«Мов­ча­н­ня не мо­же бу­ти ви­бо­ром!»

500 ви­да­тних ізра­їль­тян за­кли­ка­ли при­пи­ни­ти оку­па­цію Па­ле­сти­ни і відкрити шлях до май­бу­тньо­го кра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Д-р ФАРІД АЛВАШ, го­ло­ва ГО «До­слі­дни­цький центр «ДАР» (Де­мо­кра­тія. Ана­лі­ти­ка. Ре­зуль­тат), спе­ці­аль­но для «Дня»

14 ве­ре­сня 2016 ро­ку 500 ви­да­тних ізра­їль­тян з іні­ці­а­ти­ви гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Вря­туй­те Ізра­їль, зу­пи­ніть оку­па­цію» по­ши­ри­ли звер­не­н­ня до єв­рей­ської ді­а­спо­ри у сві­ті. У ли­сті під на­звою «За­клик до єв­ре­їв сві­ту», який був опу­блі­ко­ва­ний у «Дже­ру­за­лем пост», на­го­ло­шу­є­ться: «Якщо ви пі­клу­є­тесь про Ізра­їль, то мов­ча­н­ня не мо­же біль­ше бу­ти ви­бо­ром!». Се­ред під­пи­сан­тів — но­бе­лів­ський ла­у­ре­ат Да­ні­ель Ка­не­ман, ві­до­мий ав­тор Амос Оз, 20 ізра­їль­ських ди­пло­ма­тів та ін­ші про­від­ні пред­став­ни­ки ін­те­лі­ген­ції. Їхній за­клик спря­мо­ва­ний на при­пи­не­н­ня оку­па­ції Па­ле­сти­ни за­ра­ди по­бу­до­ви но­во­го май­бу­тньо­го дер­жа­ви Ізра­їль та при­йде­шніх по­ко­лінь. Гро­мад­ськість Па­ле­сти­ни та Ізра­ї­лю пра­гне ми­ру, а най­ближ­чі дні мо­жуть ста­ти по­во­ро­тни­ми в істо­рії обох на­ро­дів, якщо, як і очі­ку­є­ться, пі­сля ше­сти­рі­чної пе­ре­р­ви від­бу­ду­ться пря­мі пе­ре­го­во­ри між па­ле­стин­ським пре­зи­ден­том Ма­хму­дом Аб­ба­сом та прем’єр-мі­ні­стром Ізра­ї­лю Бе­нья­мі­ном Не­та­нья­гу.

ІСТОРІЯ КОН­ФЛІ­КТУ ТА ПЕРЕГОВОРІВ

29 ли­сто­па­да 1947 р. Ге­не­раль­на Асам­блея ООН ухва­ли­ла рішення про ство­ре­н­ня двох дер­жав на те­ри­то­рії Па­ле­сти­ни: араб­ської та єв­рей­ської. Зпро­го­ло­ше­н­ням дер­жа­ви Ізра­їль 1948-го роз­по­ча­ла­ся ара­бо-ізра­їль­ська вій­на. Ізра­їль за­хо­пив май­же по­ло­ви­ну те­ри­то­рій, від­ве­де­них під Араб­ську дер­жа­ву. Пі­сля во­єн 1967 та 1973 рр.під кон­тро­лем Ізра­ї­лю пе­ре­бу­ва­ла пра­кти­чно вся Па­ле­сти­на, а та­кож ча­сти­на Си­рії, Єги­пту. Пі­зні­ше з Єги­птом бу­ло укла­де­но мир­ний до­го­вір.

Клю­чо­вим суб’єктом у про­ти­сто­ян­ні з Ізра­ї­лем з па­ле­стин­ської сто­ро­ни ста­ла Ор­га­ні­за­ція ви­зво­ле­н­ня Па­ле­сти­ни (ОВП, ство­ре­на 1964 р.) на чо­лі з Ясі­ром Ара­фа­том (пі­сля йо­го смер­ті 2004 р. — Ма­хму­дом Аб­ба­сом). Про­від­ною іде­єю ОВП ста­ло утво­ре­н­ня Па­ле­стин­ської дер­жа­ви. Фор­ми бо­роть­би па­ле­стин­ців ко­ли­ва­ли­ся від зброй­ної до акції гро­ма­дян­ської не­по­ко­ри (ін­ти­фа­да). Пі­сля ви­ще­вка­за­них во­єн Ра­да Без­пе­ки ООН прийня­ла, від­по­від­но, дві ре­зо­лю­ції (№ 242 1967-го та № 338 1973 р.) що­до не­гай­но­го ви­ве­де­н­ня ізра­їль­ських військ з па­ле­стин­ських та араб­ських те­ри­то­рій. 15 ли­сто­па­да 1988 р. На­ціо­наль­на ра­да Па­ле­сти­ни ви­зна­ла по­діл Па­ле­сти­ни на єв­рей­ську та араб­ську ча­сти­ни за умо­ви ви­хо­ду Ізра­ї­лю з усіх те­ри­то­рій, оку­по­ва­них ним 1967 р.

