На­у­ка «гра­ні­ту»

«Ре­во­лю­ція сту­ден­тів 1990 ро­ку —це бу­ла по­ка­зо­ва і ко­ри­сна дія, яка при­не­сла пев­ний ре­зуль­тат, але який, на жаль, в Укра­ї­ні ні­ко­му бу­ло ви­ко­ри­ста­ти», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

«Пе­ре­бу­до­ва», Со­юз трі­щить по швах, кра­ї­на ще не огов­та­лась від вій­ни в Аф­га­ні, де­фі­ци­ту, а осно­ви дер­жа­ви вже як де­сять ро­ків хи­та­ю­ться з мо­мен­ту по­де­шев­ша­н­ня на­фти. «Сім’я на­ро­дів», як ви­яви­ло­ся, три­ма­лась на умов­но­стях, які лу­сну­ли одра­зу пі­сля то­го, як за­шморг « дру­жби » по­чав слаб­ша­ти. Кі­нець 80- х. На ву­ли­цях з’яв­ля­ю­ться си­ньо-жов­ті пра­по­ри, і те­ма укра­їн­ської іден­ти­чно­сті стає трен­дом. В сер­пні 1989 ро­ку роз­по­чи­нає ді­яль­ність Укра­їн­ська сту­дент­ська спіл­ка. Ди­си­ден­ти, які ра­ні­ше або хо­ва­лись по ку­хнях, або си­ді­ли по та­бо­рах, отри­ма­ли мо­жли­вість віль­но транс­лю­ва­ти дум­ки. Ком­пар­тія, яка стрім­ко втра­ча­ла під­трим­ку у на­се­ле­н­ня, ви­му­ше­на бу­ла по­сту­па­тись ре­а­лі­ям.

У 1990 ро­ці від­бу­ва­ю­ться ви­бо­ри до Вер­хов­ної Ра­ди то­ді ще УРСР. Пар­ла­мент­ську біль­шість утво­рю­ють ко­му­ні­сти, Де­мо­кра­ти­чні си­ли сфор­му­ва­ли На­ро­дну Ра­ду і отри­ма­ли 126 ман­да­тів. Але ра­зом с тим мо­лодь за­ли­ша­є­ться актив­ною — їй яв­но не до­сить тре­ті го­ло­сів де­мо­кра­ти­чних сил в пар­ла­мен­ті. Сту­дент Олесь До­ній на кон­фе­рен­ції НРУ за­яв­ляє, що де­мо­кра­там по­трі­бна біль­шість го­ло­сів. Ді­яль­ність сту­дент­ської спіл­ки акти­ві­зу­є­ться. По­чи­на­є­ться під­го­тов­ка до мас­шта­бно­го про­те­сту, який ви­ли­ва­є­ться в пер­шу мир­ну ре­во­лю­цію, так зва­ну Ре­во­лю­цію на гра­ні­ті.

Із 2 жов­тня сту­ден­ти ого­ло­шу­ють го­ло­ду­ва­н­ня і роз­та­шо­ву­ю­ться на Май­да­ні, адже в Ма­рі­їн­сько­му пар­ку ( з пер­шу за­пла­но­ва­но­му мі­сті про­ве­де­н­ня акції) бу­ло за­над­то ба­га­то пра­во­охо­рон­ців. Так роз­по­ча­лись 16 днів про­те­стної акції з п’ятьма ви­мо­га­ми: ✔ не­д­опу­ще­н­ня під­пи­са­н­ня но

во­го со­ю­зно­го до­го­во­ру; ✔ пе­ре­ви­бо­ри Вер­хов­ної Ра­ди УРСР на ба­га­то­пар­тій­ній осно­ві не пі­зні­ше ве­сни 1991 ро­ку; ✔ по­вер­не­н­ня на те­ри­то­рію УРСР укра­їн­ських сол­да­тів, а та­кож за­без­пе­че­н­ня про­хо­дже­н­ня вій­сько­вої слу­жби юна­ка­ми- укра­їн­ця­ми ви­ня­тко­во на те­ри­то­рії ре­спу­блі­ки; ✔ на­ціо­на­лі­за­ція май­на Ком

пар­тії Укра­ї­ни та ЛКСМУ; ✔ від­став­ка го­ло­ви Ра­ди Мі­ні­стрів УРСР Ві­та­лія Ма­со­ла.

