«Укра­ї­на з’яв­ля­є­ться на лі­те­ра­тур­ній ма­пі сві­ту»

Ми­ко­ла РЯБ­ЧУК — про те, чо­му про­ве­де­н­ня кон­гре­су ПЕН-клу­бу в на­шій кра­ї­ні ва­жли­ві­ше за Єв­ро­ба­че­н­ня

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­ся ЯРЕМЧУК, Львів — Вро­цлав

Із Га­лі­сії — в Га­лі­цію. На 82-му кон­гре­сі сві­то­во­го ПЕН-клу­бу в ма­лень­ко­му мі­сте­чку Орен­се бу­ло ухва­ле­но ва­жли­ве рі­ше­н­ня­для­на­шої дер­жа­ви — на­сту­пний з’їзд між­на­ро­дної ор­га­ні­за­ції від­бу­де­тьсяв Укра­ї­ні. Ме­діа чо­мусь не зов­сім зре­а­гу­ва­ли на та­ку но­ви­ну, але це не змі­нює той факт, що до Укра­ї­ни при­їдуть по­над дві­сті пи­сьмен­ни­ків і ми­сли­те­лів сві­ту, які від­кри­ють для се­бе на­шу куль­ту­ру і лі­те­ра­ту­ру. Вар­то за­зна­чи­ти, що одним із клю­чо­вих акцен­тів між­на­ро­дно­го ПЕН-клу­бу є пра­во­за­хи­сна ді­яль­ність. Ство­ре­ний 1921 ро­ку з іні­ці­а­ти­ви ан­глій­ських пи­сьмен­ни­ків Ке­трі­на Емі До­усо­нСкот­та і Джо­на Гол­су­ор­сі, він ді­яв пе­ред­усім як проф­спіл­ка, своє­рі­дна са­мо­по­міч ре­пре­со­ва­ним пи­сьмен­ни­кам. За­хист сво­бо­ди сло­ва, мі­но­ри­тар­них мов і куль­тур, про­ти­дія мо­ві не­на­ви­сті та всім фор­мам дис­кри­мі­на­ції — та­ке її зав­да­н­ня. Про що го­во­ри­ти­муть на на­сту­пно­му кон­гре­сі, чо­му ро­сій­ська де­ле­га­ція на­ма­га­ла­ся за­шко­ди­ти ухва­лен­ню рі­ше­н­ня­про з’їзд в Укра­ї­ні та які те­пер по­ста­ють ви­кли­ки для­укра­їн­ських ор­га­ні­за­то­рів ці­єї мас­шта­бної по­дії, — в ін­терв’ю з пу­блі­ци­стом і пи­сьмен­ни­ком, пре­зи­ден­том Укра­їн­сько­го ПЕН-клу­бу Ми­ко­лою РЯБЧУКОМ.

— Па­не Ми­ко­ло, не­що­дав­но ви за­ін­три­гу­ва­ли всіх но­ви­ною про кон­грес в Укра­ї­ні. Лі­те­ра­тур­ний кри­тик Ган­на Улю­ра ці­ка­во за­зна­чи­ла, що цей з’їзд ПЕН-клу­бу — «спро­ба озву­чи­ти на­ші про­бле­ми у за­галь­но­сві­то­во­му кон­текс­ті ».

— Так, це справ­ді ду­же ва­жли­ва по­ді­яі мо­жли­вість по­ка­за­ти на­шу кра­ї­ну в між­на­ро­дно­му мас­шта­бі. До нас при­їдуть одні з най­ви­да­тні­ших пи­сьмен­ни­ків сві­ту, де­ле­га­ти, які ма­ти­муть мо­жли­вість по­ба­чи­ти, що в нас є силь­не опі­ні­є­твор­че се­ре­до­ви­ще, ці­ка­ві лі­те­ра­то­ри, що в нас роз­мов­ля­ють ін­ши­ми мо­ва­ми. Укра­ї­на з’яв­ля­є­ться­на лі­те­ра­тур­ній ма­пі сві­ту. Ця­по­ді­я­мо­же від­кри­ти шлях для укра­їн­ських пе­ре­кла­дів за кор­до­ном. Адже лег­ше пе­ре­кла­да­ти з тої мо­ви та лі­те­ра­ту­ри, про існу­ва­н­няя кої зна­єш, чи не так?

