Без «ре­форм і по­ряд­ку»

Не­що­дав­но ви­пов­ни­ло­ся б 19 ро­ків від дня ство­ре­н­ня пар­тії, яка де­кла­ру­ва­ла бо­роть­бу з кла­но­вим олі­гар­ха­том, але...

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

За пер­ше де­ся­ти­лі­т­тя не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни в на­шій дер­жа­ві змі­цни­лось і роз­кві­тну­ло та­ке яви­ще, як кла­но­вий олі­гар­хат. Пер­ше на­ко­пи­че­н­ня ша­ле­но­го ка­пі­та­лу да­ле­ко не зав­жди че­сни­ми спосо­ба­ми сти­му­лю­ва­ло по­яву спо­ча­тку «ма­ли­но­вих піджа­ків», а зго­дом бі­знес-ім­пе­рій. Остан­ні фа­кти­чно ле­га­лі­зо­ву­ва­ли і зга­да­ний ка­пі­тал, і йо­го вла­сни­ків. Про­те са­ме справ­жніх вла­сни­ків у кра­ї­ні бу­ло до­сить не­ба­га­то. З одно­го бо­ку «чер­во­ні ди­ре­кто­ри», з дру­го­го — бан­ди­ти. Кла­но­вий олі­гар­хат за­ва­жав по­яві се­ре­дньо­го кла­су, який мав ді­я­ти за прин­ци­пом кон­ку­рен­тно­сті, а от­же, про­гре­су. Са­ма ж кон­ку­рен­ція апрі­о­рі су­пе­ре­чить су­тно­сті олі­гар­хії, де одно­му вла­сни­ку на­ле­жать ін­ко­ли со­тні під­при­ємств і за­во­дів.

Бе­зу­мов­но, ка­пі­тал олі­гар­хів по­чав фор­му­ва­ти вла­ду під се­бе че­рез ство­ре­н­ня ки­шень­ко­вих по­лі­ти­чних про­е­ктів, під­ку­пу держ­по­са­дов­ців то­що. По­лі­ти­чні те­хно­ло­гії, які, по су­ті, бу­ли зло­чин­ни­ми ма­ні­пу­ля­ці­я­ми, роз­бе­сти­ли се­ре­до­ви­ще, яке ма­ло б ста­ли ядром гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Фа­кти­чно Укра­ї­на імі­ту­ва­ла дер­жав­ність, яка ви­бу­до­ву­ва­лась за ле­ка­ла­ми ін­те­ре­сів кон­кре­тних осіб. Та все ж та­ки за­род­ки се­ре­дньо­го бі­зне­су по­ча­ли з’яв­ля­ти­ся на­при­кін­ці 90х, осо­бли­во пі­сля вве­де­н­ня спро­ще­ної си­сте­ми опо­да­тку­ва­н­ня. Фа­кти­чно ті, що вчо­ра від­да­ва­ли від­со­ток ре­ке­ти­рам на рин­ку, те­пер мо­гли більш-менш про­гно­зу­ва­ти свої пер­спе­кти­ви. В умо­вах то­таль­ної еко­но­мі­чної кри­зи та­кий крок був ря­тів­ним. Бе­зу­мов­но, це бу­ли не про­сто актив­ні, а й са­мо­стій­но ми­сля­чі фі­гу­ри, які по­ча­ли про­яв­ля­ти се­бе і в по­лі­ти­чній сфе­рі.

Са­ме то­ді на­при­кін­ці жов­тня 1997 ро­ку з’яви­лась пар­тія «Ре­фор­ми і по­ря­док» на чо­лі з Сер­гі­єм Со­бо­лє­вим, яка по­зи­ціо­ну­ва­ла се­бе пред­став­ни­ком се­ре­дньо­го кла­су. Більш то­го, від­но­ся­чи се­бе до при­бі­чни­ків пра­во­цен­трист­сько­го де­мо­кра­ти­чно­го на­пря­му, її пар­тій­ці ви­сту­пи­ли про­тив­ни­ка­ми «кла­но­во-олі­гар­хі­чно­го ка­пі­та­лі­зму». Стри­жнем пар­тії ста­ли по­мі­тні осо­би­сто­сті, які пе­ре­бу­ва­ли на по­са­дах рі­зно­го рів­ня — Ві­ктор Пин­зе­ник, Во­ло­ди­мир Бон­да­рен­ко, Во­ло­ди­мир Фі­лен­ко, Оле­ксандр Ємець, Сер­гій Те­рьо­хін, Ми­хай­ло По­жи­ва­нов, Олесь До­ній, Ми­ко­ла То­мен­ко та ін­ші.

