Про уро­ки угор­сько­го пов­ста­н­ня

Гей­за ЄСЕНСКІ: «У ста­лін­ський пе­рі­од май­же ко­жен де­ся­тий уго­рець пе­ре­бу­вав у в’язни­ці або був де­пор­то­ва­ний»

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ци­ми дня­ми в Угор­щи­ні від­зна­ча­ють 60-річ­чя пов­ста­н­ня, яке бу­ло при­ду­ше­не ра­дян­ськи­ми вій­ська­ми з уча­стю ор­га­нів дер­жав­ної без­пе­ки АVH — ана­ло­гу КДБ СРСР. День, ко­ли роз­по­ча­лась ре­во­лю­ція, 23 жов­тня, став дер­жав­ним свя­том згі­дно з рі­ше­н­ням Дер­жав­них збо­рів Угор­щи­ни 2 трав­ня 1990 ро­ку. З на­го­ди ці­єї по­дії в по­соль­стві Угор­щи­ни ми­ну­лої п’ятни­ці бу­ло про­ве­де­но кру­глий стіл «Угор­ська ре­во­лю­ція 1956 ро­ку як ви­яв си­стем­ної кри­зи і по­ча­ток кра­ху про­ра­дян­ських то­та­лі­тар­них ре­жи­мів».

Під час цьо­го за­хо­ду «День» мав на­го­ду по­спіл­ку­ва­ти­ся з екс-мі­ні­стром за­кор­дон­них справ Угор­щи­ни, істо­ри­ком Гей­за Єсенскі, ко­трий, ко­ли йо­му бу­ло 15 ро­ків, брав участь в угор­ській ре­во­лю­ції. Він роз­по­вів, чо­му угор­ці пов­ста­ли про­ти ста­лін­сько­го ре­жи­му і які уро­ки бу­ло ви­не­се­но пі­сля при­ду­ше­н­ня цьо­го по­ста­н­ня.

«ОПІР УГОРЦІВ СПРОВОКУВАЛА ЩЕ Й ПАНІКА КОМУНІСТИЧНИХ ЛІ­ДЕ­РІВ ТА ІНТЕРВЕНЦІЯ РА­ДЯН­СЬКО­ГО СО­Ю­ЗУ»

— Ста­лін­ський пе­рі­од був вкрай не­стер­пним. Май­же ко­жен де­ся­тий уго­рець пе­ре­бу­вав у в’язни­ці або був де­пор­то­ва­ний. І ре­шта на­се­ле­н­ня та­кож жи­ла з по­стій­ним від­чу­т­тям стра­ху. Зро­зумі­ло, що в пер­ші ро­ки пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни еко­но­мі­чна ситуація за­ли­ша­ла ба­жа­ти кра­що­го, але від­нов­ле­н­ня еко­но­мі­ки від­бу­ва­ло­ся. А за­про­ва­дже­н­ня ко­му­ні­зму при­зве­ло до не­ста­чі про­ду­ктів, по­ча­лась мі­лі­та­ри­за­ція еко­но­мі­ки. І Угор­щи­на, як і ін­ші кра­ї­ни со­ці­а­лі­сти­чно­го та­бо­ру, зму­ше­на бу­ла го­ту­ва­тись до вій­ни. А це озна­ча­ло, що стан­дар­ти жи­т­тя бу­ли ду­же низь­ки­ми. І че­рез жорс­тку ди­кта­ту­ру соціальне жи­т­тя лю­дей справ­ді бу­ло па­ра­лі­зо­ва­не.

