Мі­сто, яке да­рує ге­ні­їв

Як Кре­ме­нець по­чу­ва­є­ться у ста­ту­сі мі­ста обла­сно­го зна­че­н­ня

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста - Ла­ри­са ОСАДЧУК, Тер­но­піль Фо­то Михайла УРБАНСЬКОГО

Га­ли­цько-Во­лин­ський лі­то­пис зга­дує про Кре­ме­нець 1227 р. Ни­ні не­ве­ли­ке, за­ти­шне і на­про­чуд зе­ле­не мі­сто ви­тя­гну­ло­ся по­між Кре­ме­не­цьких гір вздовж цен­траль­ної ву­ли­ці, а то­му чи не всі пам’ятки тут по­ряд: бу­дин­ки-бли­зня­та, най­ста­рі­ший в Укра­ї­ні бо­та­ні­чний сад, від яко­го свою істо­рію ве­де сто­ли­чний, Єзу­їт­ський ко­ле­гі­ум... Не­мов обе­рі­гає спо­кій Кре­мен­ця го­ра Бо­на, де збе­ре­гли­ся ру­ї­ни ста­ро­дав­ньої фор­те­ці. На­зва­но го­ру на честь пра­ви­тель­ки Ре­чі По­спо­ли­тої іта­лій­сько­го по­хо­дже­н­ня Бо­ни Сфор­ци, яка в ХVI сто­літ­ті, во­ло­ді­ю­чи мі­стом, за­жи­ла со­бі там сла­ви жін­ки-Дра­ку­ли... Хо­ча істо­ри­ки на­по­ля­га­ють на то­му, що поль­ська ко­ро­ле­ва ні­ко­ли в Кре­мен­ці не бу­ла. У мі­сті ви по­чу­є­те ба­га­то ле­генд і пе­ре­ка­зів, пов’яза­них з йо­го істо­рі­єю.

■ Кре­ме­нець здав­на був одним із осе­ред­ків єв­ро­пей­ської ду­хов­но­сті й куль­ту­ри. Про це на­га­дує та­кож бу­дів­ля ко­ли­шньо­го Єзу­їт­сько­го ко­ле­гі­у­му, де сво­го ча­су бу­ла роз­та­шо­ва­на ви­ща Во­лин­ська гім­на­зія, а зго­дом — лі­цей, на ба­зі яко­го по­став Ки­їв­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Т. Шев­чен­ка. У ни­ні­шньо­му за­лі ім. Гу­го Ко­лон­тая, який ви­рі­зня­є­ться чу­до­вою аку­сти­кою, ви­сту­пав з кон­цер­та­ми Фе­ренц Ліст. Ни­ні у ста­ро­вин­них сті­нах — обла­сна гу­ма­ні­тар­на ака­де­мія ім. Т. Шев­чен­ка. До ре­чі, в Кре­мен­ці укра­їн­ський на­ціо­наль­ний ге­ній по­чав пи­са­ти сво­го зна­ме­ни­то­го «Вар­на­ка». Мі­сто по­да­ру­ва­ло сві­то­ві ге­нія поль­ської лі­те­ра­ту­ри Юлі­у­ша Сло­ва­цько­го і ко­ри­фея укра­їн­ської му­зи­чної кла­си­ки Михайла Ве­ри­ків­сько­го та ін­ших зна­ко­вих по­ста­тей, менш ві­до­мих ши­ро­ко­му за­га­лу. Тут на­ро­ди­ли­ся єв­рей­ський про­сві­ти­тель Іцхак Бер Ле­він­зон, аме­ри­кан­ський скри­паль Ісак Стерн, укра­їн­ські пи­сьмен­ни­ки Юрій По­каль­чук і Га­ли­на Гор­да­се­вич. У Кре­мен­ці роз­по­чи­нав свій лі­те­ра­тур­ний шлях Улас Сам­чук. Ма­льов­ни­чи­ми кра­є­ви­да­ми цьо­го краю за­хо­плю­ва­ли­ся Оно­ре де Баль­зак, Гу­го Ко­лон­тай, Ми­ко­ла Пр­же­валь­ський, Ма­ксим Риль­ський...

