Про «до­брий жур­на­лізм»

«Об­сяг зро­бле­но­го ре­да­кці­єю за 20 ро­ків про­сто ве­ли­че­зний!» — чи­тач «Дня» із За­по­ріж­жя Сер­гій Глу­щен­ко

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Дми­тро ПЛАХТА, Львів

20-рі­чний юві­лей «Дня» — до­во­лі ва­жли­ва по­дія як для са­мої га­зе­ти, так і для всіх, хто ті­єю чи ін­шою мі­рою був і за­ли­ша­є­ться при­че­тним до ви­да­н­ня упро­довж двох остан­ніх де­ся­ти­літь. Свій юві­лей, як і вза­га­лі всю свою ді­яль­ність на ін­те­ле­кту­аль­ній ни­ві, « День » ціл­ком пра­гне роз­ді­ли­ти зі сво­ї­ми чи­та­ча­ми. Всі во­ни рі­зні, і осо­бли­ві до то­го ж. Хтось ви­пи­сує га­зе­ту де­ся­ти­лі­т­тя­ми, а хтось ли­ше не­що­дав­но від­крив для се­бе «День», але вже встиг прой­ня­ти­ся сми­сла­ми й і де­я­ми «хол­дин­гу ін­те­ле­кту­аль­них іні­ці­а­тив». А де­ко­го за плі­дну ді­яль­ність, пов’ яза­ну з ви­да­н­ням, на­віть смі­ли­во мо­жна на­зва­ти акти­ві­стом «Дня».

Го­лов­ний ге­рой цьо­го ма­те­рі­а­лу — Сер­гій Глу­щен­ко, чи­тач «Дня» із За­по­ріж­жя. Йо­го дру­жба з га­зе­тою по­ча­ла­ся ще 2004 ро­ку. Сво­го ча­су він пи­сав у «День», а та­кож актив­но ре­кла­му­вав га­зе­ту в со­ці­аль­них ме­ре­жах. Про­мо­ці­єю ви­да­н­ня він за­йма­є­ться до­сі, ви­сту­па­ю­чи своє­рі­дним біо­гра­фом « Дня » . Упро­довж остан­ніх двох ро­ків Сер­гій Глу­щен­ко на сво­їй сто­рін­ці у « Фейс­бу­ці» пу­блі­кує до­бір­ку ма­те­рі­а­лів «Най­кра­ще за 20 ро­ків га­зе­ти « День » . Де­таль­ні­ше про свій за­дум і йо­го ре­а­лі­за­цію наш чи­тач із За­по­ріж­жя роз­по­вів під час ін­терв’ю.

— За яки­ми кри­те­рі­я­ми ви від­би­ра­є­те ма­те­рі­а­ли для сво­го ци­клу «Най­кра­ще за 20 ро­ків га­зе­ти «День»? Що вас під­штов­хну­ло зайня­ти­ся цим?

— Ідея « Най­кра­що­го... » ви­ни­кла рів­но че­рез 10 ро­ків пі­сля зна­йом­ства з га­зе­тою — 2014- го. За­хо­ті­ло­ся про­сто гі­дно по­про­ща­ти­ся з нею, адже нічого мо­го в ній уже зов­сім не дру­ку­є­ться, а ре­кла­мує се­бе га­зе­та й так не­по­га­но. Але як це зро­би­ти? Так і ви­ни­кла ідея: чом би на знак вдя­чно­сті не ви­бра­ти ма­те­рі­а­ли, які ме­ні са­мо­му най­ближ­чі за всі 20 ро­ків ро­бо­ти ці­єї га­зе­ти? Зви­чай­но, « най­кра­щим» на­зи­ва­ти — це ду­же са­мо­впев­не­но, адже для ме­не це кра­ще, а для ко­гось ін­шо­го та­кий са­мий смисл пред­став­ля­ють зов­сім ін­ші ма­те­рі­а­ли... Про­те як скла­ло­ся, так скла­ло­ся. До то­го ж ду­же хо­ті­ло­ся при­га­да­ти із вдя­чні­стю аб­со­лю­тно всіх спів­ро­бі­тни­ків га­зе­ти, на­віть тих, які вже дав­но тут не пра­цю­ють.

