Плу­то­ні­є­вий уль­ти­ма­тум,

Або Мі­раж сві­то­вої вій­ни

Den (Ukrainian) - - День Планети - Юрій РАЙХЕЛЬ

Від­но­си­ни між Ро­сі­єю і США ни­ні у ста­дії пер­ма­нен­тно­го за­го­стре­н­ня. Ри­то­ри­ка Мо­скви і Ва­шинг­то­на де­да­лі біль­ше на­га­дує вза­єм­ні обви­ну­ва­че­н­ня ча­сів хо­ло­дної вій­ни.

Так, мі­ністр за­кор­дон­них справ Ро­сії Сер­гій Лав­ров в ін­терв’ю для під­сум­ко­вої про­гра­ми «Во­скре­сное Вре­мя» на «Пер­вом ка­на­ле» 9 жов­тня за­явив, що йде­ться «не про­сто про ри­то­ри­чну ру­со­фо­бію, а про агре­сив­ні кро­ки, які ре­аль­но за­чі­па­ють на­ші на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си». Оскіль­ки ці на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си про­стя­га­ю­ться ма­ло не на всю пла­не­ту, то зі­ткне­н­ня не­ми­ну­че. Про­те мі­ністр осо­бли­во ви­ді­лив роз­ши­ре­н­ня і по­си­ле­н­ня НАТО уздовж ро­сій­ських кор­до­нів та ан­ти­ро­сій­ські сан­кції.

Но­вий ви­ток за­го­стре­н­ня від­був­ся пі­сля зри­ву до­мов­ле­но­сті що­до пе­ре­мир’я в Си­рії. Як і на­ле­жить, у Мо­скві у всьо­му зви­ну­ва­ти­ли Ва­шинг­тон, хо­ча оче­ви­дно, що го­лов­ним про­тив­ни­ком при­пи­не­н­ня во­гню був якраз мо­сков­ський клі­єнт Ба­шар Асад. Та й на­скіль­ки в Крем­лі на­справ­ді хо­ті­ли пе­ре­мир’я, за­ли­ша­є­ться ду­же ве­ли­ким пи­та­н­ням.

Пі­сля си­рій­сько­го фі­а­ско тер­пі­н­ня Ва­шинг­то­на ло­пну­ло. Про це бу­ло ска­за­но чі­тко і від­кри­то. Пе­ре­го­во­ри пе­ре­р­ва­но, і бої в Алеп­по ста­ли ще більш за­пе­кли­ми. На­стіль­ки, що на­віть Па­риж ви­сту­пив із за­су­дже­н­ням. На­пев­но, то­му Пу­тін ви­рі­шив до фран­цузь­кої сто­ли­ці не їха­ти. Лег­ко оці­ни­ти зна­че­н­ня ці­єї по­дії для ймо­вір­ної зу­стрі­чі в нор­манд­сько­му фор­ма­ті.

У та­кій вель­ми на­пру­же­ній ін­фор­ма­цій­ній об­ста­нов­ці Мо­сква йде на чер­го­ве за­го­стре­н­ня у ви­гля­ді при­пи­не­н­ня дії до­го­во­ру про ути­лі­за­цію збро­йо­во­го плу­то­нію.

І, як по ко­ман­ді, по оби­дві сто­ро­ни оке­а­ну по­ча­ли зву­ча­ти го­ло­си про на­бли­же­н­ня від­кри­то­го во­єн­но­го про­ти­сто­я­н­ня між Ро­сі­єю і США, а це, як усі ро­зу­мі­ють, озна­чає сві­то­ву вій­ну.

