Які уро­ки зі «спра­ви Але­ксан­дро­ва» ма­ли б ви­не­сти укра­їн­ські жур­на­лі­сти

Den (Ukrainian) - - 25 - Ана­ста­сія РУ­ДЕН­КО, «День»

Мі­сяць то­му на­пе­ре­до­дні Дня не­за­ле­жно­сті Пе­тро По­ро­шен­ко під­пи­сав указ, згі­дно з яким ор­де­ном Сво­бо­ди бу­ло по­смер­тно на­го­ро­дже­но те­ле­жур­на­лі­ста з До­не­цької обла­сті Іго­ря Але­ксан­дро­ва. 15- рі­чна бо­роть­ба за на­ле­жне вша­ну­ва­н­ня жур­на­лі­ста на офі­цій­но­му рів­ні за­кін­чи­ла­ся успі­хом (де­таль­ні­ше — у вип. №86-87 (2016) «15 ро­ків без­кар­но­сті»). Йо­го на­зи­ва­ють «Гон­га­дзе №2», але ві­тчи­зня­ні ЗМІ, не­зва­жа­ю­чи на вра­жа­ю­че зу­хваль­ство цьо­го вбив­ства, яке ста­ло­ся 2001 ро­ку, не по­ба­жа­ли ста­ви­ти «спра­ву Але­ксан­дро­ва» на ін­фор­ма­цій­ний «по­ря­док ден­ний» і ро­зі­бра­ти­ся з при­чин­но­на­слід­ко­ви­ми зв’яз­ка­ми. Па­ра­ле­лі зі спра­вою Ге­ор­гія Гон­га­дзе не ви­пад­ко­ві, адже і в то­му, і в то­му ви­пад­ку за­мов­ни­ки вбивств так і не за­зна­ли по­ка­ра­н­ня.

На­га­да­є­мо, Ігор Але­ксан­дров був ке­рів­ни­ком те­ле­ком­па­нії «ТОР» у Слов’ян­ську До­не­цької обла­сті і вів вла­сну про­гра­му «Без ре­ту­ші», в якій ви­кри­вав ко­ру­пцій­ні зв’яз­ки пра­во­охо­рон­них і кри­мі­наль­них стру­ктур Дон­ба­су. Вбив­ство ста­ло­ся на­пе­ре­до­дні ви­хо­ду те­ле­про­гра­ми, в якій жур­на­ліст мав на­мір опу­блі­ку­ва­ти фо­то си­на, на той мо­мент про­ку­ро­ра До­не­цької обла­сті Ві­кто­ра Пшон­ки, в ком­па­нії з ке­рів­ни­ка­ми одно­го зі зло­чин­них угру­пу­вань Кр­ама­тор­ська. На ньо­го на­па­ли в під’їзді те­ле­ком­па­нії і жор­сто­ко по­би­ли бейс­боль­ни­ми бі­та­ми. Пі­сля на­па­ду, 7 ли­пня 2001 ро­ку, він по­мер у лі­кар­ні, не при­йшов­ши до тя­ми.

« Бо­роть­ба за уві­чне­н­ня пам’яті жур­на­лі­ста три­ва­ла дов-

ІГОР АЛЕ­КСАН­ДРОВ

го, всі 15 ро­ків. Ра­ні­ше біль­ше хо­ті­ло­ся цьо­го — мо­жли­во, ви­йшло б по­мі­тні­ше, до­стой­но. А за­раз на зра­зок пос­тфа­ктум — «три­май­те, щоб за­спо­ко­ї­ли­ся». Але і це ве­ли­ка за­слу­га. Не хо­че­ться зви­ну­ва­чу­ва­ти дер­жа­ву, але пе­ре­ко­на­на, що є лю­ди, які бу­ли за­ці­кав­ле­ні в за­три­ман­ні про­це­су чи на­віть ігно­ру­ван­ні те­ми Але­ксан­дро­ва», — про­ко­мен­ту­ва­ла «Дню» вдо­ва одра­зу пі­сля ука­зу Пре­зи­ден­та.

Пам’ ять про Але­ксан­дро­ва не по­вин­на за­кін­чи­ти­ся вру­че­н­ням ор­де­на Сво­бо­ди, пе­ре­ко­на­ні всі опи­та­ні «Днем» близь­кі за­ги­бло­го. То­рік йо­го ім’я бу­ло уві­чне­не в на­зві ву­ли­ці і про­вул­ка у Слов’ян­ську, не­бай­ду­жі жур­на­лі­сти на­са­ди­ли алею пам’яті в мі­сько­му пар­ку. Ужов­тні ви­зна­чать пер­ших пе­ре­мож­ців До­не­цько­го обла­сно­го кон­кур­су се­ред жур­на­лі­стів пам’яті Іго­ря Але­ксан­дро­ва, який обл­держ­адмі­ні­стра­ція пла­нує зро­би­ти що­рі­чним.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.