Як і чо­му ді­яв «те­рор го­ло­дом»

З яки­ми ар­гу­мен­та­ми пі­де­мо в ООН для ви­зна­н­ня Го­ло­до­мо­ру ге­но­ци­дом?

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» -

Ле­нін­сько-ста­лін­ська на­ціо­наль­на по­лі­ти­ка ґрун­ту­ва­ла­ся на по­лі­ти­за­ції етні­чно­сті, а са­ме: ви­знан­ні за осо­ба­ми ко­жної на­ціо­наль­но­сті, яка ста­но­ви­ла біль­шість на­се­ле­н­ня на те­ри­то­рії про­жи­ва­н­ня, ста­ту­су ти­туль­ної на­ції і на­ді­лен­ні де­яких на­ро­дів кон­сти­ту­цій­ни­ми озна­ка­ми псев­до­дер­жав­но­сті; ко­ре­ні­за­ції вла­ди в на­ціо­наль­них ре­гіо­нах і ра­йо­нах, тоб­то за­лу­чен­ні мі­сце­вих ка­дрів в управ­лін­ський апа­рат, ви­ко­ри­стан­ні мо­ви ти­туль­ної на­ції в на­вчаль­но­му про­це­сі та за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції, спри­ян­ні роз­ви­тко­ві на­ціо­наль­ної за фор­мою, але ко­му­ні­сти­чної за змі­стом куль­ту­ри; дер­жав­ній ре­є­стра­ції на­ціо­наль­но­го по­хо­дже­н­ня гро­ма­дян.

По­лі­ти­за­ція етні­чно­сті ство­рю­ва­ла ви­ди­мість розв’яза­н­ня на­ціо­наль­но­го пи­та­н­ня, але на­справ­ді по­вер­та­ла всі на­ції, крім дер­жа­во­утво­рю­ю­чої, у стан пер­вин­но­го етно­су. Ті, хто опи­рав­ся, ре­пре­су­ва­ли­ся. Епі­цен­тром ре­пре­сій ста­ла Укра­ї­на, яка чи­ни­ла най­біль­ший опір спо­ча­тку по­гли­нен­ню но­вою ро­сій­ською ім­пе­рі­єю у біль­шо­ви­цькій обо­лон­ці, а по­тім -ко­му­ні­сти­чним пе­ре­тво­ре­н­ням.

Ви­сту­па­ю­чи в Нью- Йор­ку під час від­зна­че­н­ня 20- ї рі­чни­ці Го­ло­до­мо­ру, ав­тор Кон­вен­ції ООН про ге­но­цид Ра­фа­ель Лем­кін під­кре­слю­вав, що во­жді біль­шо­ви­ків по­гли­на­ли укра­їн­ську на­цію, за­штов­ху­ю­чи укра­їн­ців у ба­га­то­е­тні­чну ра­дян­ську на­цію. Ві­дбу­ва­ло­ся не тіль­ки мо­раль­не, а й фі­зи­чне ни­ще­н­ня: шля­хом лі­кві­да­ції ін­те­лі­ген­ції — моз­ку на­ції, ду­хо­вен­ства — ду­ші на­ції і еко­но­мі­чно не­за­ле­жних від дер­жа­ви хлі­бо­ро­бів — но­сі­їв на­ціо­наль­но­го ду­ху. У по­вер­нен­ні на­ції до ста­ну пер­вин­но­го етно­су, у зни­щен­ні, ви­слов­лю­ю­чись су­ча­сною мо­вою, гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства Р. Лем­кін вба­чав озна­ки ге­но­ци­ду (Лем­кін Ра­фа­ель. Ра­дян­ський ге­но­цид в Укра­ї­ні. — К., 2009. — С. 38-39, 42).

Ви­ко­ри­ста­ний Лем­кі­ним тер­мін «ра­дян­ська на­ція» вже пі­сля йо­го смер­ті транс­фор­му­вав­ся в по­ня­т­тя «ра­дян­сько­го на­ро­ду як но­вої істо­ри­чної спіль­но­ти». Ком­пар­тій­ні іде­о­ло­ги зро­би­ли спро­бу на­да­ти су­ку­пно­сті на­ро­дів у кор­до­нах СРСР ознак на­дна­ції — ви­щої, як під­кре­слю­ва­ло­ся, спіль­но­ти по­рів­ня­но з по­пе­ре­дні­ми (рід — плем’я, со­юз пле­мен, на­ро­дність, на­ція). Однак по­не­во­ле­ні на­ро­ди не ба­жа­ли за­ли­ша­ти­ся етно­на­ці­я­ми із сим­во­лі­чни­ми пра­ва­ми у ре­став­ро­ва­ній біль­шо­ви­ка­ми цар­ській ім­пе­рії, і Ра­дян­ський Со­юз роз­ва­лив­ся.

