Кни­ги «Дня» їдуть на ба­тьків­щи­ну Пре­зи­ден­та

Кни­га «Се­стра моя, Со­фія...» 30 ве­ре­сня бу­де пред­став­ле­на в Ізма­ї­лі та Бол­гра­ді

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Оль­га ХАРЧЕНКО, фо­то Руслана КАНЮКИ, «День»

Ми­ну­ли ли­ше два ти­жні пі­сля офі­цій­но­го пред­став­ле­н­ня цьо­го­рі­чної книж­ко­вої но­вин­ки «Дня» на Фо­ру­мі ви­дав­ців у Льво­ві, а вже «Се­стра моя, Со­фія...» отри­ма­ла за­про­ше­н­ня від Ізма­ї­ла — най­біль­шо­го осе­ред­ку бол­гар­ської гро­ма­ди на Оде­щи­ні. На за­про­ше­н­ня Ізма­їль­сько­го дер­жав­но­го гу­ма­ні­тар­но­го уні­вер­си­те­ту пред­став­ле­н­ня ви­да­н­ня від­бу­де­ться 30 ве­ре­сня о 12.00 у кон­фе­ренц-за­лі ви­шу (вул. Рє­пі­на, 12). За до­ру­че­н­ням го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Дня» кни­гу пред­став­ля­ти­муть її спів­у­по­ря­дник, ре­да­ктор від­ді­лу істо­рії га­зе­ти Ігор СЮНДЮКОВ та ав­тор одні­єї зі ста­тей, до­ктор істо­ри­чних на­ук Во­ло­ди­мир РИЧКА. Мо­де­ру­ва­ти­ме за­хід, що від­бу­ва­ти­ме­ться як пер­ша по­дія фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ», пре­зи­дент Бла­го­дій­но­го фон­ду спри­я­н­ня іні­ці­а­ти­вам га­зе­ти «День» Ми­ко­ла ГРИЦЕНКО.

То­го ж дня на пред­став­ле­н­ня кни­ги че­ка­ють і в Бол­гра­ді — на ба­тьків­щи­ні Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка: о 15.00 в за­лі уро­чи­стих по­дійБол­град­сько­го ра­йон­но­го бу­дин­ку куль­ту­ри (вул. По­што­ва, 30). « Ду­же ва­жли­во, що ві­до­ма га­зе­та про­во­дить та­ку сер­йо­зну ро­бо­ту, — го­во­рить « Дню » го­ло­ва Бол­рад­ської ра­йон­ної ра­ди Дми­тро ДИМИТРОВ. — Від­ві­да­ти цю по­дію і до­лу­чи­ти­ся до обго­во­ре­н­ня кни­ги вва­жаю обов’яз­ко­вим».

«Наш уні­вер­си­тет — єди­ний­дер­жав­ний виш на пів­дні Оде­ської обла­сті, — роз­по­від­ає ре­ктор Ізма­їль­сько­го дер­жав­но­го гу­ма­ні­тар­но­го уні­вер­си­те­ту Яро­слав КУЧУК. — З огля­ду на те, що Ізма­їл — це не­о­фі­цій­на «сто­ли­ця» укра­їн­сько­го При­ду­нав’я, наш уні­вер­си­тет ви­ко­нує не тіль­ки фун­кції су­то про­фе­сій­ної під­го­тов­ки у сфе­рі ви­щої осві­ти, а ще є на­у­ко­вим, куль­тур­ним, осві­тян­ським цен­тром укра­їн­сько­го При­ду­нав’я. У нас по­стій­но від­бу­ва­ю­ться рі­зні куль­тур­ні по­дії, ви­став­ки, фа­кти­чно ми є ре­аль­ним осе­ред­ком здій­сне­н­ня про­укра­їн­ської по­лі­ти­ки в на­шо­му ре­гіо­ні. Во­лон­те­ри, гро­мад­ські ді­я­чі — у нас та­ка «твор­ча май­стер­ня». Ми за­ці­кав­ле­ні в то­му, щоб не­сти біль­ше ін­фор­ма­ції в куль­тур­но­му, про­сві­тни­цько­му сен­сі. На­при­клад щой­но від­кри­ли в уні­вер­си­те­ті ви­став­ку «УПА: Істо­рії не­ско­ре­них», хо­ча це ду­же спри­йма­є­ться го­стро в ре­гіо­ні, але ми му­си­мо зна­ти прав­ду».