Мо­жна ска­за­ти, що са­ме то­ді в жов­тні 1990 ро­ку в но­ві­тній істо­рії Укра­ї­ни роз­по­ча­лась тра­ди­ція Май­да­нів, які не зав­жди тра­кту­ю­ться одно­зна­чно і ча­сто є ли­ше за­па­лом без подаль­шо­го си­стем­но­го тво­ре­н­ня. Фа­кти­чно на­сту­пна по­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція ста­ла ще одним мир­ним спосо­бом не допу­сти­ти оче­ви­дну не­спра­ве­дли­вість і узур­па­цію вла­ди, але при цьо­му не змі­ни­ти си­ту­а­цію в кор­ні. Адже й по­тім до вла­ди при­йшли ті, хто був на­щад­ка­ми «си­сте­ми Ку­чми » , про­ти якої і пов­став Май­дан 2004 ро­ку.

Про­те мо­жна ска­за­ти, що то­ді Ро­сія не очі­ку­ва­ла та­ко­го

«Ре­во­лю­ція сту­ден­тів 1990 ро­ку — це бу­ла по­ка­зо­ва і ко­ри­сна дія, яка при­не­сла пев­ний ре­зуль­тат, але який, на жаль, в Укра­ї­ні ні­ко­му бу­ло ви­ко­ри­ста­ти», — екс­перт

роз­ви­тку си­ту­а­ції. То­чні­ше, Кремль на той час за­ймав­ся більше вну­трі­шні­ми про­бле­ма­ми, а от­же і не втру­чав­ся в пе­ре­біг бу­рем­них по­дій в Укра­ї­ні. На жаль, крем­лів­ська ім­пе­рія зро­би­ла від­по­від­ні ви­снов­ки і вже на­при­кін­ці 2013-го ро­ку ро­сій­ські спец­слу­жби актив­но «бра­ли участь» у чер­го­во­му Май­да­ні. Вар­то зга­да­ти, що ще ко­ли­шній го­ло­ва СБУ Ва­лен­тин На­ли­вай­чен­ко по­ві­дом­ляв за­га­лу, про те, що ра­дник Пу­ті­на Вла­ди­слав Сур­ков при­їздив в Ки­їв 20—21 лю­то­го 2014 ро­ку ( в роз­пал тра­гі­чних по­дій на Май­да­ні) під іме­нем Аслан­бе­ка Ду­да­є­ва.

Го­лов­ною про­бле­мою за­ли­шив­ся ди­со­нанс між на­ро­дним про­те­стним по­ри­вом і не­спро­мо­жні­стю до дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва. Ро­ман­ти­ки 90-х ро­ків, зняв­ши з по­са­ди Ма­со­ла, фа­кти­чно роз­чи­сти­ли при­хід до вла­ди «вуль­гар­них ма­те­рі­а­лі­стів». І, за сло­ва­ми Во­ло­ди­ми­ра Ла­но­во­го, «контр­ре­во­лю­ція в Укра­ї­ні по­ча­ла­ся в 1994 ро­ці». Бе­зу­мов­но, не мо­жна зви­ну­ва­чу­ва­ти па­сіо­нар­ний і від­вер­тий по­рив сту­ден­тів 1990-го ро­ку. Спра­ва у ви­снов­ках, в на­у­ці «гра­ні­ту». Всі ці 25 ро­ків Укра­ї­на фа­кти­чно йшла «від Май­да­ну до Май­да­ну», від­да­ю­чи си­ли і на­віть кров на ко­ро­тко­му про­між­ку, під час, ко­ли не­об­хі­дно бу­ду­ва­ти дер­жа­ву. Роз­ча­ро­ву­ю­чись, під­да­ю­чись фру­стра­цій­ним на­стро­ям хви­лі про­те­сту вщу­ха­ли, а на вла­дно­му олім­пі все більше з’яв­ля­лось по­лі­ти­чних про­е­ктів, ніж іде­о­ло­гі­чних пар­тій з чі­тким ба­че­н­ня роз­ви­тку кра­ї­ни. При цьо­му на­ціо­нал-де­мо­кра­ти­чні си­ли де-фа­кто зго­дом опи­ни­лись по­за ме­жа­ми пар­ла­мен­ту. Ком­пар­тія, яку за­бо­ро­нив Ле­о­нід Крав­чук, на­при­кін­ці 90-х бу­ла ре­ін­кар­но­ва­на Ку­чмою з ме­тою пе­ред­ви­бор­чої по­літ­те­хно­ло­гії — гри на кон­тра­сті і з опа­ски при­хо­ду «чер­во­них» (за ле­ка­лом пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії Єль­ци­на в 1996-му ро­ці).

