Спіл­ки — це ко­ли спіль­но пер­ти плу­га

25 жов­тня в Бу­дин­ку кі­но від­бу­де­ться VII по­за­чер­го­вий з’їзд На­ціо­наль­ної спіл­ки кі­не­ма­то­гра­фі­стів Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Культура - Сер­гій ТРИМБАЧ, го­ло­ва НСКУ

Му­си­мо зі­бра­ти­ся до­стро­ко­во, оскіль­ки йде­ться про змі­ну де­яких пра­во­вих під­став існу­ва­н­ня гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій. Мо­ва пе­ред­усім про ста­тус не­при­бу­тко­вої ін­сти­ту­ції, не від­ре­а­гу­є­мо вча­сно — по­пря­му­є­мо у щось та­ке ко­мер­цій­не. А з ко­мер­ці­єю у нас ма­ло спіль­но­го — всі за­хо­ди (ре­тро­спе­кти­ви, прем’єри філь­мів, твор­чі ве­чо­ри, дис­ку­сії й т. ін.) у на­шо­му Бу­дин­ку кі­но про­во­дя­ться без­ко­штов­но — для гля­да­чів, зві­сно. У пла­нах — акти­ві­за­ція осві­тян­ської ді­яль­но­сті, в су­ча­сних фор­ма­тах. У пла­нах — ін­ші змі­ни на­шо­го жи­т­тя, щоб кі­но укра­їн­ське на­ре­шті за­пра­цю­ва­ло у пов­ну си­лу.

НАС МІНІМІЗУВАЛИ

Одні­єю з по­ши­ре­них «му­льок» є твер­дже­н­ня, що от, мов­ляв, твор­чі спіл­ки (пи­сьмен­ни­ків, ком­по­зи­то­рів, ху­до­жни­ків...) є по­ро­дже­н­ням ста­лін­ських ча­сів, а від­так, у ча­си те­пе­рі­шні — це за­ста­рі­ла ар­ха­ї­чна мо­дель, ні­ко­му те­пер не по­трі­бна — окрім хі­ба що стар­шо­го по­ко­лі­н­ня, яке до та­кої ор­га­ні­за­ції зви­кла. Що сто­су­є­ться на­шої Спіл­ки — це не так. Уста­нов­чі збо­ри від­бу­ли­ся в ро­ки хру­щов­ської «від­ли­ги», 1958-го, а по­тім ще кіль­ка ро­ків ЦК КПРС не да­вав «до­бро» на за­вер­ше­н­ня ор­га­ні­за­цій­но­го про­це­су. Зро­зумі­ло, чо­му. Бо ко­ли тих са­мих пи­сьмен­ни­ків («єді­но­лі­чні­ков», ко­жен си­дить со­бі окре­мі­шньо) тре­ба бу­ло ор­га­ні­зо­ву­ва­ти у та­кі со­бі «кол­го­спи», то на­ві­що якесь гро­мад­ське утво­ре­н­ня пра­ців­ни­кам кі­но — адже й так що­дня у кі­но­сту­дій­но­му «кол­го­спі» ва­ря­ться. «Нєя­сно і по­до­зрі­тєль­но!» Як у во­ду ди­ви­ли­ся. Че­рез ро­ки, у 1986-му, Ми­хай­ло Гор­ба­чов ска­же, що пе­ре­бу­до­ва по­ча­ла­ся з ре­во­лю­цій­но­го V з’їзду кі­не­ма­то­гра­фі­стів: са­ме во­ни пер­ши­ми пі­шли лу­па­ти ска­лу то­ді­шньої си­сте­ми. В Укра­ї­ні — так са­мо. У на­драх пи­сьмен­ни­цької Спіл­ки на­ро­див­ся На­ро­дний рух, в Бу­дин­ку кі­но зна­йшов свій при­ту­лок «Ме­мо­рі­ал» і т. ін. — спіл­ки ви­ко­на­ли мі­сію руй­нів­ни­ка.