Одні­єю з на­ймас­шта­бні­ших по­дій із вре­гу­лю­ва­н­ня па­ле­сти­но-ізра­їль­сько­го кон­флі­кту вва­жа­є­ться Ма­дрид­ська кон­фе­рен­ція 1991 р., де бу­ло утвер­дже­но прин­цип «зем­ля в обмін на мир». Пі­зні­ше ма­ли мі­сце як пря­мі пе­ре­го­во­ри ( зокре­ма в Осло, Вашингтоні, Єру­са­ли­мі, Шарм-ель-Шей­ху та ін.), так і по­се­ре­дни­цька до­по­мо­га — «між­на­ро­дної че­твір­ки» (ООН, США, ЄС, Ро­сії). У хо­ді переговорів у рі­зні пе­рі­о­ди бу­ло ви­зна­че­но по­ло­же­н­ня про ство­ре­н­ня Па­ле­стин­ської на­ціо­наль­ної адмі­ні­стра­ції, мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки єв­рей­ських по­се­лен­ців у се­кто­рі Га­за та ін. 2010 ро­ку в Шар­мель-Шей­ху від­бу­ли­ся остан­ні пря­мі пе­ре­го­во­ри між пре­зи­ден­том Па­ле­сти­ни М. Аб­ба­сом, яко­го екс­пер­ти на­зи­ва­ють «лю­ди­ною ми­ру», та ізра­їль­ським прем’єром Б. Не­та­нья­гу. «Ка­ме­нем спо­ти­ка­н­ня» ста­ло про­дов­же­н­ня по­бу­до­ви ізра­їль­ських по­се­лень на па­ле­стин­ських те­ри­то­рі­ях, що де-фа­кто уне­мо­жлив­лює утво­ре­н­ня Па­ле­стин­ської дер­жа­ви і не вла­што­вує як па­ле­стин­ців, так і зна­чну ча­сти­ну єв­рей­сько­го су­спіль­ства. Во­ни вба­ча­ють у цьо­му за­гро­зу мир­но­му про­це­со­ві.

СЬО­ГО­ДЕ­Н­НЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Ча­сто спо­ру­дже­н­ня по­се­лень має са­мо­віль­ний ха­ра­ктер. Одним із яскра­вих при­кла­дів по­ді­бних но­во­утво­ре­них на­се­ле­них пун­ктів є Мі­цпе Де­ні, опи­са­не в га­зе­ті «Нью-Йорк Таймс» жур­на­ліс­ткою Іза­бель Кер­шнер.

