти мож ли вос ті при - дба­ти остан­ню книжку та­ко­го ша­но­ва­но­го ви­да­н­ня. Як та­кою, істо­рі­єю Бол га рії ми, ук ра їн ці, зде - біль шо го не ці ка ви ли ся. Однак по гляд на бол гарсь ку іс то рію че - рез ук ра їнсь ку приз му — це вже те, що має ви­кли­ка­ти в укра­їн­ських чи та чів не аби я кий ін те рес. «День» знає, як це не­об­хі­дно гра­мо­тно, прав­ди­во та об’єктив­но по­да­ти, то­му ні на мить не сум­ні­ва­ю­ся, що зна­йду в цій книж­ці чи­ма ло но во го та ці ка во го. Біль ше то го, пе ре ко на на, що книж ки « Дня » не об хід но ін тег ру ва ти в сис те му се ред ньої та ви щої осві - ти. Що біль ше бу де мо ло ді, яка чи­та­ти­ме та­кі фун­да­мен­таль­ні та гли бо кі пра ці, то кра щим бу де май­бу­тнє на­шої дер­жа­ви.

«СКРИНЯ СКАР­БІВ ВРАЖАЄ УНІКАЛЬНОЮ ПРОДУМАНІСТЮ СВО­ГО ВМІСТУ»

Га­ли­на та Ан­дрій ЯЦЕНКИ, до­цен­ти фа­куль­те­ту жур­на­лі­сти­ки Львів­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Іва­на Фран­ка:

— Про ек ти « Дня » зав ж ди особ ли ві та сим во ліч ні, а цьо го - рі­чна Скриня скар­бів «Дня» вражає уні каль ною про ду ма ніс тю сво­го вмісту! Це найкращий да­ру­нок для вір них чи та чів, які про - жи­ва­ють свої рі­зно­ко­льо­ро­ві в ма­жор­но-мі­нор­ній то­наль­но­сті дні з «Днем» вже двад­цять ро­ків, і ко­жен но­мер га­зе­ти є для них ду­хов­ним скар­бом. Впев­не­ні, бо мо­же­мо це ска­за­ти про се­бе, що ко­жен ша ну валь ник га зе ти має вдо ма свою «скри­ню» но­ме­рів «Дня», а те­пер ма­ти­ме ще чу­до­ву скринь­ку гар­но­го на­строю та на­тхне­н­ня від « днів ців » . Одним з най цін ні ших скар­бів у цій скри­ні, без сум­ні­ву, є на­сі­н­ня чор­но­брив­ців з ба­тьків­щи ни Іва на Фран ка. Це ду же зна­ко­вий за­дум ре­да­кто­ра Ла­ри­си Ів­ши ної, бо са ме зер ни ни Фран - ко­во го сло ва сто літ тя то му зав’яза­ли па­рос­тки ду­ху сво­бо­ди, на сін ня яко го сьо год ні дбай ли во зби рає твор чий ко лек тив га зе ти та за сі ває на під го то ва ну ріл лю ук ра їнсь кої сві до мос ті. Це сим - во­ліч ний на тяк для чи та чів, що ко жен мо же змі ни ти світ, пе - ре­тво рив ши сво­єю лю бов’ ю ма - лень ку чор ну на сі нин ку на бар - ви­сту кві­тку!

Вод но час, це й при єм ний по - да­ру­нок Іва­но­ві Фран­ку на 160-ті уро­ди­ни, бо са­ме скри­ні та ці жов­то­го­ло­ві кві­ти він ду­же лю­бив. Зі скри­ня­ми у ньо­го бу­ли свої осо­бли ві « вза є ми ни » ще під час на - вчан ня у Дро го биць кій шко лі. Ма лий Івась то ді квар ти ру вав у сім’ї Ко­ши­цьких-Гу­чин­ських, які про да ва ли скри ні дів ча там для при­да­но­го, тож із за­хо­пле­н­ням їх роз ма льо ву вав. Скри ні з « ру жа - ми » Фран ка, як зга ду вав Пет ро Фран ко, ма ли не аби я кий по пит, вся май­стер­ня бу­ла ни­ми за­ва­ле­на, тож не раз ма­ло­му до­во­ди­ло­ся у них на­віть спа­ти. Що­до чор­но­брив­ців, то Іван Фран­ко, го­стю­ю­чи в о. Іва­на Ку­зі­ва (с. Ди­дьо ва Тур­чансь ко го по ві ту) зав ж ди за мов - ляв со бі пи ріг із чор ноб рив ців, який йо­му ду­же сма­ку­вав (мо­же­мо це ствер д жу ва ти з упев не ніс - тю, бо йо­го го­ту­ва­ла на­ша пра­пра­баб­ця)!

