Чо­му чу­жі зло­чин­ці нам ці­ка­ві­ше вла­сних ге­ро­їв,

Або Про що свід­чить ме­діа-істе­рія дов­ко­ла смер­ті ро­сій­сько­го бо­йо­ви­ка

Den (Ukrainian) - - 25 -

Увів­то­рок, 18 жов­тня 2016 ро­ку, рі­ше­н­ням су­ду ре­а­бі­лі­то­ва­но ота­ма­нів Хо­ло­дно­го Яру. Ко­ле­гія суд­дів па­ла­ти з роз­гля­ду кри­мі­наль­них справ Апе­ля­цій­но­го су­ду Ки­їв­ської обла­сті вста­но­ви­ла, що ота­ма­ни Ла­ріон За­го­ро­дній, Ме­фо­дій Го­лик-За­лі­зняк, Де­нис Гу­па­ло, Юрій Дро­бо­тків­ський, ко­за­ки Оле­ксій До­бро­воль­ський, Ти­міш Ком­па­ні­єць, Іван Ля­шен­ко, Ва­силь Тка­чен­ко, член Хо­ло­дно­яр­сько­го пов­стан­сько­го ко­мі­те­ту Гри­го­рій Яко­вен­ко та пол­ков­ник Ко­стян­тин Здо­будь-Во­ля (Бло­ха) бу­ли не­о­б­ґрун­то­ва­но по­ка­ра­ні «з по­лі­ти­чних мо­ти­вів» до ви­щої мі­ри по­ка­ра­н­ня — роз­стрі­лу з кон­фі­ска­ці­єю май­на. Суд ви­знав, що «за­зна­че­ні осо­би бу­ли фа­кти­чно за­су­дже­ні за бо­роть­бу за не­за­ле­жність Укра­ї­ни» та ухва­лив рі­ше­н­ня про «необхідність ви­зна­н­ня не­о­б­ґрун­то­ва­но­сті їхньо­го за­су­дже­н­ня із подаль­шою їхнею ре­а­бі­лі­та­ці­єю».

Про­ку­ро­ри та гро­мад­ські ді­я­чі ра­ді­ють і пи­ша­ю­ться сво­їм до­ся­гне­н­ням. Але насправді най­біль­ший вне­сок у спра­ву по­вер­не­н­ня зва­н­ня Ге­ро­їв за­хи­сни­кам Хо­ло­дно­го Яру вне­сли... пи­сьмен­ни­ки.

Юрій Гор­ліс-Гор­ський, який роз­по­вів на­щад­кам май­же до­ку­мен­таль­ну істо­рію про ге­ро­ї­чну Хо­ло­дно­яр­ську ре­спу­блі­ку та зро­бив із ко­ман­ди­рів пов­стан­ських за­го­нів ле­ген­дар­ні істо­рич-

На­та­ля Іщен­ко ні по­ста­ті. Ва­силь Шкляр, що на­пи­сав книж­ку-бес­тсе­лер «Чор­ний во­рон (За­ли­ше­нець)», де про­то­ти­пом го­лов­но­го ге­роя став «один із най­за­гад­ко­ві­ших» ота­ма­нів Хо­ло­дно­го Яру.

Ці пи­сьмен­ни­ки ство­ри­ли ці­лий епос, який є, ста­ном на сьо­го­дні, не­від’єм­ною ча­сти­ною істо­рії Укра­ї­ни.

До­слі­дни­кам су­ча­сної до­би ще до­ве­де­ться ви­вча­ти вплив ле­ген­ди про Хо­ло­дний Яр на акти­ві­стів Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, на укра­їн­ських во­лон­те­рів та бій­ців під час вій­ни на Дон­ба­сі. Але з тим, що та­кий вплив є, впев­не­на, ні­хто не на­ва­жи­ться спе­ре­ча­ти­ся.

Зі усі­єю сво­єю кон­тра­вер­сій­ні­стю хо­ло­дно­яр­ські ота­ма­ни ви­бо­ро­ли со­бі зва­н­ня ге­ро­їв, і їхня су­до­ва ре­а­бі­лі­та­ція є тіль­ки кон­ста­та­ці­єю цьо­го фа­кту.