Але пі­сля смер­ті Ста­лі­на роз­по­ча­лась так зва­на «від­ли­га», і то­му се­ред угор­сько­го ке­рів­ни­цтва де­хто ви­сту­пав за істо­тні змі­ни, і се­ред них був прем’єр-мі­ністр Ім­ре Надь, який при­пи­нив де­пор­та­ції й ви­пу­стив ба­га­то лю­дей із в’язниць. Він при­пи­нив екс­плу­а­та­цію се­лян, які жи­ли в жа­хли­вих умо­вах. Від­так у кра­ї­ні від­бу­ва­лось від­чу­тне по­кра­ще­н­ня, але в 1955 — 1956 ро­ках На­дя бу­ло усу­ну­то від вла­ди, ви­клю­че­но з ком­пар­тії. І лю­ди ду­же бо­я­ли­ся повернення ще жорс­ткі­шої ди­кта­ту­ри. То­му в жов­тні сту­ден­ти сфор­му­лю­ва­ли ви­мо­ги із 16 пун­ктів, які бу­ли спря­мо­ва­ні ли­ше на ре­фор­му си­сте­ми управ­лі­н­ня. І в цьо­му не бу­ло спро­би ро­би­ти ви­клик Ра­дян­сько­му Со­ю­зу, по­за­як із пер­ши­ми де­мон­стра­ці­я­ми ви­мо­ги ста­ли ра­ди­каль­ні­ши­ми, але кон­тро­льо­ва­ни­ми.

Тим ча­сом угор­ські ко­му­ні­сти, які за­па­ні­ку­ва­ли, по­про­си­ли ра­дян­ську ар­мію втру­ти­ти­ся й за­су­ди­ти де­мо­кра­ти­чні ви­мо­ги як фа­шист­ську контр­ре­во­лю­цію. І це ще біль­ше роз­лю­ти­ло гро­ма­дян — мо­лодь і ро­бі­тни­ків, які на­зи­ва­ли ди­кта­ту­ру про­ле­та­рі­а­ту йо­го екс­плу­а­та­ці­єю.

То­му мо­жна ска­за­ти, що до ре­во­лю­ції спри­чи­ни­ли­ся не тіль­ки ре­пре­сії, спро­тив угорців спро­во­ку­ва­ли та­кож паніка комуністичних лі­де­рів та інтервенція Ра­дян­сько­го Со­ю­зу.

«УГОР­ЦІ ВИСТУПАЛИ НЕ ТАК ПРО­ТИ КОМУНІСТІВ, ЯК ЗА ДЕМОКРАТИЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ»

— То ви­хо­дить, що угор­ська ре­во­лю­ція від­бу­ла­ся спон­тан­но і не ма­ла ні пла­ну, ні ор­га­ні­за­то­рів?

— Справ­ді, до 1956 ро­ку аб­со­лю­тно не бу­ло жо­дної змо­ви, не бу- ло жо­дної ор­га­ні­за­ції, яка пра­гну­ла би вла­шту­ва­ти ре­во­лю­цію. Але во­дно­час ін­те­ле­кту­а­ли ор­га­ні­зу­ва­ли щось на зра­зок клу­бу, який від­ві­ду­ва­ло де­да­лі біль­ше лю­дей. Та­ким чи­ном рух опо­ру ви­ник на ни­зо­во­му рів­ні, де фор­му­лю­ва­ли­ся ви­мо­ги чи лу­на­ли про­по­зи­ції. Але ні­хто не зби­рав­ся ски­да­ти ре­жим на­віть пі­сля то­го, як ми зі­бра­лись на ма­со­ву де­мон­стра­цію нав­про­ти ста­туї поль­сько­го ге­не­ра­ла, який во­ю­вав за угорців у 1848 — 1849 ро­ках. Ми хо­ті­ли на­го­ло­шу­ва­ти на ви­мо­гах, які ви­су­ну­ли сту­ден­ти і які під­три­му­ва­ла гро­мад­ськість.

