Му­зи­ка во­єн­но­го ча­су

Den (Ukrainian) - - Культура - Ми­ко­ла ГРИЦЕНКО

Уже втре­тє над укра­їн­ськи­ми бе­ре­га­ми Ду­наю про­лу­на­ють по­зив­ні рок- фе­сти­ва­лю су­ча­сної укра­їн­ської пі­сні «Ду­най­ська Січ». Це ми­сте­цьке дій­ство на­би­рає обер­тів зав­дя­ки ді­яль­но­сті ГО «Му­зи­чний ба­таль­йон», який за­ре­ко­мен­ду­вав се­бе чи­слен­ни­ми во­лон­тер­ськи­ми ви­сту­па­ми, пе­ре­дов­сім, на схо­ді Укра­ї­ни, мі­стах Дон­ба­су, вій­сько­вих ча­сти­нах, го­спі­та­лях. Укра­їн­ські му­зи­кан­ти, се­ред яких як ві­до­мі гур­ти, так і по­ча­тків­ці, одер­жи­мі пе­ре­ко­на­н­ням, що пі­сня — це та­кож зброя. Пе­ре­дов­сім ту­ди, де «про­гра­ла би­тву» укра­їн­ська пі­сня, укра­їн­ське ми­сте­цтво, за­хо­дить агре­сор зі «сво­ї­ми по­ряд­ка­ми». То­му тре­ба пиль­ну­ва­ти свої те­ри­то­рії.

На­пе­ре­до­дні фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ» сво­ї­ми дум­ка­ми по­ді­ли­ли­ся йо­го уча­сни­ки та ор­га­ні­за­то­ри:

Сер­гій ФАЙФУРА,

ав­тор, ви­ко­на­вець та ве­ду­чий фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ»:

— Ідея ство­ре­н­ня «Му­зи­чно­го ба­таль­йо­ну» ви­ни­кла під час про­ве­де­н­ня пер­шо­го фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ» 2014 ро­ку. Без сум­ні­ву, в мир­ні ча­си не бу­ло б та­кої на­зви й та­кої ді­яль­но­сті. Але си­ту­а­ція в Укра­ї­ні, спри­чи­не­на ро­сій­ською агре­сі­єю, зму­шує нас, ми­тців, та­кож ви­сту­па­ти кон­со­лі­до­ва­но. Сьо­го­дні укра­їн­ська пі­сня — це не ли­шень роз­ва­га, а пе­ре­дов­сім зброя! Я сві­док то­го, як фе­сти­валь «Ду­най­ська Січ» з ко­жним ро­ком на­би­рає де­да­лі біль­ше при­хиль­ни­ків не ли­ше в Ізма­ї­лі, а й в ін­ших мі­стах Бес­са­раб ії. Не ви­пад­ко­во цьо­го­річ на­ші ар­ти­сти в рам­ках фе­сти­ва­лю ви­сту­плять з кон­цер­та­ми у мі­стах Вил­ко­ве, Ре­ні, на остро­ві Змі­ї­ний...

Оле­ксандр ЮРКОВ,

іні­ці­а­тор ство­ре­н­ня фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ», за­сту­пник ди­ре­кто­ра ТОВ «Аква­сер­віс»:

— З пер­шо­го фе­сти­ва­лю ми на­го­ло­шу­ва­ли на йо­го «укра­їн­сько­сті». Але не з бо­ку на­ціо­наль­но­сті ви­ко­нав­ців, а ви­клю­чно мо­ви. Так ста­ло­ся, що в 2014 ро­ці, ба на­віть за­раз, укра­їн­ська мо­ва, укра­їн­ська пі­сня в Укра­ї­ні по­тре­бу­ють за­хи­сту та під­трим­ки. І як вже ста­ло нор­мою, там, де дер­жа­ва не всти­гає за ча­сом, на до­по­мо­гу при­хо­дять во­лон­те­ри. Я ду­же вдя­чний ізма­їль­ським па­трі­о­там, які вже тре­тій рік по­спіль до­по­ма­га­ють нам про­во­ди­ти укра­їн­ський рок-фе­сти­валь у По­ду­нав’ї. Але не­мо­жли­во по­стій­но роз­ра­хо­ву­ва­ти тіль­ки на во­лон­те­рів, ре­сурс яких обме­же­ний. Дер­жа­ва по­вин­на вклю­ча­тись у про­цес, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи гро­мад­ські іні­ці­а­ти­ви та во­лон­тер­ський до­свід, під­си­лю­ю­чи адмі- ні­стра­тив­но, та ма­те­рі­аль­но ви­хо­ди­ти на но­вий рі­вень під­трим­ки та роз­ви­тку укра­їн­ської пі­сні, укра­їн­ської куль­ту­ри, укра­їн­ської ідеї.

