Чо­му в Укра­ї­ні не­має іде­о­ло­гі­чних пар­тій?

«З одно­го бо­ку, це не ви­гі­дно олі­гар­хі­чно­му клу­бу, а з ін­шо­го — від­су­тній за­пит від су­спіль­ства», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

По­при те, що в Укра­ї­ні офі­цій­но за­ре­є­стро­ва­но біль­ше трьо­хсот пар­тій, за ро­ки не­за­ле­жно­сті у нас так і не сфор­му­ва­ла­ся по­лі­ти­чна си­ла зі ста­лою іде­о­ло­гі­чною пла­тфор­мою. Тоб­то справ­жніх пар­тій, які б ко­ри­сту­ва­ли­ся по­пу­ляр­ні­стю у ви­бор­ців про­тя­гом три­ва­лих ро­ків, до­сі не­має. Бу­ли спро­би, га­сла, від­по­від­ні на­зви, як на­при­клад, Лі­бе­раль­на, Кон­се­рва­тив­на, Ре­спу­блі­кан­ська, Де­мо­кра­ти­чна, Со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чна, Со­ці­а­лі­сти­чна, Ко­му­ні­сти­чна, На­ціо­на­лі­сти­чна, Хри­сти­ян­ська... пар­тії, однак в ре­аль­но­сті во­ни так і не ста­ли справ­жні­ми пар­ті­я­ми з від­по­від­ною під­трим­кою.

Згі­дно слов­ни­ка тер­мін «іде­о­ло­гія» впер­ше з’явив­ся на зла­мі XVIII—XIX сто­літь у пра­цях фран­цузь­ко­го еко­но­мі­ста і фі­ло­со­фа Де­стют де Тра­сі для по­зна­че­н­ня «вче­н­ня, на­у­ки про ідею», ко­трі є осно­вою фор­му­ва­н­ня гро­мад­ської дум­ки, по­лі­ти­чних по­гля­дів, по­ве­дін­ки лю­дей, а от­же і політики. У су­ча­сно­му ро­зу­мін­ні, іде­о­ло­гія — це си­сте­ма по­гля­дів сто­сов­но основ­них прин­ци­пів ор­га­ні­за­ції су­спіль­ства, йо­го цін­но­стей та мі­сця в ній лю­ди­ни.

А те­пер звер­не­мо­ся до пра­кти­ки в Укра­ї­ні. Пар­тії в на­шій кра­ї­ні ство­рю­ю­ться в основ­но­му під ви­бо­ри і під пев­но­го лі­де­ра. Во­ни ма­ють аб­со­лю­тно рі­зні на­зви і в основ­но­му фі­нан­су­ю­ться олі­гар­хі­чни­ми гру­па­ми, які за ра­ху­нок ви­ко­ри­ста­н­ня ве­ли­ких гро­шей роз­кру­чу­ю­ться пе­ред ви­бор­чи­ми пе­ре­го­на­ми. Тоб­то, ми ма­є­мо пар­тій­ні про­е­кти, які ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться як ме­ха­нізм впли­ву і ви­ко­ри­ста­н­ня вла­ди для осо­би­сто-кор­по­ра­тив­них ін­те­ре­сів.

На остан­ніх пар­ла­мент­ських ви­бо­рах ви­бор­чий бар’ єр по­до­ла­ли шість пар­тій, а всьо­го до Вер­хов­ної Ра­ди по­тра­пи­ли пред­став­ни­ки 11 по­лі­ти­чних сил. І по­при те, що це бу­ли по­стмай­дан­ні ви­бо­ри, ста­рі пра­кти­ки про­я­ви­ли­ся в пов­ній мі­рі. Кла­си­чний при­клад — « На­ро­дний фронт » , який фа­кти­чно був ство­ре­ний під ви­бо­ри, зайняв пер­ше мі­сце за пар­тій­ни­ми спи­ска­ми ( 22,14%), однак на сьо­го­дні­шній день має під­трим­ку на рів­ні 1—2%. Тут, зви­чай­но, пи­та­н­ня і до ста­ну су­спіль­ства, яке ча­сто ку­пу­є­ться на при­ва­бли­ві обі­цян­ки і про­до­воль­чі по­да­чки.