Пер­ша ре­а­кція ко­му­ні­сти­чно­го ке­рів­ни­цтва Угор­щи­ни бу­ла не­аде­ква­тною. Во­но не ви­зна­ва­ло, що ці ви­мо­ги є ле­гі­тим­ни­ми. Пер­ший се­кре­тар ком­пар­тії Ер­не Ге­ре не­гай­но за­су­див де­мон­стран­тів і звер­нув­ся по до­по­мо­гу до Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. — А яки­ми бу­ли ви­мо­ги? — Угор­ці виступали не так про­ти комуністів, як за демократичний соціалізм. У пер­ші дні ре­во­лю­ції ду­же швид­ко від­но­ви­ли­ся пар­тії, які бу­ло за­бо­ро­не­но 1948 ро­ку. І пі­сля цьо­го вже ви­ни­кла ви­мо­га за­про­ва­ди­ти ба­га­то­пар­тій­ну си­сте­му, яка існу­ва­ла до вій­ни. По всій кра­ї­ні бу­ло сфор­мо­ва­но ре­во­лю­цій­ні ко­мі­те­ти, і при цьо­му в кра­ї­ні був по­ря­док.

І пі­сля пер­шо­го ти­жня пов­ста­н­ня у нас бу­ли всі під­ста­ви вва­жа­ти: Ра­дян­ський Со­юз ви­знає, що кра­ще ма­ти дру­жню Угор­щи­ну, а не кра­ї­ну, яка пе­ре­бу­ває під гно­бле­н­ням. І справ­ді, ми вва­жа­ли, що змо­же­мо отри­ма­ти ста­тус та­ких кра­їн, як Ав­стрія чи Фін­лян­дія. Кра­їн, які є віль­ни­ми, але ро­зу­мі­ють, що бу­ду­чи су­сі­дом Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, во­ни не мо­жуть про­во­ди­ти ан­ти­ра­дян­ську по­лі­ти­ку і ма­ють ко­ор­ди­ну­ва­ти зов­ні­шню по­лі­ти­ку з Мо­сквою.

«РАДЯНСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО НЕ МОГЛО СПРИЙНЯТИ ДЕМОКРАТІЮ В КРА­Ї­НІ, ЯКА ВЖЕ БУ­ЛА ЧЛЕ­НОМ СО­ЦІ­А­ЛІ­СТИ­ЧНО­ГО БЛОКУ»

— Що під­штов­хну­ло радянське керівництво до во­єн­но­го втру­ча­н­ня в Угор­щи­ні та при­ду­ше­н­ня ре­во­лю­ції си­лою?

—З одно­го бо­ку, бри­тан­сько­фран­цузь­ка інтервенція в Су­е­ці спри­я­ла вій­сько­во­му втру­чан­ню Ра­дян­сько­го Со­ю­зу в Угор­щи­ну. Але, на мою дум­ку, го­лов­на при­чи­на по­ля­га­ла в то­му, що то­ді­шній ке­рів­ник СРСР Ми­ки­та Хру­щов при­йшов до ви­снов­ку: якщо він до­зво­лить Угор­щи­ні ста­ти віль­ною ба­га­то­пар­тій­ною де­мо­кра­ти­чною кра­ї­ною, то цей при­клад мо­жуть взя­ти ін­ші кра­ї­ни. А це і Поль­ща, і Ру­му­нія, і Че­хо­сло­вач­чи­на. І в Мо­скві зро­зумі­ли, що ре­во­лю­цію не зу­пи­ни­ти по­мір­ко­ва­ни­ми кро­ка­ми. І за­га­лом радянське керівництво не могло сприйняти демократію в кра­ї­ні, яка вже бу­ла чле­ном со­ці­а­лі­сти­чно­го блоку.

— Які уро­ки мав ви­не­сти світ від про­ва­лу угор­ської ре­во­лю­ції?

