Між фор­маль­ні­стю та ефе­ктив­ні­стю

В яко­му «ста­ні» пе­ре­бу­ва­ють за­хі­дні сан­кції про­ти Ро­сі ї, і чи зда­тні во­ни при­му­си­ти Кремль до ми­ру?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»; На­та­лія ПУШКАРУК

«Укра­їн­ська сто­ро­на вне­сла чі­тку про­по­зи­цію — роз­глянь­мо по­зи­цію, щоб про­дов­жи­ти сан­кції не на пів­ро­ку, а на рік — на весь 2017 рік. За­раз це пи­та­н­ня обго­во­рю­є­ться се­ред кра­їн-чле­нів ЄС», — за­явив Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко в ін­терв’ю укра­їн­ським те­ле­ка­на­лам у не­ді­лю, до­дав­ши, що ни­ні в Єв­ро­со­ю­зі вже не обго­во­рю­є­ться пи­та­н­ня про­дов­жу­ва­ти чи не про­дов­жу­ва­ти сан­кції, якщо Мінськ не бу­де ім­пле­мен­то­ва­ний.

За­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії є одним з ін­стру­мен­тів ти­ску За­хо­ду на агре­со­ра, який на­ма­га­є­ться, в то­му чи­слі, за ра­ху­нок Укра­ї­ни по­вер­ну­ти со­бі ста­тус сві­то­во­го грав­ця. У від­по­відь на сан­кції США та ЄС Кремль за­про­ва­див свої — ан­ти­за­хі­дні сан­кції, за­бо­ро­нив­ши вве­зе­н­ня в кра­ї­ну низ­ки єв­ро­пей­ських то­ва­рів. За­ра­ди ро­сій­сько­го гля­да­ча вла­да на­віть на­по­каз ни­щи­ла екс­ка­ва­то­ром за­ве­зе­ні фру­кти, си­ри, ха­мо­ни... І ні­чо­го, що від цьо­го втра­тить пе­ре­сі­чний ро­сі­я­нин — йо­му не зви­ка­ти бу­ти бі­дним... за на­яв­но­сті ве­ли­че­зної те­ри­то­рії та всіх не­об­хі­дних при­ро­дних ре­сур­сів.

По­я­ва по­мі­чни­ка Пу­ті­на Сур­ко­ва, який пе­ре­бу­ває в сан­кцій­но­му спи­ску єв­ро­пей­ців, на пе­ре­го­во­рах у Бер­лі­ні — це сво­го ро­ду за­мір ни­ні­шніх від­но­син Єв­ро­со­ю­зу з Ро­сі­єю. Нім­ці по­ясни­ли йо­го участь у «нор­манд­сько­му фор­ма­ті» тим, що від ро­сій­ської сто­ро­ни на­ді­йшов від­по­від­ний за­пит про на­да­н­ня ви­ня­тку, і йо­го за­до­воль­ни­ли. Але про­бле­ма яв­но глиб­ша. Від єв­ро­пей­ців де­да­лі ча­сті­ше лу­на­ють за­кли­ки про не­об­хі­дність зня­т­тя сан­кцій що­до Ро­сії. Або про те, що Укра­ї­на має ви­ко­на­ти свою ча­сти­ну зо­бов’язань Мін­ських до­мов­ле­но­стей. Фа­кти­чно йде­ться про те, що не­зва­жа­ю­чи на са­бо­таж Крем­лем сво­єї ча­сти­ни від­по­від­аль­но­сті згі­дно з уго­дою, не ка­жу­чи вже про розв’яза­н­ня вій­ни та оку­па­цію укра­їн­ських те­ри­то­рій, Укра­ї­на має на­да­ти осо­бли­вий ста­тус за­хо­пле­ній Ро­сі­єю ча­сти­ні Дон­ба­су, при цьо­му так і не отри­мав­ши кон­троль за сво­єю зем­лею.

