Лю­ди­на мо­раль­но­го не­спо­кою

Не ста­ло Вай­ди

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Ав­то­ра «По­пе­лу і ді­а­ман­та». Ре­жи­се­ра, що дав на­ро­дже­н­ня «поль­ській шко­лі кі­не­ма­то­гра­фа» та «кі­ну мо­раль­но­го не­спо­кою».

Не­рів­но­го, але зав­жди при­стра­сно­го ху­до­жни­ка.

Бій­ця, ко­трий не бо­яв­ся ки­да­ти пря­мий ви­клик жор­сто­кій ди­кта­ту­рі. Дру­га Укра­ї­ни. Зда­є­ться, він був бій­цем за са­мою сво­єю при­ро­дою. Йо­го ба­тько, офі­цер Вій­ська Поль­сько­го, за­ги­нув у Ка­ти­ні. У під­лі­тко­во­му ві­ці сам Ан­джей був зв’яз­ко­вим Ар­мії Кра­йо­вої у Ра­до­мі та Вар­ша­ві. Вже йо­го де­бют — «По­ко­лі­н­ня» (1955) — по­клав по­ча­ток так зва­ній «поль­ській шко­лі кін». На­сту­пні кар­ти­ни, « Ка­нал » ( 1957) та « По­піл і ді­а­мант » (1958), що яв­ля­ли прав­ди­ві обра­зи Дру­гої сві­то­вої і по­во­єн­но­го ча­су в Поль­щі, ста­ли справ­жні­ми сен­са­ці­я­ми й здо­бу­ли при­зи на Канн­сько­му та Ве­не­цій­сько­му кі­но­фе­сти­ва­лях. Ну а «Лю­ди­на з мар­му­ру» (1975) та «Лю­ди­на з за­лі­за» (1981) є пря­ми­ми ля­па­са­ми ко­му­ні­сти­чній си­сте­мі.

Ми­сте­цька і су­спіль­на че­сність зав­жди бу­ли для Вай­ди осно­вою, бай­ду­же, чи зні­мав він по­лі­ти­чні або вій­сько­ві дра­ми, чи ко­ме­дії, чи екра­ні­за­ції тво­рів кла­си­чної лі­те­ра­ту­ри. Не зра­див йо­му цей вну­трі­шній ка­мер­тон і в «Ка­ти­ні» (2007), яку він при­їхав пред­став­ля­ти до Ки­є­ва. Цей ві­зит осо­би­сто для ме­не став одним з най­силь­ні­ших кі­не­ма­то­гра­фі­чних вра­жень. Між ін­шим, пан Ан­джей ска­зав то­ді му­дрі, то­чні слова про те, як, на йо­го дум­ку, тре­ба усві­дом­лю­ва­ти важ­кі й не­о­дно­зна­чні сто­рін­ки істо­рії:

— У Мо­скві під час прем’єри «Ка­ти­ні» ста­ла­ся не­бу­ва­ла і зво­ру­шли­ва річ. Один із гля­да­чів пі­сля пе­ре­гля­ду по­про­сив зал, який мі­стив 450 осіб, вста­ти і вша­ну­ва­ти хви­ли­ною мов­ча­н­ня пам’ять по­ле­глих у Ка­ти­ні. І весь зал встав. Це ще раз до­во­дить те, що ми по­вин­ні бу­ли по­ка­за­ти фільм там. Без­пе­ре­чно, рі­зне сприйня­т­тя бу­де, і ми го­то­ві до цьо­го. Адже ме­тою ство­ре­н­ня філь­му є дис­ку­сія. І ця дис­ку­сія три­ває у пре­сі, у рі­зних спо­га­дах, у від­крит­ті ма­те­рі­а­лів про цей зло­чин. Ін­шою на­шою ме­тою бу­ло та­кож обго­во­ре­н­ня у сфе­рі ми­сте­цтва, ми пра­гну­ли за­по­ча­тку­ва­ти са­ме ми­сте­цьку ре­фле­ксію що­до всіх тих по­дій: це мо­гло б спри­я­ти то­му, щоб ми зми­ри­ли­ся з ни­ми і яко­юсь мі­рою прийня­ли ці ре­чі у своє сер­це.

Сві­тла пам’ять.

■ ДОВІДКА «Дня»

Ан­джей Вай­да ( 1926— 2016 рр.) — ві­до­мий поль­ський ре­жи­сер те­а­тру і кі­но, сце­на­рист. Йо­го кі­но­де­бю­том став фільм «По­ко­лі­н­ня». По­пу­ляр­ність ре­жи­сер здо­був зав­дя­ки стрі­чці «Ка­нал» (1957), що удо­сто­ї­ла­ся низ­ки пре­мій, зокре­ма спе­ці­аль­но­го при­зу Канн­сько­го кі­но­фе­сти­ва­лю. Ін­ші зна­ме­ни­ті філь­ми А. Вай­ди — « По­піл і ал­маз » (1958), «Си­бір­ська ле­ді Мак­бет» (1961), «Пі­лат та ін­ші» (1971), « Бі­си » ( 1988), « Пан Та­де­уш » ( 1999), « Ка­тинь » ( 2007), «Аїр» (2009), «Ва­лен­са. Лю­ди­на з на­дії» (2013). Ре­жи­сер удо­сто­є­ний пре­мій « Се­зар » ( 1982), «Оскар» (2000), а та­кож чи­слен­них на­го­род Канн­сько­го, Ве­не­ці­ан­сько­го й Бер­лін­сько­го кі­но­фе­сти­ва­лів.

Вай­да був го­ло­вою Спіл­ки поль­ських кі­не­ма­то­гра­фі­стів (1977—1982), ху­до­жнім ке­рів­ни­ком кі­но­об’ єд­на­н­ня « Х » (1972—1983). У 1980-ті ро­ки актив­но за­ймав­ся по­лі­ти­чною ді­яль­ні­стю. 1997 ро­ку обра­ний до Фран­цузь­кої ака­де­мії на мі­сце по­мер­ло­го Фе­лі­ні. Ка­ва­лер ор­де­нів По­че­сно­го ле­гіо­ну двох сту­пе­нів. Се­на­тор поль­сько­го Се­йму (1989—1990), го­ло­ва Ра­ди з куль­ту­ри при пре­зи­ден­то­ві (1992— 1994). З 2000 ро­ку ке­ру­вав Вар­шав­ською кі­но­шко­лою вла­сно­го іме­ні. Вай­да був по­слі­дов­ним ан­ти­ко­му­ні­стом і не при­хо­ву­вав не­га­тив­них по­гля­дів що­до СРСР.

На­при­кін­ці ве­ре­сня остан­ній фільм кі­но­ре­жи­се­ра «Пі­сля­о­браз» був ви­су­ну­тий на «Оска­ра» в ка­те­го­рії «Най­кра­щий фільм іно­зем­ною мо­вою».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.