«Кри­зи не від­мі­ня­ють ба­жа­н­ня жи­ти гі­дно»

Но­ві те­хно­ло­гії бу­ду­ва­н­ня з де­ше­вих ма­те­рі­а­лів мо­жуть ви­рі­ши­ти про­бле­му з по­ме­шка­н­ням для пе­ре­се­лен­ців

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ві­та­лій АНДРОНІК, фо­то ав­то­ра

Май­же два ро­ки близь­ко міль­йо­на вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб з Дон­ба­су пе­ре­бу­ва­ють у ста­ні не­ви­зна­че­но­сті. Як їм отри­ма­ти вла­сний дах над го­ло­вою? І чи мо­жна роз­ра­хо­ву­ва­ти на під­трим­ку дер­жа­ви?

«МИ ЗРО­БИ­ЛИ ВСЕ, ЩО В НА­ШИХ СИ­ЛАХ»

Пе ре се лен ка з До нець ка, го ло - ва гро мадсь кої ор га ні за ції « Гро - мадсь кий рух Дон ба су » На дія Не - ща ден ко ра зом з ін ши ми пе ре се - лен ця ми у Льво ві взя ла спра ву в свої ру ки, лю ди по ча ли шу ка ти мож ли вос ті бу ду ва ти влас не жит - ло. В од но му з сіл Львів щи ни їм вда ло ся от ри ма ти зе мель ні ді лян - ки, про те для цьо го до ве ло ся про - клас ти до ро гу в се лі, на пи са ти грант для очи­ще­н­ня сіль­ської рі­чки та за­пла­ти­ти штраф, який «ви­сів» на мі­сце­вій гро­ма­ді за ви­руб­ку лі­су.

« Ми по ча ли об’ їж д жа ти се ла і шу­ка­ти зем­лю, бо зро­зумі­ли, що нія кої до по мо ги чи дер жав ної про - гра­ми не бу­де. В се­лі Во­ро­ців Яво­рівсь ко го рай о ну го ло ва сіль ра ди пі­шла нам на­зу­стріч, але все ви­яви­ло­ся не так про­сто. Зем­лю ми отри­ма­ли, але до ви­рі­ше­н­ня сво­їх про­блем ще не пе­ре­хо­ди­ли. Та зав­дя­ки на­шій на­по­ле­гли­во­сті нас спри­йма­ють як се рйоз них лю дей, а не як же­бра­ків. До на­ших ді­ля­нок про­ве­ли світ ло, во ду й газ. А ось на які кош ти бу ду ва ти ся — це пи тан ня. Ми зро­би­ли все, що в на­ших си­лах, те­пер спра­ва за дер­жа­вою», — го­во­рить На­дія Не­ща­ден­ко.

В очі ку ван ні пе ре бу ва ють і пе - ре­се­лен­ці в Ужго­ро­ді. В їхніх пла­нах — збу ду ва ти на міс ці по ки ну - тої ко тель ні п’ яти по вер хів ку. Але про­су­ну­ти­ся да­лі отри­ма­н­ня бу­дів­лі в орен­ду во­ни по­ки не змо­гли.

« За раз ми ма є мо рі шен ня міськ ра ди, яка пе ре да ла нам при - мі щен ня ко тель ні. Ми че ка є мо на фі нан су ван ня або дер жав ну до по - мо гу. Якщо бу де про гра ма піль го - во го кре ди ту ван ня, шу ка ти ме мо мож ли вос ті ско рис та ти ся нею. У пла нах — зве ден ня бу дин ку на 38 квар тир вар тіс тю 400- 450 до ла рів за ква­дра­тний метр», — роз­по­від­ає го­ло­ва прав­лі­н­ня гро­мад­ської ор­га­ні за ції « За кар пат тя- Дон бас » Кос - тян­тин Бла­же­вич.

ІНВЕСТОРАМ ПО­ТРІ­БНІ ГА­РАН­ТІЇ ДЕР­ЖА­ВИ

Екс перт з не ру хо мос ті та кон - суль тант ко мі те ту Вер хов ної Ра ди з пи­тань со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки, зайня­то­сті та пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня Оле­на Ма­лен­ко­ва го­во­рить, що сьо­го­дні пи­та­н­ням за­без­пе­чен ня жи­тлом пе ре се лен ців не зай ма єть ся ніх то, крім гро мадсь ких ор га ні за - цій. Є й ін­ша проблема: ве­ли­ка ча­сти­на пе­ре­се­лен­ців не мо­же за­без­пе­чу ва ти се бе са мо стій но, це пен сі о - не­ри, ін­ва­лі­ди та ді ти.