Нам при­єм­но, що ми­сте­цькі акції «Му­зи­чно­го ба­таль­йо­ну», зокре­ма «Ду­най­ська Січ», від­бу­ва­ю­ться за під­трим­ки про­гре­сив­но­го укра­їн­сько­го ви­да­н­ня — га­зе­ти «День». Га­зе­та є не ли­ше ін­фор­ма­цій­ним пар­тне­ром, а ра­зом із Бла­го­дій­ним фон­дом спри­я­н­ня іні­ці­а­ти­вам «Дня» що­раз су­про­во­джує на­ші по­їзд- ки Укра­ї­ною ін­те­ле­кту­аль­ним про­ду­ктом — сві­жи­ми но­ме­ра­ми га­зе­ти, жур­на­ла­ми «Мар­шрут№1», істо­ри­чни­ми кни­га­ми Бі­бліо­те­ки «Дня».

Ми­ну­ло­го ро­ку в ме­жах фе­сти­ва­лю» «Ду­най­ська Січ» в Ізма­ї­лі від­бу­ла­ся фо­то­ви­став­ка га­зе­ти «День» про­сто не­ба, яка при­вер­ну­ла до се­бе ува­гу ти­сяч лю­дей! А в при­мі­щен­ні цен­траль­ної мі­ської бі­бліо­те­ки пре­зи­дент Фон­ду спри­я­н­ня іні­ці­а­ти­вам « Дня » пи­сьмен­ник Ми­ко­ла Гриценко уро­чи­сто пред­ста­вив ви­да­н­ня Бі­бліо­те­ки га­зе­ти «День» для осві­тян, бі­бліо­те­ка­рів, пра­ців­ни­ків дер­жав­них уста­нов. Ці кни­ги у ве­ли­кій кіль­ко­сті (зав­дя­ки акти­ві­стам Фон­ду) пе­ре­да­но бі­бліо­те­кам Ізма­ї­ла.

Ни­ні­шньо­го ро­ку в рам­ках на­шо­го фе­сти­ва­лю бу­де пред­став­ле­но но­ву кни­гу « Дня » «Се­стра моя, Со­фія...», при­свя­че­ну укра­їн­сько-бол­гар­ським істо­ри­чним та куль­тур­ним від­но­си­нам. Це те вдя­чне зер­но, яко­го по­тре­бує са­ме зем­ля Бес­са­ра­бії, адже тут про­жи­ває ба­га­то етні­чних бол­гар. Нам тре­ба біль­ше зна­ти одне одно­го й ста­ва­ти ближ­чи­ми, під­три­му­ю­чи ці­лі­сність та єд­ність Укра­ї­ни.

Ва­ле­рій СУБОТIН,

ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор ГО «Му­зи­чний ба­таль­йон»:

— Му­зи­чний ба­таль­йон пе­ре­бу­ває в по­стій­но­му ру­сі: За час сво­го існу­ва­н­ня про­ве­де­но де­ся­тки кон­цер­тів для бій­ців на схо­ді Укра­ї­ни у вій­сько­вих гар­ні­зо­нах, шпи­та­лях, Під пра­по­ром «Му­зба­ту» пра­цю­ють рі­зні ар­ти­сти, які бе­руть участь у кон­цер­тах ви­ня­тко­во на во­лон­тер­ських на­ча­лах. Ро­зу­мі­є­мо, що одним із основ­них здо­бу­тків на­шо­го ча­су є гро­мад­ська актив­ність су­спіль­ства, Ми під­три­му­є­мо цю актив­ність в се­ре­до­ви­щі су­ча­сних укра­їн­ських му­зи­кан­тів. Адже пе­ре­д­усім ми­сте­цтво спри­яє від­ро­джен­ню та під­не­сен­ню па­трі­о­ти­чно­го ду­ху укра­їн­ців.

