У па­ра­лель­ній ре­аль­но­сті

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

До­по­відь міжнародної ко­мі­сії що до « Бо їн га » до сить чіт ко по ка за ла Во ло ди ми - ру Пу ті ну йо го май бут нє. Рих лий, обе реж ний і ко ри­сли - вий Захід, утім, при­ве­де йо­го до Га а ги. Так, не ско ро. Так, швид ше за все, за оч но. Так, імо вір ність по ба чи ти Пу ті на в тю­рем­ній ка­ме­рі не ду­же ве­ли­ка. Оскіль ки для цьо го тре ба бу де пок лас ти над то ба га то на - ро ду. За до во лен ня, звіс но, ве - ли­ке, але ці­на над мір­на.

■ Пер­спе­кти­ва про­ве­сти за - ли шок жит тя, не хай і не в тю - рем­ній ка­ме­рі, але в до­во­лі сум­нів но му ста ту сі ого ло ше но го зло­чин­ця при­му­шує ро­сій­сько­го пре зи ден та знач но пе ре фор - ма­ту­ва­ти па­ра­ме­три зов­ні­шньої і вну­трі­шньої по­лі­ти­ки. Звід­си аб со лют но анек до тич ний уль - ти­ма­тум у зв’яз­ку з «плу­то­ні­є­вою уго­дою»: ви­ко­ну­ва­ти­ме­мо, як що ви ска су є те всі сан к ції і ви­пла­ти­те ком­пен­са­цію за зби­тки від усіх сан к цій, зок ре ма й тих, які ми са­мі вве­ли. З та­ким са­мим успі­хом мо­жна бу­ло б ви­ма га ти від США по вер ну ти до ро сійсь ко го бюд же ту все, що вкра­ли на­ші ко­ру­пціо­не­ри, від­да ти Аляс ку, а за ра зом по фар - бу ва ти Мі сяць у ко льо ри ро - сій­сько­го три­ко­ло­ру. Ві­тчи­зня­ні ме ді а ба зі ки ось уже який день на ма га ють ся якось по яс - ни ти пуб лі ці, а за од но й со бі сенс ці­єї фе­є­ри­чної за сво­єю ду­рі­стю ви­мо­ги.

■ Сенс для Пу ті на і йо го ото­че­н­ня — в оста­то­чно­му роз­ри­ві з ре­аль­ним сві­том, у яко­му ні­чо­го хо­ро­шо­го для них не очі­ку­є­ться, й у від­хо­ді в па­ра­лель­ну дій­сність, у якій не­має жо­дних по ра зок, а є са мі су ціль ні ві­кто­рії.

■ Для ство рен ня ці­єї па ра - лель­ної ре­аль­но­сті здій­сню­ю­ться якнай­рі­шу­чі­ші дії. Перш за все, не об хід но за чи ни ти ті не - чис лен ні вік на, що з’ єд ну ють кра ї ну з « ре аль ною ре аль ніс - тю » , на зве мо її « ре аль ність №1». Одне з та­ких ві­кон — ме­ді­а­хол­динг РБК, який усі ці ро­ки стри ма но і спо кій но за до - воль­няв за­пи­ти ті­єї ча­сти­ни ро­сійсь кої по пу ля ції, яка хо ті ла отри­му­ва­ти більш-менш об’єк - тив ну ін фор ма цію про те, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні і в сві­ті.

■ Мос ковсь кий ар біт раж - ний суд, що від був ся 29.09.2016 ро­ку, при­сту­пив до про­це­ду­ри за­би­ва­н­ня цьо­го ві­кна в «ре­аль­ність №1». Вір­ні­ше, ар біт раж ний суд став ін стру - мен том за би ван ня, а основ ним іні­ці­а­то­ром ці­єї про­це­ду­ри був го­ло­ва «Ро­сне­фти» Ігор Сє­чин, який пред’ явив РБК по зов на су­му в 3,124 мі­льяр­да. Цю аб­со­лю­тно ре­кор­дну су­му Сє­чин хо­че отри­ма­ти за те, що РБК по­ві­до­ми­ла про йо­го, Сє­чи­на, звер­не­н­ня до уря­ду з про­ха­н­ням зо- бов’ яза ти по тен цій них по куп - ців ак цій « Рос неф ти » не укла - да­ти угод з BP.

■ Оче­ви­дно, що ця не­від­по­від­на су­ма по­зо­ву не має під со­бою жо­дної під­ста­ви, тим па­че, що, як по­ві­до­мив ТАСС, пред­став­ник «Ро­сне­фти» за­явив, що шко­да ре­пу­та­ції ком­па­нії мо­же на­ста­ти в ра­зі, якщо ві­до­мо­сті, по­ши­ре­ні РБК, не бу­дуть спро­сто­ва­ні. Тоб­то шко­ди ще не­має, а астро­но­мі­чну су­му вже вимагають.

