Що обі­ця­ють Мін­сько­му про­це­су аме­ри­кан­ські ви­бо­ри

Істо­тних змін не слід очі­ку­ва­ти ра­ні­ше се­ре­ди­ни 2017 ро­ку

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Бо­рис СОКОЛОВ, пу­блі­цист, Мо­сква

Чер­го­ва уго­да в рам­ках Мін­сько­го про­це­су, цьо­го ра­зу про роз­ве­де­н­ня сил і озбро­єнь сто­рін на трьох ді­лян­ках, мо­жли­во, у ко­гось збу­ди­ла на­дії, що Ро­сія ра­птом зі­бра­ла­ся ви­ко­ну­ва­ти уго­ди про вре­гу­лю­ва­н­ня на Дон­ба­сі. Ду­маю, що та­ких на­мі­рів у Крем­ля не­має і ні­ко­ли не бу­ло. Та і той факт, що кіль­кість по­ру­шень «ре­жи­му ти­ші» пі­сля під­пи­са­н­ня уго­ди про роз’єд­на­н­ня військ пра­кти­чно не змен­ши­ла­ся, на­во­дить на дум­ку про те, що Ро­сія ще ду­же да­ле­ка від то­го, щоб від­мо­ви­ти­ся від сво­їх пла­нів із де­ста­бі­лі­за­ції Укра­ї­ни.

■ Ско­рі­ше, Мо­сква про­сто пра­гне ви­ко­ри­ста­ти скла­дне ста­но­ви­ще сво­їх пар­тне­рів по «нор­манд­сько­му фор­ма­ту», щоб су­то сим­во­лі­чно про­де­мон­стру­ва­ти своє пра­гне­н­ня до ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту. Тут роз­ра­ху­нок на те, що Фран­ція та Ні­меч­чи­на, а то і США, по-пер­ше, по­сла­блять ан­ти­ро­сій­ські санкції, а по-дру­ге, на­ти­снуть на уряд Укра­ї­ни, щоб він пі­шов на вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі на ро­сій­ських умо­вах. Умо­ви ці дав­но ві­до­мі — про­ве­де­н­ня мі­сце­вих ви­бо­рів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях під кон­тро­лем крем­лів­ських ма­ріо­не­ток, що при­зве­де до ле­га­лі­за­ції ма­ріо­не­тко­вих ЛНР і ДНР.

■ І вна­слі­док цьо­го — їх подаль­ша ін­те­гра­ція в по­лі­ти­чне і со­ці­аль­но-еко­но­мі­чне жи­т­тя Укра­ї­ни як ро­сій­ських аген­тів. Ма­ріо­не­тки, що отри­ма­ють осо­бли­вий ста­тус, змо­жуть на­дій­но бло­ку­ва­ти єв­ро­пей­ські та де­мо­кра­ти­чні пер­спе­кти­ви Укра­ї­ни та мо­жли­вість її член­ства в Єв­ро­со­ю­зі та НАТО. А це озна­чає, що від­но­ви­ться ко­ли­шня май­же пов­на по­лі­ти­чна й еко­но­мі­чна за­ле­жність Укра­ї­ни від Ро­сії, якою во­на бу­ла за ча­сів Яну­ко­ви­ча та ком­па­нії.

■ Пі­ти на по­ді­бне вре­гу­лю­ва­н­ня дон­ба­сів­сько­го кон­флі­кту для будь-яко­го укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го ді­я­ча озна­ча­ло б га­ран­то­ва­ну по­лі­ти­чну смерть. Ні По­ро­шен­ко, ні лі­де­ри ін­ших укра­їн­ських по­лі­ти­чних сил, за ви­ня­тком на­стіль­ки ж ма­ріо­не­тко­во­го, як і ЛНР з ДНР, Опо­зи­цій­но­го бло­ку, на са­мо­вбивць не схо­жі. Весь роз­ра­ху­нок Пу­ті­на на те, що на Ки­їв на­ти­снуть Па­риж і Бер­лін, а, мо­жли­во, і Ва­шинг­тон.