«ЯК­БИ НАВЕСНІ 1991 РО­КУ БУВ ОБРАНИЙ НОВИЙ ПАРЛАМЕНТ, ТО МИ МА­ЛИ Б ТАМ НА­БА­ГА­ТО БІЛЬШЕ ПРЕДСТАВНИКІВ ПАТРІОТИЧНИХСИЛ»

Сер­гій ЖИШКО, брав актив­ну участь в Ре­во­лю­ці­ї­на гра­ні­ті, по­лі­то­лог:

— Я га­даю, що у Ре­во­лю­ції на гра­на­ті бу­ли свої по­зи­тив­ні на­слід­ки для від­ро­дже­н­ня укра­їн­сько­сті, від­ро­дже­н­ня укра­їн­ської дер­жав­но­сті. Це на­слід­ки з то­чки зо­ру не ли­ше са­мо­го про­це­су від­ро­дже­н­ня, айз то­чки зо­ру та­кти­чно­го про­ти­став­ле­н­ня но­во­го по­лі­ти­чно­го ми­сле­н­ня ста­ро­му. Фа­кти­чно, то­ді укра­їн­ські па­трі­о­ти­чні си­ли по­ча­ли про­яв­ля­ти се­бе вже в сфе­рі дер­жа­во­тво­ре­н­ня. То­му та­кі про­я­ви про­те­сту бу­ли не­об­хі­дні. Ін­ша спра­ва, що в та­ких про­те­стах мо­гла бу­ти обра­на ін­ша та­кти­ка, а від то­го і результати мо­гли б бу­ти іншими. Це б при­швид­ши­ло роз­ви­ток укра­їн­сько­го су­спіль­ства. То­му що за­про­по­но­ва­ну в да­но­му ви­пад­ку сту­ден­та­ми, мо­лод­дю акцію мо­жна по­рів­ня­ти з акці­єю на Гру­шев­сько­го під час Єв­ро­май­да­ну. На жаль По­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція не змо­гла при­швид­ши­ти ево­лю­цій­ні про­це­си в су­спіль­стві.

