«Ме­ді­а­гі­гі­є­на» в час вій­ни

Та­рас ЛІТКОВЕЦЬ — про те, як про­ти­сто­я­ти ін­фор­ма­цій­но-пси­хо­ло­гі­чним ата­кам во­ро­га

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Під­го­ту­ва­ла На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Від ча­су, ко­ли за­сту­пник де­ка­на істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки Та­рас ЛІТКОВЕЦЬ по­вер­нув­ся із зо­ни не­ого­ло­ше­ної вій­ни на схо­ді Укра­ї­ни, ми­на­є­рік. І май­же стіль­ки ча­су він про­вів у Зброй­них си­лах Укра­ї­ни, бу­ду­чи за­сту­пни­ком ко­ман­ди­ра 17-го окре­мо­го мо­то­пі­хо­тно­го ба­таль­йо­ну, який сто­яв у «га­ря­чій» то­чці бі­ля Гор­лів­ки... Та­рас уже не раз ді­лив­ся з жур­на­лі­ста­ми тим, що ба­чив у зо­ні вій­сько­во­го кон­флі­кту, але, бу­ду­чи істо­ри­ком, оці­ню­є­си­ту­а­цію, що скла­ла­ся на Дон­ба­сі, з фа­хо­во­го по­гля­ду. Якось він на­звав цю не­ого­ло­ше­ну вій­ну «див­ною»: та­кою во­на єче­рез свою так зва­ну гі­бри­дність. Літковець не­о­дно­ра­зо­во ви­сту­пав екс­пер­том із пи­тань по­лі­то­ло­гії в га­зе­ті «День». Ось йо­го ана­ліз то­го, що ро­би­ться на схо­ді, як жур­на­лі­стам пи­са­ти про ці по­дії і що нам усім, вла­сне, ро­би­ти з цим кон­флі­ктом.

ПРО ТРИ РО­СІЙ­СЬКІ АР­МІЇ...

— Пе­ре­бу­ва­ю­чи у ста­ні фа­кти­чної вій­ни з РФ в ме­жах са­мої Укра­ї­ни, ми ма­є­мо на­віть не п’яту ко­ло­ну, а аж ці­лі три до­бір­ні та ви­шко­ле­ні ро­сій­ські ар­мії — про­ро­сій­ське те­ле­ба­че­н­ня, ро­сій­ський ва­рі­ант пра­во­слав’я і ро­сій­ську шан­сон­ну кри­мі­наль­ну куль­ту­ру. Це три основ­ні скла­до­ві ві­до­мо­го «Рус­ско­го ми­ра», ко­трі до­бро­віль­но і за вла­сним ба­жа­н­ням фі­нан­су­є­та спо­жи­ва­є­укра­їн­ське на­се­ле­н­ня. Ці во­ро­жі ар­мії ді­ють пар­ти­зан­ськи­ми ме­то­да­ми та є, на пер­ший по­гляд, не­по­мі­тни­ми, але на­слід­ки їхньої ді­яль­но­сті єна­о­чно руй­нів­ни­ми з чи­слен­ни­ми люд­ськи­ми жер­тва­ми і ма­те­рі­аль­ни­ми руй­ну­ва­н­ня­ми. То­му Кремль і на­да­лі вкла­да­ти­ме ве­ли­че­зні ре­сур­си в ін­фор­ма­цій­ну вій­ну про­ти Укра­ї­ни, ма­ску­ю­чи це га­сла­ми про за­хист ро­сій­ської мо­ви, на­ціо­наль­них мен­шин та «пра­во­слав­но­го слов’ян­ства» в Укра­ї­ні.

Ми єв’язня­ми вла­сних по­лі­ти­чних, ро­ман­ти­чних ілю­зій що­до ро­сій­ської до­бро­зи­чли­во­сті до нас. Те­пер му­си­мо зно­ву на­вчи­ти­ся на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, щоб осми­сли­ти се­бе у сві­то­во­му по­лі­ти­чно­му про­це­сі. Кремль ве­де в Укра­ї­ні ти­по­ву «біль­шо­ви­цьку» вій­ну, ко­ли один хо­ро­ший агі­та­тор був силь­ні­ший за пі­хо­тний полк (зга­да­є­мо по­дії 1918— 1921 рр. в Укра­ї­ні, які єо­су­ча­сне­ною ко­пі­єю ни­ні­шніх по­дій).

