КОНСТРУКТОРИ «гі­бри­дно­го су­спіль­ства»

Чи є шанс в Укра­ї­ні для справ­жніх по­лі­ти­чних пар­тій?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро ПЛАХТА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка

Не­що­дав­но у сті­нах Львів­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Іва­на Фран­ка на ка­фе­дрі по­лі­то­ло­гії від­бу­ла­ся кон­фе­рен­ція «По­лі­ти­чні пар­тії і ви­бо­ри: укра­їн­ські та сві­то­ві пра­кти­ки» (пам’яті Юрія Ро­ма­но­ви­ча Шве­ди). Ва­жли­ва те­ма, осо­бли­во якщо ве­сти мо­ву не тіль­ки про су­то по­лі­ти­чні пар­тії, те­хно­ло­гії, ви­бор­чі си­сте­ми, а й те, до чо­го при­зве­ло ви­ко­ри­ста­н­ня по­літ­те­хно­ло­гій. Яку кра­ї­ну ми отри­ма­ли че­рез по­стій­ні ма­ні­пу­ля­ції і роз­мно­же­н­ня по­лі­ти­чних про­е­ктів?

«ПЕРСПЕКТИВИ В ІДЕОЛОГІЧНИХ ПАР­ТІЙ СЬО­ГО­ДНІ Є»

Ке­рів­ник за­сі­да­н­ня кон­фе­рен­ції, про­фе­сор Ана­то­лій РОМАНЮК про­бле­му від­су­тно­сті ідеологічних пар­тій ре­зю­му­вав на­сту­пним чи­ном:

«Є низ­ка чин­ни­ків, які де­тер­мі­ну­ють роз­ви­ток пар­тій­ної си­сте­ми в Укра­ї­ні. На сьо­го­дні ми ма­є­мо за­ре­є­стро­ва­но близь­ко 350-ти пар­тій. Це без­пре­це­ден­тне чи­сло для кра­їн Цен­траль­ної та Схі­дної Єв­ро­пи. Пер­ші по­лі­ти­чні пар­тії ство­рю­ва­ли­ся на про­ти­ва­гу прав­ля­чій КПРС. З одно­го бо­ку, во­ни ма­ли ан­ти­ко­му­ні­сти­чний ха­ра­ктер, а з дру­го­го — бу­ли на­ціо­наль­но на­ла­што­ва­ни­ми на тво­ре­н­ня укра­їн­ської дер­жа­ви. На цьо­му ета­пі са­ме і мо­жна бу­ло го­во­ри­ти про на­яв­ність пев­ної іде­о­ло­гі­чної скла­до­вої. У подаль­шо­му чин­ни­ком, який впли­нув на де­і­де­о­ло­гі­за­цію по­лі­ти­чних пар­тій, ста­ло те, що укра­їн­ське су­спіль­ство пі­сля здо­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті не бу­ло стру­кту­ри­зо­ва­ним або бу­ло стру­кту­ри­зо­ва­ним у шту­чний спо­сіб, що існу­вав у Ра­дян­сько­му Со­ю­зі. То­му по­лі­ти­чні пар­тії не ста­ли та­ки­ми, як існу­ють на За­хо­ді, ні в ор­га­ні­за­цій­но­му, ні в іде­о­ло­гі­чно­му пла­ні. За сво­ї­ми про­грам­ни­ми до­ку­мен­та­ми та про­по­зи­ці­я­ми ви­рі­ше­н­ня су­спіль­них про­блем су­ча­сні пар­тії є зде­біль­шо­го по­пу­лі­сти­чни­ми. Про­те перспективи в ідеологічних пар­тій сьо­го­дні є. На­віть в умо­вах «гі­бри­дно­го су­спіль­ства» по­чи­на­є­ться пев­на гру­по­ва стру­кту­ри­за­ція йо­го. Від­бу­ва­є­ться фор­му­ва­н­ня пев­них со­ці­аль­них груп, які за­ці­кав­ле­ні в то­му, що­бї­хні ін­те­ре­си бу­ли пред­став­ле­ні в пар­ла­мен­ті. Во­ни бу­дуть ви­ма­га­ти чі­ткої ар­ти­ку­ля­ції то­го, що во­ни очі­ку­ють, адже їм не до­ста­тньо аб­стра­ктно­го «все бу­де до­бре».

