«Iн­фор­мар­мія» на­сту­пає

Ма­ють бу­ти кри­те­рії, за яки­ми «гре­ми фі­лі­пси» та «ма­рії сто­ля­ро­ви» не будуть на­ле­жа­ти до жур­на­лі­стів, а мі­сця їх ро­бо­ти — до ЗМІ

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста - На­та­лія ІЩЕНКО

На­справ­ді, рів­ни­ми нас зро­бив Ін­тер­нет. Сьо­го­дні, в епо­ху ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства, вір­ту­аль­ної ре­аль­но­сті та гі­бри­дних во­єн са­ме Все­сві­тнє па­ву­ти­н­ня, а не кольт, за­без­пе­чує справ­жню­рів­ність лю­дей.

Те­пер для то­го, щоб ска­за­ти сві­то­ві все, що ти ду­ма­єш, зов­сім не по­трі­бно звер­та­ти­ся по до­по­мо­гу до за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Соціальні ме­ре­жі та блог-пла­тфор­ми на­да­ли мо­жли­вість спіл­ку­ва­ти­ся з ма­со­во­ю­а­у­ди­то­рі­є­юв­сім ба­жа­ю­чим. Якщо кольт стер рі­зни­цю­між фі­зи­чно силь­ним і слаб­ким, то Ін­тер­нет роз­мив ме­жу між про­фе­сій­ни­ми жур­на­лі­ста­ми, які пра­цю­ють у ЗМІ, та пе­ре­сі­чни­ми лю­дьми будь-яких про­фе­сій, які пу­блі­ку­ють свої за­мі­тки або сю­же­ти на своїх сто­рін­ках і ка­на­лах.

До­мо­го­спо­дар­ка мо­же ве­сти свій лі­те­ра­тур­ний блог, шко­ляр — ви­кла­да­ти на Youtube філь­ми вла­сно­го ви­ро­бни­цтва, пен­сіо­нер — опри­лю­дню­ва­ти в со­ці­аль­них ме­ре­жах ана­лі­ти­чні до­по­віді що­до по­то­чно­го по­лі­ти­чно­го мо­мен­ту, гро­мад­ський акти­віст — дру­ку­ва­ти на своєму пер­со­наль­но­му сай­ті ма­те­рі­а­ли роз­слі­ду­вань...

Лю­ди­на біль­ше не по­тре­бує по­се­ре­дни­ка, щоб транс­лю­ва­ти сво­ю­то­чку зо­ру су­спіль­ству. Теми і фор­ми та­ко­го спіл­ку­ва­н­ня зі сві­том дав­но не обме­же­ні пра­ви­ла­ми ЗМІ. Фор­мат «сам со­бі ме­діа» існує вже май­же 20 ро­ків, а остан­нім ча­сом та­кі не­фор­маль­ні за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції актив­но ви­ті­сня­ють тра­ди­цій­ні мас-ме­діа.

Для кон­тро­лю­за стан­дар­та­ми — з одно­го бо­ку, та без­пе­кою— з ін­шо­го, у всьо­му світі пиль­ну­ють без­ліч про­фе­сій­них жур­на­ліст­ських об’єд­нань і дер­жав­них та між­дер­жав­них уста­нов. Але ці стру­кту­ри до­сі не ада­пту­ва­ли­ся до сві­ту, який змі­нив­ся зав­дя­ки Ін­тер­не­ту, в яко­му ЗМІ стрім­ко втра­ча­ють мо­но­по­лі­ю­на роз­по­всю­дже­н­ня ін­фор­ма­ції, в яко­му ін­фор­ма­цій­ний ре­сурс ство­ри­ти лег­ко та про­сто будь-ко­му, а жур­на­лі­стом де-фа­кто мо­же бу­ти будь-яка лю­ди­на.