Го­во­ря­чи про не­об­хі­дність пред­ста­ви­ти ще «га­ря­чу» но­вин­ку «Дня» са­ме в Ізма­ї­лі, Яро­слав Ва­ле­рі­йо­вич ар­гу­мен­тує: « У нас орі­єн­тов­но 10% жи­те­лів іден­ти­фі­ку­ють се­бе як бол­га­ри. В Ізма­ї­лі най­біль­ше на­ціо­наль­но-куль­тур­них бол­гар­ських об’єд­нань, тоб­то це по­ту­жна гро­ма­да. І по­зи­ція цих об’єд­нань — про­укра­їн­ська. Ми за­про­си­ли на пред­став­ле­н­ня пред­став­ни­ків вла­ди, за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції, гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, бол­гар­ських на­ціо­наль­но­куль­тур­них ор­га­ні­за­цій­та ін­ших на­ціо­наль­но- куль­тур­них ор­га­ні­за­цій. Спо­ді­ва­ю­ся, що дис­ку­сія прой­де жва­во. На­пев­но, бу­дуть і го­сті з Бол­га­рії. Це пер­ша та­ка книж­ка, що при­свя­че­на укра­їн­сько-бол­гар­ським істо­ри­чним зв’яз­кам, то­му це ду­же для нас ва­жли­во. За будь-яких об­ста­вин ви мо­же­те роз­ра­хо­ву­ва­ти на на­шу під­трим­ку». На­га­да­є­мо, «Се­стра моя, Со­фія...» роз­кри­ває істо­ри­чні па­ра­ле­лі роз­ви­тку укра­їн­сько­го та бол­гар­сько­го на­ро­дів від ча­сів ви­ни­кне­н­ня пер­шої бол­гар­ської дер­жа­ви та Ки­їв­ської Ру­сі до по­ча­тку ХХІ сто­лі­т­тя, ко­ли Бол­га­рія ста­ла чле­ном НАТО і ЄС.

А те, що кни­ги « Дня » в Ізма­ї­лі по­трі­бні, під­твер­джує ди­ре­ктор цен­траль­ної бі­бліо­те­ки ім. І. Ко­тля­рев­сько­го Га­ли­на ДОЙКОВА. Ми­ну­ло­го ро­ку зав­дя­ки пар­тне­рам Бла­го­дій­но­го фон­ду га­зе­ти «День» бі­бліо­те­ка та її фі­лії отри­ма­ли книж­ко­ві на­бо­ри Бі­бліо­те­ки «Дня». «Ці книж­ки «жи­ві», лю­ди ни­ми за­ці­ка­ви­лись і чи­та­ють, — роз­по­від­ає Га­ли­на Ана­то­лі­їв­на. — Так са­мо ду­же ва­жли­ві ві­до­мо­сті що­дня нам по­дає га­зе­та » . Ди­ре­ктор ко­му­наль­ної уста­но­ви «Бол­град­ська ра­йон­на цен­тра­лі­зо­ва­на бі­бліо­те­чна си­сте­ма» Те­тя­на АДАМОВА під­три­мує ко­ле­гу і ка­же, що в Бол­гра­ді че­ка­ють на ду­же ці­ка­ве обго­во­ре­н­ня. «У на­шо­му ба­га­то­на­ціо­наль­но­му краї є чи­ма­ло бол­гар, які ша­ну­ють свою куль­ту­ру і тра­ди­ції. Є на­ро­дні ко­ле­кти­ви, центр бол­гар­ської куль­ту­ри, мі­ста- по­бра­ти­ми в Бол­га­рії. То­му те­ма но­вої кни­ги « Дня » ду­же акту­аль­на для на­шо­го краю».

Від­так Бол­град­ська ра­йон­на цен­тра­лі­зо­ва­на бі­бліо­те­чна си­сте­ма ви­яви­ла ба­жа­н­ня при­дба­ти пов­ний ком­плект Бі­бліо­те­ки га­зе­ти « День » . Книж­ко­ву но­вин­ку « Дня » вже за­мо­ви­ли і гро­мад­ські то­ва­ри­ства бол­гар Ізма­ї­ла та Бол­гра­да, ко­ле­ктив Ізма­їль­сько­го дер­жав­но­го гу­ма­ні­тар­но­го уні­вер­си­те­ту.

