До­слі­дни­цький по­двиг істо­ри­ка Iва­на Пу­щу­ка

Чо­му ли­пне­ве рі­ше­н­ня поль­сько­го се­йму не за­ли­ши­ло бай­ду­жим укра­їн­ське су­спіль­ство

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Це рі­ше­н­ня бо­ля­че за­че­пи­ло сер­ця ти­сяч во­ли­нян, здійня­ло но­ву хви­лю дис­ку­сій. Я осо­би­сто з ве­ли­ким за­ці­кав­ле­н­ням озна­йо­мив­ся з дум­кою по­стій­но­го ав­то­ра га­зе­ти « День » із Поль­щі Пав­ла Ко­ва­ля: Ки­є­ву і Вар­ша­ві по­трі­бні но­ві ін­сти­ту­ції для ви­вче­н­ня істо­рії. Ав­то­ри­те­тне сло­во про во­лин­ські по­дії 1943 ро­ку ви­сло­ви­ли пер­ший пре­зи­дент Укра­ї­ни Ле­о­нід Крав­чук, до­кто­ри істо­ри­чних на­ук Ле­о­нід За­шкіль­няк та Юрій Ша­по­вал, ві­до­мий жур­на­ліст і пу­блі­цист Ві­та­лій Пор­тні­ков та ін­ші ав­то­ри­те­тні ді­я­чі.

■ У сво­є­му ли­сті де­таль­ні­ше хо­чу зу­пи­ни­ти­ся на огля­ді, під­го­тов­ле­но­му Ва­ди­мом Луб­ча­ком «Адам Мі­хнік: «Це — де­мон­стра­ція ду­ро­сті, шо­ві­ні­зму й під­ло­сті». Він був на­дру­ко­ва­ний у «Прес-клу­бі «Дня» (№ 156-157 за 2 — 3 ве­ре­сня ц. р.). Ма­те­рі­ал над­зви­чай­но акту­аль­ний, бо він на­во­дить та­кож екс­пер­тні оцін­ки на­ро­дно­го де­пу­та­та Укра­ї­ни Ми­ко­ли Кня­жи­цько­го та по­лі­то­ло­га Ми­хай­ла Ба­са­ра­ба від про­чи­та­н­ня стат­ті ши­ро­ко­ві­до­мо­го ре­да­кто­ра «Га­зе­ти Ви­бор­чої». Ав­то­ри­те­тний поль­ський пу­блі­цист, ві­до­мий гро­мад­сько-по­лі­ти­чний ді­яч за­су­джу­є­кон’юн­ктур­ну ре­зо­лю­цію поль­сько­го се­йму вста­но­ви­ти 11 ли­пня Днем пам’яті по­ля­ків — жертв ге­но­ци­ду, вчи­не­но­го ОУН-УПА. По­ді­ляю їхні дум­ки.

■ Упро­довж 25 ро­ків на Во­лин­сько­му ра­діо я го­ту­вав і вів ра­діо­про­гра­ми « Луцьк — Лю­блін» та «Оба­біч Бу­гу», мав на­го­ду зу­стрі­ча­тись і за­про­шу­ва­ти до мі­кро­фо­на де­ся­тки свід­ків цих тра­гі­чних по­дій. Во­ни з бо­лем опо­від­а­ли, що жер­тви бу­ли з обох сто­рін. Укра­їн­ські істо­ри­ки схо­дя­ться на то­му, що жертв мо­гло й не бу­ти. Але згу­бна по­лі­ти­ка во­ро­жне­чі на те­ре­нах краю взя­ла го­ру над мір­ку­ва­н­ня­ми гу­ма­ні­зму. У пам’яті мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня за­сі­ла крив­да, що шо­ві­ні­сти­чна лі­нія ІІ Ре­чі По­спо­ли­тої в між­во­єн­ний пе­рі­од на Холм­щи­ні й Пі­дляш­ші про­я­ви­ла­ся в ма­со­во­му ни­щен­ні пра­во­слав­них хра­мів. А на Во­ли­ні на­род за­зна­вав тяж­ких ви­про­бу­вань від усі­ля­ких ути­сків та па­ци­фі­ка­ції. Ти­ся­чі бор­ців за во­лю бу­ло за­сла­но в Бе­ре­зу Кар­тузь­ку.

