Й

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

Участь у за­хо­ді взя­ли ху­до­жни­ки, ку­ра­то­ри, му­зей­ні пра­ців­ни­ки та пред­став­ни­ки ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів із 16 кра­їн (Азер­бай­джан, Есто­нія, Ізра­їль, Ки­тай, Ла­твія, Ли­тва, Нор­ве­гія, Поль­ща, Ро­сія, США, Ту­реч­чи­на, Укра­ї­на, Фін­лян­дія, Фран­ція, Шве­ція, Япо­нія), та­кож — сту­ден­ти, ви­пу­скни­ки та ви­кла­да­чі ка­фе­дри ху­до­жньо­го скла Львів­ської на­ціо­наль­ної ака­де­мії ми­стецтв.

Три­вав сим­по­зі­ум ти­ждень — на ба­зі Львів­ської ака­де­мії ми­стецтв ( там є гу­та, себ­то пі­чка) і за­вер­шив­ся, за тра­ди­ці­єю, ви­став­кою у На­ціо­наль­но­му му­зеї ім. Ан­дрея Ше­пти­цько­го, де за­раз де­мон­стру­ють по­над 70 ро­біт. До сло­ва, до Льво­ва при­їха­ли ми­тці, ко­трі че­рез по­ва­жний вік не бра­ли без­по­се­ре­дньої уча­сті у за­хо­ді, але, по­при це, при­ве­зли у да­ру­нок мі­сту екс­клю­зив­ні пре­зен­ти. На­при­клад, Марк Ек­странд із США — пу­блі­ці пред­ста­ви­ли йо­го ро­бо­ту у те­хні­ці «ф’юзинг» (те­пер у та­кий спо­сіб, спі­ка­н­ням, ви­го­тов­ля­ють ві­тра­жі).

Всі скля­ні фан­та­зії, як і пі­сля ко­жно­го сим­по­зі­у­му, ли­ша­ю­ться у Льво­ві — у Му­зеї скла, у збір­ці яко­го — вже 400 та­ких тво­рів! На жаль, усі їх екс­по­ну­ва­ти не­мо­жли­во — че­рез за­ма­лі ( 120 кв. м) ви­став­ко­ві пло­щі.

— Сим­по­зі­ум від­був­ся ду­же до­бре, — роз­по­вів «Дню» ор­га­ні­за­тор мі­жна­ро­дно­го за­хо­ду, ди­ре­ктор львів­сько­го Му­зею скла Ми­хай­ло БОКОТЕЙ. — Бу­ло по­над 40 уча­сни­ків. Се­ред них — 26 ху­до­жни­ків. Ме­не ду­же ті­шить, що біль­шість май­стрів упер­ше взя­ли участь у сим­по­зі­у­мі у Льво­ві. Та­кож бу­ли пред­став­ле­ні но­ві кра­ї­ни — до цьо­го ча­су до нас ні­ко­ли не при­їжджа­ли ми­тці, на­при­клад, зі Шве­ції та Ізра­ї­лю. (До сло­ва: ва­ри­ться скло за тем­пе­ра­ту­ри 1250 — 1300 гра­ду­сів. По­тім тем­пе­ра­ту­ру у пі­чці зни­жу­ють до 1100 гра­ду­сів і вже то­ді пра­цю­ють зі склом. — Т.К.). Так зва­не ви­ве­де­н­ня пе­чі, тоб­то з ну­ля до ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри, три­ває на­віть до двох ти­жнів. То­му як пі­чку за­па­ли­ли, во­на не га­си­ться — пра­цює 24 го­ди­ни на до­бу упро­довж ро­ку...

Осо­бли­вих про­блем із фі­нан­су­ва­н­ням ( йде­ться про опа­ле­н­ня га­зом) на ни­ні­шній час не­має — час­тко­во ви­да­тки по­кри­ває Мі­ні­стер­ство осві­ти, по­за­як іде­ться про на­вчаль­но­твор­чу май­стер­ню для пра­кти­ки сту­ден­тів. Ми­хай­ло Ан­дрі­йо­вич до­дає, що та­ка пі­чка — одна з не­ба­га­тьох в Єв­ро­пі, де сту­ден­ти ма­ють змо­гу пра­цю­ва­ти.

— Ці­ка­во, яку кра­ї­ну вва­жа­ють Мек­кою ху­до­жньо­го скла?

