Мо­царт та Ме­нот­ті кро­ку­ють да­лі

За­вер­шив­ся пер­ший етап Між­на­ро­дно­го кон­кур­су-ла­бо­ра­то­рії Musical Art Project

Den (Ukrainian) - - Культура - Ан­на ЛИПКІВСЬКА, те­а­тро­зна­вець

Чо­ти­ри мо­ло­дих ре­жи­се­ри по­ка­за­ли ескі­зи май­бу­тніх ви­став, під­го­тов­ле­ні за чо­ти­ри (!) дні на ба­зі На­ціо­наль­ної опе­ре­ти, для чо­го оста­н­ня на­да­ла всі мо­жли­ві ре­сур­си — як люд­ські, так і по­ста­но­во­чно-ма­те­рі­аль­ні. Ме­не­джмент те­а­тру ши­ро­ко анон­су­вав та­ку не­зви­чну по­дію, ого­ло­сив­ши вхід віль­ним, а на­да­лі «по­жи­нав пло­ди» ан­шла­гу та пе­ре­ан­шла­гу, бо в Ма­лій за­лі всім охо­чим не ви­ста­чи­ло мі­сця.

На від­мі­ну від пер­шої ре­жи­сер­ської ла­бо­ра­то­рії, про­ве­де­ної в Укра­ї­ні — то­рік в Оде­сі, кон­кур­сан­ти отри­ма­ли ціл­ко­ви­ту сво­бо­ду: їм не про­по­ну­ва­ли яки­хось кон­кре­тних текс­тів, не за­да­ва­ли вста­нов­ле­них фор­ма­тів і жан­рів. Опе­ра-буф, опе­ре­та, мю­зикл — до­во­лі ши­ро­кий спектр, у яко­му ко­жен міг віль­но ре­а­лі­зу­ва­ти свої упо­до­ба­н­ня. Хі­ба що по­ста­ло об’єктив­не обме­же­н­ня, пов’яза­не з ав­тор­ськи­ми пра­ва­ми на ви­ко­ри­ста­н­ня му­зи­чно­го ма­те­рі­а­лу: де­які за­яв­ки пре­тен­ден­тів до­ве­ло­ся від­хи­ли­ти ще на по­пе­ре­дньо­му ета­пі про­сто че­рез не­мо­жли­вість (фі­нан­со­ву, ор­га­ні­за­цій­ну) або гра­ни­чну про­бле­ма­ти­чність здій­сне­н­ня по­ста­нов­ки де­яких тво­рів.

У під­сум­ку, у ви­не­се­них на суд пу­блі­ки ро­бо­тах, на­че в кра­пли­ні во­ди, по­ста­ли про­бле­ми та ви­кли­ки, що з ни­ми на­ма­га­є­ться (або ні) бо­ро­ти­ся ві­тчи­зня­на сце­на, при­чо­му не тіль­ки му­зи­чна, а й дра­ма­ти­чна.

Так, ре­жи­се­ри, «афі­лі­йо­ва­ні» з дер­жав­ни­ми те­а­тра­ми по­за Ки­є­вом (В’яче­слав Ста­сен­ко — з Му­зи­чно-дра­ма­ти­чним із Бі­лої Цер­кви, Де­нис Ко­стир­ко — з Оде­ською муз­ко­ме­ді­єю) пі­ді­йшли до сво­їх за­явок вкрай пра­гма­ти­чно. Во­ни, схо­же, оби­ра­ли ма­те­рі­ал, орі­єн­ту­ю­чись не так на вла­сну фан­та­зію, як на ви­мо­ги «ка­си» та сма­ки мі­сце­вої пу­блі­ки. Тож їм вда­ло­ся вті­ли­ти на ве­ли­кій сце­ні «за­чи­ни» для двох опе­рет — му­зи­чних ко­ме­дій: від­по­від­но, «Жи­ро­флє-Жи­ро­фля» Шар­ля Ле­ко­ка та «Оскар» за п’єсою Кло­да Ма­ньє на му­зи­ку Мар­ка Са­мой­ло­ва, сю­жет яко­го ві­до­мий на­шо­му гля­да­че­ві за одно­ймен­ною кі­но­стрі­чкою з Луї де Фю­не­сом у го­лов­ній ро­лі.

