Гру­зи­ни ви­бра­ли «ста­біль­ність»

Екс­пер­ти «Дня» — про ре­зуль­та­ти пар­ла­мент­ських ви­бо­рів у кав­казь­кій ре­спу­блі­ці

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Згі­дно з да­ни­ми оброб­ки 99% бю­ле­те­нів, на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах у Грузії пе­ре­ма­гає прав­ля­ча пар­тія «Грузинська мрія — Де­мо­кра­ти­чна Гру­зія», що на­би­рає 48,61% го­ло­сів ви­бор­ців. На дру­го­му мі­сці опо­зи­цій­на пар­тія «Єди­ний на­ціо­наль­ний рух», за яку про­го­ло­су­ва­ло 27,04%. На да­но­му ета­пі біль­ше жо­дна пар­тія або блок не змо­гли по­до­ла­ти 5-від­со­тко­вий бар’єр. Най­ближ­чі до по­до­ла­н­ня бар’єра «Альянс па­трі­о­тів Грузії», який має, за остан­ні­ми да­ни­ми, 4,99% го­ло­сів, і пар­тія Іра­клія Ала­са­нії «Віль­ні де­мо­кра­ти», у якої 4,59% го­ло­сів.

«День» звер­нув­ся до гру­зин­сько­го екс­пер­та Да­ви­да БЕРІТАШВІЛІ, НКО Ін­сти­тут сво­бо­ди, з про­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти ре­зуль­та­ти пар­ла­мент­ських ви­бо­рів і чо­му так від­рі­зня­ю­ться ре­зуль­та­ти двох опи­ту­вань, одне з яких да­ва­ло май­же по­двій­ну пе­ре­ва­гу «Гру­зин­ській мрії» над на­цру­хом, а ін­ше — всьо­го 5%.

— Якщо в ці­ло­му оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти ці ви­бо­ри, то за основу взято ро­сій­ську модель про­ве­де­н­ня по­ді­бно­го ро­ду во­ле­ви­яв­лень.

Пі­сля по­дій на Бо­ло­тній пло­щі Во­ло­ди­мир Во­ло­ди­ми­ро­вич за­чи­стив по­лі­ти­чне по­ле. Бо­ри­са Нєм­цо­ва вби­ли, Ка­сья­но­ва зні­ма­ли в ліж­ку з жін­кою. У На­валь­но­го — брат у в’язни­ці, й сам він під умов­ним тер­мі­ном.

Усі ін­ші за­хо­ди ру­ху «Грузинська мрія» уда­ли­ся. На­при­клад, ЗМІ пов­ні­стю під­кон­троль­ні. Пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни не ли­ше га­ня­ю­ться за свис­тком за «Ру­ста­ві-2», а й якщо будуть якісь скар­ги на ці ви­бо­ри, во­ни одра­зу їх оскар­жать або не да­дуть їм хо­ду. У нас без­пе­рерв­но від­бу­ва­є­ться за­чис­тка по­лі­ти­чно­го про­сто­ру.

І у нас збе­ре­гла­ся, як пра­кти­чно в усіх пост­ра­дян­ських кра­ї­нах, — бо­язнь не по­слу­ха­ти­ся на­чаль­ни­ка. Якщо на вас роз­сер­див­ся бос або ви му­си­те по­ру­ши­ти за­кон, то, зві­сно, ва­жли­ві­ше збе­рег­ти бла­го­во­лі­н­ня на­чаль­ни­ка. То­му лю­ди­на під­пи­ше будь-який про­то­кол, будь-який до­ку­мент, якщо бос на­ка­же. То­му — аб­со­лю­тна не­по­ва­га до за­ко­ну. На­при­клад, ко­гось зму­шу­ють до­да­ва­ти від­со­тки, й лю­ди не бо­я­ться цьо­го ро­би­ти, оскіль­ки, по-пер­ше, не­має нор­маль­но­го пра­во­су­д­дя. Лю­ди­на ро­зу­міє, що у бо­са про­ку­ра­ту­ра й су­ди в ки­ше­ні, й то­му цей ря­до­вий ви­ко­на­вець із за­до­во­ле­н­ням йде на про­ти­прав­ну дію, якщо йо­му ве­лі­ли звер­ху.