Фор­маль­не рі­ше­н­ня­бу­ло прийня­те цьо­го ро­ку в Га­лі­сії. Однак ми з Ан­дрі­єм Кур­ко­вим фа­кти­чно рік пра­цю­ва­ли над ло­бі­ю­ва­н­ням ці­єї ідеї. Все по­ча­лось із ві­зи­ту пре­зи­ден­та сві­то­во­го ПЕНклу­бу Джо­на Рол­сто­на Со­ла в Укра­ї­ну. Ми йо­го за­про­си­ли до Ки­є­ва, ор­га­ні­зу­ва­ли прес-кон­фе­рен­цію, зу­стріч у Ки­є­во-Мо­ги­лян­ській ака­де­мії, Ан­дрій Кур­ков во­зив йо­го на Оде­ський фе­сти­валь. Він зро­зу­мів, що ця­кра­ї­на вар­та ува­ги. По­тім бу­ло дов­ге ли­сту­ва­н­ня.

«РО­СІ­Я­НИ СТАВИЛИ НАМ ПАЛИЦІ В КО­ЛЕ­СА, ДЕ ТІЛЬ­КИ МО­ГЛИ»

— Ві­двер­то ска­жу, що ме­ні до­во ди лось по яс ню ва ти еле мен тар­ні ре­чі, по­чи­на­ю­чи від то­го, що в Укра­ї­ні вла­да не вби­ває жур­на­лі­стів (я, хоч і не ду­же лю­блю ни­ніш- ній уряд, але при­найм­ні в цьо­му йо го не пі до зрюю), за кін чу ю чи не­фор­тун­ни­ми за­бо­ро­на­ми на ім­порт в Укра ї ну ро сійсь ких кни - жок. Я му шу по яс ню ва ти, що це на сам пе ред еко но міч ні сан к ції що­до кра­ї­ни-агре­со­ра, бо во­ни ду­ма­ють, що в нас жорс­тка цен­зу­ра, як у Ро­сії. Одне сло­во — бу­ло чи­ма­ло під­го­тов­чої ро­бо­ти. І, зві­сно ж, — ро сійсь кий опір. Во ни ста - ви ли па ли ці в ко ле са, де тіль ки мо­гли. На кон­гре­сі бу­ло двоє де­ле­га тів ро сійсь ко го ПЕН. Одна до - сить су мир на па ні та вкрай агре - сив ний мо ло дик, ві це- пре зи дент там­те­шньо­го ПЕН-цен­тру. — Ан­дрєй Но­ві­ков-Лан­ской? — Са­ме. Для ме­не про­мо­ви­стим є той факт, що він за­ві­дує ка­фе­дрою жур­на­лі­сти­ки в Ака­де­мії дер­жав­ної слу­жби при пре­зи­ден­то­ві РФ. Пи­сьмен­ник, так би мо­ви­ти, в ци­віль­но­му. Яким пра­во­за­хи­стом мо­же за­йма­ти­ся пе­ре­ко­на­ний пу­ті­ніст? Пі­сля на­шо­го пред­став­ле­н­ня він намагався без­со­ром­но дис­кре­ди­ту­ва­ти Гуль­на­ру Ба­кі­ро­ву як ні­би­то член­ки­ню за­бо­ро­не­но­го («екс­тре­міст­сько­го»!) «Ме­джлі­су». А про Сен­цо­ва ска­зав, що це вза­га­лі не на­ша спра­ва, бо він ні­який не пи­сьмен­ник. Я вза­га­лі ди­ву­ю­ся, як між­на­ро­дний ПЕН до­сі тер­пить цю де­ле­га­цію, яка не має ні­чо­го спіль­но­го із пра­во­за­хи­стом. Їхній ПЕН, як і, зре­штою, їхня Цер­ква, — це ли ше фі лія ро­сій­сько го уря­ду. До­не­дав­на там бу­ли не­по­га­ні лю­ди, на­то­мість за­раз ним за­йма­ю­ться ота­кі ось лю­ди, які ви­ту­ри­ли з ке­рів­ни­цтва Лю­дми­лу Улі­цкую та всіх ін­ших ан­ти­пу­ті­ні­стів. Це — ве­ли­ка про­бле­ма. Між­на­ро­дний ПЕН ні­би­то це ро­зу­міє, але не на­ва­жу­є­ться при­зу­пи­ни­ти їхнє член­ство. Хо­ча фор­маль­но мав би. Те, що їм не вда­ло­ся зі­рва­ти рі­ше­н­ня що­до Укра­ї­ни, я вва­жаю пев­ним успі­хом.

