У Бер­лі­ні – про мир, у Мо­скві – про вій­ну

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКО­ВЕН­КО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

То­ді ж, ко­ли в Бер­лі­ні за­сі­да­ла «нор­манд­ська че­твір­ка», у Мо­скві три­вав чер­го­вий не­скін­чен­ний « Ве­чір » з Во­ло­ди­ми­ром Со­лов­йо­вим. По­лі­ти­ки — на­род не ду­же щи­рий, то­му хто з уча­сни­ків бер­лін­ської зу­стрі­чі чо­го хо­тів насправді, су­ди­ти не бе­ру­ся, хо­ча при­пу­сти­ти мо­жна. Але на сло­вах всі че­тве­ро хо­ті­ли вста­нов­ле­н­ня ми­ру на укра­їн­ській зем­лі.

■ У сту­дії Со­лов­йо­ва пе­ре­ва­жна біль­шість екс­пер­тів ду­же хо­ті­ла вій­ни, а більше всіх до вій­ни за­кли­кав сам Со­лов­йов.

■ Фа­кти­чно, ро­сій­сько­му те­ле­гля­да­че­ві бу­ла за­про­по­но­ва­на «мо­сков­ська сім­ка», аль­тер­на­тив­на «нор­манд­ській че­твір­ці». І ось як із сту­дії Со­лов­йо­ва ба­чать розв’ яза­н­ня про­бле­ми Укра­ї­ни. Со­лов­йов: « Тан­ки бе­руть Ма­рі­у­поль, да­лі Оде­са са­ма під­ні­ма­є­ться, і все ви­рі­шу­є­ться».

■ У ці­ло­му, те, що від­бу­ва­ло­ся в Бер­лі­ні, на дум­ку Со­лов­йо­ва і біль­шо­сті йо­го екс­пер­тів, на ува­гу не за­слу­го­ву­ва­ло. «У кім­на­ті — чо­ти­ри лю­ди­ни, і ли­ше одна з них — суб’єкт мі­жна­ро­дно­го пра­ва», — за­явив Со­лов­йов. Ко­ли зга­да­ли про пре­зи­ден­та США Оба­му, Со­лов­йов ви­рі­шив не­гай­но по­ста­ви­ти йо­го на мі­сце: « Пу­тін ди­ви­ться на них на всіх ( тут Со­лов­йов ши­ро­ко по­зі­хнув, по­ка­зу­ю­чи, як Пу­ті­ну ну­дно ди­ви­ти­ся на лі­де­рів За­хо­ду) — « і ти ско­ро пі­деш... » . Будь- який про­яв де­мо­кра­тії, у то­му чи­слі змі­ню­ва­ність вла­ди, по­діл вла­стей, ви­кли­кає у пу­тін­сько­го ото­че­н­ня ке­пку­ва­н­ня, і це зне­ва­жли­ве став­ле­н­ня до прин­ци­пів де­мо­кра­тії по­си­ле­но на­ки­да­ють і ці­ле­спря­мо­ва­но впро­ва­джу­ють у сві­до­мість ро­сі­ян.

■ Осо­бли­ву ра­дість ви­кли­ка­ло те, що Пу­тін узяв з со­бою на пе­ре­го­во­ри Сур­ко­ва, який пе­ре­бу­ває під сан­кці­я­ми, і тим са­мим по­ка­зав, як ці сан­кції мо­жна обі­йти. «Ось їм усім!», — ща­сли­во смі­яв­ся Со­лов­йов з то­го, як Пу­тін з Сур­ко­вим вправ­но обду­ри­ли за­хі­дний світ з йо­го сан­кці­я­ми.

■ До­сить ба­га­то го­во­ри­ли про пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка. Фа­кти­чно в сту­дії Со­лов­йо­ва бу­ло ор­га­ні­зо­ва­но йо­го пер­со­наль­ну спра­ву. Бу­ло ого­ло­ше­но, що По­ро­шен­ко — фей­ко­вий пре­зи­дент з фей­ко­вою вла­дою, що він ні­ко­го не ре­пре­зен­тує і вза­га­лі зло­чи­нець.

■ Бо­яз­кі спро­би лі­бе­ра­ла Сер­гія Стан­ке­ви­ча за­хи­сти­ти Пе­тра Оле­ксі­йо­ви­ча шля­хом твер­дже­н­ня, що По­ро­шен­ку не­має аль­тер­на­ти­ви, при­зве­ли до зво­ро­тно­го ре­зуль­та­ту. «Є за­мі­на!» — тут же за­явив ко­ли­шній се­на­тор Єв­ген Тар­ло, й уто­чнив — «при­чо­му в цій сту­дії!».