■ І Мер­кель, і Ол­ланд сто­ять пе­ред ви­бо­ра­ми, що ско­ро по­вин­ні від­бу­ти­ся. І є ве­ли­ка ві­ро­гі­дність то­го, що їм на змі­ну при­йдуть ін­ші лю­ди. І ні­ме­цький кан­цлер, і фран­цузь­кий пре­зи­дент хо­чуть увійти в істо­рію і за­ли­ши­ти­ся в пам’яті су­ча­сни­ків і на­щад­ків ве­ли­ки­ми ми­ро­твор­ця­ми, що лі­кві­ду­ва­ли, не ва­жли­во, на яких умо­вах і якою ці­ною, кон­флікт на Дон­ба­сі (а там, чим біс не жар­тує, мо­же, ще і Но­бе­лів­ську пре­мію сві­ту да­дуть, як Оба­мі, прав­да, той її аван­сом отри­мав). Але во­ни та­кож ду­же роз­ра­хо­ву­ють, що за­спо­ко­є­н­ня на Дон­ба­сі, яке до­зво­ли­ло б зня­ти біль­шість еко­но­мі­чних сан­кцій з Ро­сії, істо­тно під­ви­щи­ло б їхні шан­си на успі­шний ви­ступ на май­бу­тніх ви­бо­рах. Та­кож і пре­зи­дент Оба­ма не про­ти за­слу­жи­ти лав­ри ми­ро­твор­ця за мир на Дон­ба­сі. До то­го ж, якщо «укра­їн­ський кон­флікт», як йо­го на­зи­ва­ють на За­хо­ді, бу­де ко­ли не пов­ні­стю вре­гу­льо­ва­ний, то хоч би при­га­ше­ний пе­ред са­ми­ми пре­зи­дент­ськи­ми ви­бо­ра­ми в США, це під­ви­щить шан­си на пе­ре­мо­гу Гіл­ла­рі Клін­тон. По­ки що во­ни з До­наль­дом Трам­пом йдуть пра­кти­чно врі­вень.

■ І одні­єю з ін­триг пре­зи­дент­ської кам­па­нії в США є від­по­відь на пи­та­н­ня, ко­го з кан­ди­да­тів під­три­мує Кремль і хто з них йо­му ви­гі­дні­ший. Якщо ми ві­зьме­мо ро­сій­ські ЗМІ, які у сво­їй пе­ре­ва­жній біль­шо­сті є прокрем­лів­ськи­ми (ін­ших із ро­сій­сько­го ме­ді­а­по­ля дав­но вже ви­ті­сни­ли), то там йде від­кри­та агі­та­цій­на кам­па­нія за Трам­па і про­ти Гіл­ла­рі. Це на­віть ці­ка­во спо- сте­рі­га­ти, оскіль­ки аб­со­лю­тно зро­зумі­ло, що ні­яко­го впли­ву на ре­зуль­тат аме­ри­кан­ських ви­бо­рів во­на не зро­бить. Ось і де­я­кі ро­сій­ські по­лі­ти­ки, до­сить близь­кі до Пу­ті­на, від­вер­то ви­слов­лю­ю­ться про­ти Гіл­ла­рі. Так, лі­дер «Спра­ве­дли­вої Ро­сії» Сер­гій Ми­ро­нов пря­мо за­явив: «Якщо Клін­тон ста­не пре­зи­ден­том США, ні­чо­го хо­ро­шо­го че­ка­ти не до­во­ди­ться». І тут же обмо­вив­ся, що, мов, хрін за редь­ку не со­лод­ший, і що­до Трам­па осо­бли­во спо­ку­ша­ти­ся не вар­то, оскіль­ки йо­го сло­ва про «дру­жбу з Ро­сі­єю» — це ли­ше пе­ред­ви­бор­на ри­то­ри­ка. Та все ж основ­ні до­мов­ле­но­сті між СРСР і США, як на­го­ло­сив Ми­ро­нов, до­ся­га­ли­ся то­ді, ко­ли при вла­ді в Аме­ри­ці бу­ли ре­спу­блі­кан­ці.

■ На­справ­ді та­кі пу­блі­ка­ції, на мій по­гляд, по­кли­ка­ні ли­ше за­тем­ни­ти ре­аль­ну по­зи­цію Крем­ля. А во­на по­ля­гає в то­му, що на­справ­ді Ро­сію за­до­воль­ня­ють оби­два кан­ди­да­ти на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах у США. Зро­зумі­ло, для Пу­ті­на оби­два во­ни бу­дуть гір­ші від Оба­ми. Але ни­ні­шній аме­ри­кан­ський пре­зи­дент — це вза­га­лі уні­каль­ний ви­па­док. Зда­є­ться, та­кої про­валь­ної зов­ні­шньої по­лі­ти­ки в США ще не бу­ло. З ін­шо­го бо­ку, на фі­ні­шній пря­мій аме­ри­кан­ських ви­бо­рів не ви­яви­ло­ся по-справ­жньо­му не­зру­чних для Мо­скви кан­ди­да­тів як Джон Ма­кКейн або Мітт Ром­ні.

