Мо­бі­лі­за­ція про­ти на­си­л­ля

Ек­спер­ти з’ясо­ву­ва­ли, як ча­сто пе­ре­се­лен­ки сти­ка­ю­ться з рі­зни­ми про­я­ва­ми агресії та як змі­ни­ти си­ту­а­цію

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ві­та­лій АНДРОНІК

Згі­дно з до­слі­дже­н­ням ана­лі­ти­чно­го цен­тру « Со­ці­о­кон­са­линг » , близь­ко 71% пе­ре­се­ле­нок зі­штов­ху­ва­ли­ся з на­силь­ством. Ці­ка­во, що до пе­ре­се­ле­н­ня жін­ки за­зна­ча­ли біль­ший рі­вень на­си­л­ля — за сло­ва­ми екс­пер­тів, це свід­чить про не­га­тив­ну тен­ден­цію в умо­вах вій­ни, про збіль­ше­н­ня по­ро­гу чут­тє­во­сті до агресії. Те, що ра­ні­ше ви­кли­ка­ло про­ти­дію, ста­ло бу­ден­ним.

«Ко­ли в гро­ма­ді з’яв­ля­ю­ться но­ві лю­ди — пе­ре­се­лен­ці — їх на­сам­пе­ред бо­я­ться, бо не зна­ють. Звід­си йдуть обра­зи й від­сто­ро­не­н­ня. В су­спіль­стві існує ба­га­то сте­ре­о­ти­пів що­до вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб вза­га­лі, не ли­ше до жі­нок. Ми ви­вча­ли, де най­біль­ше дис­кри­мі­ну­ють пе­ре­се­лен­ців. Ви­яви­ло­ся, що це обла­сті, звід­ки за­ги­ну­ло най­біль­ше во­ї­нів АТО: че­рез це бу­ло ба­га­то зви­ну­ва­чень на адре­су пе­ре­се­лен­ців, що во­ни їдуть з мі­сця, де ги­нуть мі­сце­ві чо­ло­ві­ки», — го­во­рить ке­рів­ни­ця про­е­кту «Мо­бі­лі­за­ція вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них жі­нок про­ти до­ма­шньо­го та ген­дер­но-орі­єн­то­ва­но­го на­силь­ства» бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції «Кон­ві­ктус Укра­ї­на» Юлія ЦАРЕВСЬКА.

КРИВДА ВІД БЛИЗЬКИХ І ГРОМАДИ

Щоб на­вчи­ти пе­ре­се­ле­нок про­ти­ді­я­ти на­си­л­лю, в ре­гіо­нах із най­біль­шою кіль­кі­стю вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб « Кон­ві­ктус Укра­ї­на » під­три­му­ва­ти­ме ство­ре­н­ня гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій для пе­ре­се­лен­ців са­ми­ми пе­ре­се­лен­ця­ми. Як за­зна­чає Юлія Царевська, пе­ре­се­лен­ки ма­ють об’ єд­на­ти­ся для про­ти­сто­я­н­ня на­си­л­лю з бо­ку су­спіль­ства.

« Ді­яль­ність на­шо­го про­е­кту на­ці­ле­на на те, щоб да­ти жін­кам з лі­дер­ськи­ми яко­стя­ми го­во­ри­ти з та­ки­ми са­ми­ми жін­ка­ми про те, що на­силь­ство не тре­ба тер­пі­ти. Ко­ли ми звер­ну­лись до пе­ре­се­ле­нок, то по­чу­ли, що во­ни хо­чуть мо­бі­лі­зу­ва­ти­ся про­ти ці­єї про­бле­ми, во­ни хо­ті­ли б на­да­ва­ти до­по­мо­гу й ін­шим», — до­дає Юлія Царевська.

В умо­вах про­ве­де­н­ня ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції на Дон­ба­сі ри­зик на­си­л­ля про­ти жі­нок по­си­лив­ся — і не ли­ше про­ти пе­ре­се­ле­нок. На та­ку тен­ден­цію вка­зує ке­рів­ни­ця від­ді­лу ви­вче­н­ня гро­мад­ської дум­ки ГО « Ана­лі­ти­чний центр « Со­ці­о­кон­сал­тинг » Ан­на ФЕНЧАК.