Во­се­ни 1998 р. єв­рей­ський під­при­є­мець Ши­мон Рі­клін са­мо­віль­но пе­ре­віз на За­хі­дний бе­рег (па­ле­стин­ська те­ри­то­рія) три трей­ле­ри з ре­ча­ми і став у них жи­ти. Не­за­ба­ром до ньо­го при­єд­на­ла­ся дру­жи­на і двоє ді­тей. Рік за ро­ком та­кож сю­ди пе­ре­їзди­ли ін­ші по­се­лен­ці, й за­раз Мі­цпе Де­ні на­лі­чує 40 ор­то­до­ксаль­них єв­рей­ських сі­мей. По­ді­бних по­се­лень, за твер­дже­н­ням «Нью-Йорк Таймс», існує близь­ко со­тні. В ін­терв’ю цій га­зе­ті Ш. Рі­клін роз­по­вів, що ко­ли він при­віз на па­гор­би За­хі­дно­го бе­ре­га три трей­ле­ри, ні­хто з уря­ду чи вій­сько­вих не прийшов для де­мон­та­жу. Пі­сля пів­ро­ку роз­ши­ре­н­ня по­се­ле­н­ня він зро­зу­мів, що «справу зро­бле­но». Ситуація з по­се­ле­н­ням по­гір­шу­є­ться че­рез та­кі фа­кто­ри: мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня: їх то­чко­во утво­рю­ють між па­ле­стин­ськи­ми мі­ста­ми та се­ла­ми, які пе­ре­тво­рю­ю­ться на «ан­кла­ви»; по­сту­по­ва ле­га­лі­за­ція: ізра­їль­ська вла­да час­тко­во ви­знає са­мо­за­хо­пле­н­ня те­ри­то­рій і за­без­пе­чує но­ві по­се­ле­н­ня ін­фра­стру­ктур­ни­ми еле­мен­та­ми та охо­ро­ною. Вар­то та­кож за­зна­чи­ти, що по­де­ку­ди ізра­їль­ські су­ди про­го­ло­шу­ють по­се­ле­н­ня не­за­кон­ни­ми, якщо во­ни зво­дя­ться на те­ри­то­рі­ях, що є при­ва­тною вла­сні­стю па­ле­стин­ців (на­при­клад, під фер­мер­ську ді­яль­ність). На жаль, по­ді­бні рішення ча­сто є за­пі­зні­ли­ми, адже са­мо­віль­ні по­се­лен­ці всти­га­ють зни­щи­ти де­ре­ва, на­віть ба­га­то­ві­ко­ві олив­ко­ві, які сто­лі­т­тя­ми ви­ро­щу­ва­ли­ся па­ле­стин­ськи­ми фер­ме­ра­ми на цих зем­лях; блок­по­сти: ле­га­лі­зо­ва­ні по­се­ле­н­ня ото­че­ні за­хи­сни­ми блок­по­ста­ми. Щоб до­бра­ти­ся до цен­траль­них трас, ци­віль­ні па­ле­стин­ці сти­ка­ю­ться з при­ни­зли­вою про­це­ду­рою про­хо­дже­н­ня че­рез чи­слен­ні ізра­їль­ські блок­по­сти (об­шу­ки, обра­зи то­що); «сті­на»: роз­ме­жу­валь­на сті­на, що спо­ру­джу­є­ться ізра­їль­ським уря­дом, по­де­ку­ди по­се­ре­ди­ні па­ле­стин­ських на­се­ле­них пун­ктів (під при­во­дом за­хи­сту ізра­їль­тян від ра­ди­ка­лів), на­справ­ді ча­сто роз­ді­ляє ро­ди­ни, які опи­ня­ю­ться по рі­зні сто­ро­ни бар’єра. Біль­ше то­го, «сті­на» те­пер спо­ру­джу­є­ться ще й під­зем­ним спосо­бом, що ли­ше по­гли­блює роз­кол у су­спіль­стві.

Зві­сно, ці та ін­ші фа­кто­ри не спри­я­ють стій­ко­му ми­ру. Па­ле­стин­ці вва­жа­ють се­бе обра­же­ни­ми й дис­кри­мі­но­ва­ни­ми. Єв­реї, на­то­мість, на­ля­ка­ні на­па­да­ми окре­мих ра­ди­ка­лів, по­мил­ко­во ото­то­жню­ють все па­ле­стин­ське на­се­ле­н­ня з те­ро­ри­ста­ми. В ізра­їль­сько­му су­спіль­стві на­віть по­де­ку­ди фі­гу­ру­ють край­ні ідеї про очи­ще­н­ня Ізра­ї­лю від ара­бів (від­по­від­но до да­них Ізра­їль­сько­го цен­траль­но­го ста­ти­сти­чно­го бю­ро, за 2013 р. кіль­кість араб­сько­го на­се­ле­н­ня в Ізра­ї­лі на­лі­чу­ва­ла 1 млн 658 тис. чо­ло­вік, що ста­но­вить 20,7 %).