«Сьо­го­дні за­те­ле­фо­ну­вав мій при­я­тель, що по­вер­нув­ся із Мо­скви, — пи­ше у се­бе в «Фейс­бу­ці» Ва­лен­ти­на Ру­ден­ко. — Йо­му до­ве­ло­ся про­ве­сти там кіль­ка днів, щоб зу­стрі­ти­ся зі сво­єю рі­днею. Роз­по­вів, що рік то­му в цей са­мий час у мо­сков­ській ме­ре­жі «Азбу­ка вку­са», на­при­клад, не бу­ло жо­дних си­рів, крім бі­ло­ру­ських. А за­раз у цій са­мій ме­ре­жі пред­став­ле­ний, як і ра­ні­ше, пов­ний спектр де­лі­ка­те­сів із ЄС, як бу­ло до сан­кцій два ро­ки то­му, — ха­мо­ни, про­шут­то, бель­гій­ські па­ште­ти, фран­цузь­кі ви­на і над­зви­чай­но ве­ли­че­зний ви­бір си­рів: фран­цузь­ких, ні­ме­цьких, швей­цар­ських і на­віть бри­тан­ських. Так би мо­ви­ти: «фро­маж, сер»! За­пи­тує ме­не мій при­я­тель: «Во­ни що, зня­ли вже сан­кції, як ду­ма­єш?»

Сан­кцій не зня­ли. Але по­дії в єв­ро­пей­сько-ро­сій­ських від­но­си­нах свід­чать про яв­не по­те­плі­н­ня. Не впли­ва­ють кар­ди­наль­но і та­кі вар­вар­ські зло­чи­ни Ро­сії, як бом­бар­ду­ва­н­ня ци­віль­них осіб в обло­же­но­му си­рій­сько­му мі­сті Алеп­по. Під час остан­ньо­го са­мі­ту Єв­ро­со­ю­зу уча­сни­ки до­мо­ви­ли­ся по­си­ли­ти тиск на Мо­скву та си­рій­ський уряд, але не до­мо­ви­ли­ся що­до сан­кцій, як хо­ті­ли цьо­го де­які уря­ди ЄС. Зі­йшли­ся тіль­ки на не­чі­тко­му по­пе­ре­джен­ні про те, що «ЄС роз­гля­не всі на­яв­ні ва­рі­ан­ти, якщо ни­ні­шнє на­силь­ство три­ва­ти­ме». Про­ти, при­найм­ні від­кри­то, ви­сту­пи­ла Іта­лія. Прем’єр-мі­ністр Мат­тео Рен­ці, чия кра­ї­на має ши­ро­кі тор­го­вель­ні зв’яз­ки з Ро­сі­єю, за­явив, що еко­но­мі­чні сан­кції не по­вин­ні бу­ти ча­сти­ною ці­єї стра­те­гії, то­му що во­ни не зму­сять Мо­скву ве­сти пе­ре­го­во­ри з мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня.

Ці­ка­во, які пе­ре­го­во­ри з ро­сі­я­на­ми що­до укра­їн­сько­го пи­та­н­ня чи си­рій­ської про­бле­ми да­ли сер­йо­зний ре­зуль­тат за остан­ній час. На­віть якщо й під­пи­су­ю­ться якісь до­мов­ле­но­сті, як, на­при­клад, Мін­ські, Кремль їх не ви­ко­нує. Більш то­го, ро­сій­ська вла­да вже три­ва­лий час по­слі­дов­но «пра­цює» із за­хі­дни­ми кра­ї­на­ми, вра­хо­ву­ю­чи їхню рі­зно­ма­ні­тність і слаб­кі мі­сця. Ме­та — роз­ми­ти по­зи­цію За­хо­ду і вне­сти роз­брат до йо­го лав. Вла­сне, по­зи­ція іта­лій­сько­го прем’єра під­твер­джує це. Як і во­я­жі окре­мих по­лі­ти­ків чи пред­став­ни­ків куль­ту­ри до Ро­сії, тим біль­ше до оку­по­ва­но­го Кри­му, де во­ни роз­по­від­а­ють про не­об­хі­дність на­ла­го­дже­н­ня дру­жніх від­но­син.