■ Ймо вір ність то го, що Сє­чин суд ви грає, близь ка до 100%, вра хо ву ю чи до лю всіх йо­го по­пе­ре­дніх тяжб. Ві­ро­гі­дність то­го, що в цьо­му ви­пад­ку РБК не ви жи ве, прос то рів на 100%, оскіль ки та ка су ма га - ран то ва но вб’ є будь- яке не дер - жав­не ме­діа в Ро­сії. От­же, ціл­ком мо­жли­во, що най­ближ­чим ча сом це вік но в « ре аль ність №1» бу­де бла­го­по­лу­чно за­би­то.

■ Вод но час до бу до ву єть ся спо руд жен ня па ра лель ної « ре - аль нос ті № 2 » . Ви кон роб Со ло - вйов прак тич но не ви ла зить із бу­дмай­дан­чи­ка. Чер­го­вий йо­го « Ве чер » від 5.10.2016 був ціл - ком при свя че ний пре зен та ції то го, що сам Со ло вйов на звав « най яс к ра ві шою збро­єю ро - сійсь кої дип ло ма тії » . Ці­єю « збро­єю » ви яви ла ся, звіс но, Ма­рія За­ха­ро­ва, яка ці­лу го­ди­ну на ма га лась роз по віс ти, які не­ймо­вір­ні про­бле­ми все­ре­ди­ні Спо лу че них Шта тів при зве ли до то го, що во ни те пер не хо - чуть ма­ти з на­ми спра­ви.

■ Най біль ше і За ха ро вій, і Со­лов­йо­ву бу­ло шко­да держ­се­кре­та­ря США Джо­на Кер­рі. У тій па ра лель ній ре аль нос ті, яку вмон­то­ву­ють на ро­сій­ських те­ле ка на лах, Кер рі — це « хо ро - ший ян­кі», який в гли­би­ні ду­ші ро­зу­міє, що Ро­сія в усьо­му пра­ва й ду­же хо­че з на­ми дру­жи­ти, але не мо же по до ла ти опо ру « по га них ян кі » , яких біль - шість.

■ «Ска­жіть че­сно», — го­лос Со­лов­йо­ва ро­би­ться про­ни­кли­вим — « Кер рі за те ле фо ну вав, мов ляв, Сер гію, про бач — час та­кий?». За­ха­ро­ва тро­хи мне­ться й ро бить об лич чя лю ди ни, яка знає все й про всіх, але ви­му­ше­на не роз­кри­ва­ти всі та­єм­ни ці сві ту, щоб світ не роз ва - лив­ся. «Не мо­жу все вам роз­по­від­а­ти, але... він на­ма­гав­ся, та в ньо­го не ви­йшло».

■ Для до­від­ки, не­ве­ли­ка ін­фор ма ція з « ре аль нос ті № 1 » . Ось що про це ка зав сам Джон Кер­рі, ви­сту­па­ю­чи в за­лі Бла­го­род них збо рів у Брюс се лі: « Я про­вів з Лав­ро­вим біль­ше ча­су, ніж з будь- якою ін шою лю ди - ною. Але си рійсь кий ре жим і Ро­сія від­ки­да­ють ди­пло­ма­тію й пра­гнуть вій­сько­вої пе­ре­мо­ги».

■ І, на­ре­шті, мо­мент істи­ни у ви­ко­нан­ні ду­е­ту: Со­лов­йов— За­ха­ро­ва. Со­лов­йов ро­бить пау- зу, по­тім на­ва­жу­є­ться й ста­вить го­лов­не за­пи­та­н­ня За­ха­ро­вій: «От нас у всьо­му зви­ну­ва­чу­ють. Ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо за­бо­ро­не­ні за­со­би вій­ни? Ми бом­би­мо ди­тя­чі май­дан­чи­ки?». Ти­ша в сту­дії дзве­нить від на­пру­же­н­ня. Гля­да­чі бі­ля екра­нів зав­мер­ли, хтось з пель­ме­нем у ро­ті, не на­ва­жу­ю­чись до­жу­ва­ти про­дукт Ши­лов­сько­го м’ясо­ком­бі­на­ту, хтось не по­мі­чає, як «Бал­ти­ка №7» дав­но ллє­ться ми­мо склян­ки на ска­тер­ти­ну. Усі по­гля­ди при­ку­ті до те­ле­ві­зо­ра, всі ро­зу­мі­ють, що ось за­раз ми ді­зна­є­мо­ся всю прав­ду. Очі За­ха­ро­вої ста­ють бі­ли­ми від че­сно­сті, й во­на ви­го­ло­шує по­віль­но, від­ді­ля­ю­чи ко­жне сло­во: «На­ве­ду сло­ва Сер­гія Ві­кто­ро­ви­ча Лав­ро­ва: ні, не ви­ко­ри­сто­ву­є­мо, ні, не бом­би­мо. Для ме­не сло­ва ці­єї лю­ди­ни — га­ран­тія!». Со­лов­йов, а ра­зом з ним усі в сту­дії по­лег­ше­но ви­ди­хну­ли. Про­дукт Ши­лов­сько­го м’ясо­ком­бі­на­ту теж ра­ді­сно ви­ру­шає у свою остан­ню путь, за­ли­шки «Бал­ти­ки-7» до­пи­ва­ю­ться вже про­сто з гор­ла. Усі ща­сли­ві, й ді­знав­шись прав­ду, Ро­сія спо­кій­но за­си­нає.

