Про­е­кція аме­ри­кан­ських де­ба­тів на Укра­ї­ну

«Ди­ску­сію слід роз­ви­ва­ти не ли­ше як те­ле­про­гра­му, а й як яви­ще, роз­по­чи­на­ю­чи зі шкіль­ної пар­ти, при­ви­ва­ти де­мо­кра­ти­чну куль­ту­ру», — ек­сперт

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро ПЛАХТА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка

Три «се­рії» аме­ри­кан­ських те­ле­де­ба­тів між кан­ди­да­та­ми на по­са­ду пре­зи­ден­та зав­жди при­ко­вує до се­бе ува­гу всьо­го сві­ту. На­при­клад, пер­ші де­ба­ти Гіл­ла­рі Клін­тон і До­наль­да Трам­па вже по­ди­ви­ла­ся ре­кор­дна кіль­кість гля­да­чів — 84 міль­йо­ни осіб (і це без вра­ху­ва­н­ня ін­тер­нет-пе­ре­гля­дів!). Де­ба­ти — фун­да­мен­таль­на скла­до­ва пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії у США. Аме­ри­кан­ці всі­є­ю­кра­ї­но­ю­їх див­ля­ться, а кан­ди­да­ти мі­ся­ця­ми до них го­ту­ю­ться... Ми­мо­во­лі ви­ни­кає ба­жа­н­ня про­ве­сти па­ра­ле­лі в цьо­му кон­текс­ті з Укра­ї­ною, де вже, на­при­клад, дав­нень­ко не бу­ло які­сної пе­ред­ви­бор­чої дис­ку­сії між кан­ди­да­та­ми на по­са­ду пре­зи­ден­та. Ці­ка­во, чи мо­жли­ва вза­га­лі у нас та­ка куль­ту­ра де­ба­тів, як у аме­ри­кан­ців?

ДОВІРА

По­лі­то­лог, ке­рів­ник За­хі­дно­укра­їн­сько­го пред­став­ни­цтва Між­на­ро­дно­го фон­ду «Ві­дро­дже­н­ня» Окса­на ДАЩАКІВСЬКА знає чи­ма­ло про де­ба­ти з вла­сно­го до­сві­ду. Під час остан­ніх мі­сце­вих ви­бо­рів во­на бу­ла спів­ор­га­ні­за­то­ром про­е­кту «Де­те­ктор для кан­ди­да­тів», у рам­ках яко­го про­во­ди­ли пу­блі­чні де­ба­ти на Львів­щи­ні. Аме­ри­кан­ський до­свід на укра­їн­ські ре­а­лії Окса­на Дащаківська ре­зю­мує на­сту­пним чи­ном:

« Аби зро зу мі ти куль ту ру та яви­ще де­ба­тів у США, вар­то зна­ти, що во­ни тво­ря­ться до­сі з іні­ці а ти ви та під трим ки од ні­єї з гро мадсь ких ор га ні за цій, і не має за ко ну, який це рег ла мен - тує. Та кож важ ли во, що кож ні на ступ ні де ба ти суп ро вод жує уго­да між кан­ди­да­та­ми, яка ви­пи­сує про­це­ду­ру про­ве­де­н­ня, пи­тань і ба­га­тьох ін­ших те­хні­чних мо мен тів. Не ли ше де ба ти го ту - ють дов го, але й цю уго ду го ту - ють та­кож ду­же дов­го. І ко­жно­го ра зу з но ви ми кан ди да та ми во­на все біль­ша.

Окрім то­го, не за­бу­вай­мо, що де­ба­ти су­про­во­джу­ють всю си­сте­му осві­ти та є ін­стру­мен­том зма­галь­но­сті на рі­зних рів­нях і ета­пах со­ці­аль­но­го та по­лі­ти­чно­го жи­т­тя: по­чи­на­ю­чи від лі­де­ра шкіль­но­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня до кан­ди­да­та до мі­ської ра­ди. Тоб­то ва­жли­во від­зна­чи­ти, що іні­ці­а­ти­ва де­ба­тів йде зни­зу — са­ме су­спіль­ство сфор­му­ва­ло ви­мо­гу які­сної дис­ку­сії.

Те­ле­де­ба­ти в США — це та­кож шоу. То­му ба­га­то пи­тань за­ли­ша­ю­ться по­за ка­дром, а для ба­га­тьох гля­да­чів ва­жли­вим є ви­гляд кан­ди­да­тів. І ни­ні ви­бор­ці усіх кра­їн сві­ту му­сять опи­ра­ти­ся по­пу­лі­зму.