— Це Іта­лія, то­чні­ше — острів Му­ра­но. Та­кож ду­же роз­ви­не­на ця га­лузь на рів­ні на­ціо­наль­но­го ре­ме­сла у Че­хії. А ще — у Спо­лу­че­них Шта­тах Аме­ри­ки ( тіль­ки у Сі­є­тлі є 22 сту­дії та­ко­го про­фі­лю!), — по­яснює М. Ба­тей.

До сло­ва, ху­до­жнє скло як ав­тор­ське, кон­це­пту­аль­не — до­во­лі мо­ло­дий вид ми­сте­цтва. Йо­го існу­ва­н­ня по­ча­ло­ся у 1960-х. У рам­ках сим­по­зі­у­му у Льво­ві від­бу­ла­ся й Між­на­ро­дна кон­фе­рен­ція за уча­стю на­у­ков­ців із США, Есто­нії, Ли­тви, Ла­твії, Фін­лян­дії та Ту­реч­чи­ни. Ко­жен із про­фе­со­рів пред­став­ляв свою твор­чість і свою Ака­де­мію ми­стецтв, себ­то — шко­лу. Та­кож на за­хо­ді під­ні­ма­ло­ся пи­та­н­ня про пер­спе­кти­ву роз­ви­тку гу­тно­го скла. Ни­ні у Схі­дній Єв­ро­пі за­кри­ва­ють май­же всі гу­ти! Хо­ча но­ву гу­ту по­бу­ду­ва­ти — не проблема, але зго­дом важ­ко бу­де зна­йти ми­тців, ко­трі пра­цю­ва­ти­муть у цій сфе­рі. Одне сло­во, ста­рі май­стри від­хо­дять, а но­во­го по­ко­лі­н­ня гу­тни­ків ні­хто не ви­хо­вує.

При­на­гі­дно ці­кав­лю­ся, скіль­ки сту­ден­тів на­вча­є­ться на ка­фе­дрі ху­до­жньо­го скла у Львів­ській ака­де­мії ми­стецтв (єди­ній в Укра­ї­ні!)?

— За­га­лом, — ка­же М. Бокотей, — ві­сім­де­сят, але на­вчаль­на про­гра­ма по­бу­до­ва­на не тіль­ки на гу­ті — на ши­ро­ко­му спе­ктрі те­хнік. Скіль­ки ви­пу­скни­ків ста­нуть гу­тни­ка­ми, спро­гно­зу­ва­ти важ­ко. З до­сві­ду по­пе­ре­дніх ро­ків, у те­хні­ці гу­ти пра­цю­ють оди­ни­ці...

До ре­чі, всі по­пе­ре­дні сим­по­зі­у­ми від­чу­ва­ли ве­ли­ку скру­ту з фі­нан­са­ми. А як за­раз? «Нам у цьо­му пла­ні тро­хи до­по­мо­гла обла­сна дер­жав­на адмі­ні­стра­ція, — за­зна­чає Бокотей. — Що­до уча­сни­ків, то всі во­ни при­їха­ли вла­сним ко­штом. Тоб­то пре­стиж на­шо­го сим­по­зі­у­му та­кий ви­со­кий, що до нас хо­чуть їха­ти...». Та­кож ор­га­ні­за­тор за­хо­ду хва­ли­ться, що Львів­ський сим­по­зі­ум гу­тно­го скла — най­дав­ні­ший в Єв­ро­пі і не пе­ре­ри­вав сво­єї ді­яль­но­сті, від­бу­вав­ся ко­жні три ро­ки: « 2005 ро­ку за­кри­ли ке­ра­мі­ко-скуль­птур­ну фа­бри­ку, ми 2007-го про­ве­ли сим­по­зі­ум у Бе­ре­жа­нах. На дру­гий рік у Бе­ре­жа­нах за­кри­ли фа­бри­ку, ми 2010 ро­ку про­ве­ли за­хід на « Га­ли­цько­му склі » у Но­во­я­во­рів­ську. Там за­кри­ли за­вод, ми два по­спіль сим­по­зі­у­ми про­во­ди­мо на ба­зі ака­де­мії. Пі­че­чка хоч і не­ве­ли­чка, але ми зна­йшли мо­жли­вість за­про­си­ти до нас ве­ли­ке чи­сло уча­сни­ків».

Фо­то Пав­ла ПАЛАМАРЧУКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.