То­ді 2 жов­тня 1990-го ро­ку бі­ля ста­діо­ну зі­бра­ло­ся ве­ли­ке ві­че, де бу­ло до ста ти­сяч чо­ло­вік. Іні­ці­а­то­ром йо­го став Рух, УРП та ін­ші більш дрі­бні­ші па­трі­о­ти­чні ор­га­ні­за­ції. Це Ві­че мо­гло за­кін­чи­тись тим, що ма­са лю­дей про­йшла б че­рез Хре­ща­тик і не пі­шла бло­ку­ва­ти Вер­хов­ну Ра­ду, як це де­хто хо­тів, та про­сто ро­зі­йшла­ся, і то­ді б по­тен­ці­ал ці­єї про­те­стної акції був би ви­чер­па­ний. Але сту­ден­ти сі­ли на гра­ніт і по­сту­по­во з цьо­го роз­го­рі­ло­ся більш прин­ци­по­ве про­ти­сто­я­н­ня з п’ ятьма ви­мо­га­ми. Та­ким чи­ном, бу­ла чі­тко про­ти­став­ле­на «про­те­стна Укра­ї­на» — «Укра­ї­ні ра­дян­ській » . Вла­да зму­ше­на бу­ла від­ре­а­гу­ва­ти. Я на­ле­жав до лю­дей, які вва­жа­ли, що обов’яз­ко­во тре­ба ви­ко­на­ти ви­мо­гу до­стро­ко­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів ве­сною 1991-го ро­ку. На жаль, бу­ла ви­ко­на­на ли­ше нор­ма що­до усу­не­н­ня прем’ єр- мі­ні­стра Ма­со­ла. Окрім то­го, від­бу­лась час­тко­ва де­ко­му­ні­за­ція, адже за­кри­ли при­мі­ще­н­ня рай­ко­мів. Як­би був обраний новий парламент, то він мав би цей за­ряд ви­мог ре­а­лі­зу­ва­ти. То­ді б за­мість «гру­пи 120» На­ро­дної Ра­ди, ми ма­ли б на­ба­га­то більше представників па­трі­о­ти­чних сил, мо­же й на­віть біль­шість, адже бу­ла про­те­стна хви­ля і її тре­ба бу­ло для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти.

Не­за­ле­жність Укра­ї­ни мо­гла бу­ти про­го­ло­ше­на ще до пу­тчу в Мо­скві. На той час ком­пар­тій­на но­мен­кла­ту­ра ще не пе­ре­ор­га­ні­зу­ва­ла­ся для ефе­ктив­ної ре­а­кції і в па­сив­ній фор­мі від­сту­па­ла. На­ро­дні ма­си під­ні­ма­ли­ся, але це не бу­ло ви­ко­ри­ста­но для но­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів. Але ста­лось так як ста­лось. Тим не менш, це го­ло­ду­ва­н­ня сту­ден­тів по­ка­за­ло, що в укра­їн­сько­му се­ре­до­ви­щі мо­же бу­ти без­аль­тер­на­тив­не і без­ком­про­мі­сне про­ти­сто­я­н­ня з про­вла­дною ком­пар­тій­ною вер­хів­кою. Окрім то­го, та­ке про­ти­сто­я­н­ня мо­же но­си­ти мир­ний ха­ра­ктер і при­но­си­ти по­лі­ти­чні пе­ре­мо­ги. То­му я вва­жаю, що Ре­во­лю­ція — це бу­ла по­ка­зо­ва і ко­ри­сна дія для укра­їн­сько­го май­бу­тньо­го в ці­ло­му. Во­на при­не­сла пев­ний ре­зуль­тат, який на жаль в Укра­ї­ні ні­ко­му бу­ло ви­ко­ри­ста­ти. По­лі­ти­чні си­ли, які на той час бу­ли ан­ти­ко­му­ні­сти­чни­ми, бу­ли до­сить по­ту­жни­ми на хви­лі на­ро­дно­го під­йо­му, але з то­чки зо­ру ка­дро­во­го за­без­пе­че­н­ня во­ни бу­ли дуже слаб­ки­ми. Во­ни не ма­ли по­лі­ти­чно­го до­сві­ду, не ма­ли сво­їх опра­цю­вань в пра­кти­чно­му дер­жа­во­тво­рен­ні. В кіль­кі­сно­му від­но­шен­ні во­ни так са­мо не бу­ли до­сить ве­ли­ки­ми, адже на той час в Укра­ї­ні бу­ло 3,5 міль­йо­нів ко­му­ні­стів і на­се­ле­н­ня бу­ло до­сить « сов­ко­ве » , сві­до­мість яко­го тре­ба бу­ло ще змі­ню­ва­ти ро­ка­ми. На­се­ле­н­ня це зде­біль­шо­го не го­то­ве бу­ло ви­ма­га­ти змін і са­мим їх здій­сню­ва­ти. Са­ме то­му ми так дов­го роз­ви­ва­є­мось. То­му не мо­жна ви­су­ва­ти ве­ли­ких пре­тен­зій до цих лю­дей, адже во­ни по­ко­лі­н­ня­ми пе­ре­бу­ва­ли в си­сте­мі ра­дян­ської про­па­ган­ди і від­по­від­но­го ми­сле­н­ня. Са­ма ж пар­тно­мен­кла­ту­ра не ви­ді­ли­ла із сво­їх ря­дів дер­жав­ни­цьких по­ту­жних по­ста­тей. А якщо су­спіль­ство роз­ви­ва­є­ться мля­во, то якою мо­же бу­ти вла­да? На цьо­му все зав’яза­но.