— З одно­го бо­ку, во­на по­ка­за­ла, що кон­тро­лю Ра­дян­сько­го Со­ю­зу не мо­жна по­збу­ти­ся зав­дя­ки вну­трі­шнім ді­ям. Справ­жня ре­во­лю­ція не­спро­мо­жна змі­ни­ти ра­дян­ську вла­ду, яка три­ма­ла під сво­їм кон­тро­лем Угор­щи­ну. Ін­ший ви­сно­вок по­ля­гав у то­му, що зре­штою для СРСР ста­ло зро­зумі­ло: США не пла­ну­ва­ли зни­щи­ти ко­му­нізм, звіль­ня­ти са­те­лі­тів Ра­дян­сько­го Со­ю­зу і вза­га­лі за­гро­жу­ва­ти йо­го без­пе­ко­вій зо­ні.

Іна­кше ка­жу­чи, при­ду­ше­н­ня угор­ської ре­во­лю­ції без­по­се­ре­дньо пов’ яза­не з по­лі­ти­кою мир­но­го спів­існу­ва­н­ня і роз­ряд­ки, яка на­ста­ла зго­дом між ци­ми дво­ма су­пер­дер­жа­ва­ми.

Ра­дян­ський Со­юз усві­до­мив, що у ньо­го не­має під­став бо­я­ти­ся агре- сив­но­го став­ле­н­ня За­хо­ду і НАТО. А осо­бли­во пі­сля ку­бин­ської кри­зи ста­ло зро­зумі­ло, що між дво­ма бло­ка­ми існує ба­ланс. І та­ке ба­че­н­ня роз­ді­ле­ної Єв­ро­пи бу­ло сприйня­то дво­ма су­пер­дер­жа­ва­ми са­ме пі­сля 1956 ро­ку.

«ЖО­ДЕН УГО­РЕЦЬ НЕ ХО­ЧЕ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ЄВРАЗІЙСЬКОГО СО­Ю­ЗУ»

— На кру­гло­му сто­лі один із до­по­від­а­чів ска­зав, що ре­во­лю­ція 1956 ро­ку по­ясню­є­ться тим, що угор­ці ма­ють вро­дже­ний ре­во­лю­цій­них дух. І він зга­дав про ре­во­лю­ції 1848 — 1849 ро­ків, 1918 — 1919 ро­ків. Що ска­же­те на це?

— Як істо­рик я мо­жу ска­за­ти, що справ­ді існує та­ке по­ня­т­тя, як на­ціо­наль­ний ха­ра­ктер. Але ха­ра­ктер змі­ню­є­ться, при­чо­му ду­же швид­ко. Це не по­стій­на ри­са. І її мо­жна зла­ма­ти. На­при­клад, у Поль­щі че­рез по­ту­жну па­трі­о­ти­чну тра­ди­цію ду­же силь­ний дух не­за­ле­жно­сті. А Угор­щи­на, на жаль, бу­ла роз­ді­ле­на біль­шу ча­сти­ну XX сто­лі­т­тя. То­му, зві­сно, 1956 рік був на­тхне­н­ням, але пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни Угор­щи­на не є та­кою єди­ною, як поль­ська на­ція. У Поль­щі ка­то­ли­цька цер­ква до­сі має силь­ний вплив, хоч сьо­го­дні во­на не та­ка силь­на, якою бу­ла в 1980-х ро­ках.

Угор­щи­на під ре­лі­гій­ним ку­том зору є більш роз­ді­ле­ною. У нас є не ли­ше ка­то­ли­цька цер­ква, а й про­те­стант­ська. В Угор­щи­ні, при­найм­ні до 1956 ро­ку, бу­ли справ­жні ко­му­ні­сти, а в Поль­щі ко­му­ні­сти бу­ли па­трі­о­ти­чни­ми по­ля­ка­ми. Угор­ські ко­му­ні­сти за­зви­чай ду­ма­ли, що угор­ський на­ціо­на­лізм є ду­же не­без­пе­чним. На­то­мість поль­ський на­ціо­на­лізм мав не­аби­яку під­трим­ку, на­віть за ча­сів ко­му­ні­сти­чно­го прав­лі­н­ня.