«Ре­зуль­та­ти до­слі­дже­н­ня під­твер­ди­ли по­ши­ре­ність до­ма­шньо­го або ген­дер­но-орі­єн­то­ва­но­го на­силь­ства у сім’ ях ВПО — 71% ре­спон­ден­ток при­найм­ні раз у жит­ті сти­ка­ли­ся з пев­ною фор­мою на­силь­ства. Про­бле­ма ген­дер­но-орі­єн­то­ва­но­го на­силь­ства в Укра­ї­ні акту­аль­на, бо пов’яза­на з агре­сі­єю у су­спіль­стві, що су­про­во­джу­є­ться про­ве­де­н­ням на схо­ді кра­ї­ни вій­сько­вих дій», — ка­же Ан­на Фенчак.

За сло­ва­ми Юлії Ца­рев­ської, за­раз жін­ки най­біль­ше звер­та­ю­ться з юри­ди­чни­ми про­бле­ма­ми та че­рез пси­хо­ло­гі­чне на­сил- ля. « До нас звер­ну­ла­ся пе­ре­се­лен­ка, яка по­стра­жда­ла від чо­ло­ві­ка, ко­трий є пра­во­охо­рон­цем. Во­на не мо­же за­бра­ти свою ди­ти­ну, хо­ча й по­да­ва­ла до су­ду. Ба­га­то жі­нок звер­та­ю­ться до нас че­рез пси­хо­ло­гі­чне на­си­л­ля з бо­ку громади. На­при­клад, у Ки­є­ві від­мов­ля­ю­ться зда­ва­ти жи­тло пе­ре­се­лен­цям. Ми на­да­є­мо юри­стів, щоб лю­ди отри­ма­ли фа­хо­ву до­по­мо­гу » , — ре­зю­мує ек­сперт.

ЖИ­Т­ТЯ У СТРАХУ ТА З ВІДЧУТТЯМ ПРОВИНИ

Пе­ре­се­ле­нок опи­та­ли, чи від­чу­ва­ють во­ни що­до се­бе пси­хо­ло­гі­чне на­си­л­ля, кон­тро­лю­ю­чу по­ве­дін­ку, фі­зи­чне, еко­но­мі­чне на­силь­ство пі­сля пе­ре­се­ле­н­ня по­рів­ня­но з тим, як бу­ло до пе­ре­мі­ще­н­ня. Ли­ше у двох ви­пад­ках жін­ки від­по­ві­ли, що збіль­шив­ся рі­вень кон­тро­лю та еко­но­мі­чно­го на­си­л­ля. Най­по­ши­ре­ні­шим ви­дом ген­дер­но-орі­єн­то­ва­но­го на­силь­ства є пси­хо­ло­гі­чне — від ньо­го по­тер­па- ло 57% жі­нок до пе­ре­мі­ще­н­ня і 50% пі­сля.

«На­віть у ви­пад­ках фі­зи­чно­го на­силь­ства жін­ки звер­та­ю­ться по до­по­мо­гу ли­ше у край­ніх ви­пад­ках. То­му змі­ни рів­ня на­силь­ства про­ти жі­нок не мо­жна одно­зна­чно спри­йма­ти як по­кра­ще­н­ня си­ту­а­ції. Ко­ли ми за­пи­ту­ва­ли жі­нок, чи сти­ка­ли­ся во­ни з на­силь­ством, нам від­по­від­а­ли — ні, а ко­ли за­пи­ту­ва­ли, чи б’є вас чо­ло­вік, від­по­від­а­ли ствер­дно», — ко­мен­тує Юлія Царевська.

Не­за­хи­ще­ність пе­ре­се­ле­нок від на­силь­ства по­си­лю­є­ться від­су­тні­стю під­трим­ки у но­вій гро­ма­ді — не­зрід­ка та­ким жін­кам від­мов­ля­юсь в орен­ді жи­тла чи у вла­шту­ван­ні на ро­бо­ту. До то­го ж, пе­ре­се­лен­ці на но­во­му мі­сці ча­сто не ма­ють ні дру­зів, ні рі­дних, які мо­гли б їх під­три­ма­ти.

