Пі­шов з жи­т­тя вір­ний син Укра­ї­ни

Від лі­со­ру­ба — до чле­на Рим­сько­го клу­бу. Про го­лов­ні уро­ки Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на. І як їх за­сво­ї­ли ті, хто ни­ні — «вла­да»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»

Ти­ждень роз­по­чав­ся з над­зви­чай­но сум­ної но­ви­ни. О п’ятій ран­ку на 91-му ро­ці жи­т­тя пі­шов з жи­т­тя ви­да­тний укра­ї­нець—все­сві­тньо­ві­до­мий­еко­но­міст,фі­ло­со­фта­фі­лан­троп—Бо­г­да­нДми­тро­ви­чГав­ри­ли­шин.Остан­ні­хви­ли­ни­сво­го­жи­т­тя Богдан Дми­тро­вич про­вів у ро­дин­но­му ко­лі у сво­їй квар­ти­рі в Ки­є­ві. Про це по­ві­до­мив йо­го Бла­го­дій­ний фонд на сто­рін­ці у Facebook.

19 жов­тня Богдан Дми­тро­вич від­свя­тку­вав свій юві­лей, з на­го­ди яко­го та за зна­чний вне­сок в роз­ви­ток Укра­ї­ни був на­го­ро­дже­ний ор­де­ном Сво­бо­ди від Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни та ор­де­ном Свя­то­го Миколи Чу­до­твор­ця від Па­трі­ар­ха­ту УПЦ(КП).

За жи­т­тя ви­йшло кіль­ка книг Бо­г­да­на Дми­тро­ви­ча, се­ред яких «До­ро­го­вка­зи в май­бу­тнє. До більш ефе­ктив­них су­спільств» (1980) та «За­ли­ша­юсь укра­їн­цем» (2011).

Богдан Дми­тро­вич під­няв­ся від хло­пця-лі­со­руб адо чле­на одно­го з най­по­ту­жні­ших об’ єд­нань про­від­них ін­те­ле­кту­а­лів сві­ту— Рим­сько­го Клу­бу. На­ро­див­ся 1926 ро­ку у с. Ко­ро­пець Тер­но­піль­ської обла­сті. У 1944-му, ко­ли йо­му бу­ло 18, під час ІІ Сві­то­вої вій­ни йо­го за­бра­ли до Ні­меч­чи­ни на ро­бо­ти. Звід­ти у 1947 ро­ці емі­гру­вав до Ка­на­ди. Там пра­цю­вав лі­со­ру­бом, зго­дом став сту­ден­том Уні­вер­си­те­ту То­рон­то, де здо­був ма­гі­стра за спе­ці­аль­ні­стю Ін­же­нер- ме­ха­нік. Зго­дом Богдан Дми­тро­вич отри­мав MBA в МІМ-Же­не­ва і сту­пінь до­кто­ра еко­но­мі­ки та су­спіль­них на­ук у Же­нев­сько­му Уні­вер­си­те­ті.

Богдан Гав­ри­ли­шин став спів­за­снов­ни­ком Єв­ро­пей­сько­го фо­ру­му з ме­не­джмен­ту у Да­во­сі (те­пер Сві­то­вий еко­но­мі­чний фо­рум), за­снов­ни­ком Між­на­ро­дно­го ін­сти­ту­ту ме­не­джмен­ту в Ін­дії. Був кон­суль­тан­том ком­па­ній « General Electric » , «IBM», « Unilever » , «Phillips», ра­дни­ком уря­дів кіль­кох кра­їн.

І по­при всі сві­то­ві вер­ши­ни, які він під­ко­рю­вав, він за­ли­шав­ся вір­ним ді­є­вим си­ном Укра­ї­ни.