У Ва­шинг­то­ні теж за­го­во­ри­ли з ви­ко­ри­ста­н­ням во­єн­ної тер­мі­но­ло­гії, на­сам­пе­ред ге­не­ра­ли, для яких во­на зви­чна. На­чаль­ник шта­бу Су­хо­пу­тних сил США Марк Міл­лі на­звав вій­ну з Ро­сі­єю «не­ми­ну­чою». Вій­сько­ві зав­жди го­ту­ю­ться до вій­ни, за це во­ни одер­жу­ють зар­пла­ту. Крім то­го, їм зав­жди бра­кує гро­шей на озбро­є­н­ня і під­го­тов­ку ар­мії. На­віть якщо у них та­кий бю­джет Пен­та­го­ну, який є не­д­ося­жним ні для ко­го у сві­ті.

Утім, у США вій­сько­ві не ви­рі­шу­ють пи­та­н­ня вій­ни і ми­ру. Для цьо­го у них є вер­хов­ний го­лов­но­ко­ман­ду­вач — пре­зи­дент, Кон­грес, на­ре­шті, мі­ністр обо­ро­ни. І всі во­ни ци­віль­ні лю­ди. От­же, ви­сло­ви аме­ри­кан­ських ге­не­ра­лів не ви­зна­ча­ють по­лі­ти­ку кра­ї­ни.

У Мо­скві не від­ста­ють і на­гні­та­ють об­ста­нов­ку як мо­жуть. При цьо­му від­нов­ле­н­ня до­го­во­ру про ути­лі­за­цію збро­йо­во­го плу­то­нію су­про­во­джу­є­ться ви­мо­га­ми, біль­ше схо­жи­ми на уль­ти­ма­тум. Зокре­ма, в них вклю­че­но ско­ро­че­н­ня вій­сько­вої ін­фра­стру­кту­ри і чи­сель­но­сті кон­тин­ген­ту США в кра­ї­нах, які всту­пи­ли до НАТО пі­сля 1 ве­ре­сня 2000 ро­ку, до рів­ня, на яко­му во­ни пе­ре­бу­ва­ли у мо­мент на­бут- тя чин­но­сті уго­ди що­до плу­то­нію від 2000 ро­ку. Та­кож по­став­ле­но пи­та­н­ня про ска­су­ва­н­ня всіх сан­кцій, вве­де­них з бо­ку США що­до Ро­сії пі­сля при­єд­на­н­ня Кри­му і по­ча­тку зброй­но­го кон­флі­кту на Дон­ба­сі, і про ком­пен­са­цію зав­да­но­го ци­ми сан­кці­я­ми та ро­сій­ськи­ми кон­тр­сан­кці­я­ми зби­тку. На до­да­чу Мо­сква ви­ма­гає ска­су­ва­н­ня так зва­но­го «за­ко­ну Ма­гніт­сько­го», про фі­нан­со­ві і ві­зо­ві сан­кції що­до ро­сі­ян, при­че­тних до по­ру­шень прав лю­ди­ни.

Зро­зумі­ло, що ні­хто сер­йо­зно не зби­ра­є­ться при­йма­ти і на­віть обго­во­рю­ва­ти та­кі, з до­зво­лу ска­за­ти, ви­мо­ги. Не на­стіль­ки у Мо­скві на­їв­ні лю­ди, що ду­ма­ли за­ля­ка­ти За­хід. Швид­ше, ді­я­ли на вну­трі­шню ау­ди­то­рію. Про­те те­ма вій­ни із США, як у Ро­сії вва­жа­ють зви­тя­жною, му­су­є­ться де­да­лі біль­ше.

Якщо від­во­лі­кти­ся від во­йов­ни­чої ри­то­ри­ки і про­па­ган­дист­ських клі­ше ро­сій­ської про­па­ган­ди, то все ви­гля­дає зов­сім не так по­хму­ро.

■ По-пер­ше. Вихід Мо­скви з до­го­во­ру про ути­лі­за­цію плу­то­нію не слід роз­гля­да­ти як про­лог до но­вої гон­ки ядер­них озбро­єнь. Йде­ться про 34 тон­ни цьо­го ме­та­лу, які по­вин­ні бу­ли пе­ре­ро­би­ти на па­ли­во для атом­них еле­ктро­стан­цій. Ро­сія по­бу­ду­ва­ла для цьо­го спеціальний за­вод, аме­ри­кан­ці з фі­нан­со­вих при­чин вва­жа­ють за кра­ще змі­шу­ва­ти плу­то­ній з ін­ши­ми ком­по­нен­та­ми і по­мі­ща­ти та­кі кон­тей­не­ри в зем­лю.