Не­ма­ло тих, хто ви­слов­лю­вав­ся що­до Го­ло­до­мо­ру в Укра­ї­ні й ді­а­спо­рі, про­і­гно­ру­ва­ли ціл­ком ясно ви­ра­же­не в цій до­по­віді Р. Лем­кі­на по­пе­ре­дже­н­ня: укра­їн­ський го­лод 1932— 1933 рр. мав ін­шу при­ро­ду, ніж єв­рей­ський Го­ло­кост. Очіль­ни­ки Крем­ля на­ма­га­ли­ся уві­гна­ти укра­їн­ську на­цію в уні­фі­ко­ва­не й про­ну­ме­ро­ва­не ра­дян­ське на­се­ле­н­ня рі­зно­ма­ні­тни­ми за­со­ба­ми, зокре­ма те­ро­ри­сти­чни­ми, але не йшло­ся про ціл­ко­ви­те фі­зи­чне ви­ни­ще­н­ня гро­ма­дян укра­їн­ської на­ціо­наль­но­сті, тоб­то про етні­чну чис­тку. Ме­та дер­жав­но­го те­ро­ру, яким єте­рор го­ло­дом, зав­жди одна: під­по­ряд­ку­ва­ти ці­ле, зни­щу­ю­чи ча­сти­ну ці­ло­го. На­то­мість ме­тою на­ци­стів бу­ло фі­зи­чне ви­ни­ще­н­ня єв­ре­їв як пев­ної спіль­но­ти — на­ціо­наль­ної, етні­чної і ре­лі­гій­ної.

Тим ча­сом тер­мін «укра­їн­ський Го­ло­кост», під яким ро­зумі­ли Го­ло­до­мор, став у нас по­пу­ляр­ним зав­дя­ки сво­їй обра­зно­сті та си­но­ні­мі­чно­му по­єд­нан­ню Го­ло­ко­сту з ге­но­ци­дом. Та­ке сло­во­вжи­ва­н­ня за­крі­плю­ва­ло уяв­ле­н­ня про на­ма­га­н­ня очіль­ни­ків Крем­ля зав­жди ни­щи­ти укра­їн­ців як етні­чну спіль­но­ту. По­ши­ре­н­ня цьо­го уяв­ле­н­ня в ді­а­спо­рі по­лег­шу­ва­ло­ся тим, що її пред­став­ни­ки від­чу­ва­ли се­бе гро­ма­дя­на­ми кра­їн про­жи­ва­н­ня, з Укра­ї­ною їх пов’язу­ва­ло ли­ше по­чу­т­тя етні­чної спо­рі­дне­но­сті. Зна­чна ча­сти­на гро­ма­дян Укра­ї­ни теж ма­ла за­го­стре­ні етні­чні по­чу­т­тя, пов’яза­ні з від­су­тні­стю в ра­дян­ські ча­си гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства (в со­ці­аль­ній си­сте­мі ко­ор­ди­нат) і йо­го від­по­від­ни­ка — по­лі­ти­чної на­ції (в на­ціо­наль­ній си­сте­мі ко­ор­ди­нат). Де­я­кі па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­ні гро­ма­дя­ни й до­сі обу­рю­ю­ться: чо­му з вну­трі­шніх па­спор­тів зни­кла гра­фа про на­ціо­наль­ність?! Ко­ли ж пе­ред між­на­ро­дною гро­мад­ські­стю Го­ло­до­мор зо­бра­жа­ли як «укра­їн­ський Го­ло­кост», ефект був про­ти­ле­жним очі­ку­ва­но­му. Адже в СРСР укра­їн­ців не пе­ре­слі­ду­ва­ли так, як єв­ре­їв у Тре­тьо­му рей­ху: де зна­йшли, там і ре­пре­су­ва­ли.

За­сто­со­ва­ний про­ти укра­їн­ських се­лян те­рор го­ло­дом і йо­го на­слі­док — Го­ло­до­мор бу­ли ви­кли­ка­ні пев­ни­ми об­ста­ви­на­ми мі­сця і ча­су. Тут не­ма мо­жли­во­сті пе­ре­лі­чу­ва­ти всі при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки, які за­вер­ши­ли­ся «со­кру­ши­тель­ным уда­ром» (ви­раз Ста­лі­на) по сіль­сько­му на­се­лен­ню Укра­ї­ни та Ку­ба­ні. Про­те в лан­цю­зі при­чин до­ре­чно ви­ді­ли­ти го­лов­ні лан­ки. При­ді­лю ува­гу пер­шій з них: тій при­чи­ні, яка ви­кли­ка­ла за­галь­но­со­ю­зний го­лод 1932—1933 рр.