Вій­на єпро­дов­же­н­ням по­лі­ти­ки ра­ди­каль­ни­ми за­со­ба­ми, а гі­бри­дна вій­на єпоє дна­н­ням прин­ци­по­во рі­зних спосо­бів ве­де­н­ня вій­ни, які ско­ор­ди­но­ва­но за­сто­со­ву­ю­ться. Але як нам тер­мі­но­во на­вчи­ти­ся про­ти­сто­я­ти ро­сій­ській про­па­ган­ді під час ін­фор­ма­цій­ної вій­ни та ще й при де­мо­кра­ти­чних і май­же віль­них ме­діа, які за 25 ро­ків уже зви­кли пра­цю­ва­ти за єв­ро­пей­ськи­ми де­мо­кра­ти­чни­ми пра­ви­ла­ми? Що ро­би­ти жур­на­лі­сту із прин­ци­па­ми по­да­чі рі­зних то­чок зо­ру, об’єктив­но­сті, ба­зу­ва­н­ня на фа­ктах? Як му­сить змі­ни­ти­ся ре­да­ктор­ська по­лі­ти­ка в умо­вах ін­фор­ма­цій­но­го про­ти­сто­я­н­ня з во­ро­гом? Силь­ним на­ці­ям бай­ду­же, що про них го­во­рять ін­ші, а осо­бли­во во­ро­ги. На­ра­зі укра­їн­ський жур­на­ліст му­сить вмі­ти про­гно­зу­ва­ти пер­спе­кти­ву ви­ко­ри­ста­н­ня йо­го ма­те­рі­а­лів во­ро­жою сто­ро­ною, на­слід­ки сприйня­т­тя спо­жи­ва­чем ін­фор­ма­цій­но­го про­ду­кту по­да­них ма­те­рі­а­лів че­рез при­зму вій­ни. Нам про­ти­сто­ять умі­лі ро­сій­ські про­па­ган­дист­ські ЗМІ, які ство­ре­ні для то­го, щоб по­ши­рю­ва­ти де­з­ін­фор­ма­цію, від­вер­то бре­ха­ти (адже ві­до­мо, що чим біль­ша бре­хня, тим швид­ше в неї по­ві­рять), дра­ту­ва­ти гро­ма­дян Укра­ї­ни ді­я­ми вій­сько­во­го ке­рів­ни­цтва ЗСУ, ви­кли­ка­ти стій­ку не­до­ві­ру та не­на­висть до будь-якої ді­ю­чої ві­тчи­зня­ної вла­ди та ви­кли­ка­ти в нас па­ци­фіст­ські на­строї під час вій­ни.

При цьо­му ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся всі ме­то­ди ін­фор­ма­цій­но-пси­хо­ло­гі­чної бо­роть­би — від роз­мі­ще­н­ня тен­ден­цій­ної ін­фор­ма­ції та на­пів­прав­ди до не­при­хо­ва­ної не­прав­ди («фей­ку»), а крем­лів­ські ха­ке­ри, бо­ти, тро­лі та ін­ші «удар­ні тру­дів­ни­ки» Ін­тер­не­ту на­дій­но око­па­ли­ся на ро­сій­сько­му бо­ці пе­ре­до­вої ін­фор­ма­цій­но­го фрон­ту. То­му нам по­трі­бно бу­ти агре­сив­ні­ши­ми у то­му, як ми по­ві­дом­ля­є­мо прав­ди­ву ін­фор­ма­цію із зо­ни про­ве­де­н­ня АТО. Не мо­жна на­ра­зі із зо­ни про­ве­де­н­ня бо­йо­вих дій на під­кон­троль­ній Укра­ї­ні те­ри­то­рії по­да­ва­ти дві то­чки зо­ру для за­без­пе­че­н­ня ба­лан­су — укра­їн­ську та яв­но не­прав­ди­ву те­ро­ри­стів з «ДНР-ЛНР» чи ро­сій­ських вій­сько­вих. Аксі­о­мою жур­на­ліст­ських ма­те­рі­а­лів із зо­ни АТО му­сить бу­ти те, що ми на сво­їй те­ри­то­рії за­хи­ща­є­мо­ся від зов­ні­шньої агре­сії та те­ро­ри­сти­чних про­ро­сій­ських угру­пу­вань, прав­да, на на­шо­му бо­ці, во­рог бу­де роз­би­тий і пе­ре­мо­га бу­де за на­ми. В хо­ді во­єн­но­го кон­флі­кту на Дон­ба­сі ін­фор­ма­цій­на вій­на ве­де­ться не­за­ле­жно від пла­нів уре­гу­лю­ва­н­ня і при­пи­не­н­ня во­гню.

