Ре­тро­град­ство бе­ре го­ру

Як вчи­те­лі до­слу­ха­ю­ться до мі­ні­стер­ських ре­ко­мен­да­цій що­до по­лег­ше­н­ня на­ван­та­же­н­ня на учнів по­ча­тко­вих кла­сів

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

«Д онь­ка пи­ше ру­чкою, а не олів­цем, учи­тель ви­прав­ляє по­мил­ки справ­ді не чер­во­ною, а зе­ле­ною па­стою, да­ють до­ма­шні зав­да­н­ня. На ба­тьків­ських збо­рах пе­да­гог нам по­ясни­ла, що з ба­га­тьма ре­ко­мен­да­ці­я­ми МОН не по­го­джу­є­ться, та оскіль­ки до­зво­ле­но ді­я­ти на вла­сний роз­суд, то при­слу­ха­є­ться не до всьо­го», — роз­по­ві­ла ав­то­ру ма­ма пер­шо­кла­сни­ці одні­єї з ки­їв­ських шкіл.

По­чу­те на­сто­ро­жи­ло, адже біль­шість ба­тьків, у яких ді­ти вча­ться у по­ча­тко­вих кла­сах або го­ту­ю­ться йти до шко­ли у най­ближ­чі ро­ки, з ве­ли­кою вті­хою та опти­мі­змом сприйня­ли спро­бу Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки роз­ван­та­жи­ти на­вча­н­ня для шко­ля­рів пер­ших-че­твер­тих кла­сів. Ко­ли ді­ти тіль­ки-но зна­йом­ля­ться з си­сте­мою осві­ти, на­сам­пе­ред ва­жли­во не вчи­ти з ни­ми пра­ви­ла-вір­ші-та­бли­цю мно­же­н­ня, а сфор­му­ва­ти упев­не­ну в со­бі та до­пи­тли­ву осо­би­стість. На це і спря­мо­ва­ні мі­ні­стер­ські ре­ко­мен­да­ції, над яки­ми упро­довж лі­та фа­хів­ці ві­дом­ства пра­цю­ва­ли спіль­но з учи­те­ля­ми, ба­тька­ми та осві­тні­ми екс­пер­та­ми.

БАТЬКИ ФІКСУЮТЬ ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ...

Най­біль­ше у ЗМІ обго­во­рю­ва­ли про­по­зи­ції за­мі­ни­ти ру­чку на олі­вець, щоб ди­ти­на не бо­я­ла­ся зро­би­ти по­мил­ку, а для вчи­те­лів — чер­во­ний ко­лір па­сти на ін­ший, оскіль­ки чер­во­ний ви­кли­кає у ді­тей страх та не­впев­не­ність. Крім то­го, на уро­ках ан­глій­ської в пер­шо­му кла­сі не має бу­ти жо­дно­го пи­сьма, ли­ше усне на­вча­н­ня, на уро­ках чи­та­н­ня ві­та­є­ться зна­йом­ство з тво­ра­ми су­ча­сних ав­то­рів, фі­зи­чна куль­ту­ра пе­ред­ба­чає біль­ше ру­хли­вих ігор то­що. З ци­ми змі­на­ми пе­ред по­ча­тком на­вчаль­но­го ро­ку озна­йо­ми­ли пе­да­го­гі­чну спіль­но­ту, на­віть ви­кла­ли на спе­ці­аль­но­му ін­тер­нет-ре­сур­сі зраз­ки осу­ча­сне­них і по­лег­ше­них уро­ків. Зда­ва­ло­ся б, бе­ри і пра­цюй. Однак шкіль­ний кон­се­рва­тизм бе­ре го­ру.

