За­хи­сти­ти по­лі­цей­ських

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

«За два мі­ся­ці під­го­тов­ки не мо­жна за­без­пе­чи­ти від­по­від­не на­вча­н­ня пра­во­охо­рон­ця, під­го­ту­ва­ти йо­го мо­раль­ний та пси­хо­ло­гі­чний стан», — на­ро­дний де­пу­тат

Пі­до­зрю­ва­но­му у вбив­стві па­труль­них по­лі­цей­ських у Дні­прі Оле­ксан­дро­ві Пу­га­чо­ву за­гро­жує до­ві­чне по­збав­ле­н­ня во­лі за ін­кри­мі­но­ва­ни­ми йо­му ста­т­тя­ми Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. Цей ви­па­док став при­во­дом для на­пи­са­н­ня по­сту мі­ні­стром вну­трі­шніх справ Ар­се­ном Ава­ко­вим що­до «ім­пе­ра­ти­ву пре­зум­пції пра­во­ти по­лі­цей­сько­го». Ава­ков вва­жає, що та­ка пра­во­та має ста­ти со­ці­аль­ною нор­мою. Він вва­жає це не обме­же­н­ням прав ци­віль­них, а га­ран­ті­єю гро­мад­ської без­пе­ки.

Пі­сля тра­ге­дії в Дні­прі в со­ці­аль­них ме­ре­жах зно­ву здійня­ла­ся хви­ля дис­ку­сій що­до яко­сті ро­бо­ти по­лі­цей­ських і вза­га­лі ре­фор­ми в пра­во­охо­рон­них стру­кту­рах. По­ру­ши­ли на­віть ста­ру те­му до­бро­воль­ців в ти­лу, адже за пер­ши­ми да­ни­ми Пу­га­чов був пред­став­ни­ком ба­таль­йо­ну «Тор­на­до» та ще й по­хо­див з Ро­сії. З одно­го бо­ку, по­ді­бні ви­пад­ки бе­зу­мов­но ма­ють при­скі­пли­во роз­слі­ду­ва­ти­ся для від­по­від­них ви­снов­ків, тим біль­ше ще з ра­дян­ських ча­сів ві­до­мо, що са­мо­обо­ро­на мі­лі­ці­ан­тів ча­сто ви­хо­дить про­бле­мою для них са­мих, адже за ко­жний ви­ко­ри­ста­ний па­трон во­ни ви­му­ше­ні зві­ту­ва­ти і в ба­га­тьох ви­пад­ках по­тра­пля­ти під санкції вже в сво­їй стру­кту­рі. Та­ким чи­ном не­за­ле­жно від про­фе­сіо­на­лі­зму і ре­а­кції пра­во­охо­рон­ця, над ним ви­сить за­по­бі­жник у ви­гля­ді ви­клю­чно бю­ро­кра­ти­чних мо­мен­тів. З дру­го­го бо­ку, вже не одно­ра­зо­во від­бу­ва­лись ви­пад­ки, ко­ли по­лі­цей­ські або га­ня­лись і стрі­ля­ли по всьо­му Ки­є­ву, влу­чив­ши в не­вин­ну лю­ди­ну, або, як це не­що­дав­но бу­ло в Ми­ко­ла­є­ві, про­сто апа­ти­чно спо­сте­рі­га­ли за по­би­т­тям лю­дей. Зре­штою, вбив­ство двох по­лі­цей­ських у Дні­прі при­му­си­ло за­ми­сли­тись — якщо по- лі­цей­ські за­хи­ща­ють ци­віль­них гро­ма­дян, то хто за­хи­стить са­мих по­лі­цей­ських?