■ Але Со­лов­йо­ву не до сну. Ви­кон­роб і одно­ча­сно го­лов­ний ін­же­нер на бу­дів­ни­цтві «ре­аль­но­сті №2» має по­стій­но пра­цю­ва­ти, щоб у го­ло­вах ро­сі­ян не осе­ли­ли­ся якісь сум­ні­ви. Для цьо­го до сту­дії за­про­шу­ю­ться лю­ди, які в цій па­ра­лель­ній ре­аль­но­сті жи­вуть дав­но й не ви­ла­зять з неї ні на хви­ли­ну. Один з та­ких — ге­не­рал Ле­о­нід Іва­шов, пре­зи­дент Ака­де­мії гео­по­лі­ти­чних на­ук. Ле­о­нід Гри­го­ро­вич твер­до знає, що Гі­тлер не прийняв отру­ту у трав­ні 1945 ро­ку, а три­ва­лий час хо­вав­ся у те­плій зем­ній по­ро­жни­ні під Пів­ні­чним по­лю­сом. Він та­кож упев­не­ний, що аме­ри­кан­ці са­мі се­бе пі­дір­ва­ли 11.09.2001 ро­ку. Ба­га­то чо­го та­ко­го гео­по­лі­ти­чно­го знає ге­не­рал Іва­шов, що ро­бить йо­го аб­со­лю­тно не­за­мін­ним під час ство­ре­н­ня «ре­аль­но­сті №2».

■ Ви сту па ю чи у Со ло вйо ва в йо го « Ве че ре » від 4.10.2016, ге не рал Іва шов по яс нив ро сі я - нам ни ніш ній гео по лі тич ний роз­клад: «Ве­лич Аме­ри­ки? А в чо му во на? У куль ту рі? В осві­ті? У на­у­ці?». Тут ми на се­кун - ду за­ли­ши­мо Іва­шо­ва в «ре­аль­нос ті № 2 » і од ним оком за зир - не мо у « ре аль ність № 1 » , по ди­ви­мо­ся, що там від­бу­ва­є­ться. А там, у той са­мий час як ге­не­рал Іва­шов іро­ні­чно роз­він­чує псев­до ве лич США, зок ре ма й у на - уці, ого­ло­шу­ють Но­бе­лів­ських ла­у­ре­а­тів з фі­зи­ки. Їх троє, і во­ни, ви смі я ти ме те ся, всі троє з Аме ри ки. Що прав да, всі троє на ро ди ли ся у Ве ли ко­бри та нії, але вже хто 30 ро­ків, а хто май­же 40 ро­ків пра­цю­ють у США.

■ Але дов ге пе ре бу ван ня в «ре­аль­но­сті №1» мо­же роз­ви­ну­ти вся­кі не­здо­ро­ві про­це­си в ор­га­ні­змі, то­му якнай­швид­ше по­вер не мо ся в « ре аль ність № 2 » , що ста ла вже рід ною і де ге не - рал Іва­шов про­дов­жує «опу­ска­ти» Аме­ри­ку. «Ки­тай Аме­ри­ку «шта­ти­ка­ми» вва­жає», — по­ві­дом­ляє ге­не­рал Іва­шов. — «Ми по вин ні не з Кер рі си ді ти, а з ки тай ця ми й іран ця ми. І ООН ре­фор­му­ва­ти».

■ Усе- та ки хо ро ша річ ця па­ра­лель­на ре­аль­ність! Ро­би що хо­чеш! Мо­жна США «шта­ти­ка­ми » на зва ти, мож на ООН ре - фор­му­ва­ти, і ні­хто то­бі сло­ва не ска же. Го лов не міц ні ше при - мру­жи­ти­ся, щоб не дай бо­же не по­ба­чи­ти те, що від­бу­ва­є­ться в ре­аль­но­сті. Яка все-та­ки одна.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.