Ви­ко­на­ли, і вже но­ві­тні укра­їн­ські (ну, ні­би так) вла­ди зро­би­ли з цьо­го ви­снов­ки. Ду­же про­сті: на­ле­жить ро­би­ти все, щоб ті твор­чі спіл­ки по­мен­ше ви­со­ву­ва­лись, щоб більше зо­се­ре­джу­ва­ли­ся на про­бле­мах вла­сно­го ви­жи­ва­н­ня, ніж на фун­да­мен­таль­них пи­та­н­нях роз­ви­тку куль­ту­ри і со­ці­у­му. Один із на­слід­ків мі­ні­мі­за­ції впли­ву куль­тур­ни­цьких гро­мад (не тіль­ки твор­чих спі­лок) — куль­ту­ра на­ції що­раз по­ни­жу­ва­лась у ста­ту­сі. А в де­яких ре­гіо­нах (пе­ред­усім у Кри­му і Дон­ба­сі) її і зов­сім по­ви­ми­ва­ли зві­ду­сіль, щоб й ду­ху не бу­ло. Кі­но у то­му чи­слі. По су­ті, зда­ли-від­да­ли ча­сти­ну те­ри­то­рії Укра­ї­ни вже то­ді — те, що ста­ло­ся 2014-го, ста­ло за­ко­но­мір­ним під­сум­ком по­ді­бної «стра­те­гії».

Ясна річ, у спі­лок, із на­шою вклю­чно, є й вну­трі­шні про­бле­ми. Вна­слі­док за­ма­ло не пов­ної руй­на­ції кі­не­ма­то­гра­фа у 1990-ті різ­ко змен­шив­ся при­плив мо­ло­дих ка­дрів. Це по­зна­чи­ло­ся на Спіл­ці — адже з кі- но­про­це­су ви­па­ло ці­ле по­ко­лі­н­ня. В остан­ні п’ять-сім ро­ків мо­лодь вже по­ча­ла з’яв­ля­ти­ся, ви­ни­кло між­по­ко­лін­ське тер­тя, яке на спіл­чан­сько­му май­дан­чи­ку і га­си­ться. Ва­жли­во, щоб у ке­рів­ни­цтві Спіл­ки з’яви­ли­ся но­ві лю­ди, що­би кі­не­ма­то­гра­фі­сти зно­ву ви­гля­да­ли, як ро­ди­на, об’єд­на­на спіль­ни­ми ін­те­ре­са­ми, — як про­фе­сій­ни­ми, так і гро­мад­ськи­ми. На ко­ну — до­ля са­мої Укра­ї­ни. Не бу­де в нас роз­ви­ну­тої екран­ної куль­ту­ри, не утвер­ди­ться но­ва ме­ді­а­ін­ду­стрія, то й у май­бу­тньо­го укра­їн­ської на­ції бу­дуть при­мар­ні й, бо­ю­ся ска­за­ти, ка­та­стро­фі­чні пер­спе­кти­ви. Хо­ча б то­му, що ни­ні вій­ни ви­гра­ють не бом­ба­ми і ра­ке­та­ми, а ін­фор­ма­цій­ною збро­єю.

Тож зав­да­н­ня з’їзду — ви­ро­би­ти кон­со­лі­до­ва­ний по­гляд що­до шля­хів куль­тур­но­го по­сту­пу, зро­зу­мі­ти, яким чи­ном по­си­ли­ти вплив гро­ма­ди на дер­жав­ну куль­тур­ну по­лі­ти­ку. Хтось ска­же, що ви усе прив’язу­є­те до дер­жав­но­го во­за, він же в Аме­ри­ці, до при­кла­ду... Одна­че ми жи­ве­мо не в Аме­ри­ці, й ми ще до­бре пам’ята­є­мо, чим був наш кі­не­ма­то­граф без дер­жав­ної під­трим­ки (не тіль­ки фі­нан­со­вої, зви­чай­но)...

«НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ЗМІ­НИ­ТИ АКЦЕН­ТИ»

Се­ред пре­тен­ден­тів на ви­бор­ну по­са­ду го­ло­ви Спіл­ки кі­не­ма­то­гра­фі­стів — кі­но­ре­жи­сер Та­рас Тка­чен­ко. В остан­ні ро­ки — се­кре­тар спіл­чан­сько­го прав­лі­н­ня. Йо­го но­вий фільм «Гні­здо гор­ли­ці» (силь­на, дра­ма­ти­чна кар­ти­на) за два ти­жні ви­хо­дить в укра­їн­ський про­кат. Ось фра­гмен­ти йо­го про­гра­ми.

«На жаль, роль Спіл­ки як по­ту­жно­го ін­стру­мен­ту со­ці­аль­но­го і про­фе­сій­но­го за­хи­сту з ча­сом змен­ши­ла­ся. Мо­жна дов­го пе­ре­ра­хо­ву­ва­ти при­чи­ни, се­ред яких і по­лі­ти­ка дер­жа­ви, спря­мо­ва­на на ви­ті­сне­н­ня твор­чих спі­лок (і гро­мад­ських ор­га- ні­за­цій у ці­ло­му) на пе­ри­фе­рію су­спіль­но­го жи­т­тя, ма­кси­маль­не ускла­дне­н­ня їхньо­го фі­нан­со­во-еко­но­мі­чно­го ста­ну — че­рез що, вла­сне, ма­є­мо про­во­ди­ти цей по­за­чер­го­вий з’їзд, і фі­нан­со­ві тру­дно­щі, й ті об­ста­ви­ни, що Спіл­ка слаб­ко ада­пту­є­ться до умов су­ча­сно­го кі­но­про­це­су (...) «Це не озна­чає, що по­трі­бно до­ко­рін­но ре­фор­му­ва­ти Спіл­ку, але мо­ди­фі­ку­ва­ти її ді­яль­ність, змі­ни­ти акцен­ти — по­трі­бно.

Вла­сне, по­шук но­вих форм існу­ва­н­ня Спіл­ки ве­ли дав­но. Шко­да, що сьо­го­дні ма­ло­актив­ною є ді­яль­ність про­фе­сій­них гіль­дій. А ідея, сенс якої у то­му, щоб Спіл­ка ста­ла об’єд­на­н­ням про­фе­сій­них гіль­дій, май­же не пра­цює.

По­трі­бно зно­ву по­вер­ну­ти­ся до ідеї актив­ні­шо­го фун­кціо­ну­ва­н­ня гіль­дій. Най­пер­ше слід від­ро­ди­ти ре­жи­сер­ську, а та­кож ство­ри­ти гіль­дію про­дю­сер­ську. Вза­га­лі, слід ска­за­ти, що про­дю­се­ри ма­ло пред­став­ле­ні в Спіл­ці, а це сьо­го­дні чи не най­ді­є­ві­ша й най­ди­на­мі­чні­ша ча­сти­на кі­но­спіль­но­ти, зда­тна ба­га­то чо­го зро­би­ти для ре­фор­му­ва­н­ня Спіл­ки.

Ді­яль­ність цих двох гіль­дій — ре­жи­сер­ської й про­дю­сер­ської — у рам­ках Спіл­ки мо­же при­ве­сти до ви­ни­кне­н­ня се­ре­до­ви­ща з ви­ро­бле­н­ня спіль­них пра­вил гри в су­ча­сних умо­вах кі­но­ви­ро­бни­цтва, вза­єм­них ети­чних, ор­га­ні­за­цій­них і юри­ди­чних норм. Та­ка дис­ку­сія по­кли­че до жи­т­тя й ін­ші про­фе­сій­ні гіль­дії — опе­ра­тор­ську, актор­ську то­що .

Окрім то­го, хо­ті­лось би роз­бу­до­ву­ва­ти кон­суль­та­цій­ний і осві­тній по­тен­ці­ал Спіл­ки.