Ра­дник пер­шо­го Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, чо­ти­рьох го­лів Вер­хов­ної Ра­ди та трьох прем’єр-мі­ні­стрів Богдан Дми­тро­вич до­бре ба­чив стан, в яко­му пе­ре­бу­ває кра­ї­на, і до­бре ро­зу­мів, що ні бан­ків­ські че­ки на кру­глень­ку су­му, ні по­ра­ди з «ка­федр кон­фе­рен­цій» не зда­тні да­ти по­ря­тун­ку йо­го Укра­ї­ні.

То­му він пра­цю­вав з су­спіль­ством: ство­рив ін­сти­ту­ції, які по­вин­ні бу­ли да­ти кра­ї­ні но­ву ге­не­ра­цію та­ких як він укра­їн­ців — ро­зум­них, па­трі­о­ти­чних, ді­є­вих. Богдан Гав­ри­ли­шин іні­ці­ю­вав ство­ре­н­ня ря­ду мо­ло­ді­жних ор­га­ні­за­цій в Укра­ї­ні, був актив­ним чле­ном Все­укра­їн­ської ска­ут­ської ор­га­ні­за­ції «Пласт».

Богдан Гав­ри­ли­шин по­да­ру­вав Укра­ї­ні Між­на­ро­дний центр пер­спе­ктив­них до­слі­джень та один із най­по­ту­жні­ших ін­стру­мен­тів еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку — бі­знес-шко­лу Між­на­ро­дний ін­сти­тут ме­не­джмен­ту МІМ-Ки­їв.

«Мо­лодь за­пам’ятає Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на як усмі­хне­но­го фі­ло­со­фа. Я ба­чи­ла Бо­г­да­на Дми­тро­ви­ча у рі­зних си­ту­а­ці­ях. У ньо­го був над­зви­чай­но силь­ний ха­ра­ктер. Він був лю­ди­ною за­лі­зної во­лі. Зав­жди йшов і до­ма­гав­ся то­го, що хо­тів», — роз­по­від­ає пре­зи­дент МІМ-Ки­їв Іри­на ТИХОМИРОВА.

Ще один ство­ре­ний Бо­г­да­ном Гав­ри­ли­ши­ним над­зви­чай­но по­туж- ний ін­стру­мент роз­ви­тку для укра­їн­ців — Бла­го­дій­ний фонд, який но­сить йо­го ім’я. Про­гра­ми іні­ці­йо­ва­ні Фон­дом, а зокре­ма най­ві­до­мі­ша — «Мо­лодь змі­нить Укра­ї­ну» — від­кри­ли кра­ї­ні де­ся­тки, а то й со­тні актив­них мо­ло­дих лю­дей. Що­прав­да, не ві­до­мо як Фонд бу­де пра­цю­ва­ти на­да­лі — пі­сля смер­ті Бо­г­да­на Дми­тро­ви­ча. Крім то­го на­ве­сні цьо­го ро­ку по­лі­то­лог Пе­тро ОХОТІН по­ві­до­мив, що у «зго­рі­ло­му» з іні­ці­а­ти­ви НБУ Бан­ку «Хре­ща­тик» про­па­ли ко­шти Фон­ду Бо­г­да­на Гав­ри­ли- ши­на, які пла­ну­ва­ло­ся ви­тра­ти­ти на про­сві­тни­цькі про­гра­ми. Су­ма ко­штів до­рів­ню­ва­ла 50 міль­йо­нам гри­вень. « Цей фонд фі­нан­су­вав « Пласт » , мо­ло­ді­жні про­гра­ми, управ­лін­ську під­го­тов­ку. Сам пан Богдан міг би спо­кій­но по­чи­ва­ти на лав­рах чле­на Рим­сько­го клу­бу. Однак вкла­дав ко­шти в Укра­ї­ну, про­па­гу­ю­чи роз­ви­ток дер­жа­ви, на­вча­ю­чи мо­лодь то­що, — на­пи­сав то­ді Охотін, і під­кре­слив, — ...Керівництво дер­жа­ви (яке ра­ді­сно дя­ку­ва­ло Гав­ри­ли­ши­ну та ін­шим за ме- це­нат­ство) та «ін­сай­де­ри» до­бре зна­ли си­ту­а­цію з бан­ком. І «ви­ста­ви­ли» свої прі­о­ри­те­ти». Адже на по­ча­тку кві­тня де­які юри­ди­чні осо­би пе­ре­ра­ху­ва­ли ко­шти свої ра­хун­ки в ін­ші бан­ки на за­галь­ну су­му 840 міль­йо­нів гри­вень. 4 кві­тня, у ви­хі­дні дні, банк про­вів опе­ра­ції з «дро­блен­ню» ко­штів юри­ди­чни­ми осо­ба­ми з подаль­шим пе­ре­ра­ху­ва­н­ням на по­то­чні ра­хун­ки фі­зи­чних осіб на за­галь­ну су­му 23 млн. грн. А за кіль­ка днів до вве­де­н­ня тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції банк по­ки­ну­ли ко­му­наль­ні під­при­єм­ства сто­ли­ці, які бу­ли йо­го стра­те­гі­чни­ми клі­єн­та­ми. Зокре­ма пі­шли «Ки­їв­во­до­ка­нал», «Ки­їв­па­странс», «Ки­їв­ський ме­тро­по­лі­тен» та ін­ші. Ко­шти ж Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на «зго­рі­ли» ра­зом з бан­ком.