До то­го ж слід вра­ху­ва­ти й та­кий чин­ник, що в цих умо­вах біль­ша ча­сти­на на­се­ле­н­ня не має ви­со­ко­го рів­ня сві­до­мо­сті. На­при­клад, по те­ле­ба­чен­ню, ін­тер­не­ту йде ве­ли­че­зна кіль­кість ін­фор­ма­ції. Але ко­жна но­ви­на не су­про­во­джу­є­ться яр­ли­ком: це прав­да або не­прав­да.

У цьо­му по­то­ці лю­ди­на все спри­ймає рів­но­мір­но й ви­би­рає якесь се­ре­днє ари­фме­ти­чне. Якщо ви хо­че­те отри­ма­ти якесь уяв­ле­н­ня про по­дію, у вас є дві лю­ди­ни, які роз­по­від­а­ють, з них одна, яка зав­жди сві­до­мо бре­ше, а ін­ша зав­жди го­во­рить прав­ду. І ви не зна­є­те, хто з них хто, ви ні­ко­ли не отри­ма­є­те ре­аль­ної кар­ти­ни по­дії.

Остан­нім ча­сом бу­ло ви­ко­ри­ста­но без­ліч за­пи­сів, що не­ві­до­мо звід­ки взя­ли­ся. За­пи­си роз­мов між пред­став­ни­ка­ми на­ціо­наль­но­го ру­ху або роз мо ви з Мі шею Са а каш ві лі. Оскіль­ки ці за­пи­си зро­бле­ні не­за­кон­но, без сан­кції су­ду, то кри­мі­наль­ні спра­ви, що по­ру­шу­ва­ли­ся за ци­ми роз­мо­ва­ми, не ма­ли сво­го про­дов­же­н­ня. Але це ство­рю­ва­ло пев­не тло.

Та­кож ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла­ся по­стій­на про­па­ган­да про­ти «Єди­но­го на­ціо­наль­но­го ру­ху» з та­ки­ми зви­ну­ва­че­н­ня­ми: ви кро­во­пив­ці, вбив­ці, ви, мов­ляв, Гру­зію по­зба­ви­ли гі­дно­сті.

Крім то­го, лю­ди, які 2012 ро­ку ма со во від да ли свої го ло си за «Гру­зин­ську мрію», ба­чать, що ті щось не те зро би ли. На прик лад, ла­рі впав на 40%, еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня ста­но­вить плюс-мі­нус один від­со­ток. Рі­зні ве­ли­кі ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти, як бу­дів­ни­цтво до­ро ги з Ту реч чи ни до Ки таю, упо - віль­ни­ли­ся.

— А як у ці ло му прой ш ли ви­бо­ри?

— По­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ме­то­ди, які пра­кти­чно не дозволяють зловити за руку порушників. А во­ни є як ін­ди­ві­ду­аль­ні, так і ко­ле­ктив­ні. На­при­клад, сто­їть лю­ди­на бі­ля ви­бор­чої діль­ни­ці зі спи­ском і сте­жить за тим, чи про­го­ло­су­ва­ли всі спів­ро­бі­тни­ки сіль­ра­ди. Якщо ні, во­на по­чи­нає те­ле­фо­ну­ва­ти: ти чо­го не при­йшов, да­вай швид­ко про­го­ло­суй.

Ко­ле­ктив­ний ме­тод та­кий. На­при­клад, якщо у ва­шо­му се­лі ви­бор­ча діль­ни­ця по­ка­же по­га­ний ре­зуль­тат, то до­ро­га за­а­сфаль­то­ва­ною не бу­де, бу­де­те по ко­лі­на ба­гню­ку мі­си­ти.

По­тім, на­при­клад, ви­бор­це­ві мо­жуть при­не­сти 25 ла­рі, щоб він схо­див на ви­бо­ри.