Сам факт опри­лю­дне­н­ня то­чки зо­ру ро­сій­ських ЗМІ єпо­ши­ре­н­ням во­ро­жої ін­фор­ма­ції. Це один із ме­то­дів про­па­ган­ди — на­віть ко­ли ми спро­сто­ву­є­мо бре­хли­ву крем­лів­ську ін­фор­ма­цію, ми піджив­лю­є­мо бре­хню і до­по­ма­га­є­мо їй жи­ти. Ро­сій­ська про­па­ган­да не сто­їть на мі­сці — во­на по­стій­но вдо­ско­на­лю­є­ться, ви­на­хо­дить но­ві ме­то­ди, актив­но ви­ко­ри­сто­ву­є­для цьо­го ди­пло­ма­тію, со­ці­аль­ні ме­ре­жі та спец­слу­жби, а го­лов­не — не шко­ду­є­на це ве­ли­че­зних бю­дже­тних ко­штів.

ПРО ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НУ ВІЙ­НУ

Ми від­ста­є­мо і про­гра­є­мо в ін­фор­ма­цій­ній вій­ні Крем­лю по всіх фрон­тах, ді­є­мо із сут­тє­вим за­пі­зне­н­ням — «нав­здо­гін» по­дії, наш МЗС у цьо­му пла­ні ді­є­ли­ше пі­сля від­по­від­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го роз­по­ря­дже­н­ня чи вка­зів­ки, а на­ша кон­тр­про­па­ган­да — ли­ше у за­род­ко­во­му ста­ні, хо­ча пер­ші по­зи­тив­ні ла­стів­ки на кіль­кох на­ціо­наль­них те­ле­ка­на­лах уже є.

Де­да­лі ча­сті­ше ми від­чу­ва­є­мо на со­бі са­ме ре­зуль­тат ро­сій­ської про­па­ган­ди. Так укра­їн­ці, хо­ча й ро­сій­сько­мов­ні, на схо­ді на­шої дер­жа­ви пі­сля ін­фор­ма­цій­но­го опра­цю­ва­н­ня пу­тін­ськи­ми ЗМІ «ра­птом» від­чу­ли се­бе пред­став­ни­ка­ми мі­фі­чно­го «пра­во­слав­но­го слов’ян­ства» і ки­ну­ли­ся зі збро­єю в ру­ках за­хи­ща­ти від «укра­їн­ської хун­ти» «рус­ский мир», на­щад­ки слав­но­го ко­за­цтва з ти­по­во укра­їн­ськи­ми прі­зви­ща­ми з лю­тою не­на­ви­стю ни­щать все, що хоч якось на­га­ду­є­укра­їн­ськість — від мо­ви і пі­сні до ви­ши­ван­ки та дер­жав­ної сим­во­лі­ки. На­віть ко­ли­шні укра­їн­ські вій­сько­во­по­ло­не­ні на­ма­га­ли­ся по­тра­пи­ти до рук вій­сько­вих РФ, аби лиш не до «дн­рів­ців», які з осо­бли­вою жор­сто­кі­стю ста­ви­ли­ся до на­ших по­ло­не­них. Са­ме що­ден­на ін­фор­ма­цій­на вій­на РФ про­ти Укра­ї­ни да­ла та­кі не­ло­гі­чні, але які­сні ре­зуль­та­ти для Крем­ля.