■ І тут ста­ло зро­зумі­ло, що все, що на цей мо­мент від­бу­ва­ло­ся в Бер­лі­ні, втра­ти­ло будь- яке зна­че­н­ня. Оскіль­ки ви­рі­ше­н­ня до­лі Укра­ї­ни оста­то­чно пе­ре­мі­сти­ло­ся до сту­дії те­ле­ка­на­лу « Рос­сия 1». Хто са­ме з уча­сни­ків пе­ре­да­чі має змі­ни­ти По­ро­шен­ка на по­сту пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, бу­ло оче­ви­дно, оскіль­ки в сту­дії за­раз був ли­ше один гро­ма­дя­нин ці­єї кра­ї­ни — ко­ли­шній де­пу­тат Вер­хов­ної Ра­ди від Пар­тії ре­гіо­нів, Во­ло­ди­мир Олій­ник.

■ І він не­гай­но від­гу­кнув­ся на про­по­зи­цію ко­ли­шньо­го ро­сій­сько­го се­на­то­ра. « Я го­то­вий взя­ти від­по­від­аль­ність на се­бе!» — рі­шу­че за­явив Во­ло­ди­мир Олій­ник. От­же, ма­буть, най­ближ­чим ча­сом у Ки­є­ві тре­ба мі­ня­ти та­бли­чки. За­ли­ши­ло­ся ула­дна­ти деякі дрі­бні фор­маль­но­сті. Олій­ни­ку тре­ба якось по­тра­пи­ти до Укра­ї­ни, оскіль­ки остан­ні ро­ки він жи­ве в оку­по­ва­но­му Кри­му, ку­ди по­стій­но їздить з Мо­скви, а це в Укра­ї­ні не ві­та­ють і вва­жа­ють пра­во­по­ру­ше­н­ням. Крім то­го, за два ро­ки жи­т­тя в Ро­сії, Во­ло­ди­мир Олій­ник за­вів со­бі тут не­ве­ли­кий юри­ди­чний ге­шефт, спра­ви яко­го теж тре­ба якось за­кін­чи­ти.

■ Але Олій­ни­ку тре­ба по­ква­пи­ти­ся, оскіль­ки по­ки він роз­мір­ко­ву­вав про свої пер­ші кро­ки як пре­зи­дент Укра­ї­ни, у Со­лов­йо­ва ви­ни­кла ще одна ка­дро­ва ідея. «На­сту­пним пре­зи­ден­том Укра­ї­ни бу­де За­хар­чен­ко, а прем’єр-мі­ні­стром — Пло­тни­цький», — ра­птом за­явив Со­лов­йов. Він, ма­буть, за­був, що тіль­ки- но на пост пре­зи­ден­та Укра­ї­ни бу­ло фа­кти­чно при­зна­че­но Олій­ни­ка.

■ На те, що укра­їн­ський на­род з цьо­го при­во­ду мо­же ма­ти свою дум­ку, Со­лов­йов від­рі­зав: «Ми за­раз один раз бро­ву під­ве­де­мо, й Укра­ї­на зро­зу­міє все!». Те­хно­ло­гію ці­єї мі­мі­чної впра­ви ве­ду­чий го­лов­но­го дер­жав­но­го те­ле­ка­на­лу по­яснив так: «Ми (ко­го Со­лов­йов вніс до спи­ску в цей за­ймен­ник, не ду­же зро­зумі­ло: уча­сни­ків пе­ре­да­чі, ко­ле­ктив « Рос­сии 1 » , ще ко­гось) стри­му­є­мо « ДНР » і «ЛНР». І да­лі Со­лов­йов роз­по­вів, що За­хар­чен­ко був у ньо­го в про­гра­мі і ска­зав, що якщо йо­го пе­ре­ста­нуть стри­му­ва­ти, він не­гай­но ві­зьме Ки­їв.