«За са­мо­стій­ну ро­бо­ту з ма­те­ма­ти­ки зни­же­но два ба­ли, бо не в то­му ряд­ку на­пи­сав при­клад. Учи­тель ска­за­ла, що в на­шій шко­лі но­ві ре­ко­мен­да­ції не ді­ють», — ли- шив до­пис у Facebook ба­тько тре­тьо­кла­сни­ка. «Пер­ший клас, ан­глій­ська мо­ва. Схо­же на те, що вчи­тель дав до­ма­шнє зав­да­н­ня на­пи­са­ти про­пи­си, — ні пи­сьма з ан­глій­ської, ні до­ма­шніх зав­дань, ані чер­во­ної ру­чки не ма­ло б бу­ти», «А що ро­би­ти з тим, що в пер­шо­му кла­сі у ди­ти­ни ба­га­то до­ма­шніх зав­дань ко­жно­го дня, на ви­ко­на­н­ня яких во­на ви­тра­чає більш ніж пів­то­ри го­ди­ни?» — до­да­ва­ли ін­ші батьки у со­цме­ре­жі.

...А МІНОСВІТИ ПРО­ВЕ­ДЕ РОЗБІР ПОЛЬОТІВ

Між ін­шим, у пер­шо­му кла­сі до­ма­шні зав­да­н­ня за­бо­ро­не­ні ще по­пе­ре­дні­ми рі­ше­н­ня­ми ві­дом­ства. Плюс ці­єї си­ту­а­ції — в то­му, що батьки не бо­я­ться го­во­ри­ти про оче­ви­дні по­ру­ше­н­ня та від­сто­ю­ва­ти пра­ва ди­ти­ни. Для тих, хто го­то­вий ді­я­ти, гро­мад­ське об’єд­на­н­ня «Ба­тьків­ський кон­троль» го­тує ін­стру­мент пря­мої дії: зби­рає кон­кре­тні фа­кти по­ру­шень із бо­ку пе­да­го­гів, за­кли­ка­ю­чи ба­тьків над­си­ла­ти фото зо­ши­тів, де є не­ко­ре­ктні за­ува­же­н­ня вчи­те­лів, за­ни­же­н­ня оці­нок за не­охай­ність, ка­лі­гра­фію чи ви­прав­ле­н­ня.

«Хо­че­мо за­фі­ксу­ва­ти всі ці ви­пад­ки, з’ясу­ва­ти за­ко­но­мір­ність і на­пи­са­ти за­пи­ти до мі­ні­стер­ства, щоб отри­ма­ти ти­по­ві від­по­віді, яки­ми батьки мо­гли б ско­ри­ста­ти­ся, щоб був стан­дар­тний лист чи за­пит, щоб ко­жна ма­ма мо­гла на­пи­са­ти йо­го, да­ти ди­ре­кто­ру то­що. І щось із цим уже ро­би­ти далі. Не ду­маю, що збір ін­фор­ма­ції за­бе­ре ба­га­то ча­су, батьки до­сить актив­но від­по­від­а­ють», — ко­мен­тує спів­за­снов­ни­ця ГО «Ба­тьків­ський кон­троль» Зоя Зви­ня­цьків­ська.

До ре­чі, Міносвіти вже на­да­ва­ло роз’ ясне­н­ня на за­пи­ти вчи­те­лів, яким ви­яви­ло­ся скла­дно пра­цю­ва­ти в умо­вах біль­шої сво­бо­ди. За­пи­ти бу­ли на кшталт «Як це не оці­ню­ва­ти ве­де­н­ня зо­ши­тів, бо є та­ка гра­фа у жур­на­лі?», «Ми не ро­зу­мі­є­мо, що та­ке кон­фі­ден­цій­ність оці­нок учнів, що вза­га­лі ні­як не оці­ню­ва­ти?» або «Якою ж ру­чкою мо­жна пи­са­ти вчи­те­лю?». На жаль, біль­шість осві­тян зви­кли пра­цю­ва­ти ли­ше за чі­тки­ми ін­стру­кці­я­ми і не го­то­ві до са­мо­стій­них кро­ків.

