Ко­ли­ско­ва від Iв­рі Гі­тлі­са

29 ве­ре­сня у Ба­би­но­му Яру ви­да­тний скри­паль зі­грає со­ло

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на СІКОРСЬКА

Ужа­ло­бній це­ре­мо­нії пам’яті жертв Ба­би­но­го Яру (до 75-х ро­ко­вин тра­ге­дії) бра­ти­ме участь Ки­їв­ський ка­мер­ний ор­кестр під ору­дою Ро­ма­на Ко­фма­на. Со­лі­стом ви­сту­пить все­сві­тньо ві­до­мий ізра­їль­ський скри­паль Ів­рі Ґі­тліс.

Не­зва­жа­ю­чи на те, що па­но­ві Ґі­тлі­су 22 сер­пня ви­пов­ни­ло­ся 94 ро­ки (!), він у чу­до­вій фор­мі: щой­но му­зи­кант по­вер­нув­ся з Япо­нії, де про­ва­див май­стер-кла­си. Скри­паль має го­стрий ро­зум, до­сить го­стрий на язик, з фран­цузь­кої віль­но пе­ре­хо­дить на ан­глій­ську, ідиш, спіл­ку­є­ться й ро­сій­ською мо­вою.

Да­ле­ко­го 1964-го Ів­рі Ґі­тліс був пер­шим ізра­їль­ським скри­па­лем, який га­стро­лю­вав у СРСР: як со­ліст він ви­сту­пав у Ки­є­ві, Оде­сі, Мо­скві, Ле­нін­гра­ді (з ор­ке­стром фі­лар­мо­нії), грав тво­ри П. Чай­ков­сько­го і Я. Сі­бе­лі­у­са.

Ни­ні до Ки­є­ва му­зи­кант при­був на за­про­ше­н­ня Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка та Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри Укра­ї­ни. Пі­сля ви­сту­пу у на­шій сто­ли­ці скри­паль ви­ру­шає до Кам’ян­ця-По­діль­сько­го, звід­ки ро­дом йо­го ба­тьки. Ів­рі Ґі­тліс (Іцхак-Ме­їр — так йо­го на­зва­ли при на­ро­джен­ні) на­ро­див­ся в Хай­фі, йо­го зав­жди ва­би­ла зем­ля пред­ків... У п’яти­рі­чно­му ві­ці він упер­ше взяв до рук скри­пку, а в де­сять ро­ків вже мав пер­ший пу­блі­чний ви­ступ. Юнак за­кін­чив Па­ризь­ку кон­сер­ва­то­рію, про­дов­жив на­вча­н­ня в Джор­дже Ене­ску (зна­ме­ни­то­го ру­мун­сько­го скри­па­ля й ком­по­зи­то­ра-кла­си­ка ХХ ст.) та Жа­ка Ті­бо (не менш зна­ме­ни­то­го фран­цузь­ко­го скри­па­ля). У 1940 ро­ці Ґі­тлі­су з ма­тір’ю вда­ло­ся вте­кти з оку­по­ва­ної на­ци­ста­ми Фран­ції й пе­ре­бра­ти­ся до Ан­глії — від­то­ді він змі­нив ім’я на Ів­рі.

1951-го Ів­рі Ґі­тліс упер­ше ви­сту­пив у Па­ри­жі, зго­дом кон­цер­ту­вав ма­ло не у всіх кра­ї­нах сві­ту — з най­пре­сти­жні­ши­ми ор­ке­стра­ми Нью-Йор­ка, Бер­лі­на, Ві­дня, Фі­ла­дель­фії, Ізра­ї­лю, був пер­шою скри­пкою ор­ке­стру Ві­ден­ської фі­лар­мо­нії. Йо­го за­пис Кон­цер­ту для скри­пки з ор­ке­стром «Пам’яті ан­ге­ла» Аль­ба­на Бер­га здо­був Гран-прі (Grand Prix du Disque) у Фран­ції. Ві­до­мий іта­лій­ський ком­по­зи­тор се­ре­ди­ни ХХ ст. Бру­но Ма­дер­на на­пи­сав «П’єсу для Ів­рі», а 1972 ро­ку Ґі­тліс став пер­шим ви­ко­нав­цем «Мік­ки» — зна­ме­ни­то­го гре­ка Яні­са Ксе­на­кі­са.