Який ко­му­но­со­ці­а­лізм бу­ду­ва­ли В. Ле­нін і Й. Ста­лін? Як ві­до­мо, К. Маркс по­ді­ляв ко­му­нізм на дві фа­зи: со­ці­а­лізм (із роз­по­ді­лом ма­те­рі­аль­них благ по тру­ду) і пов­ний ко­му­нізм (з роз­по­ді­лом за по­тре­ба­ми). Ра­дян­ські лю­ди, по­чи­на­ю­чи з дру­го­го по­ко­лі­н­ня, не зна­ли, що в уяв­лен­ні во­ждів оби­дві фа­зи рі­зни­ли­ся між со­бою, як вва­жав К. Маркс, тіль­ки за роз­по­ді­лом. За ви­ро­бни­цтвом ма­те­рі­аль­них благ по­бу­до­ва­ний со­ці­а­лізм не від­рі­зняв­ся від пов­но­го ко­му­ні­зму. Тоб­то він мав бу­ти су­спіль­ством, по­збав­ле­ним а) при­ва­тної вла­сно­сті на за­со­би ви­ро­бни­цтва, б) то­вар­но­гро­шо­вих від­но­син і в) рин­ку. То­ва­ри по­вин­ні бу­ли пе­ре­тво­ри­ти­ся на про­ду­кти, а за­ро­бі­тна пла­та му­си­ла на­ра­хо­ву­ва­ти­ся не в ру­блях, а в тро­дах (тру­до­вих оди­ни­цях). Ви­яви­ло­ся, однак, що з ро­бі­тни­ка­ми мо­жна бу­ло екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти, але з хлі­бо­ро­ба­ми це не вда­ло­ся. Ко­ли дер­жа­ва по­чи­на­ла ре­кві­зу­ва­ти у се­лян ви­ро­бле­ну про­ду­кцію, во­ни або при­пи­ня­ли пра­цю­ва­ти, або (в ста­лін­ські ча­си) імі­ту­ва­ли пра­цю, і в кра­ї­ні на­зрі­вав еко­но­мі­чний ко­лапс. В. Ле­нін по­пе­ре­див ко­лапс пе­ре­хо­дом від гу­мо­вої про­дроз­верс­тки, яка три­ва­ла два ро­ки, до фі­ксо­ва­но­го прод­по­да­тку у бе­ре­зні 1921 р. Тоб­то він ви­знав про­ду­кцію се­лян їхньою вла­сні­стю, обме­жив­шись за­вча­сно ві­до­мим від­со­тком у ви­гля­ді спла­чу­ва­но­го дер­жа­ві на­ту­раль­но­го по­да­тку. Ста­лін пе­ре­йшов до прод­по­да­тку тіль­ки у сі­чні 1933 ро­ку, тоб­то пі­сля трьох ро­ків про­дроз­верс­тки, які зруй­ну­ва­ли еко­но­мі­ку і ви­кли­ка­ли за­галь­но­со­ю­зний го­лод. У подаль­ших ви­сту­пах він не­по­мі­тно від­су­нув ска­су­ва­н­ня то­вар­но-гро­шо­вих від­но­син та рин­ку на дру­гу фа­зу ко­му­ні­зму, а в по­во­єн­них то­мах сво­їх «Тво­рів» зро­бив ви­прав­ле­н­ня з ме­тою за­ма­ску­ва­ти мар­ксист­ські уяв­ле­н­ня біль­шо­ви­ків про ко­му­но­со­ці­а­лізм.

На­сту­пна лан­ка в при­чин­но-на­слід­ко­во­му лан­цю­зі зму­шу­є­змі­ни­ти зви­чну хро­но­ло­гію Го­ло­до­мо­ру. Якщо ми да­ту­є­мо цю тра­ге­дію дво­ма ро­ка­ми, то тіль­ки то­му, що її ме­ха­нізм упер­ше ви­про­бу­ва­ли у ли­сто­па­ді­гру­дні 1932 р. в де­яких се­лах, по­став­ле­них за від­ста­ва­н­ня у хлі­бо­за­го­тів­лях на «чор­ну до­шку». У 1932 р. в Укра­ї­ні лю­ту­вав го­лод, при­чи­ною яко­го, як і в ін­ших ре­гіо­нах кра­ї­ни, бу­ли хлі­бо­за­го­тів­лі. Щоб не зі­рва­ти по­сів­ну кам­па­нію, уряд у пер­шій по­ло­ви­ні ро­ку на­дав го­ло­ду­ю­чим укра­їн­ським се­ля­нам про­до­воль­чу, фу­ра­жну і на­сін­нє­ву до­по­мо­гу. З ці­єю ме­тою Ста­лін від­мо­вив­ся від екс­пор­ту де­якої кіль­ко­сті зер­но­вих куль­тур і на­віть на­ка­зав за­ку­пи­ти обме­же­ні пар­тії хлі­ба за кор­до­ном. Ці фа­кти те­пер ві­до­мі, і ко­ли за­хо­дить мо­ва про ге­но­цид, на­ші за­ру­бі­жні ко­ле­ги тіль­ки по­смі­ха­ю­ться. Ін­ша річ, що за­галь­но­со­ю­зний го­лод 1932— 1933 рр. від­чу­вав­ся в Укра­ї­ні у 1932 р. на­ба­га­то го­стрі­ше, ніж в ін­ших ре­гіо­нах. У 1930—1931 рр. Укра­ї­ні за­твер­джу­ва­ли та­кі хлі­бо­за­го­ті­вель­ні пла­ни, яких ра­ні­ше во­на ні­ко­ли не ви­ко­ну­ва­ла. Мо­жна здо­га­да­ти­ся, хоч не­мо­жли­во до­ве­сти до­ку­мен­таль­но, що це бу­ла від­по­відь ген­се­ка на про­від­ну роль укра­їн­сько­го се­лян­ства у про­те­стах про­ти ко­ле­кти­ві­за­ції та роз­кур­ку­лю­ва­н­ня на­ве­сні 1930 р. То­ді Ста­лін був зму­ше­ний на пів­ро­ку при­пи­ни­ти ко­ле­кти­ві­за­цію і на­да­лі здій­сню­ва­ти її в ар­тіль­ній, а не при­хо­ва­но ко­мун­ній фор­мі.