Поль­ський ре­жи­сер Кши­штоф За­нус­сі — се­ред дру­зів Ро­сії. 21 жов­тня 2016 ро­ку в «Рос­сий­ской га­зе­те» бу­ло опу­блі­ко­ва­но йо­го ве­ли­ке ін­терв’ю під за­го­лов­ком: «Ні­ко­го не тре­ба вчи­ти жи­ти пра­виль­но». Ро­змір­ко­ву­ю­чи з цьо­го при­во­ду у сво­є­му бло­зі «Про­кля­т­тя за­хі­дних ін­те­ле­кту­а­лів» (yakovenkoigor.blogspot.ru/2016/1 0/blog-post_23.html), ро­сій­ський жур­на­ліст Ігор Яко­вен­ко пи­ше: «Пі­длість за­ли­ша­є­ться під­лі­стю, на­віть якщо ви­прав­да­н­ня ди­кта­тор­сько­го ре­жи­му ро­би­ться в м’якій фор­мі за­хи­сту «рі­зно­ма­ні­тно­сті сві­ту». А да­лі Яко­вен­ко про­дов­жує:

«Втім, ті за­хі­дні ми­сли­те­лі, які вва­жа­ють пу­тін­ський ре­жим ди­кта­ту­рою і да­ють по­ра­ди що­до йо­го де­мон­та­жу, най­ча­сті­ше ро­зу­мі­ють те, що від­бу­ва­є­ться в Ро­сії, не біль­ше, ніж за­хі­дні при­хиль­ни­ки Пу­ті­на. Financial Times по­ра­ди­ла ро­сій­ським олі­гар­хам зно­ву, як 1996 ро­ку, взя­ти до­лю кра­ї­ни у свої ру­ки. «20 ро­ків то­му не­ве­ли­ка гру­па ро­сій­ських бі­зне­сме­нів вря­ту­ва­ла кра­ї­ну», і ось те­пер «олі­гар­хам зно­ву не­об­хі­дно втру­ти­ти­ся», — вва­жа­ють бри­тан­ські ана­лі­ти­ки. На їхню дум­ку «олі­гар­хи по­вин­ні йти на ри­зик і ор­га­ні­зо­ву­ва­ти змі­ну вла­ди в Крем­лі» (ци­та­ти з Ино­сми.ру).

Мо­жна на­віть не бра­ти до ува­ги оцін­ки то­го, що ста­ло­ся в 1996 ро­ці. Я пе­ре­ко­на­ний, що це був оста­то­чний похо­рон де­мо­кра­тії, хтось вва­жає, що це був її по­ря­ту­нок. Бу­де­мо вва­жа­ти це оче­ви­дне для ме­не пи­та­н­ня спір­ним. Але ось що­до тих, ко­му бри­тан­ські ана­лі­ти­ки про­по­ну­ють зайня­ти­ся усу­не­н­ням від вла­ди Пу­ті­на, спо­ді­ва­ю­ся, не­має ні­яких рі­зних ду­мок? Хоч хтось у Ро­сії з тих, хто має уяв­ле­н­ня, хто та­кі Абра­мо­вич і Ко­валь­чук, Ро­тен­берг та Усма­нов, Фрі­дман і Про­хо­ров, Де­ри­па­ска та Яку­нін, Се­чин та Міл­лер, вва­жає їх зда­тни­ми на змо­ву про­ти Пу­ті­на?

Пе­ре­ра­хо­ва­ні ви­ще пу­тін­ські олі­гар­хи або ста­ли та­ки­ми зав­дя­ки близь­ко­сті до Пу­ті­на, або збе­ре­гли свій ста­тус зав­дя­ки ло­яль­но­сті до ньо­го. Він один — їхній «дах», втра­тив­ши який, всі во­ни по­тра­пля­ють у про­стір не­ви­зна­че­них пер­спе­ктив у ді­а­па­зо­ні від по­збав­ле­н­ня зна­чної ча­сти­ни на­жи­тих не­по­силь­ною пра­цею ба­гатств до тю­рем­ної ка­ме­ри. І дру­га об­ста­ви­на, яка ро­бить аб­сур­дною по­ра­ду бри­тан­ських «екс­пер­тів» ро­сій­ським олі­гар­хам, на­зи­ва­є­ться страх. Пу­ті­ну до­ста­тньо про­сто ува­жно по­ди­ви­ти­ся на будь-ко­го з пе­ре­ра­хо­ва­них ви­ще то­ва­ри­шів, щоб під цим не­ща­сним утво­ри­ла­ся ка­лю­жа».

От­же, на­скіль­ки ре­аль­ним і ді­є­вим є ін­стру­мент сан­кцій що­до Ро­сії?

