Як ді­тям роз­ка­зу­ва­ти про вій­ну

Про но­ві книж­ки Пав­ла Ку­ща

Den (Ukrainian) - - Культура - Сві­тла­на БОЖКО

По­вість «АБВ, або Опе­ра­ція «Став­ко­завр» до­не­цько­го пи­сьмен­ни­ка роз­по­від­ає про при­го­ди сіль­ських хло­пча­ків, ви­йшла ще до­во­єн­но­го 2014 ро­ку. Ни­ні до Ки­є­ва Пав­ло Кущ при­їхав уже з но­вин­кою — щой­но ви­да­ною книж­кою «Чо­ти­ри няв­кі­сти і він», у якій про вій­ну на Дон­ба­сі ді­тям роз­по­від­а­ють... зви­чай­ні ха­тні ко­ти.

Пав­ло Ві­кто­ро­вич зов­ні не схо­жий на ди­тя­чо­го пи­сьмен­ни­ка, а тим па­че — пи­сьмен­ни­ка­гу­мо­ри­ста, бо в ньо­го за­над­то сум­ні й сер­йо­зні очі. Цей сум, як і ту­га за ко­ли­шнім, «до­во­єн­ним» жи­т­тям, з’яви­ла­ся в очах П. Ку­ща з трав­ня 2014-го, ко­ли він, за­хо­пив­ши ли­ше най­не­об­хі­дні­ші ре­чі, ви­во­зив ро­ди­ну з роз­бур­ха­но­го «рус­ским ми­ром» До­не­цька до Ки­є­ва. За­ли­ша­ти­ся в мі­сті, де за­їжджі ко­за­чки і мар­гі­на­ли обі­ця­ли зни­щи­ти укра­їн­ців (а для них укра­ї­но­мов­на ро­ди­на Ку­щів одно­зна­чно бу­ла бЕн­де­рів­ця­ми), ста­ва­ло де­да­лі не­без­пе­чні­ше. Спо­ді­вав­ся, що ви­му­ше­на по­до­рож три­ва­ти­ме кіль­ка мі­ся­ців... та ось уже тре­тій рік по­спіль він є вла­сним ко­ре­спон­ден­том «Уря­до­во­го кур’єра». Ни­ні Пав­ло Кущ жи­ве між Кр­ама­тор­ськом, звід­ки ви­ру­шає за ре­пор­та­жа­ми в мі­ста і се­ла під­кон­троль­но­го Укра­ї­ні Дон­ба­су, та Ки­є­вом, де у ста­ту­сі ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців ме­шкає йо­го сім’я. Во­ни до­сі су­му­ють за укра­їн­ським До­не­цьком, де Пав­ло Ві­кто­ро­вич очо­лю­вав обла­сну ор­га­ні­за­цію На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни, а йо­го си­ни на­вча­ли­ся в укра­їн­ській гім­на­зії. Там за­ли­ши­ла­ся не про­сто до­мів­ка, а ці­лий світ... Ко­ли мен­шо­му си­но­ві Ти­мо­фію пе­ре­да­ли з До­не­цька йо­го ша­хо­ві на­го­ро­ди, він зра­дів їм біль­ше, ніж ко­лись ра­дів пер­шо­му комп’юте­ру.

Са­ме в До­не­цьку 1999 ро­ку ви­йшла у світ пер­ша ди­тя­ча книж­ка Пав­ла Ку­ща «Да­лі бу­де...», на­зва якої ви­яви­ла­ся про­ро­чою, бо да­лі за кіль­ка ро­ків цих кни­жок бу­ло вже два­над­цять. Пи­сьмен­ник ще жар­ту­вав, що йо­го «твор­чість — як са­ло з про­різ­зю: книж­ки гу­мо­ру ви­хо­дять по чер­зі з ди­тя­чи­ми книж­ка­ми». Всі свої книж­ки Пав­ло Ві­кто­ро­вич пи­сав на осно­ві спо­га­дів ди­тин­ства, яке ми­ну­ло в се­ли­щі Ан­дрі­їв­ка За­по­різь­кої обла­сті.

— Ці спо­га­ди не­ви­чер­пні, — ка­же пи­сьмен­ник, — бо ко­жно­го ра­зу, ко­ли за­кін­чу­вав пи­са­ти книж­ку, ду­мав, що на­пи­сав уже про все, що пам’ятав. Але ми­нав час, і спо­га­ди ди­тин­ства знов на­здо­га­ня­ли ме­не, під­ка­зу­ю­чи сю­жет для но­вої книж­ки...

Ма­буть, істо­рій про при­го­ди сіль­ських дру­зів- ши­бай­го­лів у Пав­ла Ку­ща ви­ста­чи­ло бще не на одну по­вість, як­би не по­дії на схо­ді...

— Пі­сля пе­ре­жи­то­го стре­су я рік, крім ін­фор­ма­ції та ре­пор­та­жів до га­зе­ти, не міг ні­чо­го пи­са­ти, жо­дно­го ряд­ка гу­мо­ру чи ди­тя­чої про­зи, — роз­по­від­ає П. Кущ. — Їздив по мі­сте­чках і се­лах, пе­ре­хо­ву­вав­ся під час об­стрі­лів у під­ва­лах, спіл­ку­вав­ся з до­ро­сли­ми та ді­тьми, які за цей час теж по­до­ро­слі­ша­ли, спо­сте­рі­гав і слу­хав...

А по­тім, пі­сля ро­ку мов­ча­н­ня, Пав­ло Ві­кто­ро­вич на­пи­сав но­вий твір, го­лов­ни­ми ге­ро­я­ми яко­го є... зви­чай­ні ха­тні ко­ти, ко­трі зна­хо­дять при­ту­лок у під­би­то­му тан­ку, до­по­ма­га­ють одне одно­му ви­жи­ти та ще й пом­сти­ти­ся во­ро­гу. Їхні при­го­ди схо­жі на пе­ре­жи­ті стра­хи ді­тей Дон­ба­су, але во­ни зов­сім не­стра­шні, бо чо­ти­ри « няв­кі­сти » зав­жди хи­трі­ші та спри­тні­ші за во­ро­га. Пав­ло Кущ на­зи­ває свою книж­ку «гу­ма­ні­тар­ною до­по­мо­гою». Пи­сьмен­ник зга­дує Оста­па Ви­шню, який обрав ді­дів для тво­ру «Зе­ні­тка» для то­го, щоб­по­ка­за­ти, що з во­ро­гом во­ю­ва­ли всі, хто мав си­лу три­ма­ти в ру­ках якщо не гвин­тів­ку, то бо­дай ви­ла... «Бо го­лов­на прав­да жи­т­тя по­ля­гає в то­му, що під­сту­пно­му во­ро­гу, який роз­по­чав гі­бри­дну вій­ну і за­гар­бав ча­сти­ну Дон­ба­су, про­ти­сто­ять не тіль­ки жи­те­лі всі­єї Укра­ї­ни, а все-все жи­ве, — ка­же П. Кущ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.