Най­ви­щим пі­ло­та­жем у вій­ні єне зни­ще­н­ня про­тив­ни­ка, а обер­не­н­ня зброї во­ро­га про­ти са­мо­го се­бе. І це зда­тна зро­би­ти ли­ше ін­фор­ма­цій­на вій­на. За­мість від­вер­тих бо­йо­вих дій ро­сій­ська про­па­ган­да про­по­ну­є­якісь «об­грун­то­ва­ні» ідеї, по­ши­рю­є­їх у ви­гля­ді га­сел і тез. Чим ко­ро­тша і про­сті­ша ідея, тим швид­ше і ефе­ктив­ні­ше во­на роз­хо­ди­ться та роз­кру­чу­є­ться. То­му ви­смо­кта­на з паль­ця «Но­во­рос­сия юга и во­сто­ка так на­зыва­е­мой Украи­ны» отри­ма­ла чи­слен­ну під­трим­ку від мі­сце­во­го етні­чно укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня. А в ре­аль­них со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних про­бле­мах вин­ни­ми ого­ло­шу­ва­ли­ся не зло­дії від ПР, не олі­гар­хи-кра­дії, не кле­пто­кра­ти­чна вла­да ко­ли­шніх ко­му­ні­сти­чних фун­кціо­не­рів, а су­ве­ре­ні­тет Укра­ї­ни, укра­їн­ська мо­ва, ві­тчи­зня­на істо­рія, на­ціо­наль­ні ге­рої, які по­кла­ли жи­т­тя на вів­тар сво­бо­ди май­бу­тніх «дн­рів­ців». То­му нам сьо­го­дні по­трі­бно шу­ка­ти те, що так са­мо ефе­ктив­но мо­же спри­йма­ти на­се­ле­н­ня Схо­ду, як ро­сій­ську про­па­ган­ду. Не тре­ба бу­ти про­ро­сій­ським, до­ста­тньо бу­ти ан­ти­укра­їн­ським.

