«Щоб збу­ду­ва­ти Укра­ї­ну, тре­ба чи­та­ти про Бол­га­рію»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія МАЛІМОН, «День» Луцьк

Дми­тро Го­ло­вен­ко — ві­до­мий на Во­ли­ні ме­не­джер кни­го­ви­дав­ни­цтва і книж­ко­вої тор­гів­лі. Са­ме йо­му сво­го ча­су на­ле­жа­ла ідея фо­ру­му «Кни­ги Ве­ли­кої Во­ли­ні», своє­рі­дно­го ана­ло­га (зві­сно, у змен­ше­но­му ва­рі­ан­ті) зна­ме­ни­то­го Фо­ру­му кни­го­ви­дав­ців у Льво­ві. На Фо­ру­мі у Льво­ві Дми­тро Ада­мо­вич бу­ває не тіль­ки з про­ду­кці­єю ви­дав­ни­цтва «Клю­чі», а й за­ра­ди то­го, щоб від- ві­да­ти най­ці­ка­ві­ші пре­зен­та­ції, при­дба­ти для сво­єї кни­гар­ні біль­ше ці­ка­вої лі­те­ра­ту­ри. То­му він був у пер­ших, як ка­жуть, ря­дах на пре­зен­та­ції кни­ги «Дня» — «Се­стра моя, Со­фія...».

Дми­тро ГО­ЛО­ВЕН­КО, ди­ре­ктор ви­дав­ни­цтва «Клю­чі», Луцьк:

— Я зав­жди бу­ваю на пре­зен­та­ції фо­то­ви­ста­вок та книж­ко­вих но­ви­нок га­зе­ти «День», бо сьо­го­дні книж­ко­вий ма­га­зин без ви­дань «Дня» не­мо­жли­во уяви­ти. Кни­ги «Дня» є у на­шо­му ма­га­зи­ні «Кни- гар­ня на Во­лі » , їх чи­та­ють. Ми пер­ші у Лу­цьку, та, ма­буть, і єди­ні ма­є­мо та­ку фор­му здо­бу­т­тя по­ку­пців як... чи­та­н­ня ни­ми книг. Ми да­є­мо кни­ги чи­та­ти до­до­му, за сим­во­лі­чну пла­ту, і на­віть не ви­ма­га­є­мо до­три­му­ва­ти­ся пев­них ча­со­вих ра­мок. Го­лов­не — не про­да­ти, а здо­бу­ти чи­та­ча. А вже то­ді він і кни­ги бу­де ку­пу­ва­ти. За ро­ки та­ко­го екс­пе­ри­мен­ту не про­па­ла жо­дна кни­га, не бу­ла по­псо­ва­на. Біль­ше то­го, лю­ди­на ж хо­че ді­ли­ти­ся вра­же­н­ням від про­чи­та­но­го, то­му дає чи­та­ти су­сі­до­ві, бра- то­ві, ко­ле­зі... А кни­ги « Дня » якраз і по­тре­бу­ють та­ко­го по­ши­ре­н­ня се­ред лю­дей, бо при­му­шу­ють ми­сли­ти, по- ін­шо­му ди­ви­ти­ся на на­шу істо­рію і своє мі­сце в ній.

Але кни­га про Бол­га­рію ме­не, ко­трий про­чи­тав усі кни­ги «Дня», ду­же вра­зи­ла тим, що ця кра­ї­на — та­ка близь­ка нам гео­гра­фі­чно, істо­ри­чно, у нас одна ві­ра, і ми пре­кра­сно ро­зу­мі­є­мо оди­не одно­го — але чо­мусь Бол­га­рія до­сі бу­ла і є на око­ли­ці на­шо­го ін­те­ре­су, ін­те­ре­су на­сам­пе­ред ди­пло­ма­тів, по­лі­ти­ків. А во­на мо­же бу­ти на­шим вчи­те­лем у роз­бу­до­ві дер­жа­ви. Ме­ні спо­до­ба­ли­ся сло­ва, по­чу­ті під час пре­зен­та­ції кни­ги у Льво­ві, я со­бі їх за­пи­сав: «Ця кни­га має ста­ти під­ру­чни­ком не ли­ше для сту­ден­тів, на­у­ков­ців чи шко­ля­рів, а й для ди­пло­ма­тів. Адже са­ме з Бол­га­рі­єю ми ні­ко­ли не ма­ли не­га­тив­но­го до­сві­ду — нас не роз’ єд­ну­ють ані дис­ку­сії нав­ко­ло кор­до­нів, ані між­на­ціо­наль­ні кон­флі­кти. Ми ма­є­мо цим ско­ри­ста­ти­ся».

Ще одне ноу-хау на­шо­го ма­га­зи­ну — це кни­ги з ав­то­гра­фа­ми. Є чи­ма­ло лю­дей, які хо­чуть при­дба­ти са­ме та­кі кни­ги. То­му на кни­зі « Се­стра моя, Со­фія... » ми ма­є­мо ав­то­граф го­лов­но­го ре­да­кто­ра « Дня » Ла­ри­си Ів­ши­ної. На­ра­зі цей ек­зем­пляр не про­да­є­мо, йо­го чи­та­ють. Як ви­да­вець і кни­го­про­да­вець, я ду­же за­хо­пле­ний тим, що ро­бить Ла­ри­са Ів­ши­на, ро­бить у га­зе­ті, у ви­дав­ни­чій ді­яль­но­сті, фор­му­ю­чи Укра­їн­ця. Те­пер го­лов­не — щоб кни­га « Се­стра моя, Со­фія...» бу­ла про­чи­та­на, а це бу­де, ко­ли її біль­ше по­пу­ля­ри­зу­ва­ти. Як ко­жну, вла­сне, кни­гу. То­му че­ка­є­мо на пре­зен­та­цію кни­ги в Лу­цьку.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.