■ Ці сло­ва ду­же схви­лю­ва­ли са­мо­го Со­лов­йо­ва, і він став бу­кваль­но гар­ча­ти на ка­ме­ру і стра­шен­но крив­ля­ти­ся: « Ви хо­ті­ли по­ба­чи­ти облич­чя ве­дме­дя, але май­те на ува­зі, що у ве­дме­дя не облич­чя, а стра­шна пи­ка». Во­че­видь, Со­лов­йов вва­жав, що за­раз він сам справ­ляє вра­же­н­ня ось цьо­го най­стра­шні­шо­го ве­дме­дя. Насправді ве­ду­чий був схо­жий на лі­тньо­го бор­су­ка, який огри­зав­ся з но­ри, ку­ди йо­го тіль­ки-но за­гна­ли со­ба­ки.

■ З’ясу­вав­ши ка­дро­ве пи­та­н­ня в Укра­ї­ні і розв’язав­ши про­бле­му по­лі­ти­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня в цій кра­ї­ні, у сту­дії «Росс­сия 1» по­ча­ли ви­рі­шу­ва­ти, що ро­би­ти з укра­їн­ським на­ро­дом. Со­лов­йов ска­зав, що це ве­ли­кий на­род і ве­ли­ка кра­ї­на. Але тут обу­рив­ся де­пу­тат Ко­стян­тин За­ту­лін, який ціл­ко­ви­то не міг з цим по­го­ди­ти­ся.

■ « Во­ни бу­ли ве­ли­ким на­ро­дом, ко­ли бу­ли з на­ми » , — на­га­дав де­пу­тат За­ту­лін. Тут в ди­ску- сію про укра­їн­ський на­род втру­тив­ся по­лі­то­лог Сер­гій Ми­хє­єв, який ми­ну­ло­го че­твер­га, у про­гра­мі «По­е­ди­нок» за­плю­вав укра­їн­сько­го по­лі­то­ло­га В’ яче­сла­ва Ков­ту­на. « За­плю­вав » у то­му сен­сі, що на будь-яку спро­бу Ков­ту­на апе­лю­ва­ти до сві­то­во­го до­сві­ду або єв­ро­пей­ських цін­но­стей, по­лі­то­лог Ми­хє­єв уся­кий раз кри­чав, що йо­му плю­ва­ти. Як з’ ясу­ва­ло­ся, «плю­ва­ти» по­лі­то­ло­го­ві Ми­хє­є­ву ви­яви­ло­ся бу­кваль­но на все: і на цін­но­сті, і на Єв­ро­пу, і вза­га­лі на весь світ.

■ Цьо­го ра­зу по­лі­то­лог Ми­хє­єв плю­ва­ти­ся не став, на­то­мість від­ра­зу ска­зав, що все це « по­лі­ти­чне укра­їн­ство — су­ціль­ний обман » .

■ Ро­сій­сько- аме­ри­кан­ський по­лі­то­лог Ми­ко­ла Зло­бін весь час на­ма­гав­ся якось уре­зо­ни­ти екс­пер­тів, які не на жарт роз­лю­ти­ли­ся, і ве­ду­чо­го. «Усі су­сі­ди бо­я­ться Ро­сію», — до­ко­ряв він російським екс­пер­там і по­лі­ти­кам. «Ну і до­бре! — ра­до ви­гу­кнув Со­лов­йов. — Хай бо­я­ться. А насправді всі нас лю­блять. Вір­ме­ни лю­блять, си­рій­ці лю­блять. Всі лю­блять!».

■ Пі­сля чо­го до­дав: «Ро­сій­ську ім­пе­рію на­зи­ва­ли по- рі­зно­му, але во­на зав­жди да­ва­ла по су­са­лам!». Важ­ко ска­за­ти, з якою ме­тою це бу­ло ви­го­ло­ше­но — з ме­тою по­ясни­ти, за що са­ме Ро­сію лю­блять си­рій­ці і вір­ме­ни, або це бу­ло по­пе­ре­дже­н­ня всім ін­шим, щоб не­гай­но по­чи­на­ли лю­би­ти Ро­сію.

■ Син­хрон­не про­ве­де­н­ня за­сі­да­н­ня « нор­манд­ської че­твір­ки » і ні­чної про­гра­ми Со­лов­йо­ва за­ли­ши­ло див­не вра­же­н­ня. Усе ма­ло та­кий вигляд, що Пу­тін в Бер­лі­ні здій­сню­вав ди­пло­ма­ти­чне при­кри­т­тя. А щи­рі по­лі­ти­чні при­стра­сті й устрем­лі­н­ня ро­сій­сько­го істе­блі­шмен­ту бу­ло про­де­мон­стро­ва­но са­ме в те­ле­ві­зо­рі.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.