— Ви пам’ята­є­те остан­ній ві­зит Пу­ті­на до Угор­щи­ни, ко­ли він впер­ше від­ві­дав ме­мо­рі­ал ра­дян­ським сол­да­там, які за­ги­ну­ли, при­ду­шу­ю­чи угор­ське пов­ста­н­ня. Як ви це спри­йма­є­те?

— Справ­ді, це був де­що ін­ший ві­зит, бо під час по­пе­ре­дньо­го він по­клав ві­нок бі­ля пам’ ятни­ка угор­ським ге­ро­ям. І це но­ва Ро­сія. Йо­го но­ва шо­ві­ні­сти­чна по­зи­ція, від­вер­те схва­ле­н­ня Ра­дян­сько­го Со­ю­зу за­свід­чує, що Ро­сія хо­че утвер­ди­ти се­бе. Я не ду­маю, що Ро­сія пла­нує по­сла­ти тан­ки в Угор­щи­ну, але її енер­ге­ти­чний вплив є до­сить по­ту­жним. Зві­сно, Ро­сія на­ма­га­є­ться ста­ти зно­ву ду­же силь­ним грав­цем і по­сі­я­ти роз­лад все­ре­ди­ні ЄС і НАТО. Я ду­маю, що угор­цям, по­ля­кам та укра­їн­цям вар­то бу­ти більш обе­ре­жни­ми. Жо­ден уго­рець не хо­че приєднатися до Євразійського со­ю­зу, щоб отри­ма­ти якусь еко­но­мі­чну ви­го­ду. Ро­сія до­сі за­ли­ша­є­ться не­ро­з­ви­ну­тою кра­ї­ною. Я ду­маю, що це по­га­но для ро­сі­ян, ко­ли кра­ї­на стіль­ки ви­тра­чає на озбро­є­н­ня за­ра­ди ство­ре­н­ня силь­ної ар­мії за­мість то­го, щоб по­кра­щи­ти рі­вень жи­т­тя лю­дей, роз­ви­ва­ти ін­фра­стру­кту­ру, осві­ту.

«НАТО Є ГАРАНТОМ МИ­РУ, ЗОКРЕ­МА В УГОР­ЩИ­НІ»

— Ми ба­чи­мо, що Ор­бан хо­че дру­жи­ти з Пу­ті­ним, що­би отри­му­ва­ти де­шев­ший газ. Що ви ска­же­те на це?

— Ро­сія по­сі­дає мо­но­поль­не ста­но­ви­ще і мо­же за­про­по­ну­ва­ти чи спо­ку­си­ти де­які кра­ї­ни, якщо ті гра­ти­муть її гру, про­да­ва­ти газ за де­шев­шою ці­ною. Але це сво­го ро­ду шан­таж кра­ї­ни. Зна­чно кра­ще ма­ти аль­тер­на­ти­ву. Це до­зво­лить змен­ши­ти ро­сій­ську ці­ну на енер­го­но­сії, і при цьо­му не тре­ба по­кла­да­тись на ха­бар, чи до­бру во­лю Пу­ті­на, чи ін­ших лі­де­рів.

У бі­зне­сі ва­жли­ва кон­ку­рен­ція. Ве­ли­кі по­кла­ди га­зу і на­фти є в Нор­ве­гії, а не­що­дав­но ви­яви­ли за­па­си на­фти бі­ля Кі­пру. То­му Ро­сія та Азер­бай­джан не змо­жуть ди­кту­ва­ти свою ці­ну. Ба­га­то на­фти і га­зу є в Іра­ну, який ви­хо­дить із ре­жи­му за­хі­дних сан­кцій. То­му більш пер­спе­ктив­ним є не про­си­ти пре­фе­рен­цій чи зни­жок у Ро­сії, а шу­ка­ти аль­тер­на­тив­ні дже­ре­ла. І в та­ко­му ра­зі ми можемо ма­ти зна­чно кра­щі уго­ди з Ро­сі­єю. Ми не можемо ви­клю­ча­ти ро­сій­ський газ, оскіль­ки він є від­но­сно близь­ким до нас. Але не мо­жна до­зво­ли­ти Ро­сії ди­кту­ва­ти ці­ну.