Ан­джей ШЕПТИЦЬКИЙ, ана­лі­тик нсти­ту­ту між­на­ро­дних від­но­син Вар­шав­сько­го уні­вер­си­те­ту:

— Пи­та­н­ня сан­кцій тре­ба роз­гля­да­ти у двох ви­мі­рах — еко­но­мі­чно­му та по­лі­ти­чно­му. Якщо го­во­ри­ти про еко­но­мі­чний ви­мір, то він є обме­же­ним, і то­му не на сто від­со­тків ефе­ктив­ним. Зви­чай­но, вна­слі­док цьо­го від­бу­ва­є­ться пев­на тор­гів­ля про­ду­кта­ми між РФ та ЄС, Укра­ї­ною. І йде­ться не ли­ше про то­ва­ри хар­чу­ва­н­ня. Це сто­су­є­ться на­віть де­яких ви­дів озбро­є­н­ня. На­при­клад, Укра­ї­на, а са­ме «Мо­тор Січ» по­ста­ча­ла дви­гу­ни для ро­сій­ських вер­то­льо­тів. Що ж до ни­ні­шньої си­ту­а­ції, то так від­бу­ва­є­ться з ко­жним за­ко­ном, який одні ви­ко­ну­ють, а ін­ші по­ру­шу­ють. Ра­зом із тим, ми ба­чи­мо пев­ні ре­зуль­та­ти від сан­кцій, то­му не мо­жна го­во­ри­ти, що во­ни не пра­цю­ють.

Що ж сто­сов­но по­лі­ти­чно­го ви­мі­ру на­слід­ків від сан­кцій. Перш за все, сан­кції де­мон­стру­ють не­га­тив­не став­ле­н­ня за­хо­ду до агре­сії РФ про­ти Укра­ї­ни. Це ще й по­лі­ти­чна по­зи­ція. Та­ким чи­ном, сан­кції є еле­мен­том со­лі­дар­но­сті між кра­ї­на­ми чле­на­ми ЄС та Укра­ї­ною що­до по­ве­дін­ки РФ. Бе­зу­мов­но, і в Єв­ро­пі існу­ють си­ли, які мо­жна на­зва­ти про­ро­сій­ськи­ми. Во­ни на­ма­га­ю­ться зро­би­ти все, щоб ска­су­ва­ти або хо­ча б по­сла­би­ти сан­кції. Про що це свід­чить? Про те, що ці за­хо­ди дій­сно вда­ри­ли по РФ і во­на всі­ля­ко пра­гне уни­кну­ти сан­кцій. Як­би від них не бу­ло жо­дно­го ефе­кту, то й не бу­ло б сен­су з ни­ми бо­ро­тись Крем­лю. Про­бле­ма по­ля­гає ще й у то­му, що Єв­ро­па остан­нім ча­сом зі­штов­хну­лась із та­кою низ­кою проб- лем, яких до то­го во­на не зна­ла. Це від­во­лі­кає її ува­гу від вій­ни в Укра­ї­ні, що не­га­тив­но впли­ває на ефе­ктив­ність зга­да­них за­хо­дів.

Про­те за ці два ро­ки в ЄС вже всі ро­зі­бра­лись, що са­ме від­бу­ва­є­ться у вас в кра­ї­ні, і на­віть дер­жа­ви, які спо­ча­тку при­я­зно ста­ви­лись до РФ, вва­жа­ють її агре­со­ром, на­при­клад, Фран­ція.

«СВО­ЄЮ ТОРГІВЛЕЮ З КРИМОМ ТА ІН­ШИ­МИ ОКУПОВАНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ МИ СА­МІ ПІДРИВАЄМО РЕ­ЖИМ САН­КЦІЙ»

Гри­го­рій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, кон­флі­кто­лог, про­фе­сор Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т.Г. Шев­чен­ка:

— Бе­зу­мов­но, з пли­ном ча­су ефе­ктив­ність сан­кцій бу­де змен­шу­ва­тись, адже існує та­ка вла­сти­вість, як ада­пту­ва­ти­ся до пе­ре­шкод. Але го­лов­ною при­чи­ною цьо­го є те, що Укра­ї­на са­ма по­ча­ла ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти не­чі­ткі фор­му­лю­ва­н­ня. На­при­клад, на­зи­ва­ти вій­ну Ан­ти­те­ро­ри­сти­чною опе­ра­ці­єю. Ми не зро­би­ли цьо­го ні юри­ди­чно, ні по­лі­ти­чно. Ли­ше в за­явах окре­мих по­лі­ти­ків зву­чить сло­во «вій­на», що де-фа­кто ні­як не впли­ває на ре­аль­ний стан ре­чей. Та­ким чи­ном, із 20 лю­то­го 2014 ро­ку ми ли­ше на­ко­пи­чу­є­мо про­бле­ми у ви­зна­че­н­нях, ко­ли з одно­го бо­ку, на­зи­ва­є­мо одні ре­чі кон­тра­бан­дою, а з ін­шо­го — по­ку­пку ву­гі­л­ля з оку­по­ва­них те­ри­то­рій, зви­чай­ною торгівлею. Ви­хо­дить так, що юри­ди­чно у нас РФ не є во­ю­ю­чою сто­ро­ною. А от­же жо­дних пре­тен­зій до тих, хто тор­гує з нею офіційно, не мо­же бу­ти. Це про­бле­ма, бо йде­ться ще й про те, що За­хід не має юри­ди­чних під­став до по­ка­ра­н­ня агре­со­ра.

Сан­кції є до­ста­тньо м’яким за­хо­дом у по­рів­нян­ні з між­на­ро­дною бло­ка­дою. А са­ме бло­ка­да має за­сто­со­ву­ва­тись до агре­со­ра й оку­пан­та. За­хід, яко­му по­да­ють вій­ну про­ти Укра­ї­ни, як вну­трі­шній кон­флікт, сам по­чи­нає оби­ра­ти ри­то­ри­ку, мов­ляв, чо­му він має втра­ча­ти ди­ві­ден­ди від сан­кцій про­ти РФ? Та­ких ду­мок стає все біль­ше, тим па­че, ко­ли в Єв­ро­пі ба­чать, що Укра­ї­на са­ма про­дов­жує тор­гів­лю з агре­со­ром. Не­що­дав­но тер­мін дії ука­зу Пре­зи­ден­та що­до сан­кцій про­ти РФ за­кін­чив­ся і від­був­ся пев­ний про­мі­жок ча­су, ко­ли сан­кції не ді­я­ли, по­ки По­ро­шен­ко не про­лон­гу­вав дію цих за­бо­рон. Цим лю­фтом ско­ри­ста­ли­ся ті, хто тор­гує з РФ.

Мо­жна ска­за­ти, що РФ за­раз са­ма на­про­си­лась на но­ві сан­кції сво­ї­ми ді­я­ми в Си­рії — бом­бар­ду­ва­н­ням жи­тло­вих квар­та­лів та гу­ма­ні­тар­них кон­во­їв. За­хід про­сто не міг не від­ре­а­гу­ва­ти на ці оче­ви­дні зло­чи­ни. Але це не озна­чає, що це пов’яза­но з вій­ною в Укра­ї­ні. Про­те фа­ктор май­бу­тніх ви­бо­рів у Фран­ції і Ні­меч­чи­ні бу­де ли­ше по­сла­блю­ва­ти ці сан­кції. Уря­ди цих кра­їн бу­дуть шу­ка­ти спосо­би, щоб не дра­ту­ва­ти бі­знес і не шко­ди­ти вла­сній еко­но­мі­ці. Від­по­від­но, ува­га до кон­тро­лю за цир­ку­ля­ці­єю то­ва­рів бу­де змен­шу­ва­тись. Більш то­го, бу­де три­ва­ти по­шук ін­ших ка­на­лів для від­нов­ле­н­ня тор­гів­лі з РФ, адже це до­ста­тньо ве­ли­кий ри­нок.

За­раз то­ва­ри з Укра­ї­ни за­во­зя­ться в Бі­ло­русь, там роз­ми­тню­ю­ться і звід­ти по­тра­пля­ють до РФ уже як бі­ло­ру­ські то­ва­ри. Са­ме так до РФ по­тра­пля­ють на­ші то­ва­ри че­рез оку­по­ва­ні те­ри­то­рії. Бе­зу­мов­но, якщо лі­нія фрон­ту три­ва­лий час за­ли­ша­є­ться за­фі­ксо­ва­ною, то там ви­ни­ка­ють ко­ла­бо­ра­цій­ні мо­мен­ти. Сво­єю торгівлею з Кримом та ін­ши­ми окупованими територіями ми са­мі підриваємо ре­жим сан­кцій.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.