Я то­ді не усві­дом­лю­вав, що про­ект цей за­тя­гне­ться на дов­гі два ро­ки. Об­сяг зро­бле­но­го ре­да­кці­єю за 20 ро­ків про­сто ве­ли­че­зний! І те хо­ро­ше, і те... Але по­трі­бно все-та­ки ви­би­ра­ти кра­ще. І ви­би­ра­ти не про­сто хо­ро­ше, а пре­кра­сне. Зви­чай­но, з мо­єї ду­же осо­би­стої то­чки зо­ру. До то­го ж зав­жди ду­же хо­ті­ло­ся, щоб мою дум­ку по­ді­ля­ли й ін­ші.

Основ­ним кри­те­рі­єм під час ви­бо­ру за­ли­ша­ла­ся за­галь­но­куль­тур­на зна­чу­щість текс­ту, яка не зав­жди над­то за­ле­жна від зло­бо­ден­но­сті. По­стій­но на­ма­гав­ся пе­ре­ко­на­ти се­бе й ін­ших, що ми­сля­чий і до­брий жур­на­лізм обов’яз­ко­во по­ви­нен змі­ни­ти жур­на­лізм зло­бо­ден­ний.

— Як, по- ва­шо­му, пра­виль­но чи­та­ти га­зе­ту «День»?

— Не­мо­жли­во щось чи­та­ти пра­виль­но або не­пра­виль­но. По­трі­бно про­сто чи­та­ти! Хо­ча в рі­зні ча­си я теж чи­тав « День » по- рі­зно­му: спо­ча­тку чи­тав усе під­ряд і за­хо­плю­вав­ся про­чи­та­ним. По­тім по­чав ви­ді­ля­ти де­що і ко­мен­ту­ва­ти. Ну, а по­тім усе з ці­ка­ві­стю про­чи­та­не не­о­дмін­но ста­ва­ло при­во­дом для на­пи­са­н­ня вла­сних ма­те­рі­а­лів.

До ре­чі, що­до сто­рі­но­чок «Дня» у «Фейс­бу­ці». Їх не зов­сім ви­ста­чає на сьо­го­дні. Ду­маю, во­ни вже дав­но по­вин­ні пра­цю­ва­ти як май­дан­чи­ки для зво­ро­тно­го зв’яз­ку з чи­та­чем. Зво­ро­тний зв’ язок ни­ні став умо­вою ви­жи­ва­н­ня бу­дья­ко­го дру­ко­ва­но­го ви­да­н­ня.

— Яка роль « Дня » у кон­текс­ті са­мо­осві­ти су­ча­сних укра­їн­ців? І який­ваш осо­би­стий до­свід са­мо­осві­ти?

— Са­мо­осві­та — основ­на спра­ва жит­тів на­ших! «Днем» же по­трі­бно зав­жди за­вер­шу­ва­ти, а не по­чи­на­ти свою са­мо­осві­ту. А по­чи­на­ти та­ке по­трі­бно ли­ше з кла­си­ків! Уся спра­ва тут у прі­о­ри­те­тах. А са­ме: що тре­ба чи­та­ти в пер­шу чер­гу, що — в дру­гу, а що — в тре­тю то­що. Тіль­ки при цьо­му зав­жди по­трі­бно пам’ята­ти, що і дру­га, і тре­тя і так да­лі чер­ги не менш ва­жли­ві, ніж пер­ша!

— Чи го­то­ве ни­ні­шнє су­спіль­ство ре­а­лі­зу­ва­ти які­сну аль­тер­на­ти­ву, за­про­по­но­ва­ну «Днем»?

— На­ше укра­їн­ське су­спіль­ство ще не зов­сім го­то­ве до то­го, що « День » про­по­нує нам сьо­го­дні. І ось чо­му. Адже на­ше су­спіль­ство ще не про­йшло по­ча­тко­ві ета­пи сво­єї са­мо­осві­ти...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.