«ВИБОРЦІ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ ІЗ СУБ’ЄКТА ВЛА­ДИ НА РЕЦИПІЄНТІВ ВИБОРЧИХ/ПО­ЛІ­ТИ­ЧНИХ ТЕ­ХНО­ЛО­ГІЙ»

Мо­жна до­да­ти, що за­мість ви­рі­ше­н­ня ба­га­тьох про­блем, які бу­ли при­та­ман­ні Укра­ї­ні на зо­рі від­нов­ле­н­ня не­за­ле­жно­сті в 90-х рр., то­ді­шні по­лі­ти­ки нав­па­ки па­ра­зи­ту­ва­ли на хво­ро­бах су­спіль­ства. І їм в цьо­му до­по­ма­га­ли по­літ­те­хно­ло­ги, які кон­стру­ю­ва­ли шту­чні пар­тії і при­во­ди­ли їх до вла­ди за до­по­мо­гою те­хно­ло­гій. По­ка­зо­вий при­клад. Рів­но три ро­ки то­му по­лі­то­лог Кость Бон­да­рен­ко на­пи­сав блог «Пам’яті Юрія Ле­вен­ця», в яко­му опи­сує шок від смер­ті, а та­кож зна­чи­мість і спа­док ві­до­мо­го ака­де­мі­ка і по­літ­те­хно­ло­га. Про­ци­ту­є­мо один з абза­ців:

«...Він дій­сно був най­кра­щим у це­ху. ...Участь у виборчих кам­па­ні­ях — спер­шу ві­до­ма кам­па­нія кан­ди­да­та в на­ро­дні де­пу­та­ти Оле­ксан­дра Вол­ко­ва на Чер­ні­гів­щи­ні у 1998 ро­ці, по­тім — фор­му­ва­н­ня ті­ньо­во­го шта­бу Ле­о­ні­да Ку­чми у 1999 ро­ці. Да­лі — ре­фе­рен­дум 2000 ро­ку. Бу­ла спро­ба са­мо­му йти у по­лі­ти­ку — він не ли­ше ство­рю­вав пар­тію «Де­мо­кра­ти­чний со­юз», а й вів пе­ре­го­во­ри що­до вхо­дже­н­ня «ДС» у «На­шу Укра­ї­ну». Ле­ве­нець пра­цю­вав і з Ку­чмою, і з Яну­ко­ви­чем, і з Ти­мо­шен­ко, і з Ли­тви­ном...»

Не бу­де­мо вда­ва­ти­ся в де­та­лі і ана­ліз всьо­го текс­ту, бо це дій­сно те­ма окре­мо­го ма­те­рі­а­лу. Однак суть по­ля­гає в то­му, якщо йде­ться про ви­бо­ри 1999 р. чи ре­фе­рен­дум 2000 р., що в да­но­му ви­пад­ку Ле­ве­нець один з тих, хто до­по­ма­гав Ку­чмі кон­стру­ю­ва­ти си­сте­му, яка при­зве­ла по­тім кра­ї­ну до май­да­нів, а зре­штою і до вій­ни. Зви­чай­но, мо­жна го­во­ри­ти про по­лі­ти­чні те­хно­ло­гії як про окре­му сфе­ру знань, де є свої про­фе­сіо­на­ли, ку­ди від­но­си­ться і по­кій­ний Ле­ве­нець, але є й ін­ший бік ме­да­лі — ча­сто во­ни до­по­ма­га­ли при­хо­ди­ти до вла­ди зде­біль­шо­го не­чи­стим на ру­ку лю­дям. То­му ви­ни­кає пи­та­н­ня від­по­від­аль­но­сті за стан кра­ї­ни не тіль­ки по­лі­ти­ків, а й їх «об­слу­го­ву­ю­чо­го пер­со­на­лу».