■ У ко­жно­го ни­ні­шньо­го кан­ди­да­та, на по­гляд Крем­ля, є свої плю­си та свої мі­ну­си. Гіл­ла­рі хо­ро­ша вже тим, що в основ­но­му про­дов­жу­ва­ти­ме по­лі­ти­ку Оба­ми, а зна­чить, до сер­йо­зної кон­фрон­та­ції з Ро­сі­єю в ра­зі її обра­н­ня пре­зи­ден­том спра­ва не ді­йде. Для Пу­ті­на по­га­но ли­ше те, що Гіл­ла­рі, оче­ви­дно, бу­де рі­шу­чі­ше про­ти­сто­я­ти ро­сій­ській екс­пан­сії як в Укра­ї­ні, так і на Близь­ко­му Схо­ді. Во­на, зокре­ма, мо­же до­мог­ти­ся по­си­ле­н­ня ан­ти­ро­сій­ських сан­кцій і по­лі­пши­ти сто­сун­ки з аме­ри­кан­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми як у Єв­ро­пі, так і в Азії. Трамп, на дум­ку Крем­ля, хо­ро­ший перш за все тим, що на­пев­но ґрун­тов­но зі­псує сто­сун­ки з аме­ри­кан­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми і по­тім ба­га­то ча­су зму­ше­ний бу­де ви­тра­ча­ти на те, щоб їх від­но­ви­ти.

■ Що сто­су­є­ться ви­знань у лю­бо­ві до Пу­ті­на та на­мі­рах роз­ви­ва­ти сто­сун­ки з Ро­сі­єю, то не­має жо­дних га­ран­тій, що Трамп ве­сти­ме від­по­від­ну по­лі­ти­ку в ра­зі обра­н­ня пре­зи­ден­том. Тим па- че, що по­над по­ло­ви­на аме­ри­кан­ців, за да­ни­ми не­дав­ньо­го опи­ту­ва­н­ня Associated Press, Пу­ті­на не лю­блять, і ли­ше ко­жен де­ся­тий — під­три­мує. От­же, на під­трим­ці Пу­ті­на пе­ред­ви­бор­ні очки не за­ро­биш.

■ Оче­ви­дним мі­ну­сом Трам­па в очах Крем­ля бу­де те, що він на­пев­но змі­нить держ­се­кре­та­ря, а ра­зом із ним — і апа­рат Дер­жде­пар­та­мен­ту. За­раз якщо не сам Джон Кер­рі, то йо­го ко­ман­да ба­га­то в чо­му скла­да­є­ться із при­хиль­ни­ків но­во­го «пе­ре­за­ван­та­же­н­ня» з Ро­сі­єю. Обі­цян­ка Трам­па роз­гля­ну­ти мо­жли­вість ви­зна­н­ня ане­ксії Кри­му вар­та не біль­ше, ніж йо­го ж обі­цян­ка ви­зна­ти Єру­са­лим єди­ною і не­ді­ли­мою сто­ли­цею Ізра­ї­лю. Та­кі за­яви кан­ди­да­ти ро­блять чи не на ко­жних ви­бо­рах, щоб за­лу­чи­ти го­ло­си аме­ри­кан­ських єв­ре­їв, але, при­йшов­ши до вла­ди, швид­ко про них за­бу­ва­ють. Го­лов­на ж не­без­пе­ка Трам­па, в очах Крем­ля, по­ля­гає в йо­го не­пе­ре­дба­чу­ва­но­сті. Во­на мо­же при­зве­сти до чо­го зав­го­дно, у то­му чи­слі і до жорс­ткої кон­фрон­та­ції з Ро­сі­єю, якої Пу­тін усі­ля­ко пра­гне уни­кну­ти. А з по­гля­ду Укра­ї­ни Гіл­ла­рі — кра­ще, ніж Трамп, оскіль­ки, ско­рі­ше за все, по­си­лить під­трим­ку Ки­є­ва і, мо­жли­во, по­ста­вить йо­му ле­таль­ні озбро­є­н­ня. По­зи­ція ж Трам­па що­до Укра­ї­ни до цих пір за­ли­ша­є­ться за­гад­кою.

■ Ду­маю, що у зв’яз­ку з ді­єю чин­ни­ка аме­ри­кан­ських ви­бо­рів, ні­яких істо­тних змін у хо­ді Мін­сько­го про­це­су не слід че­ка­ти ра­ні­ше се­ре­ди­ни 2017 ро­ку, ко­ли ви­зна­чи­ться по­зи­ція з цьо­го пи­та­н­ня но­вої аме­ри­кан­ської адмі­ні­стра­ції. За­раз, із на­бли­же­н­ням зи­ми, ри­зик ви­ни­кне­н­ня но­во­го ши­ро­ко­мас­шта­бно­го про­ти­сто­я­н­ня на Дон­ба­сі па­дає. А зна­чить, і за­хі­дні дер­жа­ви не бу­дуть ду­же силь­но ти­сну­ти на Укра­ї­ну, щоб вми­ло­сти­ви­ти Кремль.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.