Цей мі­сця­ми фі­ло­соф­ський від­ступ не є спро­бо­ю­те­о­ре­ти­зу­ва­н­ня на те­му су­ча­сних ко­му­ні­ка­цій. До опри­лю­дне­н­ня цих ду­мок ме­не спо­ну­ка­ла оги­дна ме­ді­а­актив­ність сум­но­зві­сно­го Гре­ма Фі­лі­пса, який не­що­дав­но із зав­зя­т­тям до­пи­ту­вав ска­лі­че­но­го по­ло­не­но­го, а до то­го — зні­мав ті­ла за­ги­блих «кі­бор­гів» на ру­ї­нах До­не­цько­го ае­ро­пор­ту.

Чо­мусь цьо­го пер­со­на­жа називають жур­на­лі­стом, хо­ча за усі­ма озна­ка­ми він є яскра­вим пред­став­ни­ком «гі­бри­дно­го вій­ська» — бій­цем ін­фор­ма­цій­но-про­па­ган­дист­сько­го фрон­ту.

Так, йо­го сю­же­ти мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ме­діа — але са­ме як знаряддя ін­форм­вій­ни. Та і ЗМІ, які не гре­бу­ють по­ді­бни­ми ма­те­рі­а­ла­ми, на­справ­ді, теж за­йма­ю­ться не зов­сім жур­на­лі­сти­кою.

Зов­ні­шня схо­жість ді­яль­но­сті «ін­форм­сол­да­тів» та справ­жніх жур­на­лі­стів не­має ні­ко­го обма­ню­ва­ти— це рі­зні про­фе­сії та рі­зні сфе­ри ді­яль­но­сті. Але в наш час роз­ми­то­сті ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя« жур­на­ліст », роз­ви­ну­то­го« ме­ді­а­акти­ві­зму» та бло­гер­ства на­віть до­свід­че­ним ме­дій­ни­кам важ­ко по­ба­чи­ти в них рі­зни­цю. Що вже го­во­ри­ти про пе­ре­сі­чних гр ома­дян, для яких на­яв­ність про­фе­сій­ної ві­део­ка­ме­ри вже є без­пе­ре­чною о з на­кою при­на­ле­жно­сті її вла­сни­ка до ме­дій­ної сфе­ри.

Грем Фі­ліпс — зви чай - н о, ні­який не жур­на­ліст. Він ні­ко­го не ін­фор­мує і не зби­ра­є­ться це ро­би­ти. Не­да­рем­но йо­му вру­чи­ли ме­даль ФСБ Ро­сії.

Фі­ліпс во­ює — за до по - мо­го ю слів та обра­зів, це йо­го пу­лі та сна­ря­ди. Але він по­зи­ціо­нує се­бе са­ме як жур­на­лі­ста і ма­є­мо­жли­вість по­ши­рю­ва­ти свої ви­тво­ри на­рів­ні зі справ­жні - ми жур­на­лі­ста­ми, на­віть якщо він не бу­де спів­пра­цю ва­ти з жо­дним те­ле­ка­на­лом або га­зе­тою і роз­по­всю­джу­ва­ти ре­зуль­та­ти свої ді­яль­но­сті са­мо­стій­но че­ре з Ін­тер­нет. І са­ме як жур­на­лі­ста йо­го спри­ймає зна­чна ча­сти­на ау­ди­то­рії, в то­му чи­слі — про­фе­сій­на жур­на­ліст­ська.

Не­має в ме­діа се­ред о вищ і одно­зна­чно го­та а де­ква­тно­го під­хо­ду що­до то­го, як від­рі­зня­ти жур­на­лі­ста від бійця і н форм вій­ни, знаряддя во­ро­жо­го впли­ву від зви­чай­них жур­на­ліст­ських текс­тів та сю­же­тів. Є якісь спро­би ста­ти­сти­чно від­слід­ко­ву­ва­ти ба­лан с ду­мок, ви­ма­га­ти ре­тель­но­го факт ч е кін гу, але ж будь-який про­фе­сій­ний спе­ці­а­ліст зі н фор­ма­цій­них спе­цо­пе­ра­цій лег­ко та про­сто за­ма­скує «ін­фор­ма­цій­ну бом­бу» під ма­те­рі­ал, що фор­маль­но від­по­від­ає «стан­дар­там Бі-Бі-Сі».