На­то­мість по­ста­нов­ни­ки, ко­трі не ма­ють по­стій­но­го май­дан­чи­ка для вті­ле­н­ня сво­їх ідей, спра­цю­ва­ли, ні­би на ка­стин­гу, де во- ни ма­ли по­ка­за­ти вла­сні мо­жли­во­сті, ска­за­ти б, ма­кси­маль­но кре­а­тив­но: со­ліст На­ціо­наль­ної опе­ре­ти, тан­ців­ник та хо­ре­о­граф, а ни­ні й ре­жи­сер Ма­ксим Бул­га­ков за­про­по­ну­вав для Ма­лої сце­ни одно­актний зінг­шпіль В.-А. Мо­цар­та «Ба­стьєнн та Ба­стьєн­на», але «апгрей­див» йо­го пі­зні­ши­ми ми­сте­цьки­ми асо­ці­а­ці­я­ми, від Р. Ма­грі­та до С. Да­лі, і, до то­го ж, ввів до сво­го ескі­зу ба­лет. А Юлія Жу­рав­ко­ва звер­ну­ла­ся до не­ві­до­мо­го ши­ро­кій пу­блі­ці ма­те­рі­а­лу, який, однак, дав­но вже «про­сив­ся» на кін: одно­актна опе­ра Джан Кар­ло Ме­нот­ті «Те­ле­фон, або Ко­ха­н­ня втрьох», хоч і ство­ре­на май­же 70 ро­ків то­му, опи­сує го­стро­акту­аль­ну на сьо­го­дні си­ту­а­цію, ко­ли лю­ди мар­ну­ють своє жи­т­тя в на­дмір­но­му за­хо­плен­ні га­дже­том (ста­ціо­нар­ним чи мо­біль­ним — не так ва­жли­во), по су­ті — за­лі­зя­кою, і це роз­ді­ляє за­ко­ха­них, від­да­ляє їх одне від одно­го.

Як на­слі­док, ни­ні так за­зви­чай і тра­пля­є­ться, Ма­ла сце­на ціл­ко­ви­то «пе­ре­гра­ла» Ве­ли­ку. Слу­шний ви­бір та ко­ре­ктне вті­ле­н­ня ма­те­рі­а­лу («Те­ле­фон») та ори­гі­наль­на ре­жи­сер­ська кон­це­пція («Ба­стьєнн і Ба­стьєн­на») бу­ли під­крі­пле­ні ро­бо­та­ми ви­ко­нав­ців Те­тя­ни Жу­ра­вель та Ки­ри­ла Ба­сков­сько­го, Те­тя­ни Ді­дух Во­ло­ди­ми­ра Одрин­сько­го та Во­ло­ди­ми­ра Ко­тен­ка (остан­ній вза­га­лі є ар­ти­стом хо­ру і де­бю­ту­вав у го­лов­ній ро­лі), які по­ста­ли в де­що не­зви­чній для се­бе та пу­блі­ки яко­сті. На­то­мість у ро­бо­тах Ве­ли­кої сце­ни про­від­ні акто­ри те­а­тру (Іри­на Без­па­ло­ва, Ми­ко­ла Буд­ков­ський, Дми­тро Ша­ра­бу­рін та ін.) під­твер­ди­ли свою вправ­ність у при­та­ман­них їм ам­плуа, але за­га­лом ескі­зи ви­гля­да­ли не апро­ба­ці­єю сві­жих ідей, а чи­мось дав­но зна­йо­мим та вже не одно­го ра­зу ба­че­ним.

Тож спра­ве­дли­вим ви­да­є­ться вер­дикт, озву­че­ний ху­до­жнім ке­рів­ни­ком На­ціо­наль­ної опе­ре­ти Укра­ї­ни Бо­г­да­ном Стру­тин­ським пі­сля на­ра­ди з екс­пер­та­ми: до ре­пер­ту­а­ру те­а­тру на на­сту­пний се­зон бу­де взя­то пі­сля від­по­від­ної до­роб­ки по­ста­нов­ки Юлії Жу­рав­ко­вої та Ма­кси­ма Бул­га­ко­ва.

Втім, на цьо­му ки­їв­ська «ла­бо­ра­тор­на» осінь не за­вер­шу­є­ться: за мі­сяць на ко­ну те­а­тру «Зо­ло­ті во­ро­та» та Ми­сте­цько­кон­цер­тно­го цен­тру ім. І. Ко­злов­сько­го свої ескі­зи про­де­мон­стру­ють ще че­тве­ро ін­ших кон­кур­сан­тів — те­пер у фор­ма­ті ма­лих те­а­траль­них по­ста­но­вок.

ФОТО АНА­ТО­ЛІЯ ФЕДОРЦІВА

ТЕ­ТЯ­НА ЖУ­РА­ВЕЛЬ ТА КИРИЛО БАСКОВСЬКИЙ В ЕСКІЗІ ДО ОПЕ­РИ «ТЕ­ЛЕ­ФОН»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.