«НАТИВІЗМ — ГОСТРА РЕ­А­КЦІЯ НА ГЛОБАЛІЗАЦІЮ»

— У сво­їй до­по­віді ви озву­чи ли те му з’ їз ду в Укра ї ні — « Під звіт ність уря дів та від по - ві даль ність ін те лек ту а лів » . Чо­му са­ме та­ке по­єд­на­н­ня?

— Те­ма має бу­ти ці­ка­вою для сві­ту, але й від­обра­жа­ти укра їнсь ку спе ци фі ку. Ме ні на - сам­пе­ред хо­ті­ло­ся б на­го­ло­си­ти на те­мі Кри­му й ста­но­ви­щі крим­ських та­тар, а та­кож про­бле­мі бі­жен­ців із Дон­ба­су. Та те­ма ти ка, яку я за про по ну вав, мо­жли­во, аж над­то ши­ро­ка, але во на дає мож ли вість го во - ри­ти про гли­бо­кий кон­флікт між цін­но­стя­ми та ін­те­ре­са­ми. Уря­ди не зав жди го то­ві жер тву­ва­ти ін­те­ре­са­ми за­ра­ди цін­но­стей. Це — ве­ли­кий до­кір За­хо­до ві. Однак та кож є проб ле ма від­по­від­аль­но­сті ін­те­ле­кту­а­лів, яку ще біль­ше за­го­стрю­ють кри­зо­ві си­ту­а­ції. У рі­зних кра­ї­нах ми ба­чи­мо повернення до на­ціо­на­лі­зму, чи, кра­ще ска­за­ти, на­ти­ві­зму. Це гостра ре­а­кція на глобалізацію, яка від­би­ває за­галь­ну тен­ден­цію, — від Аме­ри­ки до Схі­дної Єв­ро­пи, вклю­чно з су­сі­дньою Поль­щею, та й Укра ї ною, зреш тою. Звіс но, гло­ба­лі­за­ція має свої не­га­тив­ні аспек ти. Про те від по відь, яку про - по­ну­ють на­ти­ві­сти, на мій по­гляд, є не­аде­ква­тною. Во­на ні­чо­го не ви­рі­шує, ли­ше по­си­лює су­спіль­ні нев­ро зи. Тре ба шу ка ти яко гось ба - лан­су ін­те­ре­сів. І са­ме тут ін­те­ле­кту а ли по вин ні ві ді гра ти ве ли ку роль. То му що ба га то хто з них флір­тує із на­ти­віст­ськи­ми по­гля­да ми. Псев дот ра ди ці о на ліз мом, якщо то­чні­ше.

