Ві­дро­дже­на із за­бу­т­тя

До 440-рі­чно­го юві­лею Острозь­кої ака­де­мії

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ігор ПАСІЧНИК, ре­ктор На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту «Острозь­ка ака­де­мія», про­фе­сор, Ге­рой Укра­ї­ни

Уві­дро­дже­н­ня Острозь­кої ака­де­мії, ма­буть, не ві­рив ні­хто. Я сум­ні­ва­ю­ся, що в це ві­ри­ла на­віть та людина, яка під­пи­су­ва­ла від­по­від­ний указ. Оскіль­ки в ма­лень­ко­му, за­бу­то­му Бо­гом мі­сте­чку, від­ро­джу­ва­ти ви­щий на­вчаль­ний за­клад бу­ло фан­та­сти­кою. Як на ме­не, від­ро­дже­н­ня Острозь­кої ака­де­мії 1994 ро­ку від­бу­ло­ся пе­ре­д­усім зав­дя­ки гли­бо­кій ві­рі в цю спра­ву. Са­мо­ре­а­лі­за­ція лю­ди­ни від­бу­ва­є­ться са­ме то­ді, ко­ли во­на до­во­дить те, у що не ві­рять ін­ші. І ко­ли вдя­є­ться ре­а­лі­зу­ва­ти свій за­дум — то­ді мо­жна пи­ша­ти­ся і со­бою, і ко­ле­кти­вом. При­ро­дно, що від­ро­дже­н­ня Острозь­кої ака­де­мії від­бу­ло­ся зав­дя­ки до­по­мо­зі ба­га­тьох лю­дей. Це був дуже скла­дний про­цес. Але так дав Бог, що в по­трі­бний час тра­пля­ли­ся са­ме ті лю­ди — це пред­став­ни­ки укра­їн­ської ді­а­спо­ри, се­ред яких Ми­рон та Ле­ся Ку­ро­па­сі, Бо­г­дан Ва­траль, Юлі­ян Ку­ляс, Сте­фан Ка­ча­рай, Бо­г­дан Кур­чак та ін. Це то­го­ча­сні го­ло­ви адмі­ні­стра­цій, які про­ни­кли­ся іде­єю від­ро­дже­н­ня Острозь­кої ака­де­мії, низ­ка вче­них, які ві­ри­ли в ака­де­мію, пре­зи­ден­ти, які ви­да­ва­ли від­по­від­ні ука­зи. Щи­ро вдя­чні Єв­ге­но­ві Ки­ри­ло­ви­чу Мар­чу­ку, адже бу­ду­чи мі­ні­стром обо­ро­ни, він пе­ре­дав Острозь­кій ака­де­мії за­ки­ну­ті вій­сько­ві ка­зар­ми, які пе­ре­тво­ри­лись на чу­до­ве сту­дент­ське мі­сте­чко та вій­сько­вий лі­цей. І без­пе­ре­чно — це га­зе­та «День» й Ла­ри­са Ів­ши­на, яка зро­би­ла для Острозь­кої ака­де­мії над­зви­чай­но ба­га­то. Па­ні Ла­ри­са за­лу­чи­ла до про­це­су від­ро­дже­н­ня Острозь­кої ака­де­мії ба­га­тьох вче­них і ме­це­на­тів. На­сам­пе­ред це по­друж­жя Ві­та­лія та Оле­ни Гай­ду­ків, зав­дя­ки яким у нас з’явив­ся не ли­ше ори­гі­нал Острозь­кої Бі­блії, новий ав­то­бус, а й від­ре­став­ро­ва­на на­у­ко­ва бі­бліо­те­ка. Та­кож у цій пле­я­ді дру­зів ака­де­мії вар­то зга­да­ти, на пре­ве­ли­кий жаль уже по­кій­но­го, ка­над­сько­го ме­це­на­та Ера­ста Гу­цу­ля­ка, який ви­ді­лив ко­шти на бу­дів­ни­цтво но­во­го кор­пу­су Острозь­кої ака­де­мії. Окре­мо дя­ку­є­мо за по­стій­ну ін­фор­ма­цій­ну під­трим­ку і дру­жбу ко­ле­кти­ву га­зе­ти «День», яка є най­по­ту­жні­шим ін­те­ле­кту­аль­ним все­укра­їн­ським ви­да­н­ням. «День» ві­ді­грав зна­чну роль у фор­му­ван­ні імі­джу Острозь­кої ака­де­мії не тіль­ки в Укра­ї­ні, а й за кор­до­ном.