Чи є в укра­їн­сько­му сьо­го­ден­ні та­кі ж яскра­ві по­ста­ті?

За­раз ви­хо­дить ба­га­то кни­жок — і до­ку­мен­таль­них, і ху­до­жніх, про су­ча­сну ро­сій­сько­укра­їн­ську вій­ну. Вже з’яв­ля­ю­ться філь­ми. Але чи мо­же­те зга­да­ти образ хо­ча б одно­го без­пе­ре­чно­го Ге­роя? Чи є цей образ за­галь­но­ві­до­мим, по­пу­ляр­ним, на­ро­дним?

На­пев­но, цю по­стать ство­рять пи­сьмен­ни­ки та ре­жи­се­ри май­бу­тньо­го. Але для цьо­го в них має бу­ти від­по­від­ний ма­те­рі­ал, якій во­ни чер­па­ти­муть як зі спо­га­дів і ме­му­а­рів, так і з сьо­го­дні­шніх за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції.

От­же, що ге­ро­ї­чно­го є в су­ча­сно­му укра­їн­сько­му ін­фор­ма­цій­но­му по­лі?

Є «кі­бор­ги», але це, ско­рі­ше, ко­ле­ктив­ний образ.

Бу­ли ком­ба­ти, які спо­ча­тку ство­ри­ли, але по­тім не змо­гли утри­ма­ти свій ге­ро­ї­чний імідж, і він пе­ре­тво­рив­ся в су­ціль­ну кон­тра­вер­сію.

На­віть вру­че­н­ня ор­де­нів та ме­да­лей ре­аль­ним ге­ро­ям ни­ні­шньої вій­ни по­ки що не ство­ри­ло без­пе­ре­чно ге­ро­ї­чно­го та ши­ро­ко по­пу­ляр­но­го в на­ро­ді обра­зу.

От­же, не­зва­жа­ю­чи на те, що в нас є ре­аль­ні ге­рої, в нас до­сі не­має су­ча­сних ге­ро­їв-ле­генд.

При­чи­на ба­наль­на: не­має ме­дій­ної під­трим­ки, не­має по­пу­ля­ри­за­ції, і то­му не­має ши­ро­кої на­ро­дної лю­бо­ві та під­трим­ки.

Су­ча­сні укра­їн­ські ме­діа ча­сті­ше за­йма­ю­ться па­плю­же­н­ням укра­їн­ських вій­сько­вих, ніж ство­ре­н­ням ге­ро­ї­чних обра­зів. В олі­гар­хі­чних та гран­то­вих ме­діа, які є най­більш по­пу­ляр­ни­ми і, от­же, впли­во­ви­ми в Укра­ї­ні, фа­кти­чно існує за­бо­ро­на на бу­дья­ку ге­ро­ї­за­цію вій­сько­вих, за­бо­ро­на на ство­ре­н­ня по­зи­тив­но­го імі­джу бій­ців, що во­ю­ють. Су­ціль­на ней­траль­ність і де­мон­стра­тив­на від­сто­ро­не­ність від уча­сни­ків бо­йо­вих дій. Ли­ше за­клик не на­зи­ва­ти укра­їн­ських вій­сько­вих « на­ші » чо­го вар­тує!.. А в « не на­шій» ар­мії ге­ро­їв не мо­же бу­ти за ви­зна­че­н­ням.

За­галь­на па­ци­фі­ка­ція та гро­ма­дян­ська ін­ди­фе­рен­тність укра­їн­сько­го ме­ді­а­про­сто­ру по­збав­ляє укра­їн­ське су­спіль­ство су­ча­сних яскра­вих обра­зів, на які во­но мо­же рів­ня­ти­ся.

Са­ме то­му лю­ди шу­ка­ють со­бі орі­єн­ти­ри в ми­ну­ло­му, які ство­ри­ли по­пе­ре­дні по­ко­лі­н­ня. І одно­ча­сно із жа­ді­бні­стю, що вар­тує більш гі­дно­го за­сто­су­ва­н­ня, ха­па­ю­ться за обра­зи, що їх нав’язує во­рог.