Крім то­го, слід за­зна­чи­ти ва­ше все­сві­тньо ві­до­ме укра­їн­ське но­у­хау — «ті­ту­шки». У нас їх з’яви­ло­ся ду­же ба­га­то, ці­лі мо­біль­ні за­го­ни. Їх осо­бли­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли на тих діль­ни­цях, де з від­ри­вом пе­ре­ма­га­ла по ма­жо­ри­тар­но­му окру­гу пред­став­ни­ця на­цру­ху. Хтось із ко­мі­сії за­те­ле­фо­ну­вав, що во­на ви­грає, бу­кваль­но ври­ва­ю­ться від­кри­то лю­ди, яких всі чле­ни ко­мі­сії зна­ють, і по­чи­на­ють роз­би­ва­ти ур­ну для го­ло­су­ва­н­ня, роз­ки­да­ти бю­ле­те­ні по всій кім­на­ті. І там бу­ла спо­сте­рі­га­чка з Ве­ли­ко­бри­та­нії, во­на зні­ма­ла все це на ка­ме­ру. Ма­ло то­го що в неї ві­ді­бра­ли ка­ме­ру, її ще й по­би­ли.

За­раз зро­зумі­ло, що до пар­ла­мен­ту про­хо­дять дві пар­тії: «Грузинська мрія» отри­мує десь 50% і «Єди­ний на­ціо­наль­ний рух» — менш як 30%. Але там ду­же ва­жли­во, що на по­ро­зі по­до­ла­н­ня 5-від­со­тко­во­го по­ро­га сто­їть та­ка со­бі чер­во­но-ко­ри­чне­ва пар­тія, що на­зи­ва­єть- ся «Альянс па­трі­о­тів». Ця пар­тія яв­но про­мо­сков­ська, весь час го­во­рить про те, що справ­жні оку­пан­ти — це тур­ки, яких тре­ба ви­гна­ти з Грузії. І во­ни в опо­зи­ції не до прав­ля­чої пар­тії, а до на­цру­ху.

Якщо в ре­зуль­та­ті цих ви­бо­рів во­ни по­до­ла­ють 5-від­с­тко­вий бар’єр, то гру­па лю­дей з ци­ми на­стро­я­ми, які ста­нуть не­до­тор­кан­ни­ми зав­дя­ки де­пу­тат­сько­му іму­ні­те­ту, роз­по­від­а­ти­муть що зав­го­дно й де зав­го­дно, й ні­чо­го з ни­ми не мо­жна бу­де зро­би­ти.

Крім то­го, по­за сум­ні­вом, пра­цю­ва­ла якась «чор­на ка­са». Якщо по­ди­ви­ти­ся на ле­галь­ні над­хо­дже­н­ня до кас пар­тій, то «Грузинська мрія» має в ра­зи біль­ше, ніж на­сту­пний за спи­ском «Єди­ний на­ціо­наль­ний рух».

Лі­де­ри ін­ших пар­тій з ниж­чим від­со­тком під­трим­ки роз­по­від­а­ли, що про­ти бі­зне­сме­нів, які на­ма­га­ли­ся їх фі­нан­су­ва­ти, вла­да на­прав­ля­ла фі­нан­со­ву по­лі­цію, що по­чи­на­ла за­би­ра­ти комп’юте­ри для екс­пер­ти­зи й т.п. Ін­ши­ми сло­ва­ми, фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій здій­сню­є­ться не­зба­лан­со­ва­но.

І ще та­ке ва­жли­ве пи­та­н­ня, яке на­во­дить на дум­ку про ма­хі­на­ції. Річ у тім, що тра­ди­цій­но про­то­ко­ли, що над­хо­ди­ли з діль­ниць, одра­зу за­ван­та­жу­ва­ли в комп’юте­ри. І то­му пер­ші да­ні про го­ло­су­ва­н­ня мо­жна бу­ло по­ба­чи­ти на веб-сай­ті ЦВК.

А ось цьо­го ра­зу пі­сля за­кін­че­н­ня го­ло­су­ва­н­ня ли­ше о тре­тій но­чі по­ча­ли з’яв­ля­ти­ся зве­де­н­ня про ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня в ін­тер­не­ті. Ви­хо­дить, ЦВК збе­рі­га­ла ці про­то­ко­ли й по­тім, ві­ді­брав­ши не­об­хі­дні, по­ча­ла ви­кла­да­ти їх на сайт.

