Iсти­на в істо­рії, гео­гра­фії і по­лі­ти­ці

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

По­ча­ток цьо­го ти­жня був якимсь без­глу­здим. Пу­тін зі­брав­ся до Па­ри­жа у сво­їх спра­вах, а Ол­ланд ска­зав, що не впев­не­ний, що хо­че з ним зу­стрі­ча­ти­ся. При­чо­му ска­зав про це не Пу­ті­ну, а сво­є­му фран­цузь­ко­му те­ле­ка­на­лу TF-1. Але Пу­ті­ну все одно сло­ва Ол­лан­да пе­ре­да­ли, і він ска­зав, що не по­їде до Па­ри­жа, а з Ол­лан­дом зу­стрі­не­ться якось по­тім. Обра­зив­ся, на­пев­но.

Не знаю точ но, чи об ра зив ся Пу тін, а от Во ло ди мир Со ло вйов точ но об ра зив ся, й то му в сво є му чер­го­во­му «Ве­че­ре» від 11.10.16 на са­мо­му по­ча­тку по­чав пе­ред­ра­жню­ва­ти Ол­лан­да, як той спо­ча­тку не за­хо­тів зу­стрі­ча­ти­ся з Пу­ті­ним, а по­тім на­чеб­то пе­ре­ду­мав, та пі­зно бу­ло.

■ Ще біль ше, ніж Со ло вйов, обра­зив­ся де­пу­тат Ні­ко­нов. Він обра­зив­ся не ли­ше на Фран­цію, а й на всю Єв­ро­пу, й то­му обі­звав її, ска­зав­ши, що во­на мар­гі­на­лі­зу­є­ться й грає зов­сім не­зна­чну роль у су­ча­сно­му сві­ті. На від­мі­ну від Ве­не­су­е­ли, яку де­пу­тат Ні­ко­нов на­звав су­пе­р­енер­ге­ти­чною дер­жа­вою і з пре­зи ден том якої Пу тін тіль ки- но зу - стрі­чав­ся.

А ще де пу тат Ні ко нов ви га дав ме­та­фо­ру, що в усьо­му сві­ті кра­ї­ни гра­ють одна з одною в ша­хи. Хто з ким, при­чо­му за ша­хів­ни­цею ча­сто не два пар т не ри, як у зви чай них ша­хах, а троє або біль­ше. І тут де­пу­тат Ні­ко­нов ска­зав те, за­ра­ди чо­го він і ви­га­дав цю ша­хо­ву ме­та­фо­ру. Ви яв ля єть ся, ра ні ше за всі ма ша хів ни ця ми си ді ли Спо лу че ні Шта­ти й усіх не­че­сно обі­гра­ва­ли. А те­пер за ба­га­тьма ша­хів­ни­ця­ми — не має США! Але го лов ну ра дість де­пу­тат Ні­ко­нов за­ли­шив на кі­нець сво­єї ре­плі­ки. Ви­яв­ля­є­ться, ви­бо­ри у США ні на що у сві ті не впли ва - ють! Не зро зу мі ло то ді, на ві що всі ро­сій­ські ЗМІ про них стіль­ки роз­по­від­а­ють.

Мо­жли­во, ме­ні зда­ло­ся, але ко­ли де­пу­тат Ні­ко­нов за­явив, що ви­бо­ри аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та ні на що у сві­ті не впли­ва­ють, йо­го очі якось див но за бли ща ли, й Со ло - вйов де що пе ре ля ка но від су нув ся від де­пу­та­та Ні­ко­но­ва по­да­лі.

■ Тим ча сом, роз мо ва зміс ти - ла­ся в бік Ту­реч­чи­ни, оскіль­ки са­ме до Ту­реч­чи­ни по­їхав шу­ка­ти вті­хи зне­хту­ва­ний Ол­лан­дом Во­ло­ди­мир Пу тін. Ре зуль та ти цьо го ві зи­ту ду же ви со ко оці нив ди рек тор Цен т ру пар т нер ст ва ци ві лі за цій МДІМВ Ве­ні­а­мін По­пов, який по­ві­до­мив, що Ту­реч­чи­на під впли­вом Пу ті на хо че всту пи ти до ШОС і ви­йти з НАТО.

Вра хо ву ю чи роль Ту реч чи ни у НАТО, на мір ці­єї кра ї ни вий ти з Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го альян­су не­о­дмін­но став би го­лов­ною сві­то­вою но­ви­ною, але, на жаль, жо­дне ЗМІ про це ні чо го не по ві до ми ло. Ма - буть, Ту реч чи на по ді ли ла ся сво їм та­єм­ним ба­жа­н­ням з одним Ве­ні­а­мі­ном По­по­вим.