БЕЗ КНЯ­ЗІВ ОСТРОЗЬКИХ, ОСТРОЗЬ­КОЇ АКА­ДЕ­МІЇ ТА ОСТРОГА ЯК СТОЛЬНОГО ГРАДА МИ НЕ ЗМОЖЕМО ГО­ВО­РИ­ТИ ПРО ПОВНОЦІННУ ІСТО­РІЮ УКРА­Ї­НИ

Я пе ре ко нав ся, що іс то рію пи шуть не ма си, а осо бис тос ті. Якщо людина зда­тна про­ду­ку­ва­ти не тіль­ки ідеї, а й дає мо­жли- вість по ві ри ти в них ін шим лю - дям, то ли ше то ді від бу деть ся успіш на їх ре алі за ція. У цьо му ви пад ку, кож ний від чу ва ти ме свою без­по­се­ре­дню при­че­тність у спіль­ній спра­ві. Ко­ли мої ко­ле­ги­ви кла да чі, спів ро біт ни ки, а що - най важ ли ві ше тех п ра ців ни ки з гор діс тю го во рять: « Я від ро див Острозь ку ака де мію » , то я най - більше цим пи­ша­ю­ся. Пе­ре­ко­на­ний, що про ект від род жен ня Острозь кої ака де мії оці нить не так те пе ріш нє, як май бут нє по - ко­лі­н­ня. Ми на­віть уже цьо­го­річ це по­ба­чи­ли за ре­зуль­та­та­ми на­бо­ру на пер­ший курс. На від­мі­ну від ін ших уні вер си те тів, у яких зна­чні не­до­бо­ри, нам вда­ло­ся нав­па ки збіль ши ти кіль кість сту - ден­тів на 25% по­рів­ня­но з ін­шим ро­ком. Ми отри­ма­ли най­дзви­чай­но які­сний склад мо­ло­дих лю­дей із усіх ку­то­чків Укра­ї­ни.

Істо рію пи шуть зде біль шо го на­у­ков­ці в Ки­є­ві, які ді­лять її на ре­гіо­наль­ну і сто­ли­чну. На пре­ве­ли кий жаль, та ка по туж на іс то - рія кня­зів Острозьких, яких Іван Огі єн ко на зи вав най ус піш ні ши - ми кня зя ми, та ін те лек ту аль на іс то рія Острозь кої ака де мії до цьо го ча су зав ли ша ють ся в ті ні. На віть сьо год ні де які сто лич ні і львів­ські істо­ри­ки ствер­джу ють, що це ре­гіо­наль­на істо­рія, яку не вар то до лу ча ти в за галь ну іс то - рію Укра­ї­ни. Сво­го ча­су Ми­хай­ло Гру шевсь кий пи сав, що Острозь­ка ака­де­мія у ХVІ—ХVІІ сто­лі­т­тях бу­ла ві­до­ма як «пер­ше ог ни ще но вої осві ти, но во го шкіль ниц т ва, но во го ду хов но го жит тя » . Однак біль шість су час - них вче них іс то рію Острозь кої ака де мії чо мусь іг но ру ють і не до­слі­джу­ють. На­ші вче­ні по­стій­но від кри ва ють но ві іс то рич ні іме на, но ві по дви ги, пов’ яза ні з іс то рі­єю Остро га та Острозь кої ака­де­мії. До­ста­тньо зга­да­ти пе­ре­мо­гу вій­ська під про­во­дом кня­зя Кос тян ти на Іва но ви ча Острозь - ко­го в би­тві під Ор­шею, пе­ре­мо­гу в би­тві під Хо­ти­ном за уча­стю ви­пус к ни ка Острозь кої ака де мії Пет ра Ко на ше ви ча- Са гай дач но - го. На ції ап рі о рі не мо же бу ти при­та­ман­ний па­трі­о­тизм, якщо в неї від­би­ра­ють пе­ре­мо­ги та ін­те - лект. Упер ше про ук ра їнсь ку шля­хту за­го­во­ри­ла про­фе­сор На­та лія Яко вен ко, за що їй вар то від да ти на леж не. Утім ме не ди - ву­ють ін­ші істо­ри­ки, зокре­ма ті, які пи­шуть шкіль­ні під­ру­чни­ки. За ра­дян­ських ча­сів нам нав­ми­сно ам­пу­ту­ва­ли істо­ри­чну пам’ять про Острозь ку ака де мію, кня зів Острозьких і за­га­лом про все ве­ли­чне, пов’яза­не з Укра­ї­ною. На­прик лад, нам нав’ язу ва ли дум - ку, що Острозь ка Біб лія бу ла ство ре на на осно ві Ге на ді ївсь кої Бі­блії. Але про­фе­сор Ра­фа­їл Тор - ко няк аб со лют но до слі див, що під час на пи сан ня Острозь кої Біб лії ви ко рис то ву ва ли ся пер - шод же ре ла, зок ре ма Грець ка Сеп ту а ґін та. Прин цип, за яким бу ла по бу до ва на Острозь ка Біб - лія, не ви ко рис то ву вав ся у сві ті вза­га­лі. Аж че­рез 12 ро­ків за ана­ло гіч ним ме ха ніз мом бу ла ство­ре на ла ти но мов на Біб лія в Єв­ро­пі. Утім цей ін те лек ту аль - ний по­двиг чо­мусь до цьо­го ча­су за ли ша єть ся в ті ні ук ра їнсь кої істо­рії.