Крім то­го, в ко­мі­сі­ях, що пра­цю­ва­ли на мі­сцях, від­бу­ва­ли­ся див­ні ре­чі. На­при­клад, го­ло­ва ко­мі­сії під час під­ра­хун­ку ого­ло­сив пе­ре­р­ву й ку­дись пі­шов. Роз­по­від­а­ють, ко­ли йо­го по­ча­ли шу­ка­ти, то зна­йшли в ав­то­мо­бі­лі, де він си­дів з го­ло­вою адмі­ні­стра­ції. Во­че­видь, він шу­кав спосо­бу, як ви­йти з не­при­єм­но­го ста­но­ви­ща, що там пе­ре­ма­гає не той, хто має. І це все має все­на­ро­дний ха­ра­ктер. Май­же не­мо­жли­во та­ких порушників схо­пи­ти за руку. Де на­пи­са­но в за­ко­ні, що го­ло­ві ко­мі­сії не мо­жна під час під­ра­хун­ку го­ло­сів сі­да­ти в ма­ши­ну з го­ло­вою адмі­ні­стра­ції і про щось роз­мов­ля­ти?

— Чи слід усе ва­ми ска­за­не роз­гля­да­ти як на­мі­ри гру­зин­ської вла­ди ство­ри­ти в кра­ї­ні по­ді­бність ро­сій­сько­го ре­жи­му?

— Річ у тім, що для «Гру­зин­ської мрії » за хід ний вплив є по га - ним. То­му що За­хід ви­ма­гає весь час до три ман ня яки хось пра вил. На­при­клад, на За­хо­ді за­кли­ка­ють Укра ї ну бо ро ти ся з ко руп ці­єю, Пу тін не за кли ка ти ме до цьо го. На­ві­що це йо­му? Го­лов­не — йо­го лю­би­ти. То­му з яко­їсь то­чки зо­ру ком фор т ні ше бу ти дру гом Ро сії, ніж За­хо­ду, який по­стій­но чі­пля­є­ться з яки­мись «дур­ни­ця­ми». У ці ло му ни ніш ня сис те ма в Гру зії більш то ле ран т на до Ро сії. Хо ча во­ни, на­пев­но, ро­зу­мі­ють, що Ро­сія ні­ко­ли ні­чо­го не дасть про­сто так, гран­ти чи ін­шу до­по­мо­гу. То­му во­ни де­кла­ру­ють, що у них стій­кий за­хі­дний курс. На­справ­ді це да­ле­ко не так. У них є та­кий ка­нал зв’яз­ку з Мо­сквою, так зва­ний празь­кий фор­мат. Во­ни в Же­не­ві зу­стрі­ча­ю­ться з Ка­ра­сі­ним, аб­ха­за­ми. А Аба­ши­дзе їздить до Пра­ги й теж зу­стрі­ча­є­ться з Ка­ра­сі­ним. І ме ні зда єть ся, що це фор мат для пе­ре­да­чі вка­зі­вок Грузії.

— Чи ви­йдуть на ву­ли­цю гру­зи ни, як це зро би ли ук ра їн ці в лис то па ді 2004 ро ку, ко ли бу ла схо­жа си­ту­а­ція з тим, що від­бу­ва­ло­ся у ва­шій кра­ї­ні 8 жов­тня?

— Я про­сто уявив со­бі, як лю­ди кіль­ка мі­ся­ців на мо­ро­зі сто­я­ли, щоб за­хи­сти­ти свої пра­ва. У нас та­ке теж бу­ло. Зокре­ма, 2003 ро­ку гру­зин­ський на­род мо­бі­лі­зу­вав­ся че­рез бре­хню на ви­бо­рах, що ста­ло си­гна­лом для Ре­во­лю­ції тро­янд. Ма­буть, за жи­т­тя одно­го по­ко­лі­н­ня дві­чі та­ке не мо­жна здій­сни­ти.