Пу­тін за­пі­до­зрив у цьо­му мо­жли­вість у май­бу­тньо­му вийня­ти плу­то­ній і зно­ву на­пра­ви­ти на ви­го­тов­ле­н­ня зброї. Ло­гі­ки в цьо­му не­має, про що аме­ри­кан­ці ба­га­то раз го­во­ри­ли. Окрім 34 тонн, що під­ля­га­ють ути­лі­за­ції, в обох сто­рін за­ли­ша­є­ться до­ста­тньо збро­йо­во­го плу­то­нію не ли­ше для існу­ю­чої зброї, а й для на­ро­щу­ва­н­ня у ра­зі по­тре­би її кіль­ко­сті. Для цьо­го ви­йма­ти плу­то­ній із кон­тей­не­рів, ви­тра­ча­ти на це гро­ші й енер­гію аб­со­лю­тно не по­трі­бно.

Вза­га­лі з’яв­ля­є­ться вра­же­н­ня, що у Мо­скві зна­йшли бі­чний до­го­вір, вихід із яко­го ма­ло що озна­чає, і по­ча­ли на цьо­му бу­ду­ва­ти про­па­ган­дист­ську кам­па­нію.

■ По-дру­ге. За­зви­чай слаб­кі­ші у вій­сько­во­му й еко­но­мі­чно­му пла­ні кра­ї­ни на більш силь­них не на­па­да­ють, хо­ча в істо­рії тра­пля­ло­ся й та­ке.

На­віть по­верх­не­ве по­рів­ня­н­ня по­тен­ці­а­лів Ро­сії і США ро­блять для пер­шої во­єн­не зі­ткне­н­ня шля­хом до катастрофи. На­віть не по­рів­ню­ва­ти­ме­мо еко­но­мі­чний і фі­нан­со­вий по­тен­ці­ал двох кра­їн. Рі­вень озбро­є­н­ня і під­го­тов­ки ро­сій­ської ар­мії про­сто не тя­гне на аме­ри­кан­ський.

Одна, але до­во­лі ха­ра­ктер­на де­таль. Цьо­го ро­ку аме­ри­кан­ський флот по­пов­ни­ться но­вим есмін­цем Zimwalt. Це прин­ци­по­во но­вий ко­ра­бель на­сту­пно­го по­ко­лі­н­ня. Не ста­не­мо го­во­ри­ти про йо­го що­най­по­ту­жні­ше озбро­є­н­ня. Він має аб­со­лю­тно ін­ші і в чо­мусь не­зви­чні фор­ми. На­то­мість за дов­жи­ни 183 м і ши­ри­ни 24,6 м на екра­ні ра­діо­ло­ка­то­ра він має ви­гляд не­ве­ли­кої ри­баль­ської ша­лан­ди. Ін­те­гро­ва­на си­сте­ма еле­ктро­жив­ле­н­ня ко­ра­бля роз­гля­да­є­ться як ключ у за­сто­су­ван­ні май­бу­тніх си­стем озбро­єнь — та­ких, як ла­зер­на зброя і рей­ко­тро­ни. На­сту­пно­го ро­ку в дію всту­плять ще два та­кі есмін­ці. Весь флот Ро­сії має ли­ше один авіа­но­сець, за ро­сій­ською кла­си­фі­ка­ці­єю авіа­но­сний крей­сер, про­ти ше­сти аме­ри­кан­ських ли­ше в Се­ред­зем­но­му мо­рі. І з кра­ї­ною з та­ким фло­том Ро­сія зби­ра­є­ться во­ю­ва­ти?

