Опти­мі­сти­чна дра­ма

Кіль­ка істо­рій із бу­днів Ін­сти­ту­ту пе­ді­а­трії, аку­шер­ства та гі­н­еко­ло­гії НАМН Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ

«Та­ту, ми пам’ята­ти­ме­мо про те­бе». Так, мо­жли­во, че­рез ро­ки ска­жуть Ми­ро­слав й Со­ло­мія, що по­ба­чи­ли світ в Ін­сти­ту­ті пе­ді­а­трії, аку­шер­ства та гі­н­еко­ло­гії НАМН Укра­ї­ни — ІПАГ — на­ве­сні ми­ну­ло­го ро­ку. За­га­лом впро­довж остан­ніх на­пру­же­них ро­ків тут ста­ли ма­ма­ми близь­ко 500 жі­нок без­по­се­ре­дньо із зо­ни АТО чи з ро­дин ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців. Фа­кти­чно це по­двій­ний по­дви­гза­ра­ди ма­те­рин­ства жі­нок-но­сі­йок но­во­го жи­т­тя і пер­со­на­лу від­по­від­них клі­нік ін­сти­ту­ту. Лі­ку­ва­н­ня отри­ма­ли й май­же 700 ма­лю­ків — це або ма­лень­кі пе­ре­се­лен­ці, чи без­по­се­ре­дньо ді­ти вій­ни. Ін­сти­тут гі­дно не­се цю гу­ма­ні­сти­чну мі­сію. Та си­ту­а­ція, з якої хо­че­ться по­ча­ти цю роз­по­відь, не про­сто осо­бли­ва, во­на на­віть сим­во­лі­чна. Двій­ня­та на­ро­ди­ли­ся, ко­ли їхньо­го ба­тька Ва­си­ля Ло­гви­нен­ка вже не бу­ло, він ге­ро­ї­чно за­ги­нув під Іло­вай­ськом. Зав­дя­ки збі­гу ДНК но­во­на­ро­дже­них із то­то­жнім біо­ме­три­чним по­ка­зни­ком спо­ча­тку не­ві­до­мо­го бій­ця, що йо­го бу­ло взя­то пе­ред гру­по­вим по­хо­ва­н­ням у Дні­прі, осо­би­стість їхньо­го ба­тька бу­ло іден­ти­фі­ко­ва­но. Во­ї­на-ге­роя уро­чи­сто пе­ре­по­хо­ва­но в рі­дно­му Ні­ко­по­лі.

Втім, про­лог­ці­єї істо­рії до­во­лі скла­дний. Пи­та­н­ня, чи вар­то на­ро­джу­ва­ти трид­ця­ти­ше­сти­рі­чній дру­жи­ні Ва­си­ля Ма­ри­ні Ко­ва­льо­вій (на­га­да­є­мо, «День» пу­блі­ку­вав ін­терв’ю з нею у №147 від 17 сер­пня 2015 ро­ку), в якої вже є ші­стнад­ця­ти­рі­чний син, ви­гля­да­ло про­бле­ма­ти­чно: в май­бу­тньої дів­чин­ки бу­ло ви­яв­ле­но вро­дже­ну ва­ду нер­во­вої си­сте­ми, й мі­сце­ві фа­хів­ці ра­ди­ли пе­ре­рва­ти ва­гі­тність. Та Ма­ри­на від­мо­ви­лась від та­ко­го вчин­ку. Дру­зі-по­бра­ти­ми її чо­ло­ві­ка звер­ну­ли­ся до со­ці­аль­них ме­реж з про­ха­н­ням ор­га­ні­зу­ва­ти ква­лі­фі­ко­ва­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу дру­жи­ні зви­тяж­ця. Ма­ри­ну го­спі­та­лі­зу­ва­ли до від­ді­ле­н­ня ва­гі­тних з аку­шер­ською па­то­ло­гі­єю ІПАГ, яке очо­лює до­ктор ме­ди­чних на­ук, за­слу­же­ний лі­кар Укра­ї­ни На­та­лія Яків­на Скри­пчен­ко. У скла­ді від­ді­ле­н­ня пра­цю­ють три на­у­ко­ві під­роз­ді­ли ін­сти­ту­ту, спів­ро­бі­тни­ки яких ра­зом із клі­ні­чни­ми лі­ка­ря­ми за­без­пе­чу­ють сво­їм пі­до­пі­чним най­ква­лі­фі­ко­ва­ні­шу аку­шер­ську до­по­мо­гу. Ро­ки ми­на­ють, змі­ню­ю­ться мі­ні­стри та уря­ди, але не­змін­ни- ми для ко­ле­кти­ву ІПАГ за­ли­ша­ю­ться до­ві­чні цін­но­сті: ми­ло­сер­дя, про­фе­сій­на до­по­мо­га ма­те­рям та ді­тям, спів­чу­т­тя й під­трим­ка ко­жної ду­ші.