« По ки жод на про гра ма не ре - алі­зо­ва­на, бо ви­явив­ся ве­ли­че­зний пласт про­блем, що по­тре­бує де­таль­ної ін вен та ри за ції і ста тис ти ки. Ка те го рії на се лен ня, які по тре бу - ють жи­тла, аб­со­лю­тно рі­зні. З пер­шою ка­те­го­рі­єю ми зі­ткну­ли­ся, ко­ли лю дей цен т ра лі зо ва но ева ку ю - ва ли з- під об стрі лів, це ін ва лі ди, пен сі о не ри — лю ди, кот рі не мо - жуть утри му ва ти се бе са мо стій но. Дру га ка те го рія — це пра цез дат ні лю­ди, які не змо­гли зна­йти ро­бо­ту на мир­ній те­ри­то­рії і по­вер­ну­ли­ся на­зад, бо ви­пла­ти у 880 гри­вень — ні що сьо год ні. Тре тя ка те го рія — ма лі під при єм ці, які ма ють за - оща­дже­н­ня і го­то­ві ку­пу­ва­ти жи­тло, але з пев­ною роз­стро­чкою або у кре­дит. Дер­жа­ва має при­єд­на­ти­ся до ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми. На сьо­го­дні ми ма є мо по лі ти ку ви штов ху - ва­н­ня лю­дей на­зад — на оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, до їх до­мі­вок», — ре­зю­мує Оле­на Ма­лен­ко­ва.

Екс перт з не ру хо мос ті до дає, що, крім дер жа ви, цьо го пи тан ня ні­хто не ви­рі­шить. Про це свід­чать і чи­слен­ні пе­ре­го­во­ри з іно­зем­ни­ми ін вес то ра ми, які го то ві на да ва ти до по мо гу, але їм по тріб ні га ран тії від дер жа ви, то ді як під трим ки про сять гро мадсь кі ор га ні за ції. Про те й за хід ні до но ри не мо жуть на­да­ти ти­ся­чам пе­ре­се­лен­ців жи­тло, оскіль ки в їх ро зу мін ні внут - ріш ньо пе ре мі ще ним осо бам по - тріб не тим ча со ве при ста ни ще, на­при­клад мо­дуль­ні бу­ди­но­чки.

ПРО РИЗИКИ СО­ЦІ­АЛЬ­НО­ГО БУН­ТУ В ПРИЙМАЮЧИХ ГРОМАДАХ

За сло­ва­ми за­сту­пни­ка мі­ні­стра з пи­тань тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри то рій та внут ріш ньо пе ре мі ще - них осіб Ге­ор­гія Ту­ки, у дер­жа­ви є про­е­кти й ідеї, але все впи­ра­є­ться у фі­нан­су­ва­н­ня.

«Є два ва­рі­ан­ти по­шу­ку пар­тне­рів. Пер ший — пар т не рів, які б взя­ли на се­бе по­га­ше­н­ня від­со­тків по кре­ди­тах і на­да­ва­ли б без­від­со­тко ві кре ди ти. Дру гий — до но рів, які б зго ло си ли ся фі нан су ва ти бу - дів ниц т во. По пер шо му шля ху є пев­ні зру­ше­н­ня, по дру­го­му си­ту­а­ція скла­дна», — зі­зна­є­ться за­ступ - ник мі­ні­стра.

Про­те якщо дер­жа­ва ві­зьме­ться за бу­дів­ни­цтво жи­тла ли ше для пе­ре­се­лен­ців, це мо­же ви­кли­ка­ти не­за­до­во­ле­н­ня гро­ма­дян, які сто­ять у чер­гах на жи­тло. Так проблема ого- ли­лась, ко­ли у Лу­ган­ській обла­сті ухва ли ли рі шен ня збу ду ва ти дві дев’ яти по вер хів ки для пе ре се лен - ців.

« Ні для ко го не сек рет, що в мі­стах існу­ють ве­ли­че­зні чер­ги на­віть з по за чер го ви ків. Якщо по ча - ти бу ду ва ти жит ло ви ключ но для ВПО, це спри чи нить со ці аль ний ви бух у гро ма дах, які прий ма ють пе­ре­се­лен­ців. За на­ши­ми під­ра­хун­ка­ми, най­більш опти­маль­ний роз­по­діл — 25 на 75. Тоб­то 25% від­да­ва­ти по­за­чер­го­ви­кам і 75% — пе­ре­се лен цям, — за зна чає Ге ор гій Ту - ка. — З дру го го бо ку, ви ни кає проблема, ко­ли кон­цен­тра­ція пев­них груп гро­ма­дян — ін­ва­лі дів, пе­ре­се­лен­ців, ве­те­ра­нів — пе­ре­ви­щує 25% від гро­ма­ди, то­ді цей осе­ре­док пе ре тво рить ся на за кри ту гру пу в се ре ди ні сус піль ст ва, гет то. То му щоб за до воль ни ти по тре би пе ре се - лен ців у жит лі ( за пев ни ми під ра - хун ка ми їх 800 ти сяч), тре ба це чис ло по мно жи ти на три, щоб не ви­ни­кло со­ці­аль­но­го бун­ту в при­йма ю чих гро ма дах. Азер бай д жа ну зна­до­би­ло­ся 17 ро­ків і 6,5 мі­льяр­да до­ла­рів, щоб зруй­ну­ва­ти остан­ній та­бір для пе ре­се­лен­ців».

