Ві­длу­н­ня ві­ків

Від Іско­ро­сте­ня до Ко­ро­сте­ня

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста - Ми­ко­ла ТИМЧЕНКО, «День», фото автора

За 150 кі­ло­ме­трів від Ки­є­ва роз­та­шо­ва­не ста­ро­дав­нє мі­сто Ко­ро­стень. Во­но сто­їть на жи­во­пи­сних бе­ре­гах рі­чки Уж і на­лі­чує близь­ко 66 ти­сяч ме­шкан­ців. Існу­ють дві основ­ні вер­сії по­хо­дже­н­ня на­зви Ко­ро­сте­ня. За одні­є­юз них мі­сто на­зва­ли так, то­му що йо­го сті­ни бу­ли ого­ро­дже­ні не­о­те­са­ним ду­бо­вим ча­сто­ко­лом, тоб­то «з-ко­ри-сті­ни». Дру­га вер­сія свід­чить, що Ко­ро­стень отри­мав свою на­зву на честь язи­че­сько­го бога сон­ця Кор­са (Хор­са).

■ Мі­сто бу­ло за­сно­ва­не 705 ро­ку, а пер­ша пи­сьмо­ва згад­ка про ньо­го зу­стрі­ча­є­ться в «По­ві­сті ми­ну­лих літ» 945 ро­ку. То­ді Ко­ро­стень мав ін­шу на­зву — Іско­ро­стень, і він був цен­тром пле­ме­ні древ­лян. Ле­ген­да свід­чить, що древ­лян­ський князь Мал від­мо­вив­ся пла­ти­ти ду­же ве­ли­ку да­ни­ну ки­їв­сько­му кня­зе­ві Іго­рюй убив йо­го. Оль­га, дру­жи­на Іго­ря, пом­сти­ла­ся і спа­ли­ла мі­сто до­тла.

■ 1240 ро­ку Іско­ро­стень зруй­ну­ва­ли мон­го­ло-та­та­ри. А більш як че­рез 100 ро­ків ли­тов­ський князь Оль­герд Ге­ди­мі­но­вич при­єд­нав мі­сто до Ве­ли­ко­го кня­зів­ства Литовського. Пі­зні­ше Іско­ро­стень пе­ре­йшов під вла­ду Поль­щі. 1589 ро­ку він отри­мав Магдебурзьке пра­во. 1795-го Іско­ро­стень увійшов до скла­ду Ро­сій­ської ім­пе­рії, але ще дов­го за­ли­шав­ся ма­лень­ким про­він­цій­ним мі­сте­чком.

■ Жи­т­тя Іско­ро­сте­ня та йо­го ме­шкан­ців змі­ни­ло­ся 1902 ро­ку. То­ді че­рез мі­сто про­кла­ли за­лі­зни­цю­Ки­їв — Ко­вель. Пі­зні­ше йо­го пе­ре­йме­ну­ва­ли в Ко­ро­стень, кіль­кість йо­го жи­те­лів збіль­шу­ва­ла­ся, а са­ме мі­сто ста­ло ве­ли­ким за­лі­зни­чним ву­злом.

■ Ко­ро­стень пе­ре­жив не­ма­ло в 1918— 1921 ро­ках, під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни він був пов­ні­стю­зруй­но­ва­ний. То­му за­раз у се­ре­дмі­сті не­має ста­ро­вин­них бу­ді­вель, бу­дин­ків із ви­шу­ка­но­ю­ар­хі­те­кту­рою , сто­ять ли­ше жи­тло­ві бу­дин­ки в два, три та п’ять по­вер­хів, ма­га­зи­ни і тор­го­вель­ні ком­пле­кси. 1986 ро­ку Ко­ро­стень ду­же по­стра­ждав від Чор­но­биль­ської ка­та­стро­фи, йо­го кла­си­фі­ку­ва­ли як «зо­ну ра­діо­актив­но­го до­бро­віль­но­го від­се­ле­н­ня».

■ Але ми­нув час, і Ко­ро­стень зно­ву роз­ви­ва­є­ться: у мі­сті бу­ду­ють жи­тло, від­кри­ва­ють ма­га­зи­ни, про­во­дять мі­ські свя­та і фе­сти­ва­лі. Не­що­дав­но у мі­сті відбувся що­рі­чний мі­жна­ро­дний Фестиваль де­ру­нів. Цей фестиваль — ве­ли­ка подія для ма­лень­ко­го мі­сте­чка. На свя­то з’ їха­ли­ся ту­ри­сти з рі­зних ку­то­чків Укра­ї­ни, а мі­сце­ві жи­те­лі при­го­ща­ли го­стей рі­зни­ми сма­ко­ли­ка­ми. До­свід­че­ні ку­лі­на­ри го­ту­ва­ли де­ру­ни про­сто не­ба. Лю­ди ве­се­ли­ли­ся, бра­ли участь у кон­кур­сах, фо­то­гра­фу­ва­ли­ся біля пам’ ятника Де­ру­ну, ди­ви­ли­ся свя­тко­вий кон­церт. По­ді­бні за­хо­ди роз­ви­ва­ють мі­сто, ма­лий бі­знес, за­лу­ча­ють ту­ри­стів, не­зва­жа­ю­чи на те, що в Ко­ро­сте­ні не збе­ре­гли­ся ста­ро­дав­ні пам’ ятки.

■ У се­ре­дмі­сті ви­со­чіє гра­ні­тна ске­ля, на якій сто­їть пам’ ятник кня­зе­ві Ма­лу. Вза­га­лі, в Ко­ро­сте­ні лю­блять уві­ко­ві­чу­ва­ти істо­ри­чних осіб. Тут мо­жна по­ба­чи­ти пам’ятник кня­зе­ві Во­ло­ди­ми­ру Ве­ли­ко­му, кня­жні Ма­лу­ші, кня­ги­ні Оль­зі. У мі­сті ба­га­то му­зе­їв — кра­є­знав­чий, етно­гра­фі­чний, те­хні­чний. Але най­ві­до­мі­ший — вій­сько­во-істо­ри­чний ком­плекс «Ске­ля», який роз­та­шо­ва­ний у ре­аль­но­му бун­ке­рі. Йо­го по­бу­ду­ва­ли в 30-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, і три­ва­лий час він був за­кри­тий для від­ві­ду­ва­чів.

■ Уза­га­лі, в Ко­ро­сте­ні є що по­ди­ви­ти­ся, де по­гу­ля­ти і сма­чно по­їсти. Це мі­сто з ба­га­то­ві­ко­во­ю­і­сто­рі­єю , ле­ген­да­ми та су­ча­сни­ми пам’ятка­ми при­ві­тно зу­стрі­чає го­стей і ди­вує ту­ри­стів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.