— Ви­хо­дить, що на Гру­зію че­ка­ють ще чо­ти­ри ро­ки прав­лі­н­ня «Гру­зин­ської мрії», які де­я­кі екс - пер ти на зи ва ють про дов жен ням аго­нії ре­жи­му?

— На жаль, грузинська нація, дій­сно, поділилася май­же навпіл. При­чо­му ми не по­вин­ні за­бу­ва­ти, що яв­ка ста­но­ви­ла 50%, ре­шта 50% за­ли­ши­ли­ся вдо­ма. І ті, хто за­ли­шив­ся вдо­ма, ду­ма­ли, що во­ни ні в що не втру ча ють ся. На - справ ді, всі, хто за ли шив ся вдо - ма, пря мо про го ло су ва ли за про - дов­же­н­ня цьо­го ре­жи­му. Адже чим мен­ше лю­дей при­хо­дить на ви бор чі діль ни ці, тим біль шою є пи­то­ма ва­га лю­дей, яки­ми ма­ні­пу­лю ють. Це дер ж служ бов ці, по лі - ція, пен­сіо­не­ри. То­му ті, хто від- си­дів­ся вдо­ма, са­мим со­бі й на­ції зро­би­ли ве­дме­дя­чу по­слу­гу. Те­пер ми ще чо­ти­ри ро­ки по­вин­ні тер­пі­ти ни­ні­шню вла­ду.

Ме­ні зда­є­ться, що ни­ні­шня си­сте­ма вла­ди не ду­же ста­біль­на й, на­пев­но, хи­та­ти­ме­ться. Не ду­маю, що цей про­ект про­тя­гне чо­ти­ри ро­ки. То­му що ни­ні­шня вла­да ке­рує по­га­но, курс ла­рі па­дає, до­бро­бут не по­кра­щу­є­ться, еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня пра­кти­чно не­має.

Ла­ша ТУГУШ , го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «Ре­зо­нанс», Тбі­лі­сі:

— Те­о­ре­ти­чно ще не ви­рі­ше­но, хто ви­грав, то­му що в 53 окру­гах прой­дуть дру­гі ту­ри. Єди­не, ті 20 де­пу­та­тів, які обра­ні за ма­жо - ри­тар­ни­ми окру­га­ми, є пред­став­ни­ка­ми прав­ля­чої пар­тії. Мо­жна пе­ред­ба­ча­ти, що пе­ре­ва­гу по­ки що має прав­ля­ча пар­тія. Ду­маю, що дру­гий тур бу­де ду­же га­ря­чим. Те­о­ре­ти­чно прав­ля­ча пар­тія мо­же взя­ти дві тре­ті го­ло­сів, а мо­же й не ви­гра­ти ви­бо­рів.

Ба­га­то хто пе­ред­ба­чав і, як по­ка­за­ли ек­зит-по­ли, біль­шість гру­зин від­да­ли пе­ре­ва­гу «Гру­зин­ській мрії». Чо­му так ста­ло­ся? На­пев­но, то­му що, по-пер­ше, ви­бор­ці ба­чать, що прав­ля­ча пар­тія спря­мо­ва­на на ви­рі­ше­н­ня со­ці­аль­них пи­тань. По­дру­ге, «Грузинська мрія» більш ста­біль­на і ви­сту­пає за ста­біль­ність у кра­ї­ні. По-тре­тє, мо­жли­во, на дум­ку ви­бор­ців впли­ну­ла по­ява напередодні ви­бо­рів ба­га­тьох пу­блі­ка­цій, ін­си­ну­а­цій про те, що Са­а­ка­шві­лі хо­тів тут вла­шту­ва­ти пе­ре­во­рот. Це ду­же під­ня­ло тем­пе­ра­ту­ру все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Те­пер скла­дно при­пу­сти­ти, якою бу­ла б си­ту­а­ція, як­би цьо­го не бу­ло.

Ви­бо­ри йшли з фор­му­лою «ан­ге­ли і ди­я­во­ли». Головні по­лі­ти­чні си­ли тав­ру­ва­ли одна одну, що во­ни ан­ге­ли, а ін­ші — ди­я­во­ли. В ре­зуль­та­ті у ви­гра­ші опи­ни­лась прав­ля­ча пар­тія.