А чо го вар ті на уко ві пра ці Острозь кої ака де мії то го ча су. Са ме тут за ро ди ла ся не тіль ки тео­ло­гія та фі­ло­со­фія, а й фі­ло­ло­гія, по­ле­мі­чна лі­те­ра­ту­ра, астро - но­мія, ме­ди­ци­на та ма­те­ма­ти­ка. У на­шо­му му­зеї збе­рі­га­є­ться кон­спект спу­дея з ма­те­ма­ти­ки, який під твер д жує над зви чай но ви со - кий рі­вень ви­вче­н­ня ці­єї на­у­ки в Острозь кій ака де мії. До то го ча - су, по ки іс то рія кня зів Острозь - ких, Острозь кої ака де мії та Острога як стольного града не бу­де впи­са­на в за­галь­ну укра­їн­ську істо­ри­чну кан­ву, ми не зможемо го­во­ри­ти про повноцінну істо­рію Укра ї ни. В Остро зі бу ла не тіль­ки Острозь­ка ака­де­мія. Тут фун­кціо­ну­ва­ла ви­ща шко­ла тлу­ма­чни­ків Тал­му­ду, у якій гур­ту­ва­ли­ся єв­рей­ські вче­ні, пи­сьмен­ни­ки, по­е­ти, ра­ви­ни. В Остро­зі бу­ла по­ту­жна ри­мо-ка­то­ли­цька гро­ма­да, для якої фун к ці о ну вав єзу їтсь - кий ко­ле­гі­ум. У той час та­кі ко­ле гі у ми бу ли най ви щим пі ло та - жем у га лу зі осві ти. Не що дав но ми здій с ни ли ще од не на уко ве від­кри­т­тя. Ви­яв­ля­є­ться в Остро­зі бу­ла ме­четь і шко­ла для му­суль­ман, по­ло­не­них кня­зем Острозь­ким. І це ще од на не до слід же на сто­рін­ка істо­рії Укра­ї­ни.

ТРІУМФАЛЬНА АРКА ТА ВІД­КРИ­Т­ТЯ НО­ВО­ГО НАВЧАЛЬНОГО КОР­ПУ­СУ

Із са­мо­го по­ча­тку від­ро­дже­н­ня ми зро­би­ли акцент на які­сно­му на вчан ні без ко руп ції. Пев - ною мі­рою нам бу­ло лег­ше по­рів­ня­но з іншими ви­ша­ми, оскіль­ки своє фун­кціо­ну­ва­н­ня роз­по­чи­на - ли з ну ля без уко рі не них сов ко - вих тра­ди­цій. Та­кож я при­хиль­ник то­го, щоб у ко­ле­кти­ві пра­цю­ва ла ін те лек ту аль на мо лодь. У них мо­жна все­ли­ти «ба­ци­лу» по­ряд нос ті, мо раль нос ті та вбо лі - ва­н­ня за свій на­вчаль­ний за­клад. То му вда ло ся сфор му ва ти но ву ге­не­ра­цію ви­кла­да­чів, які не бе­руть ха ба рів. Ме ні при єм но, що ці мо ло ді лю ди вже док то ри на - ук, во­ни во­ло­ді­ють ба­га­тьма мо­ва­ми, су­ча­сни­ми те­хні­чни­ми засобами і мо­жуть ве­сти за­ня­т­тя на ви со ко му рів ні. За вдя ки та ко му під хо ду ук ра їнсь ке сус піль ст во по пов ню єть ся ви пус к ни ка ми Острозь кої ака де мії, які до три - му­ю­ться та­ких са­мих прин­ци­пів, як і їх ні нас тав ни ки. Це все ляє на дію, що в май бут ньо му кіль - кість та­ких лю­дей зро­ста­ти­ме за гео мет рич ною про гре сі­єю. Із Острозь­кою ака­де­мі­єю уго­ди про спів пра цю укла ли низ ка за ру - біж них уні вер си те тів, ад же вва - жа­ють за честь спів­ро­бі­тни­ча­ти з на ми. Острозь ка ака де мія вхо - дить у Єв­ро пейсь ку асо ці а цію уні вер си те тів, Кон сор ці у му ук - ра їнсь ких уні вер си те тів та Вар - шавсь ко го уні вер си те ту, та кож ми успі­шно ре­а­лі­зо­ву­є­мо про­гра­му єв ро пейсь кої мо біль нос ті « Erasmus+ » , у нас діє низ ка об - мін­них про­грам.