«Пе­ре­жи­те по­тря­сі­н­ня при­зво­дить до три­ва­лих пси­хо­ло­гі­чних та емо­цій­них про­блем, по­гір­шує сто­сун­ки з близь­ки­ми, по­зна­ча­є­ться на про­фе­сій­ній ді­яль­но­сті. По­стій­не від­чу­т­тя страху та провини сут­тє­во по­гір­шує якість жи­т­тя та фор­мує пе­ред­умо­ви до са­мо­сти­гма­ти­за­ції жі­нок, обме­жує мо­жли­во­сті пов­ної уча­сті в со­ці­аль­но­му жит­ті», — кон­ста­тує Ан­на Фенчак.

«НАСИЛЬСТВУ НЕ МО­ЖЕ БУ­ТИ ВИПРАВДАННЯ»

Ча­сто громади не­до­оці­ню­ють пе­ре­се­ле­нок. За сло­ва­ми ко­ли­шньої ра­дни­ці з пи­тань ВПО Мі­ні­стер­ства со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки та гро­мад­ської ді­я­чки Ва­ле­рії ВЕРШИНІНОЇ, та­кі жін­ки мо­жуть прив­не­сти у при­йма­ю­чу гро­ма­ду но­ві ідеї та ре­сур­си.

« Ба­га­то осві­че­них, про­фе­сій­них жі­нок ста­ють пе­ре­се­лен­ка­ми. Однак ко­жна дру­га за­яви­ла про зі­ткне­н­ня на но­во­му мі­сці з не­с­прийня­т­тям, пси­хо­ло­гі­чним на­силь­ством. Са­ме то­му ва­жли­во на­да­ва­ти жін­кам мо­жли­вість со­ці­а­лі­зу­ва­ти­ся, ін­те­гру­ва­ти­ся в но­ву гро­ма­ду. Чим дов­ше жін­ка пе­ре­бу­ває в си­ту­а­ції на­силь- ства, тим біль­ше во­на втра­чає по­тен­ці­ал за­хи­ща­ти се­бе, при­йма­ти рі­ше­н­ня та ко­ри­сту­ва­ти­ся до­по­мо­гою. Пе­ре­се­лен­ки, на від­мі­ну від жі­нок при­йма­ю­чої громади, рід­ко мо­жуть звер­ну­ти­ся по до­по­мо­гу до дру­зів, ба­тьків. Во­ни ча­сто зму­ше­ні орі­єн­ту­ва­ти­ся са­ме на до­по­мо­гу від дер­жа­ви чи гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій » , — ствер­джує Ва­ле­рія Вер­ши­ні­на.

За сло­ва­ми гро­мад­сько­го ді­я­ча, по­лі­ти­чно­го екс­пер­та та ви­кла­да­ча На­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні М.П. Дра­го­ма­но­ва Дми­тра ГАВРИЛЮКА, змі­ни­ти си­ту­а­цію мо­жна, якщо по­ясни­ти пе­ре­се­лен­кам їхні пра­ва та ал­го­ритм дій у скла­дній си­ту­а­ції.

« На­силь­ство про­ти жі­нок біль­шою мі­рою вчи­ня­ють їхні ж чо­ло­ві­ки, — акцен­тує Дми­тро Гав­ри­люк. — Це амо­раль­на й ан­ти­кон­сти­ту­цій­на по­ве­дін­ка, бо по­ру­шу­є­ться пра­во лю­ди­ни на по­ва­гу до осо­би­стої гідності, до жи­т­тя. У дер­жа­ві ма­ють ство­рю­ва­ти­ся які­сні умо­ви, щоб жін­ки актив­ні­ше до­лу­ча­ли­ся до гро­мад­сько­го та по­лі­ти­чно­го жи­т­тя. Насильству не мо­же бу­ти виправдання».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.