ПРО УКРА­ЇН­ЦІВ І МАЛОРОСІВ

Сьо­го­дні ча­сто по­рів­ню­є­мо су­ча­сну Укра­ї­ну з Ізра­ї­лем, мов­ляв, нам та­кож при­йде­ться жи­ти в су­сід­стві з агре­сив­ною дер­жа­вою і бу­ду­ва­ти вла­сну кра­ї­ну по­руч із по­ту­жним і під­сту­пним во­ро­гом. Про­те то­ді­шнім ізра­їль­тя­нам про­ти­сто­яв во­рог ін­шо­го га­тун­ку, ко­трий не при­хо­ву­вав ба­жа­н­ня про­сто фі­зи­чно зни­щи­ти єв­ре­їв без жо­дних сен­ти­мен­тів та ком­про­мі­сних ва­рі­ан­тів. Це не за­ли­ша­ло жо­дно­го аль­тер­на­тив­но­го ви­бо­ру: жи­т­тя або смерть, роз­бу­до­ва роз­ви­не­ної дер­жа­ви або крах. Про­те в сьо­го­дні­шній Укра­ї­ні ін­ша си­ту­а­ція з во­ро­гом: він під­сту­пний і при­хо­ва­ний, во­ю­є­про­ти нас від­но­сно ла­тен­тно гі­бри­дною вій­ною. РФ не хо­че зни­щи­ти укра­їн­ців, але спить і ба­чить Укра­ї­ну сво­єю те­ри­то­рі­єю, а якщо вда­сться, то щоб укра­їн­ці на ген­но­му рів­ні від­чу­ва­ли се­бе не­пов­но­цін­ни­ми ма­ло­ро­са­ми, зра­дли­ви­ми та при­мі­тив­ни­ми са­ло­ї­да­ми з гар­ни­ми фоль­клор­ни­ми пі­сня­ми та тан­ця­ми, не зда­тни­ми без «стар­шо­го» бра­та аб­со­лю­тно ні на що, со­ро­ми­ли­ся сво­го етні­чно­го по­хо­дже­н­ня. Тоб­то ме­тою ін­фор­ма­цій­ної вій­ни про­ти Укра­ї­ни єне фі­зи­чне зни­ще­н­ня, а лі­кві­да­ція на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті й усіх етні­чних ду­хов­них цін­но­стей. Ма­є­мо спра­ву з під­сту­пною, жор­сто­кою ім­пе­рі­єю, для якої не існує мі­жна­ро­дно­го пра­ва і ци­ві­лі­зо­ва­них пра­вил гри. У сві­до­мо­сті ро­сі­ян Укра­ї­на єа­дмі­ні­стра­тив­ним не­по­ро­зу­мі­н­ням, єв­ро­а­тлан­ти­чним про­во­ка­цій­ним ви­тво­ром з ме­тою зни­ще­н­ня «слов’ян­ської єд­но­сті», а укра­їн­ці — це зі­псо­ва­ні Єв­ро­пою ро­сі­я­ни. Ба­га­то гро­ма­дян Укра­ї­ни го­то­ві по­жер­тву­ва­ти су­ве­ре­ні­те­том, дер­жа­вою, на­ціо­наль­ною іден­ти­чні­стю (осо­бли­во ко­ли її ні­ко­ли не ма­ли) за­ра­ди уяв­ної ста­біль- но­сті, ми­ру та до­бро­бу­ту. Ро­сій­ська про­па­ган­да вже успі­шно нав’яза­ла ча­сти­ні на­се­ле­н­ня схо­ду дум­ку, що в ра­зі вій­сько­вої по­раз­ки тво­єї дер­жа­ви та оку­па­ції «бра­тнім» слов’ян­ським на­ро­дом, ко­трий «звіль­нить» те­бе від «ди­кта­ту­ри Ки­є­ва», у тво­є­му що­ден­но­му жит­ті ні­чо­го не змі­ни­ться, окрім по­кра­ще­н­ня ма­те­рі­аль­но­го до­бро­бу­ту. Тут на­во­дя­ться при­кла­ди про ви­щі, ніж в Укра­ї­ні, пен­сії, зар­пла­ти, де­шев­ший бен­зин і т.д. Не­да­ле­ко­гля­дно­му ма­ло­ро­су з укра­їн­ським па­спор­том ро­сій­ські ЗМІ успі­шно на­ві­я­ли дум­ку, що в ра­зі оку­па­ції «вві­чли­ви­ми зе­ле­ни­ми чо­ло­ві­чка­ми» на­ре­шті на­ста­не мир, при­пи­ни­ться «бра­то­вбив­ча вій­на двох слов’ян­ських на­ро­дів», за­кін­ча­ться мо­бі­лі­за­ції, які мо­жуть за­бра­ти тво­го си­на на вій­ну, від­кри­ю­ться ве­ли­че­зні ро­сій­ські рин­ки, рі­кою по­те­чуть іно­зем­ні ін­ве­сти­ції й жи­т­тя ви­гля­да­ти­ме, як в ро­сій­ській те­ле­ві­зій­ній ре­кла­мі.

У нас за­ги­ну­ти за Укра­ї­ну — це теж свя­тий по­двиг. Але єміль­йо­ни укра­їн­ців, які ва­га­ю­ться у сво­їх па­трі­о­ти­чних пе­ре­ко­на­н­нях. І тут ві­тчи­зня­ні ЗМІ і вся­кі па­ску­дні прес-слу­жби дер­жав­них стру­ктур на­ві­ю­ють лю­дям від­чу­т­тя без­глу­здо­сті й жа­хли­во­сті АТО, хоч для нас во­на єсвя­щен­ною і пи­та­н­ням ви­жи­ва­н­ня на­ції. По­трі­бно куль­ти­ву­ва­ти у ві­тчи­зня­них ЗМІ за­галь­но­прийня­ті жит­тє­ві прин­ци­пи, нор­ми мо­ра­лі й цін­но­сті, які до­по­мо­жуть нам ви­сто­я­ти у ін­фор­ма­цій­ній вій­ні з без­жаль­ним во­ро­гом.

Хо­че­ться про­ци­ту­ва­ти уро­джен­ку Ки­є­ва, одну з твор­ців Ізра­ї­лю і прем’єр­мі­ні­стра ці­єї кра­ї­ни Гол­ду Ме­їр: «Ми хо­че­мо жи­ти, але на­ші су­сі­ди хо­чуть нас зни­щи­ти, і це за­ли­ша­є­нам не­ба­га­то про­сто­ру для ком­про­мі­су».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.