На­да­н­ня юри­ди­чних кон­суль­та­цій, про­ве­де­н­ня фа­хо­вих се­мі­на­рів — цим за­йма­ла­ся Спіл­ка, але сьо­го­дні ця ро­бо­та пе­ре­йшла до ко­мер­цій­них стру­ктур. На­ла­го­ди­ти та­ку ро­бо­ту мо­жли­во без за­лу­че­н­ня ве­ли­ких ко­штів. Ав­то­ри­тет НСКУ — це теж ве­ли­кий ка­пі­тал, що до­зво- ляє за­лу­ча­ти рі­зно­ма­ні­тні стру­кту­ри на пар­тнер­ських на­ча­лах.

Са­ме осві­тня, кон­суль­та­цій­на ро­бо­та, про­фе­сій­ний за­хист, юри­ди­чна під­трим­ка — ось ті ко­зи­рі, які ми ще зда­тні ви­ко­ри­ста­ти, щоб за­лу­чи­ти до ро­бо­ти у Спіл­ці мо­лодь і по­вер­ну­ти нам ав­то­ри­тет і роль рів­но­прав­но­го грав­ця в су­ча­сно­му кі­но­про­це­сі.

На жаль, з Бу­дин­ку кі­но пі­шло — на більш мо­дер­ні май­дан­чи­ки — чи­ма­ло фе­сти­ва­лів. Сьо­го­дні го­лов­ною про­бле­мою йо­го ефе­ктив­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня є за­ста­рі­ле те­хні­чне осна­ще­н­ня. Це не дає змо­ги ні про­во­ди­ти вла­сні за­хо­ди на на­ле­жно­му рів­ні, ні зда­ва­ти пло­щі в орен­ду за аде­ква­тну ці­ну. Та­ким чи­ном, пи­та­н­ня те­хні­чно­го пе­ре­о­сна­ще­н­ня Бу­дин­ку кі­но є пер­шо­чер­го­вим (...)

Вва­жаю, що мо­же­мо актив­ні­ше до­лу­чи­ти­ся до про­це­сів за­ко­но­тво­ре­н­ня. Актив­ною бу­ла участь у роз­роб­ці за­ко­но­про­е­кту 3081-д, у пе­ре­шко­джан­ні в прийнят­ті не­ко­ре­ктно­го за­ко­ну про ав­тор­ське та су­мі­жні пра­ва (так зва­ний за­ко­но­про­ект Пта­шник), але сьо­го­дні по­тре­бує актив­но­го втру­ча­н­ня спро­ба про­штов­хну­ти но­вий за­кон про ОКУ, що теж ста­вить під сум­нів існу­ва­н­ня ни­ні­шньої си­сте­ми отри­ма­н­ня Ро­ял­ті, ко­тра ли­ше спи­на­є­ться на но­ги. Участь Спіл­ки у цьо­му про­це­сі не­об­хі­дна.

От­же, за­для роз­ви­тку на­шої Спіл­ки і її утвер­дже­н­ня не­об­хі­дно:

по­вер­не­н­ня до ідеї Спіл­ки як об’єд­на­н­ня про­фе­сій­них гіль­дій;

за­лу­че­н­ня до лав НСКУ, до прав­лі­н­ня і се­кре­та­рі­а­ту прав­лі­н­ня пред­став­ни­ків про­дю­сер­сько­го це­ху із одно­ча­сним ство­ре­н­ням від­по­від­ної гіль­дії;

ство­ре­н­ня на ба­зі Спіл­ки кон­суль­та­цій­но­го та на­вчаль­но­го цен­тру та цен­тру про­фе­сій­но­го за­хи­сту;

по­шук спосо­бів мо­дер­ні­за­ції Бу­дин­ку кі­но та по­вер­не­н­ня йо­му ро­лі фе­сти­валь­но­го цен­тру;

ро­бо­та з мо­лод­дю, пар­тнер­ські вза­є­ми­ни з ін­ши­ми осе­ред­ка­ми кі­но Ки­є­ва й Укра­ї­ни;

актив­на участь у за­ко­но­твор­чо­му про­це­сі».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.