Де­фі­цит вла­сних по­пу­ляр­них, яскра­вих осо­би­сто­стей при­звів до то­го, що укра­їн­ській ме­ді­а­про­стір сприйняв як най­ва­жли­ві­шу по­дію остан­ніх ча­сів вбив­ство одно­го з ва­таж­ків бо­йо­ви­ків «ДНР» (на­віть не хо­чу на­зи­ва­ти йо­го прі­зви­сько). Аб­сурд, але не­при­єм­ний на вигляд, ві­до­мий сво­ї­ми во­єн­ни­ми зло­чи­на­ми во­рог ви­явив­ся більш по­пу­ляр­ним в Укра­ї­ні, ніж будь-який наш, укра­їн­ський, ко­ман­дир. Не ві­ри­те — по­рів­няй­те кіль­кість зга­ду­вань в укра­їн­ських ЗМІ та со­ці­аль­них ме­ре­жах цьо­го пер­со­на­жу та на­ших офі­це­рів і сол­да­тів.

Зві­сно, укра­їн­ці зга­ду­ють бо­йо­ви­ка в не­га­тив­но­му кон­текс­ті. Але ж по­пу­ляр­ність ці­єї те­ми до­во­дить, що во­ро­го­ві та­ки вда­ло­ся «роз­кру­ти­ти» цьо­го во­єн­но­го зло­чин­ця. По­ка­зо­во, що ба­га­то за­ру­бі­жних ЗМІ пи­шуть про ньо­го як про зна­чу­щу фі­гу­ру. Тоб­то фа­бри­ка « ан­ти­ге­ро­їв » спра­цю­ва­ла «на від­мін­но».

Ви­сно­вок із цьо­го жа­хли­во­го фа­кту ду­же про­стий — якщо Укра­ї­на й да­лі бу­де не­спро­мо­жна ство­рю­ва­ти та по­пу­ля­ри­зу­ва­ти сво­їх вла­сних су­ча­сних ге­ро­їв, то шту­чно ство­ре­ні за до­по­мо­гою про­па­ган­ди яскра­ві пер­со­на­жі во­ро­гів у су­ча­сно­му ме­дій­но орі­єн­то­ва­но­му сві­ті «пе­ре­ма­га­ти­муть» на­ших ма­ло­ві­до­мих та не­роз­кру­че­них бій­ців.

По­ки що, ма­буть, на­віть не­сві­до­мо, укра­їн­ське су­спіль­ство на­ма­га­є­ться во­ю­ва­ти на цьо­му ге­ро­ї­чно­му фрон­ті з до­по­мо­гою ге­ро­їв ми­ну­ло­го. Ре­а­бі­лі­та­ція ота­ма­нів Хо­ло­дно­го Яру є ча­сти­ною са­ме ці­єї би­тви. Це — пра­виль­ний та ва­жли­вий хід. Але що все ж та­ки із на­ши­ми ге­ро­ї­чни­ми су­ча­сни­ка­ми?

Окре­мі жур­на­лі­сти й на­віть са­мі бій­ці на­ма­га­ю­ться са­мо­туж­ки від­слід­ко­ву­ва­ти най­більш ге­ро­ї­чні епі­зо­ди вій­ни та роз­по­від­а­ти про уча­сни­ків та­ких по­дій у ста­т­тях та книж­ках. Акти­ві­сти вру­ча­ють на­го­ро­ду « На­ро­дний ге­рой » . Пре­зи­дент час від ча­су від­зна­чає ор­де­на­ми лю­дей, які справ­ді за­слу­го­ву­ють на зва­н­ня ге­ро­їв.

Але справ­жні ге­рої зі зви­чай­них лю­дей, що здій­сни­ли ге­ро­ї­чні вчин­ки, ви­йдуть тіль­ки то­ді, ко­ли спо­ча­тку ме­дій­ни­ки ство­рять із них за­галь­но-, на­віть то­таль­но­ві­до­мих і по­пу­ляр­них пер­со­на­жів, а по­тім ре­жи­се­ри, пи­сьмен­ни­ки пе­ре­тво­рять їх на ле­ген­ди.

І ду­же сум­ні­ва­ю­ся, що без цьо­го мо­жли­ва не те що пе­ре­мо­га, а на­віть ефе­ктив­на обо­ро­на.

На­та­ля ІЩЕН­КО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.