Як кла­си­ка змі­ни­ла укра­їн­ців?

Мі­жна­ро­дний фе­сти­валь «Хар­ків­ські асам­блеї» від­зна­ча­ти­ме 25-річ­чя

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксандр ЧЕПАЛОВ, фото ав­то­ра

18ве­ре­сня від­був­ся пер­ший в цьо­му на­вчаль­но­му ро­ці кон­церт « Бе­сі­ди про му­зи­ку » фон­ду «Хар­ків­ські асам­блеї». Слід за­ува­жи­ти, що осі­н­ня по­ра вже чверть сто­лі­т­тя пов’яза­на з Між­на­ро­дним фе­сти­ва­лем кла­си­чної му­зи­ки « Хар­ків­ські асам­блеї » . І весь цей час ним ке­рує на­тхнен­ник і ор­га­ні­за­тор фо­ру­му ре­ктор Хар­ків­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ми­стецтв Те­тя­на ВЄРКІНА. З 30 ве­ре­сня по 16 жов­тня фе­сти­валь за­про­сить ме­ло­ма­нів на свої юві­лей­ні «Асам­блеї».

— 1991 рік став ви­зна­чаль­ним для на­шої кра­ї­ни і на­шо­го фе­сти­ва­лю. Укра­ї­на ста­ла не­за­ле­жною. Ми ви­йшли з то­та­лі­тар­но­го раб­ства. З’ яви­ло­ся сві­тло в кін­ці ту­не­лю — мо­жли­вість ін­те­гра­ції в між­на­ро­дне спів­то­ва­ри­ство. Це ба­га­то що озна­чає, а для му­зи­кан­та осо­бли­во, — на­го­ло­си­ла Т.Б. Вєркіна. — До ре­чі, ста­нов­ле­н­ня «Хар­ків­ських асам­блей» сти­му­лю­ва­ло ство­ре­н­ня ба­га­тьох фе­сти­ва­лів, кон­кур­сів, а та­кож Мо­ло­ді­жно­го сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру « Сло­бо­жан­ський». Він від­зна­чає своє 25-річ­чя вже на­сту­пно­го ро­ку, як і ра­ні­ше за­ли­ша­ю­чись мо­ло­ді­жним по суті. Змі­ни­ло­ся кіль­ка по­ко­лінь му­зи­кан­тів, а іні­ці­а­ти­ва йо­го ство­ре­н­ня ви­хо­ди­ла не від чи­нов­ни­ків. Цьо­го за­хо­ті­ли на­ші ви­пу­скни­ки. Ми по­чи­на­ли « Асам­блеї » з Мо­цар­та — най­більш віль­но­го ге­нія.

— Ни­ні­шній фе­сти­валь знов бу­де при­свя­че­но твор­чо­сті Фе­лі­кса Мен­дель­со­на­Бар­толь­ді. Але цей ком­по­зи­тор вже був ге­ро­єм ва­шо­го по­пе­ре­дньо­го фе­сти­ва­лю 1994 ро­ку. Чим ця фі­гу­ра мо­же при­ва­би­ти сьо­го­дні слу­ха­чів?

— Мен­дель­сон не ли­ше чу­до­вий ком­по­зи­тор. Він ор­га­ні­за­тор пер­шо­го в Єв­ро­пі ви­що­го му­зи­чно­го на­вчаль­но­го за­кла­ду в Лей­пці­гу. Ті­єї са­мої кон­сер­ва­то­рії, де вчив­ся наш кла­сик Ми­ко­ла Ві­та­лі­йо­вич Ли­сен­ко. Ма­е­стро — сим­вол осві­че­но­сті, при­хиль­ник єд­на­н­ня ( адже то­ді Ні­меч­чи­ну бу­ло роз­ді­ле­но). Прус­сія, Са­ксо­нія, По­ме­ра­нія та ін­ші зем­лі на­ба­га­то пі­зні­ше об’єд­на­ли­ся в силь­ну єв­ро­пей­ську дер­жа­ву. І до цьо­го за­кли­ка­ли не ли­ше по­лі­ти­ки, але і му­зи­кан­ти. Для на­ших ви­хо­ван­ців не­має по­ді­лу на За­хі­дну і Схі­дну Укра­ї­ну, прин­ци­по­вої від­осо­бле­но­сті ін­ших ре­гіо­нів. Це су- то гео­гра­фі­чні по­ня­т­тя. І ми у сво­є­му ба­жан­ні бу­ти осві­че­ни­ми про­фе­сіо­на­ла­ми теж ди­ви­мо­ся на Єв­ро­пу. Най­сві­жі­ший то­му при­клад — успі­шні га­стро­лі Сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру Уні­вер­си­те­ту ми­стецтв в Поль­щі і Ні­меч­чи­ні.