А в ме­жах фе­сти­ва­лю«Ду­най­ська Січ» на­бо­ри книг Бі­бліо­те­ки «Дня» і, зокре­ма, «Се­стра моя, Со­фія...» від Бла­го­дій­но­го фон­ду спри­я­н­ня іні­ці­а­ти­вам «Дня» та ор­га­ні­за­то­рів фе­сти­ва­лю­бу­дуть пе­ре­да­ні Ізма­їль­сько­му при­кор­дон­но­му за­го­ну, укра­їн­ським при­кор­дон­ни­кам на остро­ві Змі­ї­ний, Ду­най­сько­му па­ро­плав­ству, осві­тнім за­кла­дам міст Ре­ні, Ізма­ї­ла, Вил­ко­во­го. Окре­мі по­да­рун­ки з книж­кою «Се­стра моя, Со­фія...» та фо­то­аль­бо­ма­ми «Дня» отри­ма­ють акти­ві­сти і гро­мад­ські ді­я­чі При­ду­нав’я, які під­три­му­ють і роз­ви­ва­ють укра­їн­ський про­стір у ре­гіо­ні.

*** За два ти­жні пі­сля пред­став­ле­н­ня ре­да­кція роз­по­всю­ди­ла вже май­же 400 при­мір­ни­ків сво­єї но­вин­ки — кни­ги «Се­стра моя, Со­фія...». І вже отри­мує від­гу­ки на неї — від ав­то­рів ста­тей­та пер­ших по­ку­пців. Про­по­ну­є­мо вам до­лу­ча­ти­ся до обго­во­ре­н­ня, адже за­кла­де­ні у ви­дан­ні сми­сли — не про­сто про бол­гар­сько-укра­їн­ські від­но­си­ни, а йпро те, як нам на­бра­ти «но­ву Ви­со­ту» (Л. Ів­ши­на).

«ДЛЯ БА­ГА­ТЬОХ ЦЯ КНИЖ­КА СТА­НЕ ПОВОРОТНИМ ПУН­КТОМ...» Ро­ман ЯЦIВ,

про­ре­ктор з на­у­ко­вої ро­бо­ти Львів­ської на­ціо­наль­ної ака­де­мії ми­стецтв, про­фе­сор:

— Як на моє ро­зу­мі­н­ня, кон­це­пція цьо­го ви­да­н­ня є, по­за сум­ні­вом, ве­ли­кою не­спо­ді­ван­кою на­віть для фа­хів­ців — істо­ри­ків та куль­ту­ро­ло­гів, оскіль­ки про­бле­ма­ти­ка від­но­син між Рус­сю-Укра­ї­ною та Бол­га­рі­єю ра­ні­ше бу­ла про­пи­са­на ли­ше що­до окре­мих епі­зо­дів по­лі­ти­чної істо­рії та куль­ту­ри. На моє пе­ре­ко­на­н­ня, впер­ше ре­а­лі­зу­є­ться спро­ба по­ба­чи­ти ці аспе­кти в істо­ри­чній­ди­на­мі­ці на ши­ро­ко­му фа­кто­ло­гі­чно­му тлі.

Зна­йти від­по­від­ний ра­курс для ви­сві­тле­н­ня пло­щи­ни спіль­них для Укра­ї­ни і Бол­га­рії ар­те­фа­ктів до­по­мо­гла го­стро­та су­ча­сної істо­ри­чної си­ту­а­ції, ко­ли роз­па­да­ю­ться всі на­ду­ма­ні псев­до­на­у­ко­ві кон­стру­кції про ви­рі­шаль­ну роль Мо­скви в по­ши­рен­ні осві­ти і куль­ту­ри на ве­ли­ко­му про­сто­рі ру­ських зе­мель пі­сля хре­ще­н­ня Ру­сі. Оче­ви­дно, не­об­хі­дно бу­ло змі­ни­ти опцію роз­гля­ду чи­слен­них істо­ри­чних фа­ктів, які до­не­дав­на при­хо­ву­ва­ли­ся або ви­сві­тлю­ва­ли­ся в па­ра­ди­гмі ти­по­во­го мо­сков­сько­го ли­це­мір­ства.