«СУСПІЛЬСТВО ЩЕ НЕ ДОРОСЛО ДО УСВІДОМЛЕННЯ ТИХ ПРОБЛЕМ, ЯКІ ПО­ВИН­НІ ВИРІШУВАТИ ПАР­ТІЇ» Та­рас ВОЗНЯК, по­лі­то­лог, куль­ту­ро­лог, го­лов­ний ре­да­ктор жур­на­лу «Ї», Львів:

— В Укра­ї­ні не­має іде­о­ло­гі­чних пар­тій, то­му що це не ви­гі­дно прав­ля­чо­му кла­су. Ці­єю прав­ля­чою гру­пою є олі­гар­хі­чний клуб, який скла­да­є­ться при­бли­зно з де­ся­тка пер­сон. Ось во­ни й аб­со­лю­тно не за­ці­кав­ле­ні в іде­о­ло­гі­чних пар­ті­ях, адже їм­по­трі­бні пар­тії, які бу­дуть об­слу­го­ву­ва­ти їхні ін­те­ре­си, що за­раз у нас в кра­ї­ні і здій­сню­є­ться. Що слід зро­би­ти, щоб іде­о­ло­гі­чні пар­тії з’яви­ли­ся? Як пра­ви­ло, ко­ли го­во­рять про іде­о­ло­гі­чні пар­тії, то зга­ду­ють ар­ха­ї­чні іде­о­ло­гії: ко­му­ні­сти­чну, на­ціо­на­лі­сти­чну, фа­шист­ську і т.д. Однак і по­лі­ти­чна, й еко­но­мі­чна, і ду­хов­на си­ту­а­ція в сві­ті змі­ни­ли­ся. Но­ві іде­о­ло­гії ще не до­ро­сли до фор­му­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій, при­найм­ні в Укра­ї­ні. На­при­клад, одні­єю з основ­них су­ча­сних про­бле­мє проблема еко­ло­гії. Зе­ле­на пар­тія в Укра­ї­ні з’яв­ля­ла­ся, про­те во­на бу­ла імі­та­тив­но зе­ле­ною, бу­ду­чи на­справ­ді олі­гар­хі­чною. Це ж са­ме сто­су­є­ться ін­ших но­ві­тніх іде­о­ло­гій. Ме­ні зда­є­ться, що суспільство по­ки ще не доросло до усвідомлення тих проблем, які по­вин­ні вирішувати ці по­лі­ти­чні пар­тії.

«У НАС ПЕРЕВАЖАЄ ПОПИТ НА ДЕШЕВІ «ФАСТФУДИ» Ан­тон БУГАЙЧУК, по­лі­то­лог, жур­на­ліст, Луцьк:

— Іде­о­ло­гі­чних пар­тій в Укра­ї­ні не­має то­му, що на них не­має до­ста­тньо­го за­пи­ту. Якщо на­ве­сти спро­ще­не по­рів­ня­н­ня, іде­о­ло­гі­чна пар­тія схо­жа на до­ро­гий які­сний ре­сто­ран. Чо­му та­кі ре­сто­ра­ни мо­жуть існу­ва­ти ли­ше у від­но­сно ве­ли­ких мі­стах зі сфор­мо­ва­ною мі­ською куль­ту­рою? Ли­ше та­мє до­ста­тня кіль­кість від­ві­ду­ва­чів, які го­то­ві пла­ти­ти біль­ше за які­сну ку­хню, за які­сний ін­тер’єр, за вві­чли­вих офі­ці­ан­тів та за сам­бренд куль­то­во­го за­кла­ду із дав­ні­ми тра­ди­ці­я­ми. На­то­мість у нас переважає попит на дешеві «ген­де­ли­ки» та «фастфуди». І не тіль­ки то­му, що там де­шев­ше, але ще й то­му, що у ре­сто­ра­ні по­трі­бно до­три­му­ва­ти­ся пев­них норм­по­ве­дін­ки, не кри­ча­ти, не плю­ва­ти на під­ло­гу, там­ви не по­чу­є­те « Вла­ді­мєр­скій цен­трал » . Люм­пе­ну не­зру­чно від­ві­ду­ва­ти та­кий за­клад. При­чо­му кіль­кість по­тен­цій­них при­хиль­ни­ків по­слі­дов­них іде­о­ло­гі­чних пар­тій на­віть мен­ша, ніж клі­єн­тів до­ро­гих ре­сто­ра­нів. Все че­рез те, що їх від­ві­ду­ють не тіль­ки осві­че­ні по­ці­но­ву­ва­чі ви­со­кої ку­хні, а й « жло­би » , яких теж не­ма­ло.