■ По лі то лог Сер гій Мі хє єв на від мі ну від Ве ні а мі на По по ва був на лаш то ва ний по від но шен ню до Ту реч чи ни на ба га то су во рі ше й пі­до зрі лі ше. Він на сам пе ред на га - дав тур кам, що ро сі я ни з ни ми во - ю ва ли 13 ра зів і що ра зу пе ре ма га - ли. Я на ра ху вав три по раз ки Ро сії від ту рок: на Кав казь ко му фрон ті під час Пер шої сві то вої, у Кримсь - кій вій ні й у Пру­тсь ко му по хо ді Пет ра Пер шо го, та ще дві ро сійсь - ко- ту рець кі вій ни, ре зуль тат яких був ні чий ним.

Але по­тім зро­зу­мів, що по­лі­то­лог Сер­гій Мі­хє­єв ко­ри­сту­є­ться ін­шою, до­ско­на­лі­шою ари­фме­ти­кою, у якій у ро сі ян у гра фі « по раз ки » зав ж ди нуль. Ця ариф ме ти ка по - хі­дна від кон­це­пції істо­ри­чної істи­ни, ви кла де ної в док торсь кій ди - сер та ції мі ніс т ра куль ту ри Ме - дин­сько­го. «Істин­не в істо­рії те, що від­по­від­ає на­ціо­наль­ним ін­те­ре­сам Ро­сії». Щой­но лю­ди­на при­ймає цю кон­це­пцію істо­ри­чної іс ти­ни, весь світ дов­ко­ла неї змі­ню­є­ться.

■ Одра зу мож на ви зна ти пра - во­ту гу­бер­на­то­ра Ор­лов­ської обла­сті Ва­ди­ма По­том­сько­го, який ду­же хо че вста но ви ти на під наг ляд ній те­ри­то­рії пам’ятник Іва­ну Гро­зно- му. То му гу бер на тор По томсь кий дав від­січ на­кле­пни­кам, за­явив­ши, що Іван Ва­си­льо­вич ні­ко­ли не вби­вав сво го си на, а на впа ки, бу ду чи дбай­ли­вим ба­тьком, віз йо­го до клі­ні­ки з Мо­скви до Пі­те­ра, оскіль­ки в ті ча си ме ди ци на в куль тур ній сто­ли­ці бу­ла кра­ща.

Для роз­бо­ру пер­со­наль­ної спра­ви Іва­на Гро­зно­го з на­го­ди на­го­ро­джен ня остан ньо го Рю рі ко ви ча пам’ятни­ком в Ор­лов­ській гу­бер­нії Во ло ди мир Со ло вйов зі брав ці лу ко­мі­сію на чо­лі з ди­ре­кто­ром Ін­сти­ту­ту ро­сій­ської істо­рії РАН Юрі­єм Пет ро вим. Той од ра зу ска зав, що про по­до­рож Іва­на Гро­зно­го з Мо­скви до Пі­те­ра на­у­ці ні­чо­го не ві­до­мо, а от те, що він си­на вбив, ди­ре­ктор ака­де­мі­чно­го Ін­сти­ту­ту Істо­рії не­охо­че під­твер­див.

■ Але тут на за хист Іва на Гроз но го ки нув ся пись мен ник Оле­ксандр Про­ха­нов. За­трем­тів­ши го­ло­сом і про­яснив­шись облич­чям, пись мен ник Про ха нов по ві до мив, що в ро­сій­ській іс то­рії бу­ли три ве­ли кі го су да рі. Про пер шо го я точ - но знав, що у Про­ха­но­ва це зав­жди бу де Ста лін, дру гий — яв но Іван IV, то му бу ло ці ка во, хто ж тре тій. Але пись мен ник Про ха нов так за хо пив ся одою Іва ну Гроз но - му, що про ін­ших ве­ли­ких ро­сій­ських ца рів за був.

На­сам­пе­ред пи­сьмен­ник Про­ха­нов по­хва­лив Іва­на Гро­зно­го за те, що той ство рив ве ли ку ім пе рію, яка тяг ну ла ся до Ти хо го оке а ну. Вра­хо­ву­ю­чи те, що за­во­йов­ник Си­бі­ру Єр­мак Ти­мо­фі­йо­вич до­тяг царст во Іва на Гроз но го до Ір­ти ша, в яко му й по то нув, до най ближ чо го бе­ре­га Ти­хо­го оке­а­ну, якщо по пря­мій, за ли ша ло ся ще кіль ка ти сяч кі­ло­ме­трів.

