«ВІН ДОВІВ, ЩО УКРА­ЇН­ЦІ МО­ЖУТЬ БУ­ТИ ЛІДЕРАМИ В ЗАХІДНОМУ СВІ­ТІ»

Den (Ukrainian) - - Пам’ять - Юрій ЩЕРБАК, пи­сьмен­ник, ди­пло­мат:

— Смерть Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на для ме­не є над­зви­чай­но сум­ною но­ви­ною. Ко­лись він за­про­по­ну­вав ме­ні спіл­ку­ва­тись на «ти», хоч я і мо­лод­ший за ньо­го. Він на­зи­вав ме­не Юр­ком, а я йо­го Бо­г­да­ном. З йо­го смер­тю обір­ва­ла­ся ни­тка, яка пов’язу­ва­ла ме­не з ми­ну­лим і єв­ро­пей­ськи­ми обрі­я­ми, які прив­ніс Богдан сю­ди в на­ше жи­т­тя. З ним я по­зна­йо­мив­ся в 1987-му ро­ці, ко­ли він про­чи­тав­ши «Чор­но­биль», за­про­по­ну­вав її ви­да­ти в Швей­ца­рії ні­ме­цькою мо­вою. То­ді він ви­гля­дав до­сить мо­ло­до і актив­но. По­го­джу­юсь з тим, що він був ду­же до­те­пним опти­мі­стом з тон­ким і до­брим по­чу­т­тям гу­мо­ру. Це по­чу­т­тя гу­мо­ру від­рі­зня­ло йо­го від нас, то­му що він був віль­ною лю­ди­ною, яка сфор­му­ва­лась у зов­сім ін­шій си­сте­мі ко­ор­ди­нат. На За­хо­ді він про­йшов ду­же не­про­стий шлях. Але при цьо­му він довів, що укра­їн­ці мо­жуть бу­ти лідерами в західному сві­ті і пов­но­цін­ни­ми чле­на­ми за­хі­дних су­спільств. Богдан Гав­ри­ли­шин був не про­сто ве­ли­ким укра­їн­цем, але й ве­ли­ким гро­ма­дя­ни­ном сві­ту. Укра­ї­нець, який був гро­ма­дя­ни­ном Ка­на­ди, жив в Швей­ца­рії, до­ско­на­ло во­ло­дів кіль­ко­ма єв­ро­пей­ськи­ми мо­ва­ми і ство­рив Ін­сти­тут, який став про­обра­зом ба­га­тьох на­у­ко­вих уста­нов, сим­во­лі­зу­вав со­бою по­стать, яка бу­ла зна­ко­вою для всьо­го сві­ту.

Богдан Гав­ри­ли­шин роз­по­від­ав, як їздив по всьо­му сві­то­ві і ви­сту­пав з ле­кці­я­ми про ор­га­ні­за­цію ме­не­джмен­ту ін­сти­ту­ції но­во­го ти­пу, яку він ство­рив в Швей­ца­рії і був пер­шим ди­ре­кто­ром цьо­го Ін­сти­ту­ту. Зго­дом та­кий ін­сти­тут ме­не­джмен­ту ви­ник в Укра­ї­ні. Тіль­ки на під­хо­ді до 21-го сто­лі­т­тя люд­ство зро­зумі­ло, що при­йо­ми управ­лі­н­ня по­вин­ні ста­ти не про­сто зна­ря­д­дям сти­хій­ної бо­роть­би за рин­ки і ка­пі­та­лі­сти­чної агре­сії, але й по­вин­ні ре­гу­лю­ва­ти­ся пев­ни­ми пра­ви­ла­ми, прин­ци­па­ми. Ось ці прин­ци­пи Гав­ри­ли­шин і роз­ро­бляв.

Я зга­дую, як тут в Ки­є­ві він про­вів гло­ба­лі­за­цій­ний фо­рум і став ра­дни­ком. Йо­го до­бре прийня­ли в Укра­ї­ні, осо­бли­во Пре­зи­дент Ле­о­нід Крав­чук, ра­дни­ком яко­го він став. Богдан Гав­ри­ли­шин дій­сно був на­шим по­во­да­рем, адже ми бу­ли сво­го ро­ду крі­па­ка­ми і не зна­ли то­го сві­ту, в яко­му він ре­а­лі­зу­вав­ся і чу­до­во орі­єн­ту­вав­ся. Гав­ри­ли­шин знав де­ся­тки прем’єр-мі­ні­стрів, мі­ні­стрів рі­зних кра­їн, ба­га­то ви­да­тних осо­би­сто­стей сві­ту бу­ли йо­го дру­зя­ми, він під­три­му­вав з ни­ми сто­сун­ки, від­по­від­но він ро­бив все, щоб ви­ве­сти Укра­ї­ну в ши­ро­кий світ, так як му­дра лю­ди­на ве­де за ру­ку ди­ти­ну. Богдан Гав­ри­ли­шин без­ме­жно лю­бив Укра­ї­ну і зра­дів мо­жли­во­сті на­да­ти до­по­мо­гу Укра­ї­ні. В Вер­хов­ній Ра­ді він ор­га­ні­зо­ву­вав ви­сту­пи сві­то­вих ав­то­ри­те­тів.