« Він міг спо­кій­но жи­ти в Швей­ца­рії та Ка­на­ді. По­тра­ти­ти 50 міль­йо­нів гри­вень (по­над $5 міль­йо­нів по ста­ро­му кур­су) на своє за­до­во­ле­н­ня. Однак ви­рі­шив до­по­мог­ти Укра­ї­ні. За що йо­му й бу­ло від­дя­че­но», — го­во­рить Охотін.

Го­ту­ю­чи цей ма­те­рі­ал до дру­ку «День» скон­та­кту­вав з ви­ко­нав­чим ди­ре­кто­ром Бла­го­дій­но­го Фон­ду Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на Оле­ною Бе­кре­ньо­вою, яка під­твер­ди­ла: «з бан­ком все так і за­ли­ши­ло­ся, як бу­ло». Тоб­то ко­шти не по­вер­ну­лись, і пер­спе­ктив на їх повернення не­ма. Фонд — юри­ди­чна осо­ба. Від­по­від­но, не під­па­дає під дію За­ко­ну про Фонд га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів.

У «Дня» та Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на бу­ли осо­бли­ві сто­сун­ки. Він ду­же по­ва­жав га­зе­ту та до­ві­ряв нам свої дум­ки. У «Дні» Богдан Гав­ри­ли­шин на­дру­ку­вав ба­га­то зна­ко­вих текс­тів та ін­терв’ю. Осо­бли­во ті­ши­ла Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на на­ша Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки, го­стем якої він не раз був. Богдан Дми­тро­вич ша­ну­вав го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Дня» Ла­ри­су Ів­ши­ну. Во­ни зі­дзво­ню­ва­ли­ся, обмі­ню­ва­ли­ся дум­ка­ми у дру­жньо­му ли­сту­ван­ні. Про свої осо­бли­ві сто­сун­ки з цим Ве­ли­ким Укра­їн­цем Ла­ри­са Ів­ши­на на­пи­са­ла у сво­їй ко­лон­ці до йо­го 90-річ­чя «Ре­лі­кто­вий пер­спе­ктив­ний укра­ї­нець, або Сім уро­ків від Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на» від 19 жов­тня 2016 ро­ку.

В бе­ре­зні 2016-го Богдан Дми­тро­вич дав одне з остан­ніх сво­їх ін­терв’ю (ви­да­н­ня МИР). Ро­змо­ва ви­йшла від­вер­тою — з «хо­ло­дно­кров­ною» ана­лі­ти­кою про стан кра­ї­ни і елі­ти та чі­тки­ми про­гно­за­ми що­до її май­бу­тньо­го (дру­ку­є­мо в ско­ро­че­но­му ва­рі­ан­ті).

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.