Ще одним чин­ни­ком бу­ли гро­ші. Най­біль­ше гро­шей ви­тра­ти­ла на пе­ред­ви­бор­чу кам­па­нію прав­ля­ча пар­тія. І ні­хто цьо­го не при­хо­вує, оскіль­ки в цьо­му не­має ні­чо­го про­ти­за­кон­но­го.

Усі не­за­ле­жні спо­сте­рі­га­чі го­во­ри­ли, що це бу­ли зде­біль­шо­го кон­ку­рен­тні ви­бо­ри, зві­сно, не іде­аль­ні, з яки­мись по­грі­шно­стя­ми. Ме­діа бу­ли від­кри­ті для всіх, вклю­ча­ю­чи опо­зи­цію, бу­ли жорс­ткі дис­ку­сії. По­лі­ти­ки ма­ли мо­жли­вість бу­ти на всіх ка­на­лах.

Ду­маю, що біль­шість на­се­ле­н­ня — за мир­не ви­рі­ше­н­ня про­блем. Лю­ди хо­чуть оби­ра­ти, а не хо­ди­ти на ву­ли­ці. Ми по­вин­ні прой­ти ду­же скла­дною до­ро­гою, то­му що при­стра­сті над­то силь­но за­ви­ру­ва­ли.

Що сто су єть ся ро сійсь ко го чин­ни­ка, то впер­ше в істо­рії Грузії ан ти на тівсь ка, ан ти за хід на пар тія зу мі ла по до ла ти по ріг у 5%. У нас 25% на­се­ле­н­ня бу­ли роз ча ро ва ні в За хо ді, але ви бо ри по ка за ли, що та кі на строї в мен - шос ті. І ли ше од на пар тія по тра - пи­ла до пар­ла­мен­ту, яка мо­же там ство­ри­ти пла­тфор­му. І це мо­же бу­ти про­бле­ма­ти­чно з то­чки зо­ру на­шо­го про­за­хі­дно­го кур­су.

Та­ка не­про­ста си­ту­а­ція, але дві головні пар­тії, якщо мо­жна так ска­за­ти, — Са­а­ка­шві­лі й Іва­ні­шві­лі, які про­йшли до пар­ла­мен­ту, не­зва­жа­ю­чи на те, що во­ни жорс­тко відзи­ва­ю­ться одна про одну, за про­гра­ма­ми і ді­я­ми виступають за інтеграцію Грузії в НАТО і Євросоюз. І уряд у нас теж про­за­хі­дний. Не ду­маю, що курс у нас змі­ни­ться, а з’яви­ться но­вий ню­анс у гру­зин­ській по­лі­ти­ці, ко­ли та­кі пар­тії з’яв­ля­ю­ться і фор­маль­но при­су­тні в офі­цій­ній вла­ді. Хо­ча во­ни пе­ре­бу­ва­ти­муть в опо­зи­ції — це сер­йо­зний си­гнал, який по­трі­бно спри­йма­ти і в май­бу­тньо­му вра­хо­ву­ва­ти. При­чо­му не ли­ше нам, а й на­шим пар­тне­рам.

«ЗА ОСНОВУ ВЗЯТО РО­СІЙ­СЬКУ МОДЕЛЬ» «ПО­ЧА­ЛИ ВИ­КО­РИ­СТО­ВУ­ВА­ТИ МЕ­ТО­ДИ, ЯКІ ПРА­КТИ­ЧНО НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ ЗЛОВИТИ ЗА РУКУ ПОРУШНИКІВ» «НА ЖАЛЬ, ГРУЗИНСЬКА НАЦІЯ ПОДІЛИЛАСЯ МАЙ­ЖЕ НАВПІЛ» «ДВІ ГОЛОВНІ ПАР­ТІЇ ВИСТУПАЮТЬ ЗА ІНТЕГРАЦІЮ ГРУЗІЇ В НАТО І ЄВРОСОЮЗ»

ФОТО РЕЙТЕР

9 жов­тня 2016 р. Тбі­лі­сі

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.