І за­раз, ко­ли я го­во­рю ці сло­ва, у ме­не зву­чить го­лос Гав­ри­ли­ши­на, йо­го по­ра­ди. Він ме­не ввів в На­гля­до­ву ра­ду Фон­ду Со­ро­са. Оскіль­ки я весь час про­яв­ляв там осо­бли­ву актив­ність і по­да­вав усі­ля­кі ідеї, то він смі­яв­ся й ка­зав, щоб я не брав та­ко­го ша­ле­но­го тем­пу, бо все тре­ба ро­би­ти по­сту­по­во. Не­об­хі­дно крок за кро­ком ре­а­лі­зо­ву­ва­ти за­ду­ми, а не ви­да­ва­ти на го­ра ма­су ідей. Будь-яка зу­стріч на з’їздах чи ін­ших по­ді­ях з Бо­г­да­ном бу­ла для ме­не ве­ли­че­зним уро­ком му­дро­сті, ди­пло­ма­ти­чно­сті, адже він зі всі­ма вмів роз­мов­ля­ти не ка­те­го­ри­чним то­ном на­гля­да­чів в кон­цта­бо­рі, до яко­го ми зви­кли, а з то­ле­ран­тним під­хо­дом. На жаль, до то­го ми са­мі бу­ли да­ле­кі від то­ле­ран­тно­сті і до­свід Гав­ри­ли­ши­на до­по­ма­гав нам зла­ма­ти в со­бі цей не­до­ре­чний і не­вір­ний стри­жень. Він ро­зу­мів, що не зав­жди з ним спіл­ку­ю­ться лю­ди, які роз­ді­ля­ють йо­го по­гля­ди і під­хо­ди, але йо­го му­дрість від­кри­ва­ла цих лю­дей, во­ни не ста­ва­ли до ньо­го во­ро­жи­ми.

Пам’ятаю, як Богдан Гав­ри­ли­шин по­віз пер­шу укра­їн­ську де­ле­га­цію до Швей­ца­рії. Для ба­га­тьох з уча­сни­ків де­ле­га­ції ці спіл­ку­ва­н­ня бу­ли над­зви­чай­но ці­ка­ви­ми і не­об­хі­дни­ми. Там бу­ли укра­їн­ські по­лі­ти­ки, які зре­штою ві­ді­гра­ли ва­жли­ву роль в но­ві­тній по­лі­ти­чній істо­рії на­шої дер­жа­ви. Важ­ко пе­ре­оці­ни­ти роль Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на в ство­рен­ні ін­те­ле­кту­аль­ної єв­ро­пей­ської і сві­то­вої атмо­сфе­ри в Укра­ї­ні. На­га­даю, що він був чле­ном Рим­сько­го клу­бу і ство­рив йо­го фі­лі­ал в Ки­є­ві, де я за йо­го за­про­ше­н­ня пра­цю­вав в еко­ло­гі­чній сфе­рі.

На жаль, да­ле­ко не всі укра­їн­ські мо­жно­влад­ці ро­зумі­ли йо­го роль. Богдан ме­ні осо­би­сто роз­по­від­ав, що бу­ли лю­ди, які ди­ви­ли­ся на ньо­го як на якійсь ек­зо­ти­чний, але чу­жий еле­мент, який не по­трі­бний Укра­ї­ні. Де­хто вва­жав йо­го сво­їм ра­дни­ком, але при цьо­му ні­ко­ли не ко­ри­ста­ли­ся йо­го по­ра­да­ми. Про­те ті, хто був зда­тний оці­ни­ти і мас­штаб по­ста­ті Гав­ри­ли­ши­на, і ко­ристь йо­го до­сві­ду, ство­ри­ли атмо­сфе­ру вдя­чно­сті до ньо­го. Нам ще до­ве­де­ться осми­слю­ва­ти і пе­ре­о­сми­слю­ва­ти дум­ки й роль Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на. Пе­ре­ко­на­ний, що в Ки­є­ві має бу­ти ву­ли­ця на честь йо­го іме­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.