Я вва­жаю, що оби­дві сто­ро­ни ма­ють і пра­ва, і обов’яз­ки. Я вже зга­ду­вав про аб­со­лю­тно без­від­по­від­аль­ну по­зи­цію на­ших ро­сій­ських ко лег. На віть як що ти ду ма - єш, що « Крим наш » , ти по ви нен бо ро ни ти тих лю дей, яких не за - кон­но ув’язню­ють. Так са­мо і цих бло ге рів ро сійсь ких, яких ув’ яз - ню ють ли ше за влас ну дум ку. Я вже до­ста­тньо ста­ра лю­ди­на, і то­му ре­а­ліст. Розумію, що не в усіх кра ї нах мож на віль но ви слов лю - ва ти ся. Ніх то не очі кує від ро - сійсь ко го ПЕН, тим па че — сьо - го­дні­шньо­го, різ­ко го за­су­дже­н­ня оку па ції Кри му. Сьо год ні в Ро сії са ма та ка дум ка(!) є кри мі наль - ним зло чи ном. Але ви сло ви ти «гли­бо­ку стур­бо­ва­ність» ре­пре­сі­я­ми в Кри­му че­сна лю­ди­на мо­же й за цих об ста вин. Є за галь ні прин­ци­пи, які кон­че слід бо­ро­ни­ти. За дум ку не мож на са ди ти в тюр му, це роб лять ли ше то та лі - тар­ні ре­жи­ми. І ро­сій­ський ПЕН мав би про це че­сно ска­за­ти.

— Остан нє за пи тан ня про ці ук ра їнсь ко- ро сійсь кі від но си ни. Ко ли по ча­ли ся Май дан і вій на, бу­ло зро­зумі­ло, що ситуація в Ро­сії не над­то опти­мі­сти­чна, але все ж та ки за ли ша лись якісь ос т рів - ки сво бо ди. За раз все ви гля дає сум­ні­ше. Чи мо­жна ще спо­ді­ва­ти­ся на якийсь ін­ший го­лос із Ро­сії?

— Остан­ні со­ціо­ло­гі­чні опи­ту­ва­н­ня по­ка­зу­ють, що є кіль­ка­над­цять від сот ків гро ма дян, які не - згі­дні з по­лі­ти­кою уря­ду, зокре­ма й що­до Укра­ї­ни. В Ро­сії 15% — це двад­цять міль­йо­нів лю­дей. Це не ма ло. Ін­ша річ, що є мов чаз на біль шість, яка до мі нує і фор мує за­галь­не вра­же­н­ня про сьо­го­дні­шню Ро­сію. Я не вва­жаю, що ситуація без­на­дій­на, вва­жаю, що тре­ба під­три­му­ва­ти кон­та­кти з ти­ми лю­дьми, які ми­слять тве­ре­зо, або ва­га­ю­ться. Які го­то­ві ми­сли­ти.

«ДО НАС ПРИЇДЕ ДВІ­СТІ ЛЮ­ДЕЙ ІЗ ЦІЛОГО СВІ­ТУ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ГРОМАДСЬКУ ДУМ­КУ У СВО­ЇХ КРА­Ї­НАХ»

— Ви ка­за­ли про обов’яз­ки. По­трі­бно ви­зна­ти, що ця по­дія є та­кож обов’яз­ком для на­ших бі­знес- та по­лі­ти­чних еліт, які ма­ли б зро­зу­мі­ти ва­жли­вість та­ко­го за­хо­ду в Укра­ї­ні. Но­ви­на, яка справ­ді вар­та ува­ги, че­сно ка­жу­чи, буль­кну­ла під во­ду в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі. Чи це не­го­тов­ність, чи про­сто вар­то біль­ше по­ясни­ти? У вас не­має яки­хось остра­хів із цьо­го при­во­ду?

— Ви зна­є­те, в ме­не про­тя­гом ці ло го жит тя є остра хи, але я знаю, що тре­ба про­сто ро­би­ти свою спра­ву. Це — наш ка­мінь Сі­зі­фа. Тре ба йо го під ні ма ти на го ру, на - віть якщо він ско­ти­ться зно­ву до­до­лу. Ми ма­є­мо му­дрих лю­дей у різ них се ре до ви щах, тре ба спів - пра цю ва ти й кон так ту ва ти з ни - ми. Ще раз під­кре­слюю, це — ве­ли­кий шанс. До нас приїде дві­сті лю­дей із цілого сві­ту, які формують громадську дум­ку у сво­їх кра­ї­нах, які впли­ва­ють на ін­ших ми­сля­чих лю­дей. Не­до­оці­ню­ва­ти цей фак тор бу ло б прос то без від по ві - даль­но. Якщо на­ші елі­ти цьо­го не зро­зу­мі­ють, то­ді вже не знаю...