Де­кан фа­куль­те­ту по­лі­ти­ко-ін­фор­ма­цій­но­го ме­не­джмен­ту Острозь­кої ака­де­мії Ві­та­лій ЛЕБЕДЮК ко­мен­тує «Дню»:

«Про­тя­гом 1991-1994 ро­ків біль­шість по­лі­ти­чних пар­тій утво­рю­ва­ла­ся зни­зу, вна­слі­док іні­ці­а­ти­ви ко­ли­шніх ди­си­ден­тів або ви­яву гро­ма­дян­ської по­зи­ції про­стих по­лі­ти­чно актив­них гро­ма­дян, а не на осно­ві до­мов­ле­но­стей в ме­жах пар­ла­мен­ту, що ста­ло пра­кти­ку­ва- ти­ся пі­зні­ше. При­кме­тно, що Ле­о­нід Ку­чма під час сво­єї дру­гої ка­ден­ції ви­сло­вив те­зу, що по­лі­ти­чні пар­тії як ін­сти­тут не по­трі­бні дер­жа­ві. То­му подаль­ший фор­мат укра­їн­сько­го по­лі­ти­ку­му бу­ло скон­стру­йо­ва­но без на­ле­жної ва­ги по­лі­ти­чних пар­тій як ін­сти­ту­ту ар­ти­ку­ля­ції гро­ма­дян­ської по­зи­ції. Шту­чно ство­ре­ні по­лі­ти­чні пар­тії по­тре­бу­ва­ли фор­маль­них ор­га­ні­за­цій­них стру­ктур, що­бви­роб ити ілю­зор­ну ма­со­ву під­трим­ку, не­об- хі­дну для еле­кто­раль­но­го успі­ху. Не­про­зора си­сте­ма фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій в Укра­ї­ні при­зве­ла до не­де­мо­кра­ти­чно­го ха­ра­кте­ру їх вну­трі­шньої ор­га­ні­за­ції, оскіль­ки пар­тій­не ке­рів­ни­цтво скла­да­є­ться або з лю­дей, які пе­ре­бу­ва­ють під впли­вом бі­зне­со­вих стру­ктур, або без­по­се­ре­дньо з бі­зне­сме­нів, які пра­гнуть че­рез пар­тію по­тра­пи­ти до вла­ди. Від­по­від­но де­фор­му­є­ться са­ма фун­кція пар­тії як по­лі­ти­чно­го ін­сти­ту­ту, яка спря­мо­вує свою ді­яль­ність не стіль­ки на пред­став­ле­н­ня чи за­хист ін­те­ре­сів еле­кто­ра­ту, скіль­ки на за­до­во­ле­н­ня вузь­ко­кор­по­ра­тив­них ін­те­ре­сів сво­їх фі­нан­со­вих до­но­рів. Та­ким чи­ном виборці пе­ре­тво­рю­ю­ться із суб’єкта вла­ди на реципієнтів виборчих/по­лі­ти­чних те­хно­ло­гій.