«БУДЬ-ЯКІ ЗМІНИ ПО­ТРЕ­БУ­ЮТЬ ЗУСИЛЬ»

З ін­шо­го бо­ку, мо­жна зро­зу­мі­ти пе­да­го­гів, які про­сто вто­ми­ли­ся від по­стій­них змін і но­ва­цій мі­ні­стер­ства на по­ча­тку ро­ку, осо­бли­во якщо до цьо­го до­да­є­ться брак під­ру­чни­ків, кіль­ка­мі­ся­чні очі­ку­ва­н­ня но­вих про­грам і низь­кі зар­пла­ти. Як за­зна­чи­ла «Дню» вчи­тель по­ча­тко­вих кла­сів за­галь­но­осві­тньої шко­ли №4 мі­ста Бу­ча На­та­ля Са­мій­лен­ко, у сво­їй ро­бо­ті пе­да­го­ги справ­ді ке­ру­ю­ться на­ка­за­ми та ін­стру­кці­я­ми, а роз­ван­та­же­н­ня по­ча­тко­вої шко­ли но­сить ре­ко­мен­до­ва­ний ха­ра­ктер, то­му все за­ле­жить від то­го, як їх сприйме пе­да­го­гі­чний ко­ле­ктив.

«Що­до змін у про­гра­мі з лі­те­ра­ту­ри — ме­ні це по­до­ба­є­ться, ді­ти ма­ють ви­вча­ти су­ча­сних пи­сьмен­ни­ків, — про­дов­жує пе­да­гог. — Я са­ма на ві­стрі ча­су, за­про­шую до се­бе у клас ди­тя­чих ав­то­рів, тих же Ка­те­ри­ну Баб­кі­ну, Іри­ну Ці­лик, на­ма­га­ю­ся зна­йо­ми­ти ді­тей з но­вин­ка­ми. Та за­га­лом ко­жен крок мі­ні­стер­ства, будь-які зміни впли­ва­ють пев­ним чи­ном на на­вча­н­ня. На­при­клад, не­має но­вих під­ру­чни­ків для чи­та­н­ня, учи­те­лі ви­йшли з си­ту­а­ції так, що взя­ли ми­ну­ло­рі­чні, по­ви­би­ра­ли ав­то­рів, які в них є, і ді­ти так їх ви­вча­ють. Але про­гра­му тре­ба ви­ко­ну­ва­ти пов­ні­стю».

Не хо­че­ться за­су­джу­ва­ти вчи­те­лів, ко­трі про­і­гно­ру­ва­ли ре­ко­мен­да­ції мі­ні­стер­ства, але ра­но чи пі­зно до­ве­де­ться пі­ти на зміни. «Вчи­те­лі та­кі са­мі лю­ди, як усі ін­ші, во­ни зви­кли пра­цю­ва­ти за пев­ною ме­то­дою, во­на для них зру­чна, то­му во­ни не ба­чать по­тре­би змі­ню­ва­ти­ся, — вва­жає Зоя Зви­ня­цьків­ська. — Будь-які зміни по­тре­бу­ють зусиль, про­сто хтось хо­че їх до­кла­да­ти, а хтось ні. Як на­слі­док, вчи­те­лі або по­чнуть змі­ню­ва­тись, або пі­дуть із про­фе­сії, бо вза­га­лі гло­баль­на осві­тня ре­фор­ма мі­стить у со­бі ре­фор­му осві­ти для вчи­те­лів — тоб­то це ма­ють бу­ти геть ін­ші пе­да­го­ги, які пра­цю­ють на ін­ших за­са­дах. А ни­ні­шні вчи­те­лі ма­ють осу­ча­сни­ти ме­то­ди­ку сво­го ви­кла­да­н­ня, що по­тре­бує, від­по­від­но, біль­ше ча­су».

Мо­жли­во, мі­сяць — це за­ма­ло для прийня­т­тя змін. Або ж проблема не так у ча­со­вих обме­же­н­нях, як у не­ба­жан­ні це зро­би­ти.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.