Гі­бри­дна вій­на ви­ма­гає зов­сім ін­ших, більш ада­пто­ва­них до ре­аль­ної си­ту­а­ції ме­то­дів за­без­пе­че­н­ня справ­жньої сво­бо­ди сло­ва.

Зро­зумі­ло, що в пер­шу чер­гу не­об­хі­дно прийня­ти не­дво­зна­чні кри­те­рії, за яки­ми «гре­ми фі­лі­пси» та «ма­рії сто­ляр о ви» в ж од- н ому ра­зі не будуть на­ле­жа­ти до ка­те­го­рії« жур­на­лі­стів », а те­ле­ка­на­ли «Зве­зда» та Life News — до ЗМІ. Не ма­ють зна­че­н­ня ка­на­ли роз­по­всю­дже­н­ня або охо­пле­н­ня ау­ди­то­рії — на­віть по­пу­ляр­ні та рей­тин­го­ві ні­би­то ме­діа м ожуть бу­ти всьо­го ли­ше і нструм е н том впли­ву, не біль­ше (при­клад все­ре­ди­ні Укра­ї­ни — про­ро­сій­ський те­ле­ка­нал« Ін­тер »). На­то­мість ді­яль­ність, ска­жі­мо, ло­каль­них ін­тер­нет- про­е­ктів та на­віть окре­мих бло­ге­рі в мо­же від­по­від­а­ти всім кри­те­рі­ям кла­си­чної жур­на­лі­сти­ки.

Псев­до­ЗМІ, а на­справ­ді майданчики для і н фор­ма­цій них спе­цо­пе­ра­цій, та псев­до жур­на­лі­сти, які на­справ діє спе ц аген­та­ми, в жо­дно­му ра­зі не мо­жуть бу­ти ле­гі­ти­мі­зо­ва­ні як пов­но­цін­ні ме­діа, з усі­ма від­по­від ни­ми пра­ва­ми. Зокрема, ї мне мо­жна на­да­ва­ти то­го мо­раль­но­го та пра­во­во­го за­хи­сту, яким за зви­чай ко­ри­сту­ю­ться справ­жні за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції та їх ні пра­ців­ни­ки. В той же час тре­ба ви­зна­чи­ти пра­во на сво­бо­ду вис л о влю­ва­н­ня своїх ду­мок са­мо­ді­яль­ним або на­віть ін­ди­ві­ду­аль­ним ме­діа про­е­ктам, якщо пра­кти­ка їхньої р обо­ти за сво­єю су­т­тю є справ­жньою жур­на­лі­сти­кою .( Цей про­цес с при йнят т я но­вої ре­аль­но­сті є важ­ким, і не­що­дав­ні« вик ри­т­тя» збо­ку жур­на­ліс­тки Те­тя­ни Да­ни­лен­ко що­до від­су­тно­сті у бло г ері в фор­маль­но­го ста­ту­су та зви­ну­ва­че­н­ня« ме­діа акти­ві­стів» в аван­тю­ри­змі та шар­ла­тан­стві є то­му до­ка­зом .) Пред­став­ни­ки тра­ди­цій­них ме­діа ма­ють ви­зна­ти: світ змі­нив­ся, і тре­ба зми­ри­ти­ся, що зви­чай­ні лю­ди мо­жуть без п ос ере­дньо ко­му­ні ку­ва­ти з су­спіль­ством та ма­ти свою, іно­ді ма­со­ву, ау­ди­то­рію.

Те­пер за­ли­ши­ло­ся по­ясни­ти все це ме­ді­а­спіль­но­ті, за­хи­сни­кам прав жур­на­ліс тів та по­бор­ни­кам сво - бо­ди сло­ва— до мор о ще­ним та за­ру­бі­жним, які, з огля­ду на не­аде­ква­тність сво­єї ді­яль­но­сті д осу ча­сних ре­а­лій сві­ту ма­со­вих ко­му­ні­ка­цій, да­лі біль­ше ста­ють жер­тва­ми ма­ні п уля цій і на­віть зна­ря­д­дям гі­бри­дної вій­ни.

НА­ТА­ЛІЯ ІЩЕНКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.