РЕЦЕПТ ПИРОГА З ЧОР­НО­БРИВ­ЦІВ

4 яй­ця, 100 г ма­сла, 100 г бо­ро­шна, 100 г цукру, жме­ню пе­лю­сток чор­но­брив­ців. Пе­люс­тки роз­тер­ти в ма­кі­трі з цукром, до­да­ти жов­тки, ма­сло, бо­ро­шно, окре­мо зби­ти біл­ки. Змі­ша­ти всі ком­по­нен­ти та ви­ли­ти на де­ко, зма­ще­не смаль­цем. Ви­пі­ка­ти де­кіль­ка хви­лин. Го­то­вий пи­ріг мо­жна по­си­па­ти цукро­вою пу­дрою. Під­го­ту­ва­ли Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День», Дми­тро ПЛАХТА, Ма­рія ЧАДЮК, Хри­сти­на ПЕТРЕНКО, Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Окса­на ГРУБА

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ПОДРУЖЖЯ ЄРМІЛОВИХ — СЕ­РЕД ПЕР­ШИХ ВЛА­СНИ­КІВ РЕДАКЦІЙНИХ НОВИНОК. «КНИЖКУ Я ЩЕ НЕ ЧИТАЛА, ЩОЙНО ПРИДБАЛА АЖ ЧО­ТИ­РИ ПРИМІРНИКИ, ЩОБ ВИСТАЧИЛО ДЛЯ ДРУЗІВ, — РОЗПОВІЛА «ДНЮ» МАРИНА ЄРМІЛОВА. — А ЗА БРА­СЛЕТ ДУ­ЖЕ ВДЯЧНА. ОДРАЗУ НА ЦЕ ЗРЕАГУВАЛА, ХО­ЧА Б ТО­МУ, ЩО ЛА­РИ­СА ОЛЕКСІЇВНА ПРИДУМАЛА РОЗКІШНИЙ ПАРОЛЬ — «ЩОБ УПІЗНАВАТИ СВО­ЇХ». Я ХОТІЛА Б БУ­ТИ СЕ­РЕД ТИХ СВО­ЇХ, КО­ТРІ БУ­ДУТЬ ВПІЗНАВАНІ. ВИ ЙДЕТЕ ТИМ СКЛАДНИМ ШЛЯХОМ, ЯКИЙ БОГ, ПЕ­РЕ­КО­НА­НА, ПОБАЧИТЬ. ЦЕ — ДУ­ЖЕ ВА­ЖЛИ­ВІ РЕ­ЧІ»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

НА ПРЕД­СТАВ­ЛЕ­Н­НЯ НОВИНКИ «Дня» ТА­КОЖ ПРИЙШОВ ВІ­ЦЕ-КОНСУЛ БОЛ­ГА­РІЇ У ЛЬВО­ВІ МИХАЙЛО ГУК. «ШАНОВНА ПРЕЗИДІЄ, ПАНІ І ПАНОВЕ, Я МАЮ ЧЕСТЬ ПЕ­РЕ­ДА­ТИ ВІТАННЯ ВІД НАДЗВИЧАЙНОГО І ПОВНОВАЖНОГО ПОСЛА ПАНА МІНЧЕВА, ЯКИЙ У ЗАХВАТІ ВІД КНИЖ­КИ», — ЗАЗНАЧИВ ВІН

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

АВТОГРАФ ВІД ЛА­РИ­СИ ІВ­ШИ­НОЇ — ПЕР­ШИМ ПОКУПЦЯМ НОВИНКИ «ДНЯ». «НА­ШІ ЧИ­ТА­ЧІ — ЦЕ ЗО­ЛО­ТИЙ ЗА­ПАС КРА­Ї­НИ, ЛЮ­ДИ, ЯКІ МИ­СЛЯТЬ ШИ­РО­КИ­МИ ГО­РИ­ЗОН­ТА­МИ Й ЗДА­ТНІ ЧИ­ТА­ТИ ІН­ТЕ­ЛЕ­КТУ­АЛЬ­НІ ТЕКС­ТИ», — ПЕ­РЕ­КО­НА­НА ЛА­РИ­СА ОЛЕКСІЇВНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.