Му­зи­чний ба­таль­йон ве­де актив­ну ро­бо­ту не тіль­ки на схо­ді Укра­ї­ни. Є й ін­ші те­ри­то­рії по­ру­біж­жя, які по­тре­бу­ють ува­ги й до­по­мо­ги. Зокре­ма, це — пів­день Укра­ї­ни, За­кар­па­т­тя. Че­рез те основ­ний свій ми­сте­цький за­хід ро­ку — фе­сти­валь «Ду­най­ська Січ» ми вже втре­тє бу­де­мо про­во­ди­ти в мі­сті Ізма­ї­лі.

Сер­гій ВАСИЛЮК,

лі­дер гур­ту «Тінь сон­ця»:

— Зем­ля, де отри­мав «про­пи­ску» фе­сти­валь «Ду­най­ська Січ» є ба­га­то­на­ціо­наль­ною. Че­рез те нам вкрай ва­жли­во тут ствер­джу­ва­ти укра­їн­ську куль­ту­ру та ми­сте­цтво, за­по­бі­га­ю­чи про­я­вам се­па­ра­ти­зму. Тим па­че, що на по­ру­біж­жі, як і по всій Укра­ї­ні про­жи­ва­ють в пе­ре­ва­жній біль­шо­сті пред­став­ни­ки укра­їн­ської на­ції.

Для ме­не, як і ба­га­тьох із вас, зви­чним є той факт, що ба­га­то за­галь­но­ві­до­мих укра­їн­ських пі­сень са­ме про рі­чку Ду­най. Че­рез те,зав­дя­ки му­зи­кан­там, фа­хів­цям впо­ряд­ко­ва­ні збір­ник кла­ві­рів пі­сень про цю істо­ри­чну рі­ку, а ще ми ви­пу­сти­ли цьо­го річ ау­діо­диск пі­сень про Ду­най у ви­ко­нан­ні уча­сни­ків «Му­зба­ту».

Ми­ко­ла СIКОРА,

про­фе­сор, за­слу­же­ний ді­яч куль­ту­ри Укра­ї­ни — му­зи­чний упо­ря­дник пі­сен­ни­ка «Ой у гаю, при Ду­наю»:

— Це збір­ник ство­ре­ний, пе­ре­дов­сім, для му­зи­чних шкіл, учи­лищ, кон­сер­ва­то­рій. Ра­зом із му­зи­чним ре­да­кто­ром Оле­ною Слю­са­рен­ко ми здій­сни­ли ви­клад пі­сень у су­про­во­ді фор­те­пі­а­но. До фор­му­ва­н­ня збір­ни­ка бу­ли до­лу­че­ні ві­до­мі на­ші му­зи­кан­ти та му­зи­ко­знав­ці. Це — ве­ли­кі знав­ці укра­їн­ської куль­ту­ри Ві­та­лій Ко­рей­ко, Олег На­ко­не­чний, Оле­на Іль­ни­цька...

Ве­ли­ка роль у фор­му­ван­ні збір­ни­ка на­ле­жить ав­то­ро­ві пе­ред­мо­ви Іва­ну-Яро­сла­ву Гам­ка­лу, ди­ри­ген­ту му­зи­чної ака­де­мії Укра­ї­ни. При­єм­но від­зна­чи­ти, що пі­сен­ник про­ілю­стро­ва­но ре­про­ду­кці­я­ми кар­тин ізма­їль­ських та ру­мун­ських ху­до­жни­ків, а на об­кла­дин­ці вмі­ще­но кар­ти­ну ві­до­мо­го укра­їн­сько­го ху­до­жни­ка Оле­га Шу­пля­ка — «Ма­май усмі­хне­ний».

Цю твор­чу пра­цю ми із за­до­во­ле­н­ням пред­ста­ви­мо під час фе­сти­ва­лю «Ду­най­ська Січ» в Ізма­ї­лі та ін­ших мі­стах По­ду­нав’я.

ФО­ТО З САЙТА WWW.HAYDAMAKY.COM

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.