За іде­о­ло­гі­чні пар­тії го­ло­су­ють ли­ше ті ви­бор­ці, які го­то­ві ці­ну­ва­ти по­слі­дов­ність, від­су­тність по­пу­лі­зму та « гре­чки » , які вмі­ють до­ві­ря­ти « сво­їй » пар­тії, якщо її пред­став­ни­ки не під­во­ди­ли остан­ні 5 чи 10 ро­ків. Про­те у нас най­по­пу­ляр­ні­ші по­лі­ти­чні те­ми: квар­ти­ра Ле­щен­ка, бій­ка Па­ра­сю­ка, « ско­ти­ня­ки » Ля­шка та ін­ші си­ту­а­тив­ні еле­мен­ти шоу. Над­то « ти­хо » зву­чать за­пи­та­н­ня до по­лі­ти­ків про те, де стра­те­гія еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, як по­до­ла­ти те­хно­ло­гі­чну від­ста­лість, як під­ви­щи­ти енер­го­ефе­ктив­ність, як за­лу­чи­ти ін­ве­сти­ції, як ре­фор­му­ва­ти су­до­ву си­сте­му чи охо­ро­ну здо­ров’я.

Про­те іде­о­ло­гі­чна пар­тія в Укра­ї­ні існу­ва­ти мо­же. Або дві пар­тії. На біль­ше, ма­буть, не ви­ста­чить еле­кто­ра­ту. Вже дов­го три­ва­ють дис­ку­сії со­ціо­ло­гів про те, яка час­тка так зва­но­го се­ре­дньо­го кла­су в Укра­ї­ні та чи він вза­га­лі є. При­пу­сти­мо, що та­ких 5—10%. Са­ме во­ни мо­жуть ста­ти «ядер­ним» еле­кто­ра­то­мі­де­о­ло­гі­чних пар­тій. Але, щоб не ско­ти­ти­ся до рів­ня біль­шо­сті ни­ні­шніх пар­тій- про­е­ктів, їм­вар­то орі­єн­ту­ва­ти­ся ли­ше на цих ви­бор­ців. Плюс ще 5— 10% по­тен­цій­них ви­бор­ців із «ба­га­тих» та «бі­дних».

Тоб­то у най­ближ­чі ро­ки про іде­о­ло­гі­чну пар­тію, яка бу­де ма­ти біль­шість в укра­їн­сько­му пар­ла­мен­ті, не йде­ться.

«У НАС НЕ ПАР­ТІЇ, А ПРОТОПАРТІЇ» Ми­ко­ла ПРИМУШ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, про­фе­сор, за­ві­ду­вач ка­фе­дри­по­лі­то­ло­гії та дер­жав­но­го управ­лі­н­ня До­не­цько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту:

— Укра­їн­ські пар­тії збе­рі­га­ють подаль­шу ато­мі­за­цію роз­ви­тку: збіль­шу­є­ться їхня кіль­кість, але не які­сні по­ка­зни­ки. Утім­збе­рі­га­є­ться чі­тке роз­ме­жу­ва­н­ня на пар­тію вла­ди та опо­зи­цію, між яки­ми йде го­стра по­лі­ти­чна бо­роть­ба, а не по­шук кон­сен­су­су. Че­рез по­лі­ти­чну кри­зу 2014 ро­ку в Укра­ї­ні та­кож спо­сте­рі­га­є­ться й іде­о­ло­гі­чна кри­за ді­яль­но­сті по­лі­ти­чних пар­тій. Лі­вий се­ктор іде­о­ло­гії, не­зва­жа­ю­чи на го­стру со­ці­аль­ну по­тре­бу, втра­тив свій вплив на еле­кто­рат че­рез ір­ра­ціо­наль­ні дії ке­рів­ни­цтва. (Спер­шу Со­ці­а­лі­сти­чна пар­тія Укра­ї­ни че­рез по­лі­ти­чні ма­нев­ри Оле­ксан­дра Мо­ро­за ( со­юз із Ющен­ком, а зго­дом— з Яну­ко­ви­чем), а по­ті­мКом пар­тія Укра­ї­ни че­рез під­трим­ку дій Ро­сії що­до уча­сті у ви­рі­шен­ні по­лі­ти­чної кри­зи кін­ця 2013-го по­ча­тку 2014 ро­ків). Кри­зи за­знав і іде­о­ло­гі­чний центр пар­тій че­рез по­дії на Май­да­ні 2014 ро­ку. Зокре­ма, ма­со­ве пред­став­ни­цтво у ви­гля­ді Пар­тії ре­гіо­нів, яка по­гли­ну­ла у сво­є­му роз­ви­тку цен­трист­ські пар­тії і їхніх іде­о­ло­гі­чних кон­ку­рен­тів (пар­тії Ті­гі­пка, Ко­но­ва­лю­ка та ін­ших), що при­зве­ло до то­го, що звіль­ни­ла­ся чи­сель­на ні­ша, але во­на має асо­ці­а­ції з ре­гіо­на­ла­ми ( ни­ні це «Опо­зи­цій­ний блок»).