Пі­сля осми­сле­н­ня про­бле­ма­ти­ки кни­ги «По­вер­не­н­ня в Цар­го­род» укра­їн­ський чи­тач отри­мує шанс швид­ше пе­ре­бу­до­ву­ва­ти стра­те­гію сво­го істо­ри­чно­го ми­сле­н­ня, від­кри­ва­ю­чи для се­бе прин­ци­по­во но­ву якість знань про ге­не­а­ло­гію укра­їн­ства у скла­дних куль­тур­но- ци­ві­лі­за­цій­них кон­та­ктах з ін­ши­ми суб’ єкта­ми істо­рії. « Се­стра моя, Со­фія... » на­га­дує нам про те, що ми ма­є­мо бу­ти від­по­від­аль­ні­ши­ми що­до на­ших вла­сних ін­те­ле­кту­аль­них за­пи­тів. Для ба­га­тьох ця кни­га ста­не поворотним пун­ктом у сві­то­гля­дно-цін­ні­сних шу­ка­н­нях. Са­ме та­ки­ми фун­да­мен­таль­ни­ми ви­дав­ни­чи­ми про­е­кта­ми мо­жна спри­я­ти ре­аль­ним змі­нам у си­сте­мі на­ціо­наль­ної осві­ти на три­ва­лу пер­спе­кти­ву в спіль­но­му єв­ро­пей­сько­му до­мі.

Вза­га­лі хо­чу ска­за­ти, що про­е­кта­ми « Дня » ду­же гра­мо­тно ви­бу­до­ву­є­ться су­ча­сне ба­че­н­ня сві­ту і Укра­ї­ни. Ла­ри­са Ів­ши­на до­лу­чає мо­ло­де по­ко­лі­н­ня, зна­хо­дить той­ба­ланс у на­ших по­гля­дах на ро­зу­мі­н­ня Укра­ї­ни, су­тно­сті істо­ри­чних по­дій. Ре­да­кція вміє зна­йти клю­чо­ві пун­кти, де ми мо­же­мо ма­ти по­зи­тив­ни­йо­пір, і для ме­не осо­бли­ве від­кри­т­тя остан­ніх ро­ків — як ви­бу­до­ву­ва­лась фі­ло­со­фія під­го­тов­ки ви­да­н­ня.

«БОЛ­ГА­РІЯ «ЗАЗВУЧАЛА» ДЛЯ МЕ­НЕ ПО-НО­ВО­МУ» Со­фія СТАРИЦЬКА,

фар­ма­цевт, Львів:

— Де­да­лі біль­ше «День» роз­ши­рює го­ри­зонт пі­зна­н­ня Укра­ї­ни, де­мон­струє при­кла­ди то­го, як на скла­дно­му істо­ри­чно­му ета­пі ін­шій­кра­ї­ні вда­є­ться ви­сто­я­ти і йти да­лі, по­збу­ти­ся дав­ньо­го яр­ма і ста­ти єв­ро­пей­ською дер­жа­вою. Та­ким чи­ном у книж­ці «Се­стра моя, Со­фія...» ре­да­кто­ри по­ка­зу­ють на­прям­ки роз­ви­тку, що не­об­хі­дно зро­зу­мі­ти і за­сво­ї­ти йнам. Ду­же влу­чно за­зна­чив Ан­дрійЛюб­ка, що одні­єю з пе­ред­умов ви­зво­ле­н­ня Бол­га­рії ста­ло те, що бол­га­ри змо­гли усві­до­ми­ти: при­чи­ною їхніх бід є аж ні­як не зов­ні­шні об­ста­ви­ни, а те, що при­чи­на в них са­мих, і по­кла­да­тись мо­жна ли­ше на свої си­ли. Це, як на ме­не, має бу­ти до­ро­го­вка­зом і для Укра­ї­ни.

Зі­зна­юсь, Бол­га­рія « зазвучала » для ме­не по-но­во­му, адже ра­ні­ше у ме­не бу­ло ви­крив­ле­не ба­че­н­ня ці­єї кра­ї­ни, сфор­мо­ва­не зі сте­ре­о­ти­пів. І це до­по­мо­гло ме­ні зро­зу­мі­ти: ча­сто бу­ває так, що кра­ї­ну не­пра­виль­но спри­йма­ють че­рез за­ко­сте­ні­лі су­дже­н­ня. Вив­че­н­ня сто­рі­нок істо­рії Бол­га­рії дає змо­гу глиб­ше пі­зна­ти йі­ден­ти­фі­ку­ва­ти свою кра­ї­ну і вко­тре до­во­дить,

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.