В Укра­ї­ні ми ма­є­мо ли­ше спро­бу імі­та­ції де­ба­тів. Са­ме су­спіль­ство до­сить ча­сто не вміє ста­ви­ти пи­тань до по­лі­ти­ків. Ми до­сі вва­жа­є­мо, що ба­га­то тем є те­ма­ми та­бу. На ба­га­то за­пи­тань нам зда­є­ться, що ми зна­є­мо від­по­віді, бо­я­чись по­чу­ти щось не те. Не­має роз­ви­ну­тої куль­ту­ри де­ба­тів та дис­ку­сії. Ми тіль­ки вчи­мо­ся ста­ви­ти пи­та­н­ня, а не про­сто очі­ку­є­мо від­по­віді. То­му де­ба­ти слід роз­ви­ва­ти не ли­ше як те­ле­про­гра­му, а як яви­ще, роз­по­чи­на­ю­чи цим за­йма­ти­ся ще з шкіль­ної пар­ти. За­раз це ма­ють бу­ти па­ра­лель­ні про­це­си. Сьо­го­дні в Укра­ї­ні вже з’яв­ля­ю­ться рі­зні гро­мад­ські іні­ці­а­ти­ви, які ви­кли­ка­ють по­лі­ти­ків на пе­ред­ви­бор­чі де­ба­ти — ча­сто це чи не єди­ний спо­сіб по­чу­ти хо­ча б якісь кон­кре­тні обі­цян­ки. З огля­ду на це, де­ба­ти роз­ви­ва­ти­му­ться, бо, за мо­ї­ми спо­сте­ре­же­н­ня­ми, кіль­кість де­ба­тів зро­сла остан­ні­ми ро­ка­ми.

Чи ці­ка­ві де­ба­ти укра­їн­цям? Ни­ні укра­їн­ці по­тре­бу­ють без­по­се­ре­дньо­го спіл­ку­ва­н­ня зі сво­ї­ми по­лі­ти­ка­ми. По­тре­ба де­ба­тів та­кож є по­тре­бою до­ві­ри. Якщо де­ба­ти не да­ва­ти­муть кон­кре­тних від­по­від­ей, а бу­дуть ли­ше по­вто­ре­н­ням за­галь­них фраз — ви­бор­ці не по­тре­бу­ва­ти­муть їх».

ЗАПИТ

Пе­ре­йма­ти до­свід аме­ри­кан­ських де­ба­тів та­кож вва­жає за по­трі­бне по­лі­то­лог Ми­хай­ло БАСАРАБ:

«Те­ле­де­ба­ти між кан­ди­да­та­ми на по­са­ду пре­зи­ден­та у США — це ду­же ці­ка­вий фор­мат, який тре­ба пра­кти­ку­ва­ти і в Укра­ї­ні. Ми та­кож хо­ті­ли б ма­ти біль­ше ін­фор­ма­ції про на­ших кан­ди­да­тів та їхні мір­ку­ва­н­ня що­до тих чи ін­ших про­блем. Хо­ті­ло­ся б по­слу­ха­ти не ли­ше їхні са­мо­стій­ні ви­сту­пи, а й по­ба­чи­ти, як во­ни се­бе по­чу­ва­ють у дис­ку­сії з опо­нен­та­ми. Якусь по­до­бу та­ких де­ба­тів ми ба­чи­ли на ви­бо­рах 2014 ро­ку, які ор­га­ні­зо­ву­ва­ли­ся від­по­від­но до по­ста­но­ви ЦВК. Укра­їн­ські те­ле­ка­на­ли дав­но ім­про­ві­зу­ють з фор­ма­том те­ле­де­ба­тів як під час пар­ла­мент­ських ви­бо­рів, так і під час пре­зи­дент­ської кам­па­нії. Зро­зумі­ло, що це шоу ду­же від­да­ле­но на­га­дує те, що ми ба­чи­мо в Аме­ри­ці. А го­лов­не, не­має уста­ле­но­го фор­ма­ту, що став би тра­ди­цій­ним, як у Спо­лу­че­них Шта­тах. По­ки у нас це рад­ше фор­маль­ність, аніж ре­аль­ний ком­по­нент ви­бор­чої кам­па­нії.