Че­рез іде­о­ло­гі­чне роз­ма­ї­т­тя по­лі­ти­чних пар­тій Укра­ї­ни сфор­му­ва­ли­ся чі­ткі тен­ден­ції їх роз­ме­жу­ва­н­ня. По- пер­ше, в Укра­ї­ні вже не існує кла­си­чних іде­о­ло­гі­чних пар­тій. По- дру­ге, збіль­ши­ла­ся кіль­кість по­лі­ти­чних сил, пе­ре­ва­жно пар­тій« ки­шень » , по­лі­ти­чних лі­де­рів ( на­при­клад, Ля­шко), які зде­біль­шо­го існу­ють як те­хні­чні по­лі­ти­чні си­ли. Їхня ме­та — пе­ре­мо­га на мі­сце­вих ви­бо­рах або про­су­ва­н­ня лі­де­ра по ма­жо­ри­тар­но­му окру­зі. По- тре­тє, від­су­тність еле­кто­раль­ної під­трим­ки у ді­яль­но­сті пар­тій, яка пов’яза­на із за­ци­клю­ва­н­ням­на лі­де­рі ці­єї пар­тії та йо­го пер­со­наль­но­му рей­тин­гу. Фа­кти­чно су­ча­сна іде­о­ло­гія за­знає транс­фор­ма­цій в укра­їн­сько­му пар­тій­но­му роз­ви­тку, маю на ува­зі, збе­рі­га­є­ться від­су­тність на­ле­жно­го пред­став­ни­цтва лі­вих та цен­три­стів. Це при­зве­ло до то­го, що за­раз ми ве­де­мо мо­ву про сту­пінь пра­во­го ра­ціо­на­лі­зму в ри­то­ри­ці де­яких по­лі­ти­чних сил, це зокре­ма « Пра­вий се­ктор » і « Сво­бо­да » . Окрім­цьо­го, ке­рів­ни­ки біль­шо­сті по­лі­ти­чних пар­тій, яких ни­ні на­лі­чу­є­ться бі­ля 300, не ро­зу­мі­ють іде­о­ло­гі­чних прин­ци­пів.

Не­зва­жа­ю­чи на те, що вже ми­ну­ло 25 ро­ків Не­за­ле­жно­сті,

Те, що за­раз май­же не­має іде­о­ло­гі­чних пар­тій, це то­чно не пов’яза­но з від­су­тні­стю са­мих іде­о­ло­гій. Іде­о­ло­гії є, і у всьо­му сві­ті пра­цю­ють. В Укра­ї­ні так са­мо є під­ста­ви для фун­кціо­ну­ва­н­ня іде­о­ло­гі­чних пар­тій. Їхня ни­ні­шня від­су­тність — це озна­ка без­від­по­від­аль­но­сті ке­рів­ни­ків дер­жа­ви та на­ших по­лі­ти­ків, які про­сто за до­по­мо­гою ви­бор­чих про­е­ктів ма­ні­пу­лю­ють су­спіль­ством. Та­кий стан ре­чей їх аб­со­лю­тно за­до­воль­няє. Во­ни ко­ри­сту­ю­ться ам­не­зі­єю ви­бор­ців, від­су­тні­стю у елі­ти ви­мог вну­трі­шньо­пар­тій­ної де­мо­кра­тії та гро­ши­ма

на­ші лю­ди крім мар­кси­зму­ле­ні­ні­зму, впер­ше по­чу­ли про кон­се­рва­тизм, лі­бе­ра­лізм то­що. Во­ни не ро­зу­мі­ють іде­о­ло­гії. А лі­де­ри пар­тій не зда­тні по­ясни­ти, до­ве­сти. Одна спра­ва ска­за­ти, про­го­ло­си­ти, а ін­ша — зро­би­ти. То­му в Укра­ї­ні утво­ри­ла­ся спе­ци­фі­чна пар­тій­на си­сте­ма, я би ска­зав, що у нас не пар­тії, а протопартії, тоб­то йде про­цес фор­му­ва­н­ня май­бу­тніх пар­тій. І якщо по­рів­ня­ти їх із кла­си­чни­ми по­лі­ти­чни­ми пар­ті­я­ми Єв­ро­пи чи США, то нам до них ще да­ле­ко. Усе за­ле­жа­ти­ме від то­го, на­стіль­ки під­ні­ме­ться по­лі­ти­чна куль­ту­ра на­се­ле­н­ня і як від­бу­ва­ти­ме­ться про­цес фор­му­ва­н­ня по­лі­ти­чної си­сте­ми за­га­лом.