По-пер­ше, на­скіль­ки ре­фор­ма на­цпо­ліії по су­ті сво­їй аде­ква­тна ви­мо­гам ни­ні­шньо­го ста­ну справ. Не вар­то за­бу­ва­ти, що ми жи­ве­мо в час вій­ни і кри­мі­но­ген­на си­ту­а­ція без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від умов во­єн­но­го ча­су, адже су­спіль­ство сти­ка­є­ться в то­му чи­слі з про­бле­мою пси­хі­чних син­дро­мів та на­яв­но­сті ве­ли­кої кіль­ко­сті не­ле­галь­ної зброї. Дру­ге, це зре­штою пи­та­н­ня ле­га­лі­за­ції са­мої зброї для са­мо­обо­ро­ни. Ці­ка­вим мо­мен­том в да­но­му ви­пад­ку є те, що на ві­део вбив­ства по­лі­цей­ських за­фі­ксо­ва­ний фур­гон, во­дій яко­го на­ма­гав­ся пе­ре­шко­ди­ти зло­чин­цю, але ви­му­ше­ний був по­сту­пи­тись озбро­є­но­му злов­ми­сни­ку. Тре­тє, за­ли­ша­є­ться від­кри­тим пи­та­н­ня про­це­ду­ри ви­ко­ри­ста­н­ня зброї по­лі­цей­ськи­ми. Ви­хо­дить так, що один по­лі­цей­ський мо­же «шма­ля­ти» з пі­сто­ле­та в цен­трі сто­ли­ці на ве­ли­кій швид­ко­сті, а ін­ші в мо­мент не­об­хі­дно­сті тер­мі­но­во­го ви­ко­ри­ста­н­ня зброї на­ма­га­ю­ться про­ра­ху­ва­ти мо­жли­ві ал­го­ри­тми пе­ре­бі­гу по­дій і тим са­мим втра­ча­ють не­об­хі­дний час.

Мо­жна з впев­не­ні­стю ска­за­ти одне — якщо ре­фор­ма в по­лі­ції бу­де тор­ка­тись ли­ше по­вер­хо­вих явищ і уяв­ля­ти со­бою ан­ту­раж для імі­та­ції змін, то ра­но чи пі­зно Україна зі­штов­хне­ться з ла­ви­ною про­блем вже ви­клю­чно кри­мі­наль­но­го ха­ра­кте­ру. Вар­то при­га­да­ти, на­при­клад, про­бле­му з ви­ко­ри­ста­н­ням спец­за­со­бів мі­лі­ції під час по­дій на­ве­сні 2014 ро­ку на Дон­ба­сі, ко­ли пра­во­охо­рон­цям бу­ло за­бо­ро­не­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти не ли­ше зброю, а й кий­ки для обо­ро­ни бу­ді­вель. То­ді мі­лі­ція офіційно ма­ла пра­во за­лу­ча­ти ли­ше щи­ти. Крім то­го, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня пра­во­охо­рон­ців за по­дії на Май­да­ні пси­хо­ло­гі­чно ти­сну­ли на мі­лі­ці-

оне­рів і спе­цпі­дроз­ді­ли, або ско­ву­ю­чи їх в ді­ях, або на­віть ство­рю­ю­чи тло для їх пе­ре­хо­ду на бік во­ро­га. Все це є озна­ка­ми нев­мі­лої ро­бо­ти з ка­дра­ми і аб­со­лю­тно­го не усві­дом­ле­н­ня стра­те­гі­чних за­дач. Під час вій­ни імі­та­ція ре­форм і твор­чі екс­пе­ри­мен­ти мо­жуть при­зве­сти до про­гре­сії не­га­тив­них на­слід­ків.

«ПРОБЛЕМА ПО­ЛЯ­ГАЄ В ТО­МУ, ЩО ДЕКАНОЇДЗЕ НЕ ЧУЄ АРГУМЕНТІВ» Ві­та­лій КУПРIЙ, на­ро­дний де­пу­тат:

— Я вва­жаю, що кров цих по­лі­цей­ських ле­жить на на­чаль­ни­ці На­цпо­лі­ції. Що­до цьо­го мною зро­бле­ні від­по­від­ні за­яви. Я осо­би­сто до неї звер­тав­ся, так са­мо як і ни­ні­шній ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко, який то­ді був ще де­пу­та­том у пар­ла­мент­сько­му ко­мі­те­ті з пра­во­охо­рон­ної ді­яль­но­сті, з тим, що у нас бу­ли ві­до­мо­сті про не­до­ста­тню під­го­тов­ку по­лі­цей­ських. За два мі­ся­ці під­го­тов­ки по­лі­цей­ських не мо­жна за­без­пе­чи­ти від­по­від­не на­вча­н­ня по­лі­цей­сько­го, під­го­ту­ва­ти йо­го мо­раль­ний та пси­хо­ло­гі­чний стан. Пер­ша роз­мо­ва з цьо­го при­во­ду від­бу­лась на по­ча­тку лю­то­го, ко­ли пу­блі­чно в ко­мі­те­ті з пра­во­охо­рон­ної ді­яль­но­сті ми роз­би­ра­ли при­чи­ни ін­ци­ден­ту, ко­ли був за­стре­ле­ний по­лі­цей­ським па­са­жир BMW. Деканоїдзе ні­як не від­ре­а­гу­ва­ла на на­ші за­ува­же­н­ня. Нав­па­ки, во­на бу­ла емо­цій­на і не чу­ла аргументів, роз­по­від­а­ю­чи про те, що ми на­чеб­то хо­че­мо галь­му­ва­ти ре­фор­му в пра­во­охо­рон­ній сфе­рі. Та­ка по­ве­дін­ка лю­ди­ни, яка має до­слу­ха­тись до всіх аргументів, тим біль­ше в пе­рі­од ре­фор­му­ва­н­ня, і при­зво­дить до зга­да­них тра­гі­чних ви­пад­ків. Па­труль­на слу­жба не під­по­ряд­ко­ва­на го­ло­вам На­цпо­лі­ції в обла­стях, а без­по­се­ре­дньо під­по­ряд­ко­ву­є­ться па­ні Ха­тії. Це не дає мо­жли­во­сті ефе­ктив­но про­во­ди­ти спіль­ні на­вча­н­ня, пе­ре­да­ва­ти до­свід, то­що.

«ІСНУЄ ПРОБЛЕМА З ОПЕРАТИВНІСТЮ ВИ­КО­РИ­СТА­Н­НЯ ЗБРОЇ У ПРА­ВО­ОХО­РОН­ЦІВ» Єв­ген ЗАХАРОВ, пра­во­за­хи­сник:

— Тра­ге­дія в Дні­прі мо­гла ста­тись будь-де і будь-ко­ли. Це не по­ка­зник не­до­лі­ків ре­фор­му­ва­н­ня пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми. Тим біль­ше, що по­лі­цей­ський в да­но­му ви­пад­ку все ж та­ки встиг зро­би­ти по­стріл і по­ра­нив злов­ми­сни­ка. Вна­слі­док цьо­го зло­чи­нець був зна­йде­ний в лі­кар­ні. Бе­зу­мов­но, по­ді­бні ви­пад­ки є при­во­дом для ви­снов­ків, адже зав­жди тре­ба на­вча­ти­ся. Але го­во­ри­ти тут про якісь си­стем­ні не­до­лі­ки не вар­то. Так тра­пи­лось, що па­труль­ні зу­стрі­лись із злов­ми­сни­ком, який вже був у роз­шу­ку. Му­шу по­го­ди­тись з тим, що дій­сно існує проблема з оперативністю ви­ко­ри­ста­н­ня зброї у пра­во­охо­рон­ців. В США, на­при­клад, з цим все на­ба­га­то про­сті­ше. Там по­лі­цей­ські ви­ко­ри­сто­ву­ють зброю при най­мен­шій пі­до­зрі. Був та­кий на­віть ви­па­док, ко­ли по­лі­цей­ські за­сто­су­ва­ли зброю по від­но­шен­ню до лю­ди­ни, яка про­сто не ро­зумі­ла ан­глій­ської мо­ви, по­ду­ма­ла, що у неї ви­ма­га­ють до­ку­мен­ти, і по­тя­гну­лась за ни­ми в ки­ше­ню. По­лі­цей­ський від­крив во­гонь на ура­же­н­ня, по­ду­мав­ши, що той по­тя­гнув­ся за збро­єю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.