«МИ НЕ ДОСЯГНЕМО РЕЗУЛЬТАТУ, ЯКЩО ПІ­СЛЯ ПОВАЛЕННЯ РЕЖИМУ ДО ВЛА­ДИ НЕ ПРИХОДИТИМУТЬ ЯКІСНО НОВІ ЛІ­ДЕ­РИ»

Ми­хай­ло БАСАРАБ, по­лі­то­лог:

— Ми не мо­же­мо ви­ма­га­ти і очі­ку­ва­ти управ­лін­сько­го хи­сту від де­ся­тків міль­йо­нів укра­їн­ців. На­справ­ді про­від­на і від­по­від­аль­на роль у цій мі­сії на­ле­жить по­лі­ти­чній вер­хів­ці. Пер­ші дві ре­во­лю­ції за­зна­ли фі­а­ско. За­раз ми близь­кі до то­го, що і тре­тя ре­во­лю­ція так са­мо за­знає нев­да­чі. Все че­рез те, що ре­а­лі­зу­ва­ти спро­тив і по­ва­ли­ти ре­жим — це ли­ше пер­ше зав­да­н­ня для усіх нас. Ми ні­ко­ли не досягнемо результату, якщо пі­сля повалення режиму до вла­ди не приходитимуть якісно нові лі­де­ри. Пі­сля трьох ре­во­лю­цій і на по­ча­тку 90- х, і в 2005- му ро­ці, і в 2014- му ро­ці до вла­ди при­хо­ди­ли пре­зи­ден­ти, які не зда­тні ре­а­лі­зу­ва­ти си­стем­них, гли­бин­них змі­ни у державі. Акцент вар­то ро­би­ти са­ме на фі­гу­рі пре­зи­ден­та, а не на аб­стра­ктній елі­ті чи ко­ле­гі­аль­них ор­га­нах, на­при­клад Вер­хов­ній Ра­ді. По­стре­во­лю­цій­не су­спіль­ство по­тре­бує, лі­дер­ства, швид­ких і кар­ди­наль­них рі­шень. На­віть сьо­го­дні у пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ській ре­спу­блі­ці у ру­ках Пре­зи­ден­та основ­ні ва­же­лі для які­сно­го про­ри­ву. Ре­во­лю­ція на гра­ні­ті — то був ли­ше по­ча­ток на­би­ва­н­ня на­ших син­ців.

*** Ре­во­лю­ція гі­дно­сті, так са­мо як по­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція і, зре­штою, пер­ша Ре­во­лю­ція на гра­ні­ті, по- справ­жньо­му ре­во­лю­ці­я­ми так і не ста­ли. Та­ким чи­ном, жо­дна з цих по­дій та­ки не ста­ла на­у­кою для чер­го­вих по­ко­лінь, які во­лі­ють до емо­цій­них ви­пле­сків, ко­ро­тких сприн­тів, а не ма­ра­фо­нів кро­пі­тко­го дер­жа­во­тво­ре­н­ня.

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1996 р.

ФОТО УКР­ІН­ФОРМ

Ре­во­лю­ція на гра­ні­ті — 16-ден­на акція, яка ста­ла про­ло­гом для на­сту­пних кіль­кох ре­во­лю­цій, роз­по­ча­лась із го­ло­ду­ва­н­ня сту­ден­тів бі­ля пар­ла­мен­ту, а по­тім на Май­да­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.