Окрім то­го, «Ре­фор­ми і по­ря­док» чі­тко ви­сту­па­ли про­ти ко­му­ні­стів. Остан­ні, до ре­чі, де-фа­кто бу­ли ре­ін­кар­но­ва­ні са­ме під ви­бо­ри 1999 ро­ку, де їм від­во­ди­ли роль пу­га­ла — «чер­во­ної за­гро­зи». Са­ме «Ре­фор­ми і по­ря­док» ви­сту­пи­ла про­ти так зва­ної «ба­га­то­ве­ктор­но­сті», яку спо­від­у­вав то­ді­шній пре­зи­дент Ле­о­нід Ку­чма. Вір­ність їхньої по­зи­ції під­твер­ди­ла істо­рія. Ба­га­то­ве­ктор­ність зре­штою при­зве­ла до то­го, що в час на­па­ду РФ на Укра­ї­ну ми опи­ни­лись без «ков­па­ка» си­сте­ми єв­ро­а­тлан­ти­чної без­пе­ки.

Сим­во­лі­чно, але пар­тія «Ре­фор­ми і по­ря­док» пе­ре­ста­ла існу­ва­ти са­ме пе­ред по­ча­тком Май­да­ну і вій­ною. Як на­пи­сав її ко­ли­шній член Во­ло­ди­мир Гор­бач на сво­їй сто­рін­ці в Facebook: «Пар­тія се­ре­дньо­го кла­су ду­же за­ва­жа­ла б то­ді­шньо­му укра­їн­сько­му олі­гар­ха­ту, який усе кон­тро­лю­вав. За­гро­за для них по­ля­га­ла в то­му, що в пар­тію йшли са­мо­до­ста­тні лю­ди, які мо­гли обі­йти­ся без олі­гар­хі­чних вне­сків. То­му й зли­ли...». Та у су­спіль­ства за­ли­ши­лось пи­та­н­ня: хто злив?

«РОЗВАЛ ПАР­ТІЇ «РЕ­ФОР­МИ І ПО­РЯ­ДОК» ГОВОРИТЬ ПРО ПЕРЕМОГУ ОЛІ­ГАР­ХА­ТУ НАД СЕРЕДНІМ БІЗНЕСОМ» Олесь ДОНIЙ, ко­ли­шній член пар­тії «Ре­фор­ми і по­ря­док», гро­мад­ський акти­віст, на­ро­дний де­пу­тат VI і VII скли­кань:

— Я брав участь у про­е­кті пар­тії « Ре­фор­ми і по­ря­док » на по­ча­тко­вій йо­го ста­дії. То­ді я очо­лю­вав об’ єд­на­н­ня « Мо­ло­да Укра­ї­на » , і ми бу­ли одним зі скла­до­вих се­ре­до­ви­ща, яке, на жаль, із са­мо­го по­ча­тку не змо­гло об’ єд­на­ти­ся. То­ді вже на­мі­тив­ся роз­кол на утво­ре­н­ня «Впе­ред, Укра­ї­но! » і без­по­се­ре­дньо пар­тію « Ре­фор­ми і по­ря­док » . Хо­ча пе­ред тим пів­ро­ку обго­во­рю­ва­ли спіль­ні дії. Але на са­мо­му по­ча­тку ця си­ла бу­ла най­більш про­гре­сив­на і про­ду­ктив­на. Про­те бу­ло від­чу­тно, що з ці­єю си­лою три­ва­ла си­стем­на бо­роть­ба, в то­му чи­слі і за­со­ба­ми за­си­ла­н­ня аген­ту­ри, яка роз­сва­рю­ва­ла пар­тію зсе­ре­ди­ни. Та­кож во­на зре­штою по­збав­ля­ла­ся пер­спе­ктив­них лі­де­рів. Ця тен­ден­ція бу­ла до­сить по­мі­тна, адже та­ка си­ла бу­ла не ви­гі­дна жо­дній вла­ді. А вла­да в Укра­ї­ні весь цей час бу­ла і є пред­став­ни­ком кла­но­во­го олі­гар­ха­ту, про­ти яко­го ве­ли бо­роть­бу « Ре­фор­ми і по­ря­док » . Ця пар­тія за інер­ці­єю на­би­ра­ла ва­гу і по­лі­ти­чний вплив, але їй всі­ля­ко шко­ди­ли до­сить не­че­сни­ми спосо­ба­ми. Окрім то­го, се­ре­дній клас, на який спи­ра­лась «Ре­фор­ми і по­ря­док», ці­ле­спря­мо­ва­но вла­дою роз­ми­вав­ся. Це озна­ча­ло від­су­тність вла­сних еко­но­мі­чних ре­сур­сів для за­без­пе­че­н­ня ор­га­ні­за­цій­них і ка­дро­вих зав­дань, в умо­вах, ко­ли ін­ші пар­тії фі­нан­су­ю­ться кон­кре­тни- ми кла­на­ми. Це по­ка­зо­во, адже вла­да будь- які по­лі­ти­чні про­е­кти на­ма­га­є­ться або при­ру­чи­ти, або лі­кві­ду­ва­ти, дис­кре­ди­ту­ю­чи їх та роз­сва­рю­ю­чи. Мо­жна ска­за­ти, що факт то­го, що «Ре­фор­ми і по­ря­док» пе­ре­ста­ли існу­ва­ти, говорить про перемогу олі­гар­ха­ту над середнім бізнесом на цьо­му істо­ри­чно­му ета­пі.

«НА­ША ПАР­ТІЯ БУ­ЛА В ПОСЛІДОВНІЙ І СИСТЕМНІЙ ОПОЗИЦІЇ ДО РЕЖИМУ КУЧМИ» Сер­гій СОБОЛЄВ, на­ро­дний де­пу­тат, за­сту­пник го­ло­ви фра­кції «Ба­тьків­щи­на»:

— Пар­тія « Ре­фор­ми і по­ря­док» бу­ла ство­ре­на на ба­зі по­за­фра­кцій­них де­пу­та­тів, які пред­став­ля­ли май­же 20 ре­гіо­нів Укра­ї­ни. На той час це був один із не­ба­га­тьох пар­тій­них про­е­ктів, де го­ло­су­ва­н­ня за пар­тію бу­ло ду­же рів­но­мір­ним. Львів, За­по­ріж­жя, Ма­рі­у­поль — це три на­чеб­то по­ляр­ні мі­ста, але при цьо­му во­ни да­ва­ли мо­жли­вість об’ єд­на­ти всю Укра­ї­ну, а не ма­ти роз’єд­на­ні ре­гіо­наль­ні про­е­кти. Пе­ре­ко­на­ний, що те, що зро­би­ла спо­ча­тку гру­па «Ре­фор­ми і по­ря­док», а по­тім і пар­тія, увій­де в істо­рію, то­му що ми дій­сно бу­ли ду­же чі­ткою ру­шій­ною си­лою.

На жаль, за­пит на та­кі про­е­кти був ду­же не­ве­ли­кий. За­га­лу по­до­ба­лись про­е­кти біль­ше лі­дер­ські та ті, які фі­нан­су­ва­лись ве­ли­ки­ми гро­ши­ма олі­гар­ха­ту, який на той час ду­же актив­но за­ймав­ся при­ва­ти­за­ці­єю. Від­по­від­но те, що від­бу­ло­ся да­лі, бу­ло при­ро­дним, хоч і при­крим про­це­сом. На­ша пар­тія бу­ла в послідовній і системній опозиції до режиму Кучми. Ми не бо­я­ли­ся за­яв­ля­ти свою чі­тку по­зи­цію. В си­сте­мі, як я її на­зи­ваю, дрі­бно­пар­тій­но­сті, а не ба­га­то­пар­тій­но­сті, по­ча­лось укру­пне­н­ня і по­шук спо­рі­дне­них сил. Ми то­ді зна­йшли се­бе в ко­ман­ді « Ба­тьків­щи­ни». Пе­ре­го­во­ри з ці­єю си­лою від­бу­ва­ли­ся май­же два ро­ки. Пе­ред цим у нас був до­сить не­вда­лий до­свід ро­бо­ти в «На­шій Укра­ї­ні » , де так са­мо спро­ба об’ єд­на­ти­ся де­кіль­ком пар­ті­ям за­вер­ши­лась тим, що ця стру­кту­ра бу­ла взя­та фа­кти­чно під то­таль­ний кон­троль олі­гар­хів. Тим не менш, по­при те, що ко­ли­шні со­ра­тни­ки пар­тії «Ре­фор­ми і по­ря­док » ни­ні пе­ре­бу­ва­ють у рі­зних про­е­ктах, во­ни го­ло­су­ють май­же одна­ко­во і по цей час. Це до­во­дить, що ідея та­кої пар­тії бу­ла ду­же пра­виль­на.