Ра ні ше в міс ті Остро зі спе ці - аль но ство рю ва ли ся різ но ма ніт - ні лі­кар­ні — для ду­шев­но­хво­рих, слі­пих, глу­хих, не­мі­чних лю­дей. Біль ше то го, Острог із ча сом пе - ре тво рив ся на своє рід не ре гі о - наль не стра хо ви­ще. Ко ли не об - хід но бу ло на ля ка ти ди ти ну — ка­за­ли: «Те­бе в Острог тре­ба від­пра ви ти » , ко ли не об хід но бу ло щось чо ло ві ко ві до рік ну ти, то в жін ки бу ла остан ньою фра­за: « То бі в Острог по ра » . Це бу ло най га неб ні ше. Сьо год ні ця кри - тич на ме жа пе рей де на. Від бу ло - ся те, про що я мрі­яв, адже ба­тьки те пер ка­жуть сво їм ді тям: « Учись, ди ти но — мо­же, всту - пиш до Остро га в ака де мію » . Цьо го річ до нас всту пи ли по над 12 ме да ліс тів із Ки є ва. Це свід - чен ня то го, що на не бос хи лі ви - щих на­вчаль­них за­кла­дів з’яви­ла ся ви ща шко ла — Острозь ка ака де мія, яку не­дар ма на зи ва - ють укра­їн­ським Оксфор­дом.

Те­пер, ко­ли Острозь­ка ака­де­мія до­ся­гну­ла зна­чних успі­хів та між на род но го ви знан ня як на - уко во- до слід ний на ці о наль ний уні вер си тет, ми за ду ма ли ся, що ж зро би ти для від род жен ня міс - та Остро га за га лом. Від так ви - ни­кла ідея по­бу­ду­ва­ти ком­плекс но­во­го кор­пу­су Острозь­кої ака­де­мії на цен­траль­ній пло­щі мі­ста, у яко­му по­єд­на­ні ар­хі­те­ктур­ні ри­си XVI сто­лі­т­тя і су­ча­сно­сті. Та­ко го ар хі тек тур но го сти лю в Укра­ї­ні ще не­має. То­му без сум­ні ву, що цей ар хі тек тур ний ше - девр ста не не аби я кою окра сою міс та і при на дою для ту рис тів. Та кож ми ре алі зо ву є мо ще од ну ар хі тек тур ну ком по зи цію, яку пла­ну­є­мо від­кри­ти в день свя­тку­ва­н­ня 440-річ­чя Острозь­кої ака­де мії. В Укра ї ні, ви яв ля єть ся, не має трі ум фаль них арок. Існу - ють мір­ку­ва­н­ня про те, що ру­ки во ро га їх спе ці аль но руй ну ва ли для то­го, аби стер­ти з істо­ри­чної пам’ яті ук ра їн ців на ші пе ре мо - ги. Ми ви­рі­ши­ли від­ро­ди­ти тра­ди­цію бу­дів­ни­цтва та­ких арок. І спо­ру­ди­ли пер­шу ар­ку при в’їз ді до Острозь­кої ака­де­мії, яка при­свя че на сак раль ній кни зі — Острозь­кій Бі­блії. Мо­ну­мен­таль - на спо­ру­да зро­бле­на у ви­гля­ді ти­туль­но­го ар­ку­ша Острозь­кої Бі­блії, на бо ко вих сте лах ар ки бу - дуть зоб ра же ні по ста ті тих лю - дей, які ство­ри­ли Бі­блію. Ця ар - хі тек тур на ком по зи ція сим во лі - зує трі­умф мо­ра­лі, ду­хов­но­сті та ін те лек ту — прі о ри тет них цін - нос тей Острозь кої ака де мії. Упев­не­ний, що тріумфальна арка ско­ро бу­де по­бу­до­ва­на і на честь на­шої пе­ре­мо­ги в До­не­цьку, Лу­ган­ську та в Кри­му.

ФОТО ЮРІЯ ГАРКАВКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.