Ро­зве­де­н­ня військ: лі­кнеп

Си­ту­а­ція нав­ко­ло Ста­ни­ці Лу­ган­ської про­де­мон­стру­ва­ла не­до­ста­тню ро­бо­ту вла­ди з су­спіль­ством — по­лі­ти­ки на­вчи­лись не­по­га­но пі­а­ри­тись, але так і не на­вчи­лись пре­дме­тно роз­тлу­ма­чу­ва­ти кон­кре­тні пла­ни

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Си­ту­а­ція нав­ко­ло Ста­ни­ці Лу­ган­ської про­де­мон­стру­ва­ла не­до­ста­тню ро­бо­ту вла­ди з су­спіль­ством — по­лі­ти­ки на­вчи­лись не­по­га­но пі­а­ри­тись, але так і не на­вчи­лись пре­дме­тно роз­тлу­ма­чу­ва­ти кон­кре­тні пла­ни

На Дон­ба­сі три­ває про­цес ро­зве­де­н­ня сил, яке су­про­во­джу­є­ться не зав­жди аде­ква­тни­ми оцін­ка­ми в ЗМІ та ін­тер­не­ті. Зав­дя­ки під­гру­пі з пи­тань без­пе­ки в Три­сто­рон­ній кон­та­ктній гру­пі, яку від Укра­ї­ни пред­став­ляє Єв­ген Мар­чук, вже «роз­ван­та­же­но» ді­лян­ки в Пе­тров­сько­му та Зо­ло­то­му, що да­ли при­від для подаль­ших кро­ків що­до за­пу­ску КПВВ. «Пі­сля від­ве­де­н­ня ми на­по­ля­га­ти­ме­мо в Мін­ську на від­крит­ті КПВВ в Зо­ло­то­му та від­нов­лен­ні мо­ста в Ста­ни­ці», — по­ві­до­ми­ла у се­бе у «ФБ» пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди, пред­став­ник Укра­ї­ни в гу­ма­ні­тар­ній під­гру­пі Іри­на Ге­ра­щен­ко.

■ У ці­ло­му «мін­ський фор­мат» не мо­жна на­зва­ти іде­аль­ним, про йо­го не­без­пе­ку га­зе­та «День» по­пе­ре­джа­ла із са­мо­го по­ча­тку, але ни­ні­шня вла­да прийня­ла ці умо­ви і те­пер ви­му­ше­на слі­ду­ва­ти під­пи­са­ним пун­ктам. Як ві­до­мо, пред­став­ник Укра­ї­ни в ро­бо­чій під­гру­пі з пи­тань без­пе­ки Три­сто­рон­ньої кон­та­ктної гру­пи Єв­ген Мар­чук до­лу­чив­ся до мін­сько­го про­це­су вже пі­сля під­пи­са­н­ня угод. При­чо­му на во­лон­тер­ських за­са­дах. Від­по­від­но, Мар­чук пра­цює в рам­ках вже існу­ю­чих пун­ктів Мін­ських до­мов­ле­но­стей.

■ Ко­ли­шній за­сту­пник на­чаль­ни­ка Ге­не­раль­но­го шта­бу ЗС Укра­ї­ни (2006 — 2010) Ігор Ро­ма­нен­ко про­ко­мен­ту­вав «Дню»: «Не­зва­жа­ю­чи на важ­кість ре­а­лі­за­ції «Мін­ська-2», існу­ють і по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня. Бе­зу­мов­но, не все глад­ко, має мі­сце по­ру­ше­н­ня ре­жи­му ти­ші. Однак за весь цей час від­чу­ва­є­ться, що кіль­кість та­ких об­стрі­лів зна­чно змен­ши­ла­ся, а це жи­т­тя на­ших вій­сько­вих. Я маю на ува­зі за­галь­ну ін­тен­сив­ність об­стрі­лів. У цьо­му пла­ні від­ве­де­н­ня військ сто­рін на два кі­ло­ме­три має бу­ти по­зи­тив­ним кро­ком із га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки на за­зна­че­них ді­лян­ках, а та­кож для ви­ко­ри­ста­н­ня ча­су для на­ро­щу­ва­н­ня на­шої обо­рон­ної спро­мо­жно­сті. Ін­ша спра­ва, що ча­сто де­я­кі по­лі­ти­ки та ЗМІ ма­ні­пу­лю­ють ін­фор­ма­ці­єю. Че­рез це про­сті лю­ди вво­дя­ться в ома­ну. Це сіє па­ні­ку там, де во­на без­під­став­на».

■ За­сту­пник мі­ні­стра з пи­тань тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій та вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб Укра­ї­ни, екс-го­ло­ва Лу­ган­ської ВЦА Ге­ор­гій Ту­ка, в не­ді­лю в ефі­рі те­ле­ка­на­ла «112 Укра­ї­на» по­яснив: «Що­до ко­ор­ди­нат. Іде­ться про те, що з на­шо­го бо­ку бу­де по­су­ну­то не­да­ле­ко в бік на­се­ле­но­го пун­кту один ли­ше пункт спо­сте­ре­же­н­ня, а з бо­ку те­ро­ри­стів — той блок­пост, який во­ни, за до­мов­ле­но­стя­ми, вста­но­ви­ли на то­му бе­ре­зі рі­чки. Ні про яку зда­чу Ста­ни­ці Лу­ган­ської цен­траль­ною вла­дою не йде­ться». Оста­н­ня фра­за клю­чо­ва, адже де­я­кі, зокре­ма й пред­став­ни­ки вла­ди, ко­мен­ту­ва­ли від­ве­де­н­ня сил бі­ля Ста­ни­ці з по­зи­ції ви­во­ду військ з на­се­ле­но­го пун­кту, що є хи­бним тлу­ма­че­н­ням ре­аль­них пла­нів.

■ При цьо­му Ту­ка спро­сту­вав ін­фор­ма­цію про на­чеб­то при­пи­не­н­ня ро­зве­де­н­ня сил бі­ля цьо­го на­се­ле­но­го пун­кту. Про­те, по­ки що де-фа­кто, в ра­йо­ні Ста­ни­ці Лу­ган­ської про­цес від­во­ду сил пі­сля ви­сту­пів гро­мад­ських акти­ві­стів та очіль­ни­ка Лу­ган­ської ВЦА Юрія Гар­бу­за бу­ло за­бло­ко­ва­но. Про­те вій­сько­ві екс­пер­ти вва­жа­ють, що та­ка ре­а­кція бу­ла на­дмір­ною, адже, згі­дно з по­го­дже­ни­ми в Мін­ську умо­ва­ми, сам на­се­ле­ний пункт Ста­ни­ця Лу­ган­ська не під­па­дав під ро­зве­де­н­ня. На ма­пі чі­тко ви­зна­че­но кор­до­ни та­ко­го від­ве­де­н­ня. З дру­го­го бо­ку, са­мі бо­йо­ви­ки не зро­би­ли й кро­ку, щоб від­сту­пи­ти зі сво­їх по­зи­цій у цій мі­сце­во­сті.

■ За­сту­пник го­ло­ви Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та Ко­стян­тин Єлі­сє­єв про­ко­мен­ту­вав про­а­нон­со­ва­ну зу­стріч «нор­манд­ської че­твір­ки», яку пла­ну­є­ться про­ве­сти 19 жов­тня в Па­ри­жі. Єлі­сє­єв по­ві­до­мив, що для укра­їн­ської сто­ро­ни ва­жли­ва не да­та та мі­сце про­ве­де­н­ня та­кої зу­стрі­чі, а її «змі­стов­не на­пов­не­н­ня із вра­ху­ва­н­ням ін­те­ре­сів укра­їн­ської сто­ро­ни, зокре­ма з при­во­ду ви­ко­на­н­ня РФ умов без­пе­ки по Мін­ських уго­дах». Зро­зумі­ло, що для які­сних зру­шень на са­мі­ті в Па­ри­жі по­трі­бні кон­кре­тні кро­ки з мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня на мі­сцях. У цьо­му пла­ні РФ ви­гі­дно «спи­са­ти» зрив мир­но­го про­це­су на Укра­ї­ну.

■ На жаль, ча­сти­ні мас-ме­діа ча­сто скла­дно ро­зі­бра­ти­ся в си­ту­а­ції, щоб роз­тлу­ма­чи­ти за­га­лу, що ж, зре­штою, ро­зу­мі­є­ться під від­во­дом військ.

Си­ту­а­ція нав­ко­ло Ста­ни­ці Лу­ган­ської ста­ла по­ка­зо­вою що­до не­до­ста­тньої ро­бо­ти вла­ди з дум­кою за­га­лу. Мо­жна ска­за­ти, що по­лі­ти­ки на­вчи­ли­ся не­по­га­но пі­а­ри­тись, але так і не на­вчи­ли­ся пре­дме­тно роз­тлу­ма­чу­ва­ти кон­кре­тні пла­ни. Ви­ни­кла див­на си­ту­а­ція, ко­ли очіль­ник Лу­ган­ської ВЦА фа­кти­чно по­чав за­яв­ля­ти про­ти­ле­жні дум­ки до по­зи­ції са­мої вла­ди. З дру­го­го бо­ку, ви­ни­кає пи­та­н­ня, чо­му мов­чить пре­зи­дент­ська гіл­ка вла­ди, в той час як сам Пе­тро По­ро­шен­ко де­ле­гу­вав Ле­о­ні­до­ві Ку­чмі під­пи­су­ва­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті в лю­то­му 2015 ро­ку?

■ У сто­ли­ці на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ти­жня від­був­ся дво­ден­ний за­хід — Мі­жна­ро­дна кон­фе­рен­ція «Уря­ду­ва­н­ня в се­кто­рі без­пе­ки: роль ме­діа». За­хід про­во­ди­ться не впер­ше, і йо­го го­лов­ною ме­тою бу­ло від­пра­цю­ва­н­ня від­но­син між без­пе­ко­ви­ми ор­га­на­ми і ЗМІ та ана­ліз су­ча­сно­го ста­ну від­но­син між ме­діа та дер­жав­ни­ми ін­сти­ту­та­ми без­пе­ки в Укра­ї­ні. За­хід був ор­га­ні­зо­ва­ний Цен­тром Ра­зум­ко­ва та DCAF за спри­я­н­ня Мі­ні­стер­ства зов­ні­шніх справ Ні­дер­лан­дів і став май­дан­чи­ком для дво­ден­но­го спіл­ку­ва­н­ня між жур­на­лі­ста­ми, екс­пер­та­ми й пред­став­ни­ка­ми прес-служб си­ло­вих ві­домств.

Справ­ді, ви­кли­ки, які по­ста­ви­ла пе­ред Укра­ї­ною вій­на, тор­кну­ли­ся сфер на ме­жі «жи­т­тя і смер­ті». При­чо­му в пря­мо­му сен­сі цьо­го слова. Ще два ро­ки то­му де­я­кі жур­на­лі­сти до­зво­ля­ли со­бі не­при­пу­сти­му на­їв­ність і не про­сто «ого­лю­ва­ли» фрон­ти, від- вер­то роз­по­від­а­ю­чи про роз­та­шу­ва­н­ня укра­їн­ських військ, а й са­мі їзди­ли на та­ксі до Лу­ган­ська, де їх «при­йма­ли» в під­ва­ли.

■ Про­те на­віть че­рез кіль­ка ро­ків у ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі то­ча­ться рі­зні під­хо­ди до ви­сві­тле­н­ня вій­ни на Дон­ба­сі. Ба­га­то хто з жур­на­лі­стів не ли­ше до­зво­ляє со­бі ігно­ру­ва­н­ня еле­мен­тар­них норм об’єктив­но­сті, ко­ли ви­дає оку­по­ва­ні те­ри­то­рії за псев­до­дер­жав­ні утво­ре­н­ня, а й на­віть по­ру­шує дис­ку­сію що­до бо­роть­би з «мо­вою не­на­ви­сті». Ві­до­мі та­кож во­я­жі укра­їн­ських жур­на­лі­стів до До­не­цька, де ті ди­ву­ва­ли­ся, що в оку­по­ва­но­му мі­сті їздять тро­лей­бу­си.

■ Бе­зу­мов­но, всі ці кон­та­кти з оку­пан­та­ми більш від­да­ва­ли ко­ла­бо­ра­ці­єю, ніж спро­бою об’єктив­но­го ви­сві­тле­н­ня по­дій. Існує та­кож проблема так зва­них сум­нів­них ре­сур­сів, че­рез які здій­сню­ю­ться ви­ки­ди фей­ко­вої або ма­ні­пу­ля­тив­ної ін­фор­ма­ції.

За­сту­пник ди­ре­кто­ра DCAF до­ктор Фі­ліп Флу­рі при від­крит­ті за­хо­ду за­зна­чив, що від­чу­ває пев­не не­за­до­во­ле­н­ня тим, що, по­при ре­гу­ляр­ні ле­кції, по­ки що важ­ко від­чу­ти пра­кти­чні ре­зуль­та­ти від по­ді­бних зу­стрі­чей.

■ «До­сить ча­сто ре­пор­таж жур­на­лі­ста — на­віть за від­су­тно­сті злих на­мі­рів — мо­же по­ста­ви­ти під за­гро­зу на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, опе­ра­тив­ну ді­яль­ність і без­пе­ку лю­дей, — го­во­ри­ться в офі­цій­них ви­снов­ках кон­фе­рен­ції. — При­чи­ни, які за цим сто­ять, кри­ю­ться не ли­ше в не­до­ста­тній про­фе­сій­но­сті окре­мих жур­на­лі­стів, ай у більш за­галь­них про­бле­мах з які­стю су­ча­сної укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки, зу­мов­ле­ної, окрім ін­шо­го, не­до­ста­тнім ро­зу­мі­н­ням мі­сця та ро­лі ЗМІ в жит­ті дер­жа­ви та су­спіль­ства».

■ У свою чер­гу на сай­ті Цен­тру Ра­зум­ко­ва за­зна­ча­є­ться: «Уча­сни­ки дис­ку­сії зі­йшли­ся на дум­ці, що роз­ви­тку та вдо­ско­на­ле­н­ня по­тре­бу­ють оби­дві сто­ро­ни. Си­ло­ви­ки ма­ють удо­ско­на­лю­ва­ти ме­то­ди ро­бо­ти з ме­діа, де­мон­стру­ва­ти ма­кси­маль­ну від­кри­тість і пе­ре­кон­ли­во ар­гу­мен­ту­ва­ти об’єктив­ні при­чи­ни обме­жень для ро­бо­ти ме­діа. З дру­го­го бо­ку, не­об­хі­дно під­ви­щу­ва­ти про­фе­сій­ність жур­на­лі­стів, що по­ля­гає в до­три­ман­ні стан­дар­тів жур­на­ліст­ської ді­яль­но­сті, усві­дом­лен­ні ни­ми су­спіль­ної від­по­від­аль­но­сті за на­да­н­ня об’єктив­ної ін­фор­ма­ції, яка не мо­же бу­ти пре­дме­том ком­про­мі­су ре­да­кцій­ної по­лі­ти­ки чи го­ни­тви за сен­са­ці­я­ми».

■ У сві­ті дав­но існу­ють за­галь­но­прийня­ті пра­ви­ла від­но­син між ме­діа, вла­дою та без­пе­ко­ви­ми ор­га­на­ми. На­при­клад, існу­ють так зва­на За­галь­на де­кла­ра­ція прав лю­ди­ни та Мюн­хен­ська де­кла­ра­ція прав і обов’яз­ків жур­на­лі­стів, до яких апе­лю­ють при ви­рі­шен­ні скла­дних ети­чних пи­тань у га­лу­зі жур­на­лі­сти­ки. Бе­зу­мов­но, на­віть під час вій­ни ні в яко­му ра­зі не мо­жна не­хту­ва­ти прин­ци­па­ми сво­бо­ди слова. Ін­ша спра­ва, що са­ма сво­бо­да слова під час вій­ни по­вин­на ма­ти ме­жі ро­зум­но­го. Окрім то­го, проблема існує на­віть у си­сте­мі де­фі­ні­цій і ви­зна­чень. До­сі не ство­ре­но єди­но­го слов­ни­ка тер­мі­нів і пра­вил їхньо­го ви­ко­ри­ста­н­ня, що до­зво­ляє хи­та­н­ня в на­звах та ви­зна­че­н­нях то­го, що в дій­сно­сті від­бу­ва­є­ться на схо­ді Укра­ї­ни та в Кри­му. Ін­ко­ли, на­при­клад, тер­мін «кон­флікт на Дон­ба­сі» тра­кту­є­ться як вну­трі­шній кон­флікт, а не агре­сія РФ про­ти Укра­ї­ни. Гра з абре­ві­а­ту­ра­ми «ЛНР» та «ДНР» так са­мо ін­ко­ли ви­да­є­ться як озна­ка гро­ма­дян­ської вій­ни.

■ Га­зе­та «День», на­то­мість, мо­же по­ді­ли­ти­ся вла­сним до­сві­дом сто­сун­ків з си­ло­ви­ми ор­га­на­ми. На­при­клад, у ве­ре­сні ві­до­мий се­па­ра­тист­ський про­во­ка­тор Ар­сен Клін­ча­єв, який три­ва­лий час пе­ре­бу­вав у Ки­є­ві з «бра­сле­том», не­спо­ді­ва­но був по­мі­че­ний на одно­му з мо­сков­ських те­ле­шоу. «День» на­пра­вив від­по­від­ні за­пи­ти до СБУ та Ген­про­ку­ра­ту­ри з ме­тою отри­ма­н­ня роз’яснень із при­во­ду цьо­го фа­кту. Від­по­відь від зга­да­них стру­ктур на­ді­йшла опе­ра­тив­но, в ній за­зна­ча­ло­ся, що су­до­ва спра­ва що­до Клін­ча­є­ва пе­ре­бу­ває в ста­дії «апе­ля­цій­но­го оскар­же­н­ня». На жаль, жо­ден із цих ор­га­нів так і не зміг по­ясни­ти, яким чи­ном про­во­ка­тор Клін­ча­єв має мо­жли­вість віль­но пе­ре­ти­на­ти дер­жав­ні кор­до­ни. Адже ві­до­ма га­не­бна пра­кти­ка, ко­ли ті, хто має від­по­ві­сти пе­ред за­ко­ном, своє­ча­сно за­ли­ша­ють те­ре­ни Укра­ї­ни.

■ Уча­сни­ки дис­ку­сії зі­йшли­ся на дум­ці, що слід шу­ка­ти прийня­тно­го ба­лан­су між по­тре­бою до­три­ма­н­ня між­на­ро­дних стан­дар­тів і не­об­хі­дні­стю ефе­ктив­но­го ре­а­гу­ва­н­ня на но­ві ви­кли­ки в умо­вах «гі­бри­дної вій­ни». Не­без­пе­чно на­ма­га­ти­ся до­три­му­ва­ти­ся між­на­ро­дних стан­дар­тів що­до тих ро­сій­ських «ЗМІ», що пе­ре­тво­ри­ли­ся на зброю агре­со­ра, го­во­ри­ться у зві­ті кон­фе­рен­ції. З дру­го­го бо­ку, на­ші жур­на­лі­сти не по­вин­ні пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся в «сол­да­тів ін­фор­ма­цій­но­го фрон­ту». Уча­сни­ки за­хо­ду вва­жа­ють, що в щи­ро­му пра­гнен­ні про­ти­дії во­ро­жій про­па­ган­ді ми са­мі ско­ти­мо­ся до рів­ня про­па­ган­ди, це при­зве­де до втра­ти до­ві­ри ау­ди­то­рії. Про­те не мо­жна не по­дис­ку­ту­ва­ти з та­кою дум­кою, адже оче­ви­дно, що са­ме в пе­рі­од вій­ни сло­во стає збро­єю. І на це тре­ба ди­ви­ти­ся з по­зи­ції ре­а­лій, а не ви­га­да­них мо­де­лей, які ча­сто існу­ють в го­ло­вах за­над­то ро­ман­ти­зо­ва­них іде­а­лі­стів. Зві­сно, на бо­ці Укра­ї­ни прав­да. Са­ме прав­да є по­ту­жною про­ти­ді­єю ро­сій­ській про­па­ган­ді. То­му, бе­зу­мов­но, не мо­же йти­ся про ко­пі­ю­ва­н­ня по­ве­дін­ки ро­сій­ських ме­діа. Але зга­да­ні вчин­ки жур­на­лі­стів, які за­кли­ка­ють до при­ми­ре­н­ня з во­ро­гом, під­мі­ню­ю­чи про­бле­му за­хи­сту на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів фа­кти­чною ко­ла­бо­ра­ці­єю, ли­ше до­во­дять те, що й укра­їн­ським ЗМІ, й дер­жав­ним уста­но­вам тре­ба ще ба­га­то пра­цю­ва­ти над єди­ни­ми кри­те­рі­я­ми по­ве­дін­ки.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.