— Остан­нім ча­сом з’яви­лось ба­га­то ста­тей про за­гро­зу по­пу­лі­зму, зокре­ма зга­да­но прі­зви­ще Ор­ба­на, Фі­цо та ін­ших єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків. Що ви ду­ма­є­те про та­ку за­гро­зу, зокре­ма у ва­шій кра­ї­ні?

— По­ді­бні при­пу­ще­н­ня ма­ють під со­бою під­ста­ви. Я та­кож кри­ти­кую де­які під­хо­ди Ор­ба­на, зокре­ма йо­го по­зи­цію в зов­ні­шній по­лі­ти­ці що­до Пу­ті­на. Я — атлан­тист. На мою дум­ку, НАТО над­зви­чай­но ва­жли­ве і є гарантом ми­ру, зокре­ма ми­ру і ста­біль­но­сті в Угор­щи­ні. Го­лов­не за­не­по­ко­є­н­ня Ор­ба­на — це кон­со­лі­да­ція вла­ди в Угор­щи­ні та пе­ре­мо­га на ви­бо­рах. Йо­го ри­то­ри­ка спря­мо­ва­на на кон­со­лі­да­цію го­ло­сів по­лі­ти­ків, які за­яв­ля­ють, що Брюс­сель є во­ро­гом. Це не так. Нам по­трі­бні істо­тні фон­ди, під­трим­ка з бо­ку ЄС. Я не ві­рю, що існує справ­жня не­без­пе­ка з бо­ку за­хі­дних кра­їн чи Брюс­се­ля.

— А чи мо­жли­ве від­ро­дже­н­ня мо­нар­хії в Угор­щи­ні?

— Ав­стро-Угор­ська мо­нар­хія — то вже істо­ри­чне ми­ну­ле. Її не­мо­жли­во від­но­ви­ти, і ні­хто на­справ­ді цьо­го не хо­че. От­то фон Габс­бург, яко­го я знав осо­би­сто, був ре­а­лі­стом і вва­жав, що це не­мо­жли­во. Зві­сно, є ба­га­то спіль­но­го в куль­ту­рі між кра­ї­на­ми, які бу­ли ча­сти­ною Ав­стро-Угор­ської мо­нар­хії. І не ли­ше в ар­хі­те­кту­рі, ми­сте­цтві. Пев­на річ, існує спад­щи­на — еко­но­мі­чний со­юз, спіль­на ва­лю­та, але це не Габс­бурзь­ка мо­нар­хія, яка мо­же ма­ти мі­сце в май­бу­тньо­му. Єв­ро­пей­ський Со­юз мо­же роз­ви­ва­ти­ся да­лі, але не ду­маю, що це при­зве­де до утво­ре­н­ня су­пер­дер­жа­ви.

ФОТО РЕЙТЕР

23 жов­тня 2016 ро­ку. Бу­да­пешт. Угор­ська по­лі­ція стри­мує ан­ти­уря­до­ву де­мон­стра­цію, яка зі­бра­ла­ся нав­про­ти мі­сця, де від­бу­ва­ли­ся уро­чи­сто­сті з на­го­ди від­зна­че­н­ня 60-ї рі­чни­ці ан­ти­ко­му­ні­сти­чно­го пов­ста­н­ня в сто­ли­ці Угор­щи­ни. Та­ким чи­ном де­мон­стран­ти ви­сло­ви­ли не­вдо­во­ле­н­ня ан­ти­де­мо­кра­ти­чною по­лі­ти­кою уря­ду на чо­лі з Ві­кто­ром Ор­ба­ном

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.