«ЦЕ — БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕ­РІВ­НИ­КІВ ДЕР­ЖА­ВИ ТА ПО­ЛІ­ТИ­КІВ»

Оле­ксандр СОЛОНТАЙ,

екс­перт Iн­сти­ту­ту по­лі­ти­чної осві­ти:

— На­справ­ді в Укра­ї­ні бу­ли іде­о­ло­гі­чні пар­тії на по­ча­тку 90- х. Ко­му­ні­стам, ко­му­ні­сти­мар­кси­стам про­ти­сто­я­ли іде­о­ло­гі­чні пар­тії про­ти­ле­жно­го змі­сту. Якщо ми по­ди­ви­мось то­ді на пер­ші 20 пар­тій, то по­ба­чи­мо, що в Укра­ї­ні то­ді з’ яви­ли­ся і пра­ва пар­тія На­ро­дний Рух Укра­ї­ни, і на­ціо­на­лі­сти­чні пар­тії, зокре­ма КУН, Укра­їн­ська між­пар­ла­мент­ська асам­блея, яка по­тім­ста­ла УНА- УНСО і пра­во-ра­ди­каль­на па­рія СНПУ, яка по­тім­пе­ре­тво­ри­лась у « Сво­бо­ду » , Пар­тія зе­ле­них, Ре­спу­блі­кан­ська пар­тія, Де­мо­кра­ти­чна пар­тія за ана­ло­гом аме­ри­кан­ських ре­спу­блі­кан­ських де­мо­кра­тів, Со­ці­ал- де­мо­кра­ти­чна пар­тія, в ство­ре­ні якої при­ймав участь зокре­ма Ми­ро­слав По­по­вич.

Те, що за­раз май­же не­має іде­о­ло­гі­чних пар­тій, це то­чно не пов’яза­но з від­су­тні­стю са­мих іде­о­ло­гій. Іде­о­ло­гії є і у всьо­му сві­ті пра­цю­ють. В Укра­ї­ні так са­мо є під­ста­ви для фун­кціо­ну­ва­н­ня іде­о­ло­гі­чних пар­тій. Їхня ни­ні­шня від­су­тність — це озна­ка без­від­по­від­аль­но­сті ке­рів­ни­ків дер­жа­ви та на­ших по­лі­ти­ків, які про­сто за до­по­мо­гою ви­бор­чих про­е­ктів ма­ні­пу­лю­ють су­спіль­ством. Та­кий стан ре­чей їх аб­со­лю­тно за­до­воль­няє. Во­ни ко­ри­сту­ю­ться ам­не­зі­єю ви­бор­ців, від­су­тні­стю у елі­ти ви­мог вну­трі­шньо­пар­тій­ної де­мо­кра­тії та гро­ши­ма.

Та­ким­чи­ном , від ви­бо­рів до ви­бо­рів во­ни ро­блять про­е­кти. Якщо по­ди­ви­ти­ся на те­пе­рі­шній склад Вер­хов­ної Ра­ди, то із ше­сти по­лі­ти­чних фра­кцій, які та­мє, пер­ші п’ять за ве­ли­чи­ною фра­кції впер­ше в пар­ла­мен­ті. Це та­кі, як «БПП», «На­ро­дний фронт » , « Опо­блок » , « Са­мо­по­міч » та РПЛ впер­ше. Тоб­то це но­ві про­е­кти, які бу­ли від­кри­ті на­пе­ре­до­дні пар­ла­мент­ських ви­бо­рів і во­ни за­мі­ни­ли ви­бор­чі про­е­кти, які бу­ли до то­го. Ми ба­чи­мо як про­сто одні про­е­кти за­мі­ню­ють ін­ші, а лю­ди як пра­ви­ло за­ли­ша­ю­ться ті ж са­мі. Та­ка си­ту­а­ція до­сить силь­но роз­сла­бляє на­ших по­лі­ти­чних ді­я­чів. Але во­дно­час існу­ють і за­род­ки іде­о­ло­гі­чних пар­тій і мо­жли­во в свій час сфор­му­є­ться і іде­о­ло­гі­чна по­лі­ти­чна си­сте­ма па­ра­лель­но з прое­кт­ною. Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День», Дми­тро ПЛАХТА, Львів, На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк, Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.