Подаль­ша орі­єн­та­ція пар­тії на еле­кто­рат умов­на. Яскра­вим при­кла­дом є не тіль­ки ди­на­мі­ка ре­є­стра­ції по­лі­ти­чних пар­тій в Укра­ї­ні, де про­цес ре­є­стра­ції пар­тій тра­ди­цій­но акти­ві­зу­є­ться за рік до пар­ла­мент­ських чи мі­сце­вих ви­бо­рів, а й кіль­кість за­ре­є­стро­ва­них мі­сце­вих осе­ред­ків у адмі­ні­стра­тив­но­те­ри­то­рі­аль­них оди­ни­цях кра­ї­ни. Тоб­то пар­тії не є та­ки­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, що ве­дуть си­сте­ма­ти­чну ро­бо­ту без­по­се­ре­дньо з гро­ма­дя­на­ми на мі­сцях та роз­бу­до­ву­ють свою ор­га­ні­за­цій­ну ме­ре­жу. У біль­шо­сті ре­є­стру­є­ться тіль­ки та кіль­кість пар­тій­них осе­ред­ків, як то­го ви­ма­гає за­кон, на­то­мість зов­сім не пра­цю­ють на роз­бу­до­ву сво­єї ме­ре­жі на ло­каль­но­му рів­ні. Та­ким чи­ном пар­тії змі­щу­ють акцент на ме­дій­ний ка­нал ко­му­ні­ка­ції з еле­кто­ра­том, на про­ти­ва­гу ро­бо­ті на ло­каль­но­му рів­ні. Під час виборчих кам­па­ній зо­се­ре­джу­ю­ться ли­ше на ін­фор­ма­цій­ній при­су­тно­сті у по­лі­ти­чно­му про­сто­рі, що свід­чить про не­зна­н­ня ни­ми вла­сно­го еле­кто­раль­но­го по­ля. Як на­слі­док, в Укра­ї­ні фа­кти­чно не існує пов­но­цін­них по­лі­ти­чних пар­тій, які мо­гли бді­є­во та ефе­ктив­но ви­ко­ну­ва­ти свою ви­бор­чу фун­кцію. Во­ни не ма­ють чі­ткої, при­ва­бли­вої іде­о­ло­гії, роз­ви­не­ної ре­гіо­наль­ної стру­кту­ри. За ін­фор­ма­ці­єю Ко­мі­те­ту ви­бор­ців Укра­ї­ни, ста­ном на 29 ве­ре­сня 2016 ро­ку в Укра­ї­ні бу­ло за­ре­є­стро­ва­но 344 по­лі­ти­чні пар­тії, то­ді як у Поль­щі — 84, Сло­вач­чи­ні — 56, Ру­му­нії — 124, РФ — 77, Мол­до­ві — 45, Ла­твії — 73, Ли­тві — 38. Оче­ви­дно, що та­ка кіль­кість не вка­зує на існу­ва­н­ня ідеологічних пар­тій, а нав­па­ки на фор­му­ва­н­ня ви­клю­чно виборчих про­е­ктів, які не не­суть від­по­від­аль­но­сті за май­бу­тнє кра­ї­ни та не мо­жуть ста­ти дер­жав­ни­цьки­ми і впли­ва­ти на фор­му­ва­н­ня пу­блі­чної по­лі­ти­ки. До то­го ж фа­кти­чне фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій від­бу­ва­є­ться не­про­зо­ро, за схе­ма­ми, які існу­ють по­за ме­жа­ми за­ко­но­дав­ства».

«У НАС ОДНИМ КУРСОМ ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ РОЗ­ВИ­ТОК ПО­ЛІ­ТИ­ЧНОЇ НАУКИ, А ЗОВ­СІМ ІН­ШИМ — РЕАЛЬНА ПО­ЛІ­ТИ­КА»

Кан­ди­дат по­лі­ти­чних на­ук Да­рія ЗУБРИЦЬКА зі Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту по­ді­ли­ла­ся з «Днем» сво­ї­ми ви­снов­ка­ми:

«В біль­шо­сті пар­тій 90% про­грам­них по­ло­жень на­пи­са­но в сти­лі со­ці­ал-де­мо­кра­ти­зму. Усі по­лі­ти­чні пар­тії пе­ред­ба­ча­ють ви­тра­ти на ма­те­рі­аль­не за­без­пе­че­н­ня, на со­ці­аль­ний стан укра­їн­ців, що про­ди­кто­ва­но ни­ні­шнім еко­но­мі­чним ста­ном Укра­ї­ни. Те­о­ре­ти­чно вва­жа­є­ться, що кра­ще би бу­ло в про­гра­мі про­пи­су­ва­ти да­ле­ко­гля­дні цін­ні­сні прі­о­ри­те­ти, які дій­сно є іде­о­ло­гі­єю. На­то­мість укра­їн­ські пар­тії про­пи­су­ють су­то та­кти­чні кро­ки.

Го­лов­на при­чи­на цьо­го у не­ста­біль­но­му пе­ре­хі­дно­му су­спіль­стві — від­су­тній се­ре­дній клас, який мав би мо­жли­вість під­три­му­ва­ти пев­ну іде­о­ло­гі­чну пар­тію, ко­тра б мо­гла за­без­пе­чу­ва­ти йо­му ви­зна­че­ний пла­но­вий роз­ви­ток, га­ран­ту­ю­чи до­три­ма­н­ня ідеологічних за­сад.