Однак для нас ці ста­ти­сти­чні да­ні свід­чать, що на­справ­ді па­ле­стин­ський та єв­рей­ський на­ро­ди куль­тур­но, ан­тро­по­ло­гі­чно та етні­чно ли­ше по­гли­блю­ють істо­ри­чні зв’яз­ки. І утво­ре­н­ня Па­ле­стин­ської дер­жа­ви — клю­чо­вий фа­ктор подаль­шо­го мир­но­го спів­існу­ва­н­ня. Оче­ви­дно, що для двох сто­рін вза­є­мо­ви­зна­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту від­кри­ває перспективи еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, змі­цне­н­ня по­зи­цій на між­на­ро­дній аре­ні то­що. Для Ізра­ї­лю араб­ські кра­ї­ни — ко­ло­саль­ні перспективи рин­ків. Однак, щоб до­сяг­ти цих ба­жа­них ре­зуль­та­тів, по­лі­ти­кам вар­то при­слу­ха­ти­ся, на­сам­пе­ред, до го­ло­су екс­пер­тів і гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій. Зокре­ма ізра­їль­ські гро­мад­ські пра­во­за­хи­сні ор­га­ні­за­ції «Вря­туй­те Ізра­їль, зу­пи­ніть оку­па­цію», «Мир — за­раз», «Бе­це­лем» та ін. вка­зу­ють на хи­бність уря­до­вої по­лі­ти­ки в пи­та­н­нях по­се­лень. По­зи­ція сві­то­во­го спів­то­ва­ри­ства що­до зве­де­н­ня но­вих по­се­лень та­кож спів­зву­чна: пре­зи­дент США Б. Оба­ма в ін­терв’ю Бі-Бі-Сі (18 ли­сто­па­да 2009 р.) під­кре­слив, що «без­пе­ка Ізра­ї­лю має прин­ци­по­ве зна­че­н­ня для США, і ми ма­є­мо її за­без­пе­чи­ти. Га­даю, по­бу­до­ва до­да­тко­вих по­се­лень не спри­яє без­пе­ці Ізра­ї­лю; во­ни за­ва­жа­ють йо­му за­крі­пи­ти мир зі сво­ї­ми су­сі­да­ми». Араб­ська мир­на іні­ці­а­ти­ва 2002 р. та­кож про­по­ну­ва­ла пов­ний ви­хід ізра­їль­ських військ із оку­по­ва­них 1967 р. те­ри­то­рій і укла­де­н­ня ми­ру з Ізра­ї­лем.

Пре­зи­дент Фран­ції Ф. Ол­ланд за під­сум­ка­ми черв­не­вої фран­цузь­кої кон­фе­рен­ції 2016 р. вва­жає ви­рі­ше­н­ня па­ле­стин­сько­го пи­та­н­ня ще більш на­галь­ним. Вер­хов­ний пред­став­ник ЄС з пи­тань за­кор­дон­них справ Ф. Мо­ге­рі­ні за­су­ди­ла роз­ши­ре­н­ня по­се­лень та на­си­л­ля, а пред­став­ник Са­у­дів­ської Ара­вії ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня, що «Ізра­їль прийме са­у­дів­ські іні­ці­а­ти­ви, не­об­хі­дні для оста­то­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня». Під­сум­ко­вий до­ку­мент па­ризь­кої кон­фе­рен­ції за­крі­пив то­чку кон­сен­су­су, за яким «па­ле­сти­но-ізра­їль­ські пе­ре­го­во­ри ма­ють ве­сти­ся на осно­ві чин­них Ре­зо­лю­цій ООН, що за­кли­ка­ють ви­ве­сти ізра­їль­ські вій­ська з оку­по­ва­них те­ри­то­рій».

По­зи­ції кон­флі­кту­ю­чих сто­рін що­до фран­цузь­кої кон­фе­рен­ції бу­ли рі­зни­ми: га­зе­та «Дже­ру­за­лем Пост» опу­блі­ку­ва­ла за­яву пре­зи­ден­та Па­ле­сти­ни Ма­хму­да Аб­ба­са: «Ми ві­та­є­мо фран­цузь­ку іні­ці­а­ти­ву й під­твер­джу­є­мо, що ста­тус-кво не мо­же три­ва­ти. Наш на­род й на­да­лі ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ме по­лі­ти­чні та ле­галь­ні ме­то­ди че­рез мир­ний і гро­мад­ський спро­тив, щоб до­сяг­ти на­ших на­ціо­наль­них прав». На жаль, у те­ле­фон­ній роз­мо­ві з мі­ні­стром за­кор­дон­них справ Фран­ції Ж.-М. Еро ни­ні­шній прем’єр-мі­ністр Ізра­ї­лю Бе­нья­мін Не­та­нья­гу дав не­га­тив­ну оцін­ку зу­си­л­лям фран­цузь­кої ди­пло­ма­тії, за­явив­ши, що дії Фран­ції «за­ва­жа­ють ре­гіо­наль­ним іні­ці­а­ти­вам, що ма­ють шанс увін­ча­ти­ся успі­хом».