Щоб за­по­ча­тку­ва­ти та­ку тра­ди цію по- справ ж ньо му, тре ба, аби цим за ці ка вив ся один або кіль ка ко мер цій них те ле ка на - лів. Да­лі во­ни про­пра­цю­ють фор­мат і сце­на­рій, а по­тім пе­ре­ко­на­ють учас ни ків ви бор чої кам па - нії. Впев­не­ний, що за пра­виль­ної пі­ар-під­трим­ки бу­дуть і ін­три­га, і рек ла ма, і ве ли ка ау­ди то рія. Хо­чу на­ве­сти схо­жий при­клад з ек зит- по ла ми. Це та кож до во лі до ро ге за до во лен ня. Хоч ек зі­тпо­ли не­зрів­нян­но де­шев­ші за те­ле де ба ти, та все ж те ле ка на ли ви­тра­ча­ють де­ся­тки-со­тні ти­сяч до­ла­рів на про­ве­де­н­ня опи­ту­ва­н­ня ви­бор­ців бі­ля ви­бор­чих діль­ниць. Чо му? Бо опри люд нен ня цих да них під ви щує рей тинг і ав­то­ри­тет те­ле­ка­на­лу. Те­ле­де­ба­ти між кан­ди­да­та­ми у пре­зи­ден­ти, як ко­мер­цій­но ви­гі­дний про­ект, ціл ком мож ли ві у нас. У роз вит ку куль ту ри де ба тів між кан­ди­да­та­ми в пре­зи­ден­ти за­ці­кав ле ні всі: і ви бор ці, і ме діа, і са­мі по­лі­ти­ки.

Без­умов­но, все бу­де за­ле­жа­ти від то­го, хто зма­га­ти­ме­ться у фі­на­лі пре­зи­дент­ських пе­ре­го­нів, тоб­то на­скіль­ки за­пе­клою і без­ком­про­мі­сною бу­де бо­роть­ба та дис­ку­сія у ви­бор­чій кам­па­нії. Чо­му цьо­го­рі­чні те­ле­де­ба­ти у США за­ці­ка­ви­ли весь світ? То­му що у ній не­ймо­вір­но го­стра дис­ку­сія, ку­па сен­са­цій, кон­фу­зів, ди­ва­ку­ва­тий Трамп, фа­ктор Крем­ля, ба­га­то по­дро­биць про осо­би­сте жи­т­тя кан­ди­да­тів. Ни­ні­шні те­ле­де­ба­ти в Аме­ри­ці та й вся ви­бор­ча кам­па­нія — справ­жнє шоу. Це за­охо­тить укра­їн­ські ме­діа вже за­раз на­пра­цьо­ву­ва­ти фор­мат ко­мер­цій­но успі­шно­го пе­ред­ви­бор­чо­го те­ле­шоу».

ПО­РЯ­ДОК ДЕН­НИЙ

У свою чер­гу по­лі­то­лог Ві­кто­рія ПОДГОРНА на­го­ло­шує й на ін­ших ва­жли­вих акцен­тах:

«Та­ка куль­ту­ра пе­ред­ви­бор­чих де­ба­тів, як у США, на­вряд чи мо­жли­ва у нас най­ближ­чим ча­сом, оскіль­ки це пов’яза­но зі спе­ци­фі­чним аме­ри­кан­ським ти­пом лі­дер­ства. Крім то­го, ва­жли­во від­зна­чи­ти, що в США уні­каль­на пре­зи­дент­ська си­сте­ма, в якій пре­зи­дент є ду­же по­ту­жною фі­гу­рою лі­дер­сько­го фор­ма­ту. На­то­мість у нас пре­зи­ден­ти теж не­суть ав­то­ри­тар­ну куль­ту­ру, про­те не є лі­де­ра­ми на­ції.

Куль­ту­ру те­ле­де­ба­тів в Укра­ї­ні не­об­хі­дно роз­ви­ва­ти. У тій чи ін­шій мі­рі де­ба­ти про­во­дить ко­жна де­мо­кра­ти­чна дер­жа­ва, то­му що це є ча­сти­ною де­мо­кра­ти­чної пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії і вза­га­лі де­мо­кра­тії як та­кої. Не­об­хі­дно роз­ви­ва­ти де­мо­кра­ти­чну куль­ту­ру, по­чи­на­ю­чи зни­зу. Це та пра­кти­ка, яку тре­ба про­су­ва­ти в Укра­ї­ні, по­чи­на­ю­чи зі шкіль­но­го рів­ня. Так, спо­ча­тку на рів­ні шкіль­но­го, а да­лі сту­дент­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. То­ді де­мо­кра­ти­чна куль­ту­ра роз­ви­ва­ти­ме­ться в укра­їн­ців ще з ди­тин­ства.