■ У 1942 — 1943 ро­ках за­го­ни Ар­мії Кра­йо­вої та хлоп­ських ба­таль­йо­нів взя­ли участь у ни­щен­ні укра­їн­ських сіл та ма­со­вих убив­ствах мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня. Зго­дом на Холм­щи­ні й Пі­дляш­ші це три­ва­ло вже з уча­стю під­роз­ді­лів вій­ська но­вої ко­му­ні­сти­чної вла­ди. Мої спів­ро­змов­ни­ки на­во­ди­ли та­кож при­кла­ди вза­єм­но­го по­ря­тун­ку: укра­їн­ці да­ва­ли при­хи­сток поль­ським сім’ям, а ті бра­ли під за­хист сво­їх укра­їн­ських су­сі­дів. Люд­ське бла­го­род­ство, як ба­чи­мо, бра­ло верх над не­на­ви­стю.

■ Поль­ські істо­ри­ки Вла­ди­слав та Єва Се­ма­шки у сво­є­му до­слі­джен­ні — книж­ці «Лю­до­буй­ство» що­най­мен­ше вдві­чі пе­ре­біль­ши­ли чи­сло вби­то­го поль­сько­го на­се­ле­н­ня від рук укра­їн­ців і за­го­нів пов­стан­ців. Це пе­ре­кон­ли­во спро­сто­ву­ють на­ші до­слі­дни­ки — кра­є­зна­вець Яро­слав Ца­рук із Во­ло­ди­ми­ра-Во­лин­сько­го та істо­рик із Лу­цька Іван Пу­щук. Во­ни за­до­ку­мен­ту­ва­ли свід­че­н­ня ти­сяч во­ли­нян з усіх ра­йо­нів обла­сті. На­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни Яро­слав Фе­дор­чук до­по­міг Іва­но­ві Ан­то­но­ви­чу зі сво­го бла­го­дій­но­го фон­ду ви­да­ти всі ці де­сять книг. До ре­чі, Іван Пу­щук за остан­ні п’ять ро­ків обі­йшов ще по­над 1267 сіл Рів­нен­щи­ни і трьох ра­йо­нів Тер­но­піль­щи­ни, які до осе­ні 1939 ро­ку на­ле­жа­ли до Во­лин­сько­го воє­вод­ства й на те­ре­нах яких та­кож від­бу­ва­ли­ся вбив­ства сіль­сько­го на­се­ле­н­ня з обох сто­рін. Ни­ні він го­ту­є­до дру­ку збір­ни­ки спо­га­дів свід­ків ці­єї тра­ге­дії. Уза­галь­не­ні цифри жертв спро­сто­ву­ють до­ми­сли Се­ма­шків та су­ча­сних по­лі­ти­ків, які цю ци­фру вже роз­ду­ли до ста ти­сяч.

■ Ав­тор роз­по­вів, що на осно­ві ма­гні­то­фон­них за­пи­сів ві­ді­брав ма­те­рі­а­лу вже на 11 збір­ни­ків. Сім із них хоч сьо­го­дні мо­жна від­да­ти у ви­дав­ни­цтво, але з бо­ку рів­нен­ських чи­нов­ни­ків чу­є­ли­ше обі­цян­ки до­по­мог­ти ко­шта­ми. Мо­жли­во, спра­ву зру­шить з мі­сця но­во­обра­ний го­ло­ва Рів­нен­ської обла­сної ра­ди Ми­ко­ла Дра­ган­чук. Це за­раз кон­че не­об­хі­дно, щоб ма­ти до­ка­зо­ве, до­ку­мен­таль­не під­твер­дже­н­ня по­зи­ції укра­їн­ської сто­ро­ни на май­бу­тніх зу­стрі­чах на­ших та поль­ських істо­ри­ків-до­слі­дни­ків Во­лин­ської тра­ге­дії. У цій ва­жли­вій спра­ві, без­пе­ре­чно, як ні­хто ма­є­бу­ти за­ці­кав­ле­не та­кож ке­рів­ни­цтво Укра­їн­сько­го ін­сти­ту­ту на­ціо­наль­ної пам’яті, який очо­лю­є­Во­ло­ди­мир В’ятро­вич.

... Єди­ний вихід із цьо­го ста­но­ви­ща — про­ба­чи­ти, і са­мим по­про­си­ти про­ба­че­н­ня, і не при­га­ду­ва­ти на­да­лі одне одно­му, хто ко­го біль­ше вбив. Зга­дай­мо му­дрі сло­ва Яце­ка Ку­ре­ня: « Ми­ну­ле за­ли­ши­мо Бо­го­ві».

Ва­силь ФЕДЧУК, член НСЖУ, Луцьк

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.