За ни­ні­шніх ре­а­лій, аби ствер­дно ска­за­ти, що по­бу­до­ва ідеологічних пар­тій на ча­сі, не­об­хі­дно ува­жно слід­ку­ва­ти за еко­но­мі­чни­ми по­ка­зни­ка­ми, за по­явою се­ре­дньо­го кла­су, за ре­аль­ною по­бу­до­вою гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. По­ки не­має ознак стій­кої де­мо­кра­ти­за­ції і по­яви гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, не мо­жна ска­за­ти, що вже на ча­сі по­ява ідеологічних пар­тій».

Один із ор­га­ні­за­то­рів кон­фе­рен­ції, за­сту­пник де­ка­на з на­у­ко­вої ро­бо­ти фі­ло­соф­сько­го фа­куль­те­ту ЛНУ ім. Іва­на Фран­ка Ві­та­лій ЛИТВИН від­зна­чає на­сту­пне:

« У нас не­має ідеологічних пар­тій, то­му що це не ви­гі­дно са­мим ни­ні­шнім пар­ті­ям. Це не ви­гі­дно, зокре­ма, їх лі­де­рам, адже біль­шість на­ших пар­тій, якщо не во­ждист­ські, то зро­бле­ні під кон­кре­тно­го лі­де­ра. Якщо по­гля­ну­ти на про­грам­ні по­зи­ції пар­тій, усі во­ни ду­же схо­жі: тіль­ки актив­но бо­рю­ться за те, як се­бе пред­ста­ви­ти, від­ки­да­ю­чи су­ча­сний сві­то­вий тренд до зву­же­н­ня іде­о­ло­гі­чно­го спе­ктру. Мо­жна го­во­ри­ти про пер­спе­кти­ву по­яви ідеологічних пар­тій, оскіль­ки є за­пит. Однак пи­та­н­ня обме­жу­є­ться не тіль­ки тим, що пар­тію тре­ба ство­ри­ти. За пар­тію ще й по­вин­ні про­го­ло­су­ва­ти виборці. Та­кож ва­жли­ва фі­нан­со­ва скла­до­ва. Ме­ні не ду­же ві­ри­ться, що но­вий прийня­тий за­кон про дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій із дер­жав­но­го бю­дже­ту спри­я­ти­ме цьо­му пи­тан­ню. Про­гре­су не слід очі­ку­ва­ти, до­ки не бу­де фі­нан­со­вої мо­жли­во­сті у тих лю­дей, які ба­жа­ють вдо­ско­на­лю­ва­ти са­му пар­тій­ну стру­кту­ру.

Під­су­мо­ву­ю­чи дум­ки що­до са­мої кон­фе­рен­ції, ме­не най­біль­ше бен­те­жить те, що в нас одним курсом від­бу­ва­є­ться роз­ви­ток по­лі­ти­чної науки, а зов­сім ін­шим, не­за­ле­жним від науки курсом, — реальна по­лі­ти­ка. Зви­чай­но, не мо­жна ска­за­ти, що у всьо­му сві­ті во­ни є син­те­ти­чно пов’яза­ни­ми, про­те зав­жди при­су­тній за­пит. Є на­у­ка, яка на під­ста­ві ре­аль­них по­лі­ти­чних явищ про­ду­кує пев­ні ре­зуль­та­ти, які ма­ли б, зре­штою, вра­хо­ву­ва­ти по­лі­ти­ки. Йде­ться про ду­же при­зем­ле­ні, ре­аль­ні ре­чі — на­при­клад, про ухва­ле­н­ня за­ко­ну про но­ву ви­бор­чу си­сте­му. Во­дно­час по­лі­ти­чна гра­мо­тність пе­ре­сі­чних гро­ма­дян в Укра­ї­ні теж не є ви­со­кою. Не­об­хі­дно шу­ка­ти шля­хи ви­хо­ду по­лі­ти­чної науки на по­лі­ти­чну пра­кти­ку».

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.