АЛЬТЕРНАТИВА ДОРОГОМУ БУДІВНИЦТВУ

Для зве­де­н­ня де­ше­вих бу­дин­ків із со­ло­ми пе­ре­се­лен­ці об’єд­на­ли­ся і ви­ку­пи­ли зем­лю у се­лі Дми­трів­ка Ки­є­во-Свя­то­шин­сько­го ра­йо­ну Ки­ївсь кої об лас ті та ство ри ли ко о пе - ра­тив «Ма­льов­ни­чий».

«Ми ма­є­мо про­е­кти і мо­жли­во­сті бу ду ва ти. Ми під го ту ва ли до ку - мен ти. За ли ша ють ся проб ле ми з про­ве­де­н­ням еле­ктро­енер­гії, во­ди, роз­бу­до­вою ка­на­лі­за­ції і до­ріг», — за зна чає член прав лін ня ко о пе ра - ти­ву Во­ло­ди­мир Ша­шков.

Со лом’ яне жит ло по ча ли бу ду - ва­ти Дми­тро та На­та­лія Ко­ло­сов­ські. Ро­ди­на з дво­ма ді­тьми пе­ре­їха­ла з До­не­цька, де по­ки­ну­ла квар­ти­ру. Спо чат ку пла ну ва ли бу ду ва ти зви­чай­ний кар­ка­сний бу­ди­нок, однак ко­ли ді­зна­ли­ся про со­лом’яну те­хно­ло­гію, ви­рі­ши­ли ско­ри­ста­ти­ся нею.

« Та ка со лом’ яна ко роб ка обій - де­ться при­бли­зно в 20-25 ти­сяч до­ла рів, — по яс нює Дмит ро Ко ло - сов­ський. — Ми по­ду­ма­ли, що ку­пу­ва­ти квар­ти­ру в Ки­є­ві ко­шту­ва­ти ме так са мо, як збу ду ва ти бу ди - нок. Ми ку пи ли зем лю і спо чат ку хо­ті­ли зве­сти кар­ка­сний бу­ди­нок з мі не раль ної ва ти. Але ді зна ли ся про со­лом’яну те­хно­ло­гію. Нам по­ща­сти­ло з ці­єю іде­єю, і ми її вті­лює мо. Все, що по тріб но пе ре се лен - цям, — не за­ва­жа­ти на­ла­го­джу­ва­ти по бут, змен ши ти бю ро кра тію і за­про­ва­ди­ти до­сту­пні кре­ди­ти, щоб мож на бу ло бу ду ва ти влас не жит - ло. Еле­ктро­енер­гія, во­да і газ ще не під­ве­де­ні до на­ших ді­ля­нок. Як­би з цим до­по­мо­гла обла­сна чи мі­сце­ва вла­да, то нам бу­ло б зна­чно лег­ше».

Ке­рів­ник ком­па­нії «Бі­о­Енер­го­Ха­уз», яка ви­го­тов­ляє со­лом’яні бло­ки для бу­дин­ків, Алекс Ра­діо­нов за­пев­няє, що та­кий бу­ди­нок, крім мен­шої вар­то­сті, більш енер­го­ефе­ктив­ний за це­гля­ний. «При цьо­му та­кий бу­ди­нок по­тре­бує втри­чі мен­ше енер­гії для опа­ле­н­ня за ра­ху­нок стін зі спре­со­ва­ної со­ло­ми, — про­дов­жує Алекс Ра­діо­нов. — Ми осо­бли­во ні­чо­го не ви­га­ду­ва­ли, про­сто взя­ли за­хі­дні те­хно­ло­гії і спро­бу­ва­ли їх тут. Кри­зи не від­мі­ня­ють ба­жа­н­ня лю­дей жи­ти в гі­дних умо­вах».

За сло ва ми Алек са Ра ді о но ва, та кі со лом’ яні бу дин ки ак тив но зво дять у Ні меч чи ні, Фран ції та Ав­стрії. А роз­ра­хо­ва­ні во­ни на екс­плу а та цію про тя гом 60 ро ків. Алекс Ра­діо­нов роз­по­від­ає: «Ми за­ку­по­ву­є­мо тю­ки со­ло­ми. Для ство­ре­н­ня бло­ків ми спре­со­ву­є­мо со­ло - му в де­рев’яні кар­ка­си. Все, що по­трі­бно да­лі, — з’єд­на­ти їх і шту­ка­ту ри ти. Ми роз ро би ли для пе ре се - лен­ців ти­по­ві про­е­кти і на­да­є­мо всі кон суль та ції. Та ким бу дин кам не страш ні гри зу ни чи пліс ня ва, го - лов­не — ви­со­кий фун­да­мент».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.