■ Ба­га­то ці­ка­во­го про мі­сто мо­жна ді­зна­ти­ся в му­зе­ях гу­ма­ні­тар­ної ака­де­мії та Кре­ме­не­цько­му ра­йон­но­му му­зеї, який за­раз на­бу­ває но­во­го зву­ча­н­ня що­до спіл­ку­ва­н­ня з від­ві­ду­ва­ча­ми. Він без пе­ре­біль­ше­н­ня стає «жи­вим» че­рез чи­слен­ні май­стер-кла­си, ці­ка­ві зу­стрі­чі та ви­став­ки. Якщо го­во­ри­ти про ар­хі­те­кту­ру мі­ста, то ко­жна ву­ли­чка Во­лин­ських Афін — адже са­ме так ще ве­ли­ча­ють Кре­ме­нець — має свій шарм: від ко­за­цько­го до про­ван­сько­го. Ар­хі­те­кту­ра не схо­жа на га­ли­цьку. Якщо мо­жна так ска­за­ти, во­на більш лег­ка, по­ві­тря­на.

■ У Кре­мен­ці ті­сно пе­ре­пле­ли­ся укра­їн­ська і поль­ська куль­ту­ри. Ни­ні їх єд­нає не тіль­ки спіль­не ми­ну­ле, а й лі­те­ра­тур­но-ми­сте­цький фо­рум «Ді­а­лог двох куль­тур», який від­бу­ва­є­ться в му­зеї-са­ди­бі Сло­ва­цьких уже два­над­цять ро­ків по­спіль. До­бре, що зав­дя­ки поль­ській сто­ро­ні му­зей на­ле­жно обла­што­ва­ний, чо­го, на жаль, не ска­жеш про ро­дин­ний бу­ди­нок Михайла Ве­ри­ків­сько­го, ко­трим в Укра­ї­ні осо­бли­во не пе­ре­йма­ю­ться. Сво­го ча­су «День» по­ру­шу­вав цю про­бле­му, від­гу­кнув­шись на лист ві­до­мих ді- ячів ми­стецтв («День» № 37 від 3 лю­то­го 2011 р. «Про не­ві­гла­ство та бла­го­род­ство»), але «віз і до­сі там» че­рез мі­зер­ний мі­ський бю­джет.

■ То­рік Кре­ме­нець отри­мав ста­тус мі­ста обла­сно­го зна­че­н­ня, але це аж ні­як не по­с­при­я­ло ви­рі­шен­ню фі­нан­со­вих про­блем. Про укра­їн­сько-поль­ську істо­рію та­кож на­га­ду­ють та­бли­чки на кав’яр­нях і крам­ни­цях обо­ма мо­ва­ми. Без­пе­ре­чно, це свід­чить про те, що ту­ри­сти із су­сі­дньої дер­жа­ви — ча­сті го­сті у Кре­мен­ці. Актив­но діє тут і поль­ське то­ва­ри­ство.

■ Окре­ма те­ма — хра­ми. Ста­ро­вин­ний ко­стел свя­то­го Ста­ні­сла­ва та Бо­го­яв­лен­ський жі­но­чий мо­на­стир, Со­бор свя­то­го Ми­ко­лая і По­кров­ська, або, як її ще на­зи­ва­ють, пол­ко­ва цер­ква — збу­до­ва­ні в рі­зних сти­лях і на­ле­жать до рі­зних кон­фе­сій, але в Кре­мен­ці не­має між­кон­фе­сій­них чвар. Мі­сто про­сто жи­ве і да­рує свій по­зи­тив тим, хто сю­ди при­їжджає, щоб від­по­чи­ти від енер­ге­ти­чної ти­сня­ви ве­ли­ко­го ме­га­по­лі­су і з ро­зу­мом про­ве­сти час.

ЩОДЕННА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГА­ЗЕ­ТА Го­лов­ний ре­да­ктор Ла­ри­са IВШИНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.