У про­гра­мі ни­ні­шньо­го фе­сти­ва­лю бу­де пред­став­ле­но май­же весь спектр твор­чо­сті Ф. Мен­дель­со­на: сим­фо­нії, ора­то­рі­аль­ні тво­ри, увер­тю­ри, тво­ри для фор­те­пі­а­но, скри­пки, ві­о­лон­че­лі, ду­хо­вих ін­стру­мен­тів, ан­сам­блів рі­зно­го скла­ду, ка­мер­но­го ор­ке­стру, во­каль­на му­зи­ка, а та­кож від­бу­ду­ться прем’ єр­ні в Укра­ї­ні по­ка­зи двох кон­цер­тів для двох фор­те­пі­а­но з ор­ке­стром.

До ре­чі, кон­цер­ти « Хар­ків­ської асам­блеї-2016» охо­плять всі сце­ни на­шо­го мі­ста, ві­до­мі ме­ло­ма­нам.

— Те­тя­но Бо­ри­сів­но, за чверть сто­лі­т­тя ба­га­то що змі­ни­ло­ся у фор­ма­ті фе­сти­ва­лю? Чи прав­да, що в рам­ках «Асам­блей» про­во­ди­ти­му­ться Кон­кур­си мо­ло­дих пі­а­ні­стів і во­ка­лі­стів?

— Кон­кур­си при­но­сять ве­ли­че­зну ко­ристь му­зи­кан­там, во­ни під­ні­ма­ють ви­мо­гли­вість, план­ку про­фе­сіо­на­лі­зму, а та­кож до­зво­ля­ють за­яви­ти про се­бе. Ми ви­рі­ши­ли не ро­би­ти основ­ну став­ку на « зі­рок » , за­яв­ле­них на фе­сти­валь­ній афі­ші. Пра­гне­мо по­ка­за­ти, що в Хар­ко­ві, у то­му чи­слі се­ред на­ших сту­ден­тів і пе­да­го­гів, ду­же ви­со­кий ви­ко­нав­ський по­тен­ці­ал. Еле­мен­тар­на ува­га до мо­ло­ді по­лег­шить їх твор­чу до­лю і мо­же пе­ре­шко­джа­ти по­шу­ку ро­бо­ти за кор­до­ном. І ще « Хар­ків­ські асам­блеї » за ви­зна­че­н­ням — зі­бра­н­ня лю­дей, об’ єд­на­них одні­єю ме­тою, спіль­ни­ми ін­те­ре­са­ми. Для нас та­ка ме­та — пе­ре­не­сти ін­те­ре­си слу­ха­чів з «по­пси» на кла­си­чне ми­сте­цтво. Йо­го про­па­ган­да, на моє пе­ре­ко­на­н­ня, вза­га­лі по­вин­на ста­ти дер­жав­ною по­лі­ти­кою у сфе­рі куль­ту­ри.

— Схо­же, що ваш за­клик по­чу­ли — ни­ні в мі­сті від­кри­ли но­вий Ор­ган­ний зал Хар­ків­ської фі­лар­мо­нії...

— Цей зал теж при­зна­че­но для про­па­ган­ди кла­си­ки. Але те­пер го­лов­не, чим за­пов­ни­ти цей му­зи­чний про­стір, яким бу­де ре­пер­ту­ар но­во­го кон­цер­тно­го за­лу, і які ту­ди при­йдуть слу­ха­чі? Є всі озна­ки то­го, що ми за двад­цять п’ять ро­ків спри­я­ли ви­хо­ван­ню слу­ха­чів до­пи­тли­вих, чу­тли­вих до справ­жньої му­зи­ки. Та й на­ші пе­да­го­ги по­пра­цю­ва­ли, щоб під­го­ту­ва­ти ква­лі­фі­ко­ва­них ви­ко­нав­ців для її ви­ко­на­н­ня. Зви­чай­но, про­па­ган­да кла­си­чної му­зи­ки має бу­ти гі­дною. За­гра­ва­ти із слу­ха­чем не вар­то, він від­ра­зу від­чує свою зверх­ність і не зав­жди від­по­вість вза­єм­ні­стю. Одно­го дня пі­сля ве­ли­ко­го, скла­дно­го, але з ду­шею ви­ко­на­но­го кон­цер­ту « Асам­блей » до ме­не пі­ді­йшла жін­ка, яв­но не му­зи­кант, і з від­чу­т­тям по­дя­ку­ва­ла: «Дя­кую, що да­ли на го­ди­ну від­чу­ти се­бе не на­тов­пом, а лю­дьми».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.