Так ста­ло­ся й з Ма­ри­ною, роз­по­від­ає до­ктор ме­ди­чних на­ук, про­фе­сор, аку­шер-гі­н­еко­ло­гви­щої ка­те­го­рії, ке­рів­ник від­ді­ле­н­ня па­то­ло­гії ва­гі­тно­сті та по­ло­гів Іри­на Ана­то­лі­їв­на Жаб­чен­ко, що й ста­ла фа­кти­чно на­зва­ною ма­мою хло­пчи­ка та дів­чин­ки, оскіль­ки са­ме во­на одра­зу да­ла зго­ду на до­по­мо­гу Ма­ри­ні в со­ці­аль­ній ме­ре­жі та са­ме її ру­ки прийня­ли їх у жи­т­тя. «Ма­ри­на пе­ре­бу­ва­ла, зві­сно, в яв­но­му стре­со­во­му ста­ні, чо­ло­вік вва­жав­ся зни­клим без­ві­сти, — про­дов­жує лі­кар Жаб­чен­ко, — тож її бу­ло го­спі­та­лі­зо­ва­но, об­сте­же­но та за актив­ної уча­сті й до­по­мо­ги пер­шо­го за­сту­пни­ка ди­ре­кто­ра ін­сти­ту­ту про­фе­со­ра Ві­кто­рії Ле­о­ні­дів­ни Дро­но­вої та го­лов­но­го лі­ка­ря Лю­бо­ві Фе­до­рів­ни Слє­по­вої за­без­пе­че­но ме­ди­ка­мен­та­ми. Ве­ли­ку до­по­мо­гу на­да­ва­ли та­кож во­лон­те­ри. Ма­ри­ну за ме­ди­чни­ми по­ка­зни­ка­ми бу­ло роз­ро­дже­но шля­хом ке­са­ре­во­го роз­ти­ну де­що ра­ні­ше нор­маль­но­го тер­мі­ну по­ло­гів. Но­во­на­ро­дже­ні хло­пчик та дів­чин­ка одра­зу по­тра­пи­ли до від­ді­ле­н­ня ін­тен­сив­ної те­ра­пії та ре­а­ні­ма­ції но­во­на­ро­дже­них під пиль­ний на­гляд за­ві­ду­ва­ча від­ді­ле­н­ня, кан­ди­да­та ме­ди­чних на­ук Іри­ни Ана­то­лі­їв­ни Жу­ра­вель та її спів­ро­бі­тни­ків. Вра­хо­ву­ю­чи пре­на­таль­ну ді­а­гно­сти­ку, Со­ло­мію одра­зу огля­ну­ли фа­хів­ці з уль­тра­зву­ко­вої ді­а­гно­сти­ки про­фе­сор Іри­на Сер­гі­їв­на Лук’яно­ва та Га­ли­на Фе­до­рів­на Ме­две­ден­ко, та­кож за­про­си­ли на кон­суль­та­цію ди­тя­чо­го ней­ро­хі­рур­га з Ін­сти­ту­ту ней­ро­хі­рур­гії НАМН. Ди­ти­ну в подаль­шо­му бу­ло про­о­пе­ро­ва­но, на­кла­де­но шунт з при­во­ду гі­дро­це­фа­лії. На те­пе­рі­шній час ді­тям вже по­над рік і два мі­ся­ці, роз­ви­ва­ю­ться во­ни від- по­від­но до сво­го ві­ку, без від­хи­лень. А з Ма­ри­ною у нас скла­ли­ся про­сто те­плі люд­ські сто­сун­ки».

ІПАГ, що на­бли­жа­є­ться до 90-річ­чя, мо­жна на­зва­ти ко­ли­скою жи­т­тя. Тут пра­цю­ва­ли ві­до­мі аку­ше­ри-гі­н­еко­ло­ги, пе­ді­а­три, ін­ші фа­хів­ці. Сво­го ча­су за іні­ці­а­ти­ви ди­ре­кто­ра уста­но­ви, ака­де­мі­ка АМН СРСР та АМН Укра­ї­ни О.М. Лук’яно­вої ін­сти­тут пер­шим від­гу­кнув­ся на чор­но­биль­ські бі­ди сто­сов­но ді­тей та жі­нок із зо­ни ра­ді­а­ції. А ни­ні її на­сту­пник та учень, го­ло­ва Асо­ці­а­ції пе­ді­а­трів Укра­ї­ни, ака­де­мік НАМН Укра­ї­ни Ю.Г. Ан­ти­пкін ма­кси­маль­но ді­є­во ве­де лі­нію під­трим­ки до­по­мо­ги скла­дно­го з усіх бо­ків кон­тин­ген­ту, опа­ле­но­го АТО.

Тут вель­ми по­ка­зо­вим є лист від го­лов­но­го лі­ка­ря Цен­траль­ної мі­ської лі­кар­ні в м. Ру­бі­жно­му на Лу­ган­щи­ні Еду­ар­да Ана­то­лі­йо­ви­ча Крав­чен­ка, що на­ді­йшов не­що­дав­но на адре­су Ю.Г. Ан­ти­пкі­на: «По­стій­но про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су ми плі­дно спів­пра­цю­є­мо з лі­ка­ря­ми від­ді­ле­н­ня па­то­ло­гії ва­гі­тно­сті та по­ло­гів і ке­рів­ни­ком Іри­ною Жаб­чен­ко. Тіль­ки зав­дя­ки їх ви­ня­тко­вій лю­дя­но­сті, ці­ло­до­бо­вій до­сту­пно­сті, ви­со­кій ква­лі­фі­ка­ції стає мо­жли­вим за­по­бі­га­ти тяж­ким про­бле­мам чи­ма­лій кіль­ко­сті жі­нок із скла­дною ва­гі­тні­стю. Із Ру­бі­жно­го на­да­но до­по­мо­гу де­ся­ти жін­кам. Впев­не­ний, що й у май­бу­тньо­му ми бу­де­мо гі­дно та про­ду­ктив­но спів­пра­цю­ва­ти на ко­ристь жі­нок Укра­ї­ни».

«Вла­сне, та­ка вза­є­мо­дія — сте­но­гра­ма для не­на­пи­са­них ро­ма­нів, — ка­жу Юрію Ген­на­ді­йо­ви­чу Ан­ти­пкі­ну у пе­ре­р­ві між йо­го кло­по­та­ми. — Адже це ти­ха зе­ле­на ца­ри­на се­ред го­мін­ко­го мі­ста, де актив­но ді­ють ди­тя­чі клі­ні­ки на 200 лі­жок, аку­шер­сько-гі­н­еко­ло­гі­чні клі­ні­ки на 300 лі­жок. За­сно­ва­но ціл­ком но­вий на­прям — ме­ди­ци­ну пло­да. Що- рі­чно кон­суль­та­цію та лі­ку­ва­н­ня одер­жу­ють бі­ля 30 ти­сяч па­ці­єн­тів. Але тор­кне­мо­ся, про­фе­со­ре, хо­ча б кіль­кох опти­мі­сти­чних драм на про­дов­же­н­ня на­ве­де­но­го ви­ще».

«Опти­мі­сти­чні дра­ми... Їх від­тво­рює са­ме жи­т­тя, — за­ми­слю­є­ться Ю. Г. Ан­ти­пкін, ві­до­мий лі­кар та вче­ний, що пра­цює в цих сті­нах вже по­над со­рок ро­ків. — Ось ли­ше дві з них. Ка­те­ри­на К., дру­жи­на уча­сни­ка АТО, три­ва­лий час пе­ре­бу­ва­ла на ста­ціо­нар­но­му лі­ку­ван­ні у від­ді­ле­ні па­то­ло­гії ва­гі­тно­сті та по­ло­гів у зв’яз­ку з за­трим­кою ро­сту пло­да та до­бро­які­сною пу­хли­ною ма­тки. Ди­ти­на роз­ви­ва­лась у не­спри­я­тли­вих умо­вах як з су­то ме­ди­чних мір­ку­вань, так і під впли­вом пси­хо­емо­цій­ної на­пру­ги. На ща­стя, все за­кін­чи­ло­ся успі­шно: до­ктор ме­ди­чних на­ук Іри­на Іва­нів­на Во­ро­б­йо­ва, за­ві­ду­ю­ча від­ді­ле­н­ням на­у­ко­вих про­блем не­ви­но­шу­ва­н­ня ва­гі­тно­сті, про­ве­ла опе­ра­тив­не роз­ро­дже­н­ня з ви­да­ле­н­ням чи­сель­них пу­хлин­них ву­злів, і че­рез ти­ждень ма­ти з ди­ти­ною бу­ли ви­пи­са­ні до­до­му».

Не­зва­жа­ю­чи на вій­ну, го­ре та три­во­ги, жи­т­тя три­ває. І та­ким жит­тє­ствер­джу­ю­чим при­кла­дом є ва­гі­тність, що на­ра­зі роз­ви­ва­є­ться у Те­тя­ни Т., 47 ро­ків, яка рік то­му втра­ти­ла під час бо­їв сво­го 18-рі­чно­го си­на. Хло­пець по­смер­тно отри­мав дер­жав­ну на­го­ро­ду, про йо­го по­двиг на­пи­са­но кни­гу. Те­пер він як ян­гол-охо­ро­нець обе­рі­гає свою ма­тір, що ви­но­шує двій­ня­ток.

Я пря­му­вав але­я­ми й са­да­ми цьо­го за­кла­ду лю­бо­ві й шу­кав ряд­ки, що зве­ли­чу­ва­ли б ці зу­си­л­ля за­ра­ди най­про­сті­шо­го й най­ви­що­го. Ме­ні зда­є­ться, ці сло­ва ви­сло­ви­ла на­ша най­слав­ні­ша по­дя­ка: «Не допу­сти, щоб світ зі­йшов­ся кли­ном...» Так ми­на­ють у цій су­ча­сній оби­те­лі дні й ти­жні ма­те­рин­ства.

ФОТО НА­ДА­НО АВ­ТО­РОМ

Ма­ри­на Ко­ва­льо­ва з но­во­на­ро­дже­ни­ми ма­ля­та­ми. За­раз ді­тям уже по­над рік і два мі­ся­ці, роз­ви­ва­ю­ться во­ни від­по­від­но до сво­го ві­ку, без від­хи­лень

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.