— Ви зга­ду­ва­ли про су­му в сто ти­сяч єв­ро...

— Це мі­ні­маль­на су­ма. За­хо­ди, що від­бу­ва­ли­ся в ка­над­сько­му Кве­бе­ку та га­лі­сій­сько­му Орен­се ко­шту­ва­ли 200—300 ти­сяч. Ми ви­хо­ди­мо на 100 ти­сяч мі­ні­мум, вра­хо­ву­ю­чи те, що Укра­ї­на дешевша.

«ПО­ТРІ­БНІ ПРОФЕСІОНАЛИ, ЯКІ МА­ЮТЬ НА­ВИ­ЧКИ ПРОЕКТНОГО МЕ­НЕ­ДЖМЕН­ТУ»

— Ви мо же те ви­ка­за ти якусь ін фор ма цію, чи вже є якісь до - мов­ле­но­сті?

— Укра­їн­ський ПЕН-клуб не має ре­сур­сів і ка­дрів, які б цим мо­гли за­йма­ти­ся. По­трі­бні професіонали, які ма­ють на­ви­чки проектного ме­не­джмен­ту. Ми вже до­мо­ви­ли­ся з кіль­ко­ма лю­дьми, в яких є до­свід та­кої пра­ці. Але по­ки це не фі­на­лі­зо­ва­но, я не по­спі­ша­ти­му із за­ява­ми. Ска­жу, що є вже пев­ні на­пра­цю­ва­н­ня та орі­єн­тов­ний бю­джет.

— Та кож ви ого ло си ли, що з’ їзд від бу деть ся у Льво ві. Це оста­то­чне рі­ше­н­ня?

— Май­же оста­то­чне. Якщо ні - чо­го над­зви­чай­но­го не тра­пи­ться, то бу де так. Чо му Львів? Це — мі­сто з куль­тур­ним се­ре­до­ви­щем, яко му при най м ні не тре ба по яс - ню ва ти, що та ке ПЕН- клуб. Тут від­бу­ва­є­ться ба­га­то лі­те­ра­тур­них по дій, фес ти ва лів, умо ви від по - від­ні. Для фі­нан­су­ва­н­ня ми шу­ка­ти­ме­мо і вну­трі­шні фон­ди, й між­на род ні. Я на ма га ти мусь це ді ло ко­ор­ди­ну­ва­ти, але тре­ба ан­га­жу­ва­ти всіх, зві­сно. Ро­бо­ти ба­га­то.

— Якою є ві зія май бут ньо го кон­гре­су?

— Кон­грес три­ває п’ять-шість днів: про­во­дя­ться два-три пле­нар­ні за­сі­да­н­ня, а да­лі — ро­бо­та в ко­мі­те­тах. Те­ми — до­по­мо­га ре­пре­со­ва­ним пи­сьмен­ни­кам, лі­те­ра­ту­ра про­ти вій­ни, пе­ре­кла­ди, пра­ва жі­нок, мен­шин і т.д. По­за ци­ми за­хо­да­ми від­бу­де­ться без­ліч чи­тань, пре­зен­та­цій, пи­сьмен­ни­ки від­ві­ду­ють шко­ли. Можемо по­ка­за­ти мі­сто і кра­ї­ну. На­прав­ду це — по­дія, яка має стра­те­гі­чне зна­че­н­ня. Я не очі­кую яки­хось швид­ких ре­зуль­та­тів, але це по­с­при­яє ін­те­гра­ції на­шої лі­те­ра­ту­ри у світ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.