Те­ле­де­ба­ти — це ча­сти­на ці­лої де­мо­кра­ти­чної куль­ту­ри, яка до­зво­ляє ви­бор­цям сфор­му­ва­ти свою дум­ку сто­сов­но тих лю­дей, які пре­тен­ду­ють на по­са­ду пре­зи­ден­та, ман­дат де­пу­та­та і т.д. Де­ба­ти — це пев­ною мі­рою куль­ту­ра пред­став­ни­цтва, яка в Укра­ї­ні не роз­ви­ну­та на­ле­жним чи­ном. У нас де­ба­ти ча­сто зво­дя­ться до то­го, хто ви­яви­ться силь­ні­шим у пси­хо­ло­гі­чно­му пла­ні — са­ма ж дис­ку­сія за­ли­ша­є­ться не­змі­стов­ною. Та­кож слід зга­да­ти, як 2010-го Яну­ко­вич вза­га­лі від­мо­вив­ся бра­ти участь у те­ле­де­ба­тах. «Хо­чу або не хо­чу», — вза­га­лі не мо­жна так ста­ви­ти пи­та­н­ня пе­ред лю­ди­ною, яка пре­тен­дує на по­са­ду пре­зи­ден­та. Пов­но­цін­ні де­мо­кра­ти­чні де­ба­ти по­вин­ні бу­ти обов’яз­ко­вим еле­мен­том пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії.

Та­кож не­об­хі­дно ви­ма­га­ти змі­ни фор­ма­ту де­ба­тів, під час яких не мо­жна до­зво­ля­ти жо­дні еле­мен­ти, які не сто­су­ю­ться по­ряд­ку ден­но­го Укра­ї­ни. Звер­ніть ува­гу на де­ба­ти аме­ри­кан­ців. На сай­тах аме­ри­кан­ських кан­ди­да­тів є ду­же чі­ткий по­ря­док ден­ний — пе­ре­лік клю­чо­вих пи­тань для США. Кан­ди­да­ти ці пи­та­н­ня ви­зна­ча­ють, а по­тім на їх осно­ві бу­ду­ють по­лі­ти­ку. На­то­мість у нас під час де­ба­тів при­хо­дять по­го­во­ри­ти на за­галь­ні теми — йде­ться про ба­наль­ні бло­ки, на кшталт еко­но­мі­ки, куль­ту­ри, осві­ти, без­пе­ки і т.д. Це бло­ки, за­кла­де­ні ко­лись ще КПРС, — «про все і ні про що». Кан­ди­да­там ще під час пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії не­об­хі­дно ви­зна­ча­ти по­ря­док ден­ний — пре­зен­ту­ва­ти йо­го, да­ва­ти на роз­гляд гро­мад­сько­сті. За ра­ху­нок цьо­го кан­ди­дат отри­мує під­трим­ку ви­бор­ця. А на­да­лі ви­зна­че­ний по­ря­док ден­ний до­зво­ляє чі­тко кон­тро­лю­ва­ти ді­яль­ність пре­зи­ден­та або де­пу­та­та.

Укра­їн­ське гро­ма­дян­ське су­спіль­ство до­зрі­ло до справ­жніх де­ба­тів. У нас ток-шоу вже сфор­му­ва­ли ін­те­рес лю­дей до та­ко­го фор­ма­ту. Су­спіль­ство ці­ка­ви­ться по­лі­ти­кою, а вже ін­ше пи­та­н­ня, що во­но не ба­чить ре­аль­них кон­кре­тних рі­шень по­лі­ти­ків, пу­блі­чні ви­сту­пи яких зво­дя­ться до по­пу­лі­зму та де­ма­го­гії. Ні­хто не від­мі­няв фа­кто­ру по­лі­ти­чної осві­ти су­спіль­ства. Лю­дям тре­ба да­ва­ти мо­жли­вість ба­чи­ти но­ві фор­ма­ти. Це зав­да­н­ня по­лі­ти­ків — сфор­му­ва­ти по­лі­ти­чні ін­но­ва­цій­ні під­хо­ди. Са­ме по­лі­ти­ки, які під час сво­їх кам­па­ній фор­му­ють ін­но­ва­цій­не ба­че­н­ня, ви­гра­ють у де­мо­кра­ти­чних кра­ї­нах».

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.