За­хи­сни­ки

Den (Ukrainian) - - Культура -

На­бли­жа­є­ться свя­то, са­ма на­зва яко­го біль­шу ча­сти­ну жи­т­тя ви­кли­ка­ла у ме­не ли­ше якусь су­міш зе­ле­ної ну­дьги і зу­бно­го бо­лю: День за­хи­сни­ка Ві­тчи­зни.

Ві­дзна­ча­ли йо­го до­не­дав­на, якщо хто за­був, 23 лю­то­го, на честь ар­мії, слу­жба в якій ста­ла най­гір­шим ви­про­бу­ва­н­ням мо­го жи­т­тя. Впев­не­ний, що й чи­ма­ло тих, хто свої два ро­ки ра­дян­ської кір­зи на­хва­лює як ве­се­лий і ко­ри­сний до­свід, ма­ють на­справ­ді ана­ло­гі­чні спо­га­ди — їм про­сто б ра­кує ду­ху це ви­зна­ти.

Уже в не­за­ле­жній Укра­ї­ні, 1999- го, пре­зи­дент Ку­чма ви­дав указ про від­зна­че­н­ня цьо­го свя­та то­го ж та­ки 23 лю­то­го. Це все, що тре­ба зна­ти про то­ді­шню « ба­га­то­ве­ктор­ність » .

І ось на­ре­шті но­ва да­та. Теж до­во­лі умов­на, як і по­пе­ре­дня.

Та свя­то — геть не умов­не.

Я — лю­ди­на да­ле­ко не вій­сько­ва. Сол­дат з ме­не був від­вер­то кеп­ський. Ба біль­ше: я вва­жаю ар­мію ли­ше не­об­хі­дним злом, що існує че­рез те, що світ наш, осо­бли­во та йо­го ча­сти­на, де роз­та­шо­ва­на Укра­ї­на — мі­сце, що­бне ска­за­ти іна­кше, не­до­ско­на­ле.

Про­те сьо­го­дні вій­сько­ві за­хи­ща­ють нас від справ­жньої, а не ви­га­да­ної за­гро­зи. І ще ва­жли­ві­ше. Єди­не справ­жнє ви­прав­да­н­ня існу­ва­н­ня ар­мії — будь-якої ар­мії — це без­пе­ка без­зброй­но­го на­се­ле­н­ня і за­хист най­ви­щої цін­но­сті, яку має будь-яка люд­ська істо­та і яку ду­же лег­ко ві­ді­бра­ти: сво­бо­ди.

Так, укра­їн­ські ря­до­ви й офі­це­ри, не­за­ле­жно від їхніх пе­ре­ко­нань та мо­ви спіл­ку­ва­н­ня, за­раз б’ються за сво­бо­ду — свою і на­шу. І на­віть, як би це па­ра­до­ксаль­но не зву­ча­ло, за сво­бо­ду гро­ма­дян кра­ї­ни-агре­со­ра.

Схи­ля­ю­чи го­ло­ву, ві­таю всіх, хто но­сить фор­му, усіх, хто за­раз в око­пах, блін­да­жах, під об­стрі­ла­ми. Всіх за­хи­сни­ків.

Бе­ре­жіть се­бе, хло­пці.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.