За­ви­ще­ні хлі­бо­за­го­ті­вель­ні пла­ни теж мо­жна роз­гля­да­ти як те­рор го­ло­дом, то­му що се­ля­ни за­ли­ша­ли­ся без хлі­ба, го­ло­ду­ва­ли і на­віть по­ми­ра­ли з го­ло­ду. За­гро­за еко­но­мі­чно­го ко­ла­псу на тре­тьо­му ро­ці про­дроз­верс­тки ста­ла оче­ви­дною для ке­рів­них кіл пар­тії, не­зва­жа­ю­чи на пе­ре­мо­жні га­зе­тні ре­ля­ції про пуск но­во­бу­дов пер­шої п’яти­рі­чки. Де­я­кі з ке­рів­ни­ків, зокре­ма, гру­па О. Смир­но­ва, на­ва­жи­ли­ся від­кри­то ви­сту­пи­ти про­ти ге­не­раль­ної лі­нії ЦК ВКП(б) в її ста­лін­сько­му ви­ко­нан­ні. У на­шо­му уяв­лен­ні Ста­лін ви­сту­пає як все­силь­ний ди­кта­тор, але та­ким він став тіль­ки пі­сля Ве­ли­ко­го те­ро­ру 1937—1938 рр. і осо­бли­во пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни. А то­ді він міг по­збу­ти­ся по­са­ди ген­се­ка, як­би в кра­ї­ні під­ня­ла­ся но­ва про­те­стна хви­ля. Че­кі­сти вже си­гна­лі­зу­ва­ли, що во­на ви­зрі­ває, від­по­від­ні до­ку­мен­ти опу­блі­ко­ва­ні.

27 ли­сто­па­да 1932 ро­ку Ста­лін скли­кав об’єд­на­не за­сі­да­н­ня по­літ­бю­ро ЦК і Пре­зи­дії ЦКК ВКП(б), на яко­му по­ста­вив пи­та­н­ня про за­су­дже­н­ня гру­пи О. Смир­но­ва. Ви­сту­па­ю­чи пе­ред най­ви­щим пар­тій­ним син­клі­том, ген­сек по­пе­ре­див, що дер­жа­ва не­за­ба­ром зав­дасть «со­кру­ши­тель­ный удар» по «де­яких» кол­го­спни­ках та одно­о­сі­бни­ках. Йшло­ся про се­лян, які не ба­жа­ли пра­цю­ва­ти на дер­жа­ву без ма­те­рі­аль­ної ви­на­го­ро­ди, але зміст уда­ру не роз­кри­вав­ся. Ста­лін уже зро­зу­мів, що до­ве­де­ться за­про­ва­джу­ва­ти прод­по­да­ток. Він був упев­не­ний, що це при­пи­нить се­лян­ський са­бо­таж, який ви­кли­кав за­галь­но­со­ю­зний го­лод за спри­я­тли­вих для вро­жа­їв по­го­дних умов 1930—1932 рр. У 1921 р. за­мі­на про­дроз­верс­тки прод­по­да­тком до­ве­ла свою ефе­ктив­ність. Але він від­тя­гу­вав за­мі­ну аж до сі­чня 1933 ро­ку. І са­ме в сі­чні, ма­ску­ю­чись під уже зви­чні зи­мо­ві хлі­бо­за­го­тів­лі, зав­дав по се­лян­ству Укра­ї­ни, Ку­ба­ні та Ни­жньої Вол­ги той са­мий «со­кру­ши­тель­ный удар».

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.