У фран­цузь­кій ху­до­жній кі­но­стрі­чці « Істо­рії Аде­лі Г. » ( 1975, ре­жи­сер Фран­суа Трюф­фо) Ів­рі зі­грав... гі­пно­ти­зе­ра- шар­ла­та­на, а в філь­мі « Сан­са » ( 2003, ре­жи­сер Зі­ґфрід) — са­мо­го се­бе... У 2009 ро­ці у Фран­ції бу­ло ство­ре­но до­ку­мен­таль­ний фільм уже про ньо­го са­мо­го — «Ivry Gitlis, a Violinistbeyond the Limits».

Ни­ні скри­паль ба­га­то ча­су при­ді­ляє пе­да­го­гі­чній ро­бо­ті, дає май­стер-кла­си, зокре­ма ви­сту­пив іні­ці­а­то­ром му­зи­чно­го фе­сти­ва­лю на Кі­прі «Ле­ген­ди му­зи­ки і юні со­лі­сти на пе­ре­хре­сті Се­ред­зем­но­мор’я» (2015, за під­трим­ки все­сві­тньо­ві­до­мої ар­ген­тин­ської пі­а­ніс­тки Мар­ти Ар­ґе­ріх). Від 1988 ро­ку Ів­рі Ґі­тліс но­сить зва­н­ня «По­сла до­брої во­лі ЮНЕСКО», вба­ча­ю­чи свою мі­сію — мо­вою му­зи­ки не­сти лю­дям мир.

На­пе­ре­до­дні ви­сту­пу в Ба­би­но­му Яру І. Ґі­тліс упер­ше зу­стрів­ся з укра­їн­ським ди­ри­ген­том Ро­ма­ном Ко­фма­ном. Пі­сля обго­во­ре­н­ня де­та­лей спіль­но­го ви­сту­пу він зі­знав­ся, що май­бу­тня по­дія є для ньо­го над­зви­чай­но хви­лю­ю­чою. « Ти ро­зу­мі­єш, що та­ке Ба­бин Яр?», — кіль­ка ра­зів із при­ти­ском пе­ре­пи­тав він у Ро­ма­на Іса­ко­ви­ча... А по­чув­ши від­по­відь « Так. Там ле­жать мої ба­бу­ся і ді­дусь», дов­го три­мав за ру­ку ма­е­стро, не хо­ва­ю­чи сліз...

— Для ме­не ця по­дія ба­га­то ва­жить. Я ра­зів п’ять був у Ау­шві­цу (Освен­ци­мі), впер­ше — одра­зу пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни, ще ко­ли там не ви­ві­трив­ся смо­рід від пе­чей, де спа­лю­ва­ли тисячі лю­дей... Стра­шна кар­ти­на, яка за­пам’ята­ла­ся на все життя. А ось у Ба­би­но­му Яру я бу­ду впер­ше. Для ме­не до­сі ли­ша­є­ться не­зба­гнен­ним, як на­ція, що да­ла сві­то­ві Бе­тхо­ве­на й Ґе­те, зро­би­ла смерть ін­ду­стрі­єю, про­ду­мав­ши все до най­мен­ших де­та­лей. Ні­чо­го жа­хли­ві­шо­го в сві­ті не бу­ло! Сьо­го­дні про це осо­бли­во ва­жли­во зна­ти мо­ло­ді. Це не по­вин­но по­вто­ри­ти­ся. Ні­ко­ли!

На за­пи­та­н­ня що­до ін­стру­мен­та, на яко­му він грає (а це скри­пка ро­бо­ти Стра­ді­ва­рі 1713 р.), Ів­рі від­по­вів, що ра­зом із нею вже по­над п’ят­де­сят ро­ків...

У Ба­би­но­му Яру ви­да­тний скри­паль зі­грає со­ло — го­лов­ну те­му з ле­ген­дар­но­го кі­но­філь­му Сті­ве­на Спіл­бер­га «Спи­сок Шин­дле­ра» в су­про­во­ді Ки­їв­сько­го ка­мер­но­го ор­ке­стру, а по­тім від се­бе — Ко­ли­ско­ву, яку йо­му спів­а­ла ма­ма...

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.