■ Це з то­чки зо­ру гео­гра­фії. А з точ ки зо ру іс то рії пер ші ро сі я ни вий ш ли на бе рег Ти хо го оке а ну 1639 ро­ку, тоб­то че­рез 55 ро­ків пі­сля смер ті Іва на Гроз но го. Ха рак - тер­но, що в сту­дії окрім ди­ре­кто­ра Ін­сти ту ту ро сійсь кої іс то рії Юрія Пе­тро­ва бу­ло ще кіль­ка істо­ри­ків, але ні­хто з них не взяв­ся роз­тлу­ма­чи ти пись мен ни ко ві Олек сан д ру Про­ха­но­ву йо­го по­мил­ку.

Ма буть, то му що ро зу мі ли, що це ціл ком мар но. Бо й без вся кої кон­це­пції істо­ри­чної істи­ни від Ме - динсь ко го вся кий, хто під три мав « кримсь кий кон сен сус » , при ре че - ний на зав ж ди осе ли ти ся у сві ті, в яко­му Русь і ти­ся­чі ро­ків то­му бу­ла ве ли кою ім пе рі­єю, оми ва ною всі­ма оке­а­на­ми. Що ро­сі­я­ни ні­ко­ли не про гра ли жод ної вій ни. Що ні - ко­ли ні на ко­го пер­ши­ми не на­па­да­ли, а весь час ли­ше від­би­ва­ли за­ма­хи на свою свя ту зем лю, оскіль ки ко­лись ко­мусь по­обі­ця­ли ні п’яді її не від да ва ти. І ось так, по стій но обо ро ня ю чись і від ма ху ю чись від во­ро­гів, жо­дно­го ра­зу не сту­пив­ши на чу­жу зем­лю, ми й ста­ли най­біль­шою кра­ї­ною у сві­ті.

■ «Крим­ський кон­сен­сус» по­діб но до дзер ка ла зло го тро ля зі « Сні го вої ко ро ле ви » оскол ка ми роз­ле­тів­ся по Ро­сії й про­ни­кнув­ши в го­ло­ви ро­сі­ян, які під­три­ма­ли йо­го, здій с нив там ра ди каль ні й, мо­жли­во, без­по­во­ро­тні змі­ни.

Лю­ди­на з оскол­ком «крим­сько­го кон­сен­су­су» в дов­бе­шці пе­ре­ко­на­на, що Аме­ри­ка мріє зав­да­ти Ро­сії ядер но го уда ру, щоб усіх нас зни щи ти, а всіх, хто за ли шить ся, (ма­буть, тар­га­нів) зро­би­ти ра­ба­ми. Ну й, зви чай но, от ри ма ти у своє роз по ряд жен ня те ри то рію, пе ре - тво­ре­ну на ядер­ну пу­сте­лю.

■ Ті, хто ха по нув « кримсь ко - го кон сен су су » , пе ре ко на ні, що « прос ті лю ди » в усьо му сві ті ду же люб лять Ро сію й хо ті ли б жи ти в ній, але або не зна ють до ро ги, або та мош ня вла да не про дає квит ки до Ро сії.

І ще жер­тви «крим­сько­го кон­сен­су­су» впев­не­ні, що Укра­ї­на ско­ро зро­зу­міє, як во­на бу­ла не пра­ва, й при­йде до Ро­сії ми­ри­ти­ся. І на­віть якщо повз жертв «крим­сько­го кон­сен­су­су» про­ве­сти міль­йон укра­їн­ців, ко­жен з яких плю­не їм в облич­чя й ска­же, як він не­на­ви­дить ро­сій­сько­го агре­со­ра, жер­тва «крим­сько­го кон­сен­су­су» все одно вва­жа­ти­ме, що це «не ті укра­їн­ці», а справ­жні укра­їн­ці нас лю­блять, а ці бу­кваль­но зав­тра про­зрі­ють, і то­ді...

■ Те, що зро бив Пу тін з ро сі я - на ми, у чо мусь гір ше за те, що Гіт - лер зро­бив з нім­ця­ми. Нім­ців ви­лі­ку ва ли війсь ко вою по раз кою й ве - ли чез ни ми до за ми прав ди. З при - во ду війсь ко вої по раз ки Ро сії роз - мо­ва дов­га й важ­ка, а от лі­ку­ва­н­ня прав дою ро сі ян бу де ма ло ефек тив - ним. Оскіль ки Гіт лер при хо ву вав від нім ців свої війсь ко ві зло чи ни, а Пу тін їх ці ло до бо во по ка зує по те ле ві зо ру.

МА­ЛЮ­НОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.