■ По-тре­тє. Вій­на — спра­ва ду­же сер­йо­зна, щоб до­ві­ря­ти її вій­сько­вим. Князь Та­лей­ран знав, про що го­во­рив. Якщо справ­ді ста­не­ться по­ді­бний кон­флікт, то ви­зна­чаль­ни­ми бу­дуть на­віть не дії на по­лі бою, у по­ві­трі або на мо­рі, а аб­со­лю­тно ін­ші не­во­єн­ні за­хо­ди. І від­клю­че­н­ня від си­сте­ми SWIFT ро­сій­ської фі­нан­со­вої си­сте­ми бу­де не най­тяж­чим уда­ром. Не­гай­но бу­де на­кла­де­но ем­бар­го на по­ста­ча­н­ня ро­сій­ської на­фти і га­зу. Що то­ді ро­би­ти­ме Мо­сква? Кри­ча­ти вже бу­де пі­зно. І це за кри­ти­чної за­ле­жно­сті ро­сій­сько­го обо­рон­но­го ком­пле­ксу від за­хі­дних по­ста­чань, пе­ред­усім — еле­ктрон­но­го обла­дна­н­ня для лі­та­ків то­що.

Звід­си ви­пли­ває, що ні­якої вій­ни між Ро­сі­єю і США не мо­же бу­ти в прин­ци­пі. На від­мі­ну від СРСР ча­сів Ка­риб­ської кри­зи, ни­ні­шня на­ша пів­ні­чна су­сід­ка від­ста­ла від За­хо­ду у вій­сько­во­му пла­ні на­віть не на де­ся­ти­лі­т­тя. У чо­мусь — на­зав­жди.

■ По-че­твер­те. На­пев­но, це най­го­лов­ні­ше. У Крем­ля про­сто не­має гро­шей на вій­ну. Мі­ністр фі­нан­сів Ан­тон Си­лу­а­нов на слу­ха­н­нях у Дер­жав­ній ду­мі пред­ста­вив «Осно­ви бю­дже­тної і по­да­тко­вої по­лі­ти­ки на 2017—2019 ро­ки». Смисл ду­же про­стий. Со­ці­аль­ні стат­ті ско­ро­чу­ва­ти­му­ться, ви­тра­ти на обо­ро­ну і без­пе­ку ско­ро­чу­ва­тись не бу­дуть. Іна­кше ка­жу­чи, бу­де їхнє від­но­сне зро­ста­н­ня. І на­віть у цьо­му ви­пад­ку обо­рон­ний бю­джет Ро­сії в 10 ра­зів за но­мі­на­лом мен­ший, ніж аме­ри­кан­ський. Якщо до­да­мо при цьо­му ко­ру­пцію й не­ефе­ктив­не ви­тра­ча­н­ня ко­штів, то це спів­від­но­ше­н­ня мо­жна збіль­ши­ти мі­ні­мум у 1,5—2 ра­зи. З та­ки­ми гро­ши­ма не во­ю­ють про­ти на­ба­га­то силь­ні­шо­го в усіх аспе­ктах су­про­тив­ни­ка.

Що ж бу­де? Сві­то­ва вій­на на пе­ри­фе­рії. Ро­сія і США, як і За­хід у ці­ло­му, в них бра­ти­муть участь. За ра­ху­нок сво­го на­се­ле­н­ня ро­сій­ська прав­ля­ча вер­хів­ка за­до­воль­ня­ти­ме свої гео­по­лі­ти­чні ам­бі­ції. У Си­рії — до остан­ньо­го си­рій­ця, в Укра­ї­ні — скіль­ки ви­ста­чить гро­шей на Крим і Дон­бас у ши­ро­ко­му сен­сі. Мо­жуть вплу­та­ти­ся ще в один кон­флікт, на­при­клад, у Лі­вії. Є та­кі озна­ки.

Якщо це вва­жа­ти сві­то­вою вій­ною, то во­на справ­ді три­ває.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.