«В ПРП ПРА­ВИЛЬ­НІ ІДЕЇ НЕ ЗАВ­ЖДИ ВИКОНУВАЛИ ПРА­ВИЛЬ­НІ ЛЮ­ДИ»

Ми­хай­ло ПО­ЖИ­ВА­НОВ, на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни II, IV, V та VI скли­кань:

— Вва­жаю, що в то­му, що про­ект пар­тії «Ре­фор­ми і по­ря­док» зре­штою зник із по­лі­ти­чно­го ви­дно­ко­ла, бу­ли, перш за все, осо­би­сті при­чи­ни. Цим, бе­зу­мов­но, ско­ри­став­ся кла­но­вий олі­гар­хат, одним із го­лов­них пред­став­ни­ків яко­го був Ле­о­нід Ку­чма, про­ти яко­го ця пар­тія бу­ла по­кли­ка­на бо­ро­тись. На жаль, пра­виль­ні ідеї не зав­жди виконували пра­виль­ні лю­ди. Бу­ла в цій пар­тії ча­сти­на лю­дей, яка зав­жди хо­ті­ла бу­ти при вла­ді та ви­рі­шу­ва­ти якісь бі­зне­со­ві пи­та­н­ня, що не мо­жли­во бу­ло здій­сню­ва­ти без ко­ла­бо­ра­ції з олі­гар­ха­ми. Ці лю­ди хо­ті­ли бу­ти лі­де­ра­ми пар­тій, фра­кцій, бу­ли і вну­трі­шні кон­флі­кти. Зре­штою чле­ни ПРП ро­зі­йшлись в ін­ші пар­тій­ні про­е­кти. А пі­сля то­го, як ви­йшов Ві­ктор Пин­зе­ник, по­чав­ся основ­ний роз­пад пар­тії. Бу­ли ви­пад­ки, ко­ли пев­ні чле­ни пар­тії чі­тко за­яв­ля­ли про свою по­зи­цію і йшли су­про­тив режиму Кучми, але пар­тія в ці­ло­му не ста­ва­ла на їхній за­хист. Від­по­від­но, ко­ли ці лю­ди ви­му­ше­ні бу­ли са­мі шу­ка­ти за­хист, то їм до­во­ди­лось до­мов­ля­тись із ти­ми, з ким не слід бу­ло цьо­го ро­би­ти. Вва­жаю, що ко­ман­да ма­ла ря­ту­ва­ти сво­їх чле­нів, тим біль­ше вра­хо­ву­ю­чи, які ам­бі­тні ці­лі бу­ли по­став­ле­ні. Але звер­таю ува­гу на те, що ті лю­ди, які цю пар­тію утво­рю­ва­ли в 1997 ро­ці, є най­кра­щим по­тен­ці­а­лом кра­ї­ни і сьо­го­дні. На жаль, той же Ігор Гри­нів був про­сто по­літ­те­хно­ло­гом, і для ньо­го ідея бо­роть­би про­ти олі­гар­ха­ту і від­сто­ю­ва­н­ня по­зи­цій се­ре­дньо­го бі­зне­су бу­ли ли­ше еле­мен­та­ми те­хно­ло­гій, а не сен­сом. Йо­му бу­ло бай­ду­же — на ко­го пра­цю­ва­ти. Він за цей час по­пра­цю­вав у ба­га­тьох шта­бах. А ось ко­ли Оле­ксандр Жир уві­йшов у ду­же жорс­ткий бій з Ку­чмою, то на йо­го за­хист ні­хто не став.

«ЧЕСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРО­Е­КТУ В УМО­ВАХ ОЛІ­ГАР­ХА­ТУ, І В 90- х, І ЗА­РАЗ ВИЖИТИ СКЛА­ДНО»

Во­ло­ди­мир ФIЛЕНКО, на­ро­дний де­пу­тат I, III, IV та VI скли­кань::

— До­свід роз­па­ду пар­тії «Ре­фор­ми і по­ря­док», на жаль, за­свід­чує, що в да­но­му ви­пад­ку кла­но­вий олі­гар­хат пе­ре­міг по­лі­ти­ків, які бу­ли по­кли­ка­ні пред­став­ля­ти се­ре­дній клас. Той са­мий клас, який і є ру­шій­ною си­лою еко­но­мі­ки. Зре­штою, те са­ме ста­лось і з ін­ши­ми по­лі­ти­чни­ми про­е­кта­ми. По­лі­ти­ка є від­дзер­ка­ле­н­ням еко­но­мі­ки, а в еко­но­мі­ці у нас па­нів­не ста­но­ви­ще зайняв са­ме олі­гар­хат з ча­сів Ле­о­ні­да Кучми. По­тім цей олі­гар­хат ство­рив свої ке­ро­ва­ні по­лі­ти­чні про­е­кти, у яких є до­сить за­со­бів для роз­кру­тки. ПРП орі­єн­ту­ва­лись на се­ре­дній клас і у них не бу­ло до­ста­тньо ре­сур­сів для си­стем­ної і мас­шта­бної роз­бу­до­ви сво­єї пар­тій­ної стру­кту­ри. Не бу­ло до­ста­тньо­го ре­сур­су для пі­а­ру, не бу­ло на­ле­жно­го до­сту­пу до ЗМІ, не бу­ло ко­штів на ор­га­ні­за­цій­но-пар­тій­не бу­дів­ни­цтво. Вва­жаю, що ПРП бу­ло пі­дір­ва­но не стіль­ки зсе­ре­ди­ни, скіль­ки зов­ні. Основ­ним фа­кто­ром був все ж та­ки зов­ні­шній фа­ктор, тоб­то кла­но­вий олі­гар­хат, який ство­рю­вав та­кі умо­ви, щоб ні ПРП, ні по­ді­бна до неї пар­тія не мо­гла вижити. Ви­хо­дить так, що чесному політичному про­е­кту в цих умо­вах і то­ді, і за­раз вижити скла­дно. На жаль, я не ба­чу й за­раз ні­яких по­ді­бних по­лі­ти­чних пар­тій, які мо­гли б свої щи­рі ідеї ре­а­лі­зу­ва­ти в пар­ла­мен­ті. Укра­їн­ці го­ло­су­ють за тих, ко­го зна­ють, а зна­ють во­ни тих, ко­го роз­кру­чу­ють олі­гар­хи. У нас не­має до­сві­ду ство­ре­н­ня ма­со­вих на­ро­дних пар­тій. На­віть ті си­ли, які при­йшли на хви­лі Май­да­ну, зре­штою не ви­пра­вда­ли се­бе. Га­даю, що їхньою клю­чо­вою по­мил­кою є те, що ці пар­тії, які при­йшли з гро­мад­сько­го се­кто­ру, одра­зу не об’єд­на­ли­ся в пар­ла­мен­ті. Во­ни мо­гли хо­ча б ство­ри­ти об’єд­на­н­ня на кшталт «На­ро­дної ра­ди», яка бу­ла в пер­шо­му скли­кан­ні.

ФОТО З АРХІВУ «Дня»

По­ча­ток 2000-х ро­ків. Пред­став­ни­ки пар­тії «Ре­фор­ми і по­ря­док» у Вер­хов­ній Ра­ді — Оле­ксандр Жир, Во­ло­ди­мир Бон­да­рен­ко, Ві­ктор Пин­зе­ник... По­лі­ти­чний про­ект, який спи­рав­ся на се­ре­дній клас, а не олі­гар­хат, в пер­спе­кти­ві зі­штов­хнув­ся з ха­ра­ктер­ни­ми ва­да­ми си­сте­ми Кучми, що, зре­штою, при­зве­ло до йо­го за­не­па­ду

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.