Ле­о­нід ГОЛОПАТЮК,

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

на­чаль­ник Го­лов­но­го управ­лі­н­ня вій­сько­во­го спів­ро­бі­тни­цтва та ми­ро­твор­чих опе­ра­цій Ге­не­раль­но­го шта­бу Зброй­них сил Укра­ї­ни:

— Во­рог в Укра­ї­ні зу­стрів ша­ле­ний опір. І опір цей ба­зу­вав­ся не на якійсь осо­бли­вій зброї чи су­пе­рор­га­ні­за­ції, а ви­клю­чно на бо­йо­во­му ду­сі укра­їн­ців. Сво­го ча­су був ло­зунг «Ар­мія і на­род — єди­ні». Так ось ця фор­му­ла спра­цю­ва­ла са­ме так, як про неї го­во­ри­ли. Як би всі ко­ли­шні го­лов­но­ко­ман­ду­ва­чі не ста­ра­ли­ся, їм все одно не вда­ло­ся роз­ва­ли­ти Зброй­ні си­ли. Во­ни до­сить швид­ко від­но­ви­ли­ся і ста­ли про­фе­сій­ни­ми. Окрім то­го, сьо­го­дні ЗСУ є пев­ним ма­гні­том і взір­цем. Якщо ко­лись до слу­жби в ар­мії ба­га­то хто ста­вив­ся, як до ви­му­ше­ної втра­ти сво­го ча­су, то за­раз бу­ти вій­сько­вим по­че­сно. А це вкрай ва­жли­во для ви­хо­ва­н­ня мо­ло­ді. Я сам ба­чив, як ува­жно юна­ки слу­ха­ють укра­їн­ських бій­ців. Це не­оці­нен­ний досвід, за який бу­ло до­ро­го за­пла­че­но.

Тре­ба та­кож за­ува­жи­ти, що ре­фор­му­ва­н­ня ар­мії від­бу­ва­є­ться швид­ко са­ме в умо­вах вій­ни. При­чо­му по­мі­тьте, що в укра­їн­ській ар­мії не ва­жли­во, якою мо­вою ти роз­мов­ля­єш і яка у те­бе етні­чна при­на­ле­жність. Лю­ди об’єд­на­ні ро­зу­мі­н­ням то­го, що пе­ред на­ро­дом і дер­жа­вою по­ста­ла ре­аль­на за­гро­за. На­яв­ність спіль­но­го во­ро­га об’єд­на­ла всіх аде­ква­тних гро­ма­дян. Окрім то­го, по­ряд з па­трі­о­ти­чним під­не­се­н­ням та на­ко­пи­че­н­ням вій­сько­во­го до­сві­ду на­ша вій­сько­ва про­ми­сло­вість по­ча­ла де­мон­стру­ва­ти успі­хи. На­ре­шті ці під­при­єм­ства по­ча­ли пра­цю­ва­ти на Зброй­ні си­ли, а не ли­ше тор­гу­ва­ти озбро­є­н­ням із за­кор­до­ном.

Вій­на Ро­сії про­ти Укра­ї­ни дій­сно три­ває по­над три­ста ро­ків, тіль­ки змі­нює фа­зи. І те, що ми свя­тку­є­мо День за­хи­сни­ка Укра­ї­ни в День свя­тої По­кро­ви Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці во­дно­час з Днем Укра­їн­сько­го ко­за­цтва 14 жов­тня, має свій сенс і сим­во­лізм. Ра­ні­ше нам по­да­ва­ли ко­за­цтво як якусь бу­та­фо­рію, своє­рі­дний міф із дав­но за­бу­тої до­би. На­справ­ді ж ви­яви­ло­ся, що ге­ни ні­ку­ди не по­ді­неш. Су­ча­сні укра­їн­ські вій­сько­ві — це фа­кти­чно ті са­мі хоробрі ко­за­ки, які не ли­ше оборонялись, а й сво­го ча­су ді­йшли до Мо­скви. Про це не вар­то за­бу­ва­ти ні­ко­му. І не ва­жли­во, що в ру­ках у во­ро­га — ша­бля чи ав­то­мат, па­ли­ця чи ку­ле­мет. Укра­їн­ці не під­ко­ря­ться. Більш то­го, на­віть між­на­ро­дна спіль­но­та ви­знає, що на схо­ді Єв­ро­пи у нас існує мі­цна ду­хом на­ція. Ска­жу на­віть біль­ше, я по­мі­чаю, що нас вже не ли­ше по­ва­жа­ють, а й по­чи­на­ють бо­я­ти­ся. Це ви­дно по на­ших зу­стрі­чах з вій­сько­ви­ми ін­ших кра­їн. Вар­то від­мі­ти­ти, що та­кої ін­тен­сив­ної вій­сько­вої спів­пра­ці, як за­раз, у нас не бу­ло ні­ко­ли. Ча­сто іно­зем­ні вій­сько­ві став­лять нам та­кі за­пи­та­н­ня, що ми ін­ко­ли від­чу­ва­є­мо се­бе в ро­лі мен­то­ра. І у ба­га­тьох з них є ро­зу­мі­н­ня, що якщо не втри­ма­є­ться укра­їн­ський сол­дат, то то­ді сер­йо­зні про­бле­ми ви­ни­кнуть у єв­ро­пей­ських вій­сько­вих.

Що­до спів­пра­ці з НАТО ска­жу, що тут є ду­же ба­га­то пе­ре­сми­ку­вань. НАТО са­мо за­раз ре­фор­му­є­ться з огля­ду на но­ві за­гро­зи. Альянс 2002 ро­ку і за­раз — це дві рі­зні ор­га­ні­за­ції. Три­ва­ють ди­на­мі­чні змі­ни, хо­ча НАТО все одно не всти­гло своє­ча­сно і пов­ною мі­рою від­ре­а­гу­ва­ти на ви­кли­ки. Ми бу­де­мо го­то­ві до всту­пу в НАТО то­ді, ко­ли у ко­жно­го з нас від­бу­де­ться чі­тке усві­дом­ле­н­ня, що при­єд­на­н­ня до ко­ле­ктив­ної си­сте­ми без­пе­ки — це не прим­ха, а за­сіб ви­жи­ва­н­ня.

«УКРА­ЇН­СЬКІ ВІЙ­СЬКО­ВІ — ЦЕ ТІ СА­МІ ХОРОБРІ КО­ЗА­КИ, ЯКІ НЕ ЛИ­ШЕ ОБОРОНЯЛИСЬ, А Й СВО­ГО ЧА­СУ ДІ­ЙШЛИ ДО МО­СКВИ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.