Якщо вда­сться до­ся­гну­ти ком­про­мі­су з най­більш дра­тів­ли­вих пи­тань що­до по­се­лень, і пря­мі пе­ре­го­во­ри між лі­де­ра­ми Ізра­ї­лю та Па­ле­сти­ни та­ки від­бу­ду­ться, вда­сться за­по­біг­ти ка­та­стро­фі між­на­ро­дно­го мас­шта­бу. Адже, на дум­ку очіль­ни­ка МЗС Фран­ції Ж.-М. Еро, «ство­ре­н­ня двох дер­жав от-от ста­не не­мо­жли­вим. Ми на­бли­жа­є­мо­ся до «то­чки не­по­вер­не­н­ня». То­му, хоч що б ста­ло­ся, ми му­си­мо до кін­ця ро­ку по­са­ди­ти сто­ро­ни за стіл переговорів». Аб­бас ви­сло­вив по­пе­ре­дню зго­ду що­до від­нов­ле­н­ня пря­мих переговорів, за умо­ви за­мо­ро­же­н­ня по­бу­до­ви но­вих по­се­лень і по­вер­не­н­ня гру­пи ув’язне­них па­ле­стин­ців. Ізра­їль­ський уряд на­по­ля­гає на про­ве­ден­ні переговорів без жо­дних по­пе­ре­дніх умов.

Імо­вір­но, вже най­ближ­чим ча­сом ми ста­не­мо свід­ка­ми по­во­ро­тно­го мо­мен­ту в па­ле­сти­но-ізра­їль­ській про­бле­мі, що за­крі­пить мир в Близь­ко­схі­дно­му ре­гіо­ні. Про го­тов­ність прийня­ти за сто­лом переговорів лі­де­рів Па­ле­сти­ни та Ізра­ї­лю за­яви­ли Мо­сква та Лю­ксем­бург. Офі­цій­но­му Ки­є­ву, під­три­му­ю­чи до­бро­су­сід­ські від­но­си­ни з обо­ма сто­ро­на­ми, та­кож бу­ло би ви­гі­дно за­про­по­ну­ва­ти май­дан­чик для пе­ре­го­вор­но­го про­це­су, тим са­мим по­си­лю­ю­чи свої по­зи­ції в Близь­ко­схі­дно­му ре­гіо­ні.

Утім, обго­во­ре­н­ня мі­сця зу­стрі­чі мо­же свід­чи­ти про те, що при­найм­ні зго­да сто­рін що­до неї є, а це вже — до­бре. А якщо ні, то між­на­ро­дній спіль­но­ті, й без то­го стур­бо­ва­ної про­бле­ма­ми еко­но­мі­чної кри­зи, бі­жен­ців, вій­ни в Си­рії, те­ро­ри­зму, ІДІЛ то­що, до­ве­де­ться до­кла­сти на­дзу­силь, щоб ра­на в Близь­ко­схі­дно­му ре­гіо­ні, яка кро­во­то­чить по­над шість де­ся­ти­літь, вре­шті за­го­ї­ла­ся.

ФОТО РЕЙТЕР

19 ВЕ­РЕ­СНЯ 2016 РО­КУ. АРАРА. ПОБЛИЗУ БУДИНКУ РО­ДИ­НИ ПАЛЕСТИНЦЯ — НАШАТА МЕЛХЕМА, — ЯКИЙ ЗАСТРЕЛИВ ТРЬОХ ОСІБ, ВІДБУЛАСЯ ДЕМОНСТРАЦІЯ УЛЬТРАПРАВИХ ІЗРА­ЇЛЬ­ТЯН, ЩО ПЕРЕРОСЛА У ЗІТКНЕННЯ. НА ФОТО ІЗРА­ЇЛЬ­СЬКИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ЗАТРИМУЄ ПАЛЕСТИНЦЯ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.