Сьо­го­дні 10 ро­ків вбив­ства По­лі­тков­ської

Екс­перт: во­но не спри­йма­є­ться як тра­ге­дія біль­ші­стю ро­сі­ян і юри­ди­чно за­ли­ша­є­ться без­кар­ним

Den (Ukrainian) - - 25 - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Сьо­го­дні ми­ну­ло де­сять ро­ків від дня убив­ства ві­до­мої ро­сійсь кої жур на ліс т ки Ан ни По літ ковсь кої. Во на є ав то - ром до­ку­мен­таль­них кни­жок «Пу­те­ше­ствие в ад. Че­чен­ский днев­ник», « Вто рая че чен ская » , а та кож « Putin’s Russia » ( « Пу тінсь ка Ро - сія»), опу­блі­ко­ва­ної у Ве­ли­ко­бри­та­нії. Оста­н­ня її пу­блі­ка­ція в «Но­вой га­зе­те» — «Ка­ра­тель­ный сго­вор» — бу­ла при­свя­че­на скла­ду й ді­яль­но­сті че­чен­ських за­го­нів, що во­ю­ють на бо­ці фе­де­раль­них сил. За­ги­ну­ла в ре­зуль­та­ті за­мов­но­го вбив­ства у під’їзді вла­сно­го бу­дин­ку в Мо­скві. До­сі ро­сій­ська вла­да не зна­йшла вбив­цю По літ ковсь кої, ді во че пріз ви ще якої —Ма­зе­па.

«День» звер­нув­ся до не­за­ле­жно­го жур­на­лі­ста Се­ме­на НОВОПРУДСЬКОГО з про­ха­н­ням ска­за­ти, чи змі­ни­ло це вбив­ство ро­сій­ське су­спіль­ство.

— На пре­ве­ли­кий жаль, за всі остан­ні ро­ки, якщо під­би­ва­ти під­сум­ки з убив­ства Ан­ни По­лі­тков­ської, Ро­сія в усіх рей­тин­гах не­без­пе­ки для жур­на­лі­стів по­сі­да­ла одне з пер­ших місць. І від­то­ді всім, хто за­йма­є­ться жур­на­лі­сти­кою, ста­ло зро­зумі­ло, що всі по­ді­бні вбив­ства за­ли­ша­ю­ться без­кар­ни­ми. Ду­маю, що вбив­ство По­лі­тков­ської (і Бо­ри­са Нєм­цо­ва) за­ли­ша­є­ться, мо­жли­во, най­ре­зо­нан­сні­шим по­лі­ти­чним убив­ством в Ро­сії у цьо­му сто­літ­ті.

Але го­лов­ний під­су­мок по­ки, при­найм­ні цих двох тра­ге­дій, по­ля­гає в то­му, що во­ни, по-пер­ше, не спри­йма­ю­ться як тра­ге­дії біль­ші­стю ро­сі­ян і, по­дру­ге, за­ли­ша­ю­ться фа­кти­чно без­кар­ни­ми з юри­ди­чної то­чки зо­ру.

Ме­ні зда­є­ться, що сту­пінь сво­бо­ди жур­на­лі­сти­ки й при­ва­бли­во­сті жур­на­ліс­ткої про­фе­сії, зокре­ма як спосо­бу вкла­де­н­ня гро­шей для бі­зне­су, всі ті ро­ки, а від­то­ді вже то­чно, по­стій­но па­дає. У цьо­му час­тко­во вин­ні й са­мі жур­на­лі­сти. І прин­ци­по­во ва­жли­во, на­при­клад, щоб Спіл­ка жур­на­лі­стів щороку за­пи­ту­ва­ла з вла­ди за це роз­слі­ду­ва­н­ня. Ні­чо­го цьо­го во­на не ро­бить. Якимсь чи­ном цю те­му час від ча­су по­ру­шує, зві­сно, «Но­вая га­зе­та», де пра­цю­ва­ла Ан­на По­лі­тков­ська. Тут не мо­жна го­во­ри­ти, що ли­ше вла­да вин­на, а жур­на­лі­сти вин­ні не мен­шою мі­рою, то­му що ча­сти­на з них від­вер­то за­йма­є­ться зра­дою про­фе­сії. А ін­ша ча­сти­на — гру­бо все про­ков­тує. Вза­га­лі, жур­на­лі­сти­ка існує як фор­ма кон­тро­лю за будь-якою вла­дою. І справ­жня жур­на­лі­сти­ка не мо­же бу­ти про­вла­дною.

ФО­ТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.