Ве­ли­кий за­хи­сник без­за­хи­сних

Den (Ukrainian) - - День України - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Зав­дя­ки зу­си­л­лям Нан­се­на бу­ли вря­то­ва­ні від жа­хли­вої смер­ті під час Ве­ли­ко­го Го­ло­ду 1921—1922 ро­ків міль­йо­ни укра­їн­ців

10 жов­тня ви­пов­ни­лось 155 ро­ків від дня на­ро­дже­н­ня Фрі­ть­йо­фа Нан­се­на (1861—1930) — все­сві­тньо ві­до­мо­го по­ляр­но­го ман­дрів­ни­ка, гро­мад­сько­го ді­я­ча, вче­но­го-оке­а­но­гра­фа, бор­ця за по­ря­ту­нок міль­йо­нів люд­ських жит­тів — від вій­ни, го­ло­ду, хво­роб, за­хи­сни­ка без­за­хи­сних. Нан­сен зна­ме­ни­тий пе­ре­дов­сім як ви­да­тний до­слі­дник По­ляр­ної Пів­но­чі (він пер­ший пе­ре­тнув са­мо­туж­ки! — Грен­лан­дію на ли­жах, а в 1896 ро­ку услав­ле­не су­дно «Фрам», яке вів Нан­сен з ко­ман­дою, вста­но­ви­ло сві­то­вий ре­корд на­бли­же­н­ня до Пів­ні­чно­го По­лю­су). Кни­ги Нан­се­на, в яких він роз­по­вів про свої уні­каль­ні екс­пе­ди­ції, чи­та­ли­ся в усьо­му сві­ті.

Про­те сьо­го­дні, на по­ча­тку не­пе­ре­дба­че­но­го 3-го ти­ся­чо­лі­т­тя, спа­док Нан­се­на від­кри­ва­є­ться на­ро­дам Зем­лі з но­во­го, не­спо­ді­ва­но­го бо­ку. Лю­ди ша­ну­ють ви­да­тно­го нор­веж­ця пе­ре­дов­сім як при­стра­сно­го гу­ма­ні­ста, за­хи­сни­ка без­за­хи­сних, гна­них, тих, хто стра­ждав від Пер­шої сві­то­вої вій­ни та ви­кли­ка­них нею кон­флі­ктів у Єв­ро­пі, ря­тів­ни­ка го­ло­дних, по­ра­не­них, пе­ре­слі­ду­ва­них в якій би кра­ї­ні во­ни б не жи­ли. Нан­сен по­стій­но під­кре­слю­вав: «Ме­не не ці­ка­вить по­лі­ти­ка, по­лі­ти­чні чва­ри та бо­роть­ба за вла­ду, моя спра­ва — збе­рі­га­ти й ря­ту­ва­ти жи­т­тя лю­дей, які цьо­го по­тре­бу­ють». І це бу­ло справ­ді так.

З осо­бли­вою вдя­чні­стю ма­ють зга­ду­ва­ти ім’я ці­єї шля­хе­тної лю­ди­ни укра­їн­ці. Адже, за рі­зни­ми оцін­ка­ми, зав­дя­ки зу­си­л­лям Нан­се­на бу­ли вря­то­ва­ні від жа­хли­вої смер­ті під час Ве­ли­ко­го Го­ло­ду 1921—1922 ро­ків по­над 6 міль­йо­нів 400 ти­сяч ді­тей і 800 ти­сяч до­ро­слих (на­во­ди­мо зве­де­ні да­ні по Укра­ї­ні та Ро­сії). Він від­кри­вав їдаль­ні для го­ло­ду­ю­чих, ди­тя­чі бу­дин­ки для без­при­туль­них ма­лень­ких укра­їн­ців (во­ни так й на­зи­ва­ли­ся: «Ди­тя­чі бу­дин­ки іме­ні Нан­се­на), при­тул­ки для без­ха­тчен­ків, по­ста­чав на Укра­ї­ну ве­ли­ку кіль­кість сіль­гос­пте­хні­ки, ді­є­ти­чних хар­чо­вих про­ду­ктів, на гро­ші Фон­ду Нан­се­на в Укра­ї­ні бу­ли то­ді за­сно­ва­ні два до­слі­дні го­спо­дар­ства». Нан­сен під­кре­слю­вав: «Го­лов­не для ме­не — жи­т­тя лю­ди­ни. По-пер­ше, не­об­хі­дно на­да­ти до­по­мо­гу по­тер­пі­лим від го­ло­ду, а та­кож до­по­мог­ти се­ля­нам від­бу­ду­ва­ти своє го­спо­дар­ство, щоб во­ни спо­кій­но зу­стрі­ли своє май­бу­тнє. Дру­ге зав­да­н­ня — спри­я­ти під­ви­щен­ню куль­тур­но­го рів­ня кра­ї­ни (Укра­ї­ни! — І. С.), якій на­ле­жить ве­ли­ке май­бу­тнє. Не­об­хі­дно до­по­мог­ти сту­ден­там про­дов­жу­ва­ти на­вча­н­ня, вчи­те­лям — ве­сти пе­да­го­гі­чну пра­кти­ку. Пам’ята­ти­ме­мо, що для ці­єї ме­ти нам по­трі­бна не тіль­ки їжа, але й кни­га». До­да­мо, що зна­ме­ни­ті то­ді «нан­се­нів­ські па­спор­ти», ко­трі да­ва­ли мо­жли­вість ви­їзду в Єв­ро­пу лю­дей, що бу­ли під за­гро­зою го­ло­ду або ре­пре­сій, теж уря­ту­ва­ли де­ся­тки ти­сяч жит­тів.

1922 ро­ку Фрі­ть­йоф Нан­сен був удо­сто­є­ний Но­бе­лів­ської пре­мії ми­ру за «ба­га­то­рі­чні зу­си­л­ля з на­да­н­ня до­по­мо­ги без­за­хи­сним». Йо­го ба­тьків­щи­на ви­зна­ла йо­го «нор­веж­цем ти­ся­чо­лі­т­тя» (і за­раз цей ви­сно­вок не­по­хи­тний — на тлі Амунд­се­на, Хейер­да­ла, Іб­се­на, Ун­сет...). Що ж до укра­їн­ців, ми без­ме­жно вдя­чні Нан­се­ну. І то­му, що вмі­н­ня бу­ти вдя­чни­ми — це кри­те­рій шля­хе­тно­сті, ари­сто­кра­ти­зму на­ро­ду (і лю­ди­ни). І то­му, що ко­жне (це не па­те­ти­ка) вря­то­ва